Ухвала

від 05.03.2012 по справі 2а-12901/10/7/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12901/10/7/0170

05.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

сторони у судове засідання не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 26.04.11 по справі № 2а-12901/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югагрохім" (проспект Победи, 74 кв.74,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Югагрохім" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправними та скасоване податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0023622301/0 від 22.09.2010 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3893209 грн. та штрафні санкції у розмірі 1946604 грн.

Визнано протиправними та скасоване податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0023622301/0 від 22.09.2010 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4717575 грн. та штрафні санкції у розмірі 3530527,30 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югагрохім" 3,40 грн. - судового збору, 18048,00 грн. - витрат на проведення експертизи.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагрохім»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої був складений акт перевірки від 16.09.2010р. №12237/23-7/36478421.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.09.2010р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0023632301/0, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4717575,00грн. та 3530527,30 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, та №0023622301/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3893209,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1946604,50грн.

Передумовою донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, в зазначених сумах став акт планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Югагрохім" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.04.2009 р. по 30.06.2010 р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем норм п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4717575,00 грн., а також порушення п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3893209,00грн.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За правилами пункту 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних які компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) і таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності»(пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і, охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

В силу положень п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін (п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що в період часу, який перевірявся, до складу валових витрат позивачем були віднесені витрати, які не підтверджені документами, обов'язок ведення і збереження яких передбачений правилами ведення податкового обліку, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4717575грн., у т.ч. за 3 кв. 2009р. на суму 1605383грн., за 4 кв.2009р. на суму 301075грн., за 1 кв. 2010р. на суму 1431524грн., за 2 кв. 2010р. на суму 1379593грн.

Зазначений висновок обґрунтований тим, що в результаті аналізу звітної форми деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" були встановлені взаємовідносини з підприємствами - постачальниками (по ланцюгу поставок), стан яких відмінно від "0 ".

Відповідач вважає, що операції з придбання та реалізації носили не товарний характер, тому що в процесі перевірки не були представлені документи, що підтверджують факт поставки товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання товару). Крім того, відповідачем вказано, що в ланцюгу постачання встановлено відсутність у контрагентів по другому ланцюгу основних фондів та чисельність працюючих складає по 1 особі. Відповідач в акті вказав, що основні постачальники КП «Альянс»- підприємства з ознаками фіктивності, в зв'язку з чим операції з оприбуткування приймання -передачі товарів не проводилися.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Як вбачається з матеріалів справи основними видами діяльності ТОВ "Югагрохім" є оптова торгівля хімічними продуктами, зерном, насінням, кормами для тварин, торгівля квітами та іншими рослинами, торгівля фруктами та овочами ( згідно з довідкою ЄДРПОУ №010654 від 22.04.2009)

Слід зазначити, що в період часу, який перевірявся відповідачем, ТОВ «Югагрохім»займалося оптовою торгівлею засобів захисту рослин, для чого отримало відповідну ліцензію Міністерства аграрної політики від 14.07.2009р. № 456203 на оптову торгівлю пестицидами і агрохімікатами.

В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу №1532/1 від 01.08.2009р. (а.с.77-81), укладеного між ТОВ "Югагрохім" та КП "Альянс", предметом якого є поставка продавцем - КП "Альянс" покупцеві -ТОВ "Югагрохім" узгоджених партій товару - засобів захисту рослин, найменування, кількість і ціна яких зазначаються у відповідних специфікаціях (видаткових накладних).

Судом була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, які викладені в акті перевірки від 16.09.2010 №12237/23-7/36478421.

Судова колегія дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Як вбачається з експертного висновку експертом досліджувалися документи, які свідчать про виконання умов зазначеного договору та експертом встановлено, що за період, який перевірявся ТОВ "Югагрохім" на виконання вказаного договору придбало у КП "Альянс" товар на загальну суму 18,870297,00 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними постачальника, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»», в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою. Часткова оплата вартості отриманих товарів на загальну суму 9178399,44грн., була здійснена ТОВ «Югагрохім», що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку -фіскальними чеками і актами заліку взаємних вимог, в наслідок чого можливо зробити висновок про неповне вивчення працівниками податкового органу документів позивача. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що вони були позбавлені можливості вивчити всі документи, яки в подальшому надавались експертній установі.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на приписи наведених норм законодавства обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат витрат суб'єкта господарювання передбачають лише випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Матеріалами справи підтверджується, що в ході взаємовідносин позивача з контрагентом оформлені всі необхідні документи внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом, які містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Отже, всі первинні документи, що підтверджують виконання вищезазначеного договору купівлі-продажу №1532/1 від 01.08.2009р., є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, судова колегія знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача підстав для формування на основі таких документів валових витрат, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат.

Необґрунтованими вважаються висновків відповідача про безтоварність операцій та про відсутність у позивача права на формування валових витрат в зв'язку з відсутністю товаро -транспортних накладних та актів приймання -передачі товарів, оскільки сам факт взаємовідносин між позивачем та КП «Альянс» підтверджується актом перевірки та не спростовується відповідачем. В акті перевірки вказується на дослідження та перевірку посадовими особами відповідача банківських витягів, платіжних доручень, видаткових касових ордерів, прибуткових накладних на оприбуткування товару, податкових накладних, реєстрів одержаних податкових накладних, договорів, журналів -ордерів по рахункам: 631- розрахунки з вітчизняними постачальниками, 685 -розрахунки з іншими кредиторами, 311 - розрахунковий рахунок, 301 -каса, 372 -розрахунки з підзвітними особами в національній валюті, 84 -інші операційні витрати, порушень при складанні та ведені при їх дослідженні відповідачем не встановлено.

Крім того, слід зазначити, що ні нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ні правилами ведення податкового обліку, ні Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказано на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судова колегія вважає недоречними висновки відповідача, про те, що основні постачальники КП «Альянс»- підприємства з ознаками фіктивності, в зв'язку з чим операції з оприбуткування приймання -передачі товарів не проводилися, оскільки діючим законодавствам не встановлений обов'язок покупця при придбанні у належного продавця товару здійснювати перевірку взаємовідносин такого продавця з його контрагентами, а саме перевіряти наявність їх державної реєстрації, наявність (дійсність) свідоцтва платника ПДВ, перевіряти наявність основних фондів та інше.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом в акті перевірки №9793/23-2/33187609 зафіксовано, що за період, який перевірявся встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3893209,00грн., відповідачем виключено з податкового кредиту суми ПДВ 3774061,00грн. по контрагенту КП «Альянс»з в'язку з тим, що його постачальники мають стан відмінний від «нуля»: ПП «Гранд Продукт»- стан «9», ПП «Кримторг»- стан «9», ПП «Бізнеспромторг»-стан «36», ТОВ «Капитал Сервис Плюс»- стан «3».Податковим органом також виключено з податкового кредиту суми ПДВ:36156,00 грн. по контрагенту ПП «Кримторг», оскільки свідоцтво ПДВ анульовано 21.05.10р.;19368,00грн. по контрагенту ПП «Гранд Продукт», оскільки також свідоцтво ПДВ анульовано 21.05.10р.63624,00грн. по контрагенту ИП «Брітіш Еко Систем Технолоджі», тому що його стан «23»- місто знаходження не встановлено.

Судом першої інстанції ретельно досліджені податкові накладні виписані КП "Альянс", на підставі яких формувався податковий кредит ТОВ «Югагрохім»у сумі 3774059,10 грн., та податкові накладні виписаних ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі», що брали участь у формуванні податкового кредиту ТОВ «Югагрохім»у сумі 63624,00грн. та встановлено, що податкові накладні, які отримані позивачем від КП «Альянс»та від ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі»оформлені відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказом ДПАУ від 30.05.97 № 165 «Про порядок заповнення податкової накладної».

Поставка товару у період з 05.05.2010р. по 20.05. 2010р. від ПП «Кримторг»на суму 216935,68 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 36156,00грн. та від ПП «Грандпродукт»на суму 116205,74 грн., в тому числі ПДВ у сумі 19368,00грн. підтверджена відповідними податковими накладними, реєстр накладних та акт звірки взаєморозрахунків між ними, долучені до справи.

Матеріали справи свідчать що ПП «Кримторг»та ПП «Грандпродукт» у період з 05.05.2010р. по 20.05.2010р. були зареєстровані як платники податку на додану вартість у ДПІ м. Сімферополя, що підтверджується актами анулювання свідоцтв платників від 21.05.2010р., які містяться у матеріалах справи. Щодо ПП «Брітіш Еко Систем Технолоджі»відповідачем не надано доказів відсутності або анулювання свідоцтва з ПДВ цього підприємства.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у перевіряє мий період ТОВ «Югагрохім»не порушило п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»і обґрунтовано віднесло до податкового кредиту з податку на додану вартість за період, який перевірявся суму 3893209,00 грн, що знайшло підтвердження у експертному висновку № 167/10 від 17.03.2011 р., яким встановлено, що в наслідок вивчення первинних бухгалтерських документів позивача за період з 23.04.2009р. по 30.06.2010р. не встановлено заниження валового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4717575,00 грн. та не встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3893209,00грн.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання: по податку на прибуток в сумі 8248102,30грн, по податку на додану вартість в загальній сумі 5839813,50 грн., колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами, носять характер суб'єктивних припущень.

Вруховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення № 0023622301/0 від 22.09.2010р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3893209,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1946604,50грн., та податкове повідомлення-рішення відповідача № 0023632301/0 від 22.09.2010 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4717575,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 3530527,30грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Із таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-12901/10/7/0170 -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-12901/10/7/0170 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук