Ухвала

від 04.04.2012 по справі 2а-8307/11/0170/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8307/11/0170/13

04.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-8307/11/0170/13 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 03.11.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" (вул. Комунальна, буд. 27 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2011 року позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліган" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 05.11.2010. № 00024612301/0, від 14.01.2011 № 0024612301/1

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2011 року, та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліган" є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 03.07.2006 (ЄДРПОУ 34459452), взято на податковий облік в органах державної податкової служби у м. Сімферополь 05.07.2006, є платником ПДВ на підставі свідоцтва з 15.08.2006 по 22.10.2010.

У жовтні 2010 року посадовими особами ДГП в м. Сімферополь проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Хеліган" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 28.10.2010 №15559/23-7/34459452, яким встановлено порушення позивачем:

- пунктів 8.6.1., 5.1., 8.1.4, 1.32 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток у півріччі 2009 року у сумі 15378,00 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 8574,00 грн., за півріччя 2010 року у сумі 18758,00 грн.;

- пунктів 8.6.1., 5.1., 8.1.4., 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся за три квартали 2009 року у сумі 74429,00 грн., за 2009 рік у сумі 187012,00 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 244722,00 грн., за півріччя 2010 року у сумі 225461,00 грн.;

- пунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.3. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 41450,00 грн., у тому числі 04.09 - у сумі 2784,00 грн.. за 05.09 - у сумі 2878,00 грн., за 06.09 - у сумі 2784,00 грн., за 07.09 - у сумі 2219,00 грн., за 08.09. - у сумі 2302,00 грн., за 09.09. - у сумі 1114,00 грн., за 10.09. - у сумі 3164,00 грн., за 11.09 -у сумі 5281,00 грн., за 12.09 - у сумі 5451,00 грн., за 01.10. - у сумі 5828,00 грн., за 04.10. -у сумі 2521.00 грн., за 05.10. -у сумі 2604,00 грн., за 06.10. - у сумі 2520,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 №0024612301/0 про визнання суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 30199,00 грн., у тому числі за основним платежем -18758,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) 11441,00 грн.

Після апеляційного оскарження, 14.01.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0024612301/1 на загальну суму 30199,00 грн.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР, які підлягають застосуванню до спірних правовідношень.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України. крім законів про оподаткування.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Відповідно до статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закон про прибуток. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону про прибуток визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліган" здійснює основну діяльність з надання в оренду власного нерухомого майна.

У пункті 8.2.1. статті 8 закону про прибуток наведено визначення "основні фонди" - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До 1 групи основних фондів належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Таким чином, нежитлові приміщення у м. Севастополь по вул. Набережна Назукіна, 29, нежитлові приміщення за адресою: м. Сімферополь, вул. Молодіжна, 102, та квартира за адресою: смт. Гурзуф, вул. Віноградна, 16 є об'єктами 1 групи основних фондів.

За визначенням поняття "фінансовий лізинг", що наведено у пункті 1.18.2. Закону про прибуток, господарські операції з передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу, є операціями з надання в оренду власного нерухомого майна, що зазначено у статуті ТОВ "Хеліган".

Таким чином, передача зазначеного нерухомого майна є основною господарською діяльністю позивача, а тому вказане нерухоме майно є основним виробничим активом підприємства.

Порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1997 №1183.

Як зазначено у Порядку основні фонди підприємств може бути законсервовано, якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним. Консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Наказами від 01.10.2009 №8-АДМ, від 30.09.2009 №6-АДМ, від 12.03.2010 №6-АДМ проведена консервація квартир №8, 3, 4, 5 по вул. Віноградній, будинок, 16, в смт. Гурзуф, нежитлового будинку по вул. Молодіжна, 102 в м. Сімферополь.

В наказах зазначено, що балансова вартість законсервованих об'єктів не підлягає амортизації, тобто, позивачем проведена консервація основних виробничих фондів підприємства, що не є тотожнім поняттю переведення до складу невиробничих фондів.

Відповідно до пункту 8.1.3. статті 8 Закону про прибуток не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Таким чином, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат - витрати на утримання майна, що знаходиться на консервації.

Пункт 8.1.4. статті 8 Закону про прибуток зазначає, що за рахунок відповідних джерел фінансування проводяться витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. У даному випадку не відбувалось ні реконструкція, ні модернізація, ні поліпшення основних фондів. Проводилося їх утримання, оскільки послуги з охорони власності, відносяться до зазначених витрат підприємства. Законом про прибуток не передбачений обов'язок здійснювати витрати на утримання основних фондів за рахунок власних джерел.

Згідно пункту 1.32 статті 1 закону про прибуток господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною. постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Тобто, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що нерухомість придбавалась платником податків саме з метою проведення господарської діяльності, тобто з наміром отримування доходу.

На підставі викладеного судова колегія зазначає про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат у сумі 207248,00 грн., а тому протиправність нарахування податкового зобов'язання у зв'язку з зазначеним.

Відповідно до пункту 8.6.1. статті 8 закону про прибуток норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 № 1344 установлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено.

Пунктом 45 статті 80 Закону N 1344 у 2004 році зупинено дію нових норм амортизаційних відрахувань для основних фондів груп 1, 2, 3, які мали застосовуватися з 01.01.2004 відповідно до пункту 15 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 N 349 .

Згідно з пунктом 45 статті 80 Закону N 1344 у 2004 році нові норми амортизації поширюються лише на:

- амортизацію витрат, понесених платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку і раніше не експлуатувалися;

- витрати на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 01.01.2004.

Водночас пунктом 1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 N 1957 (далі - Закон N 1957), зокрема, визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Судова колегія звертає увагу, що Закон №1957 був прийнятий 01.07.2004, тобто пізніше в часі, аніж Закон №1344, а відтак, положення саме Закону №1957 є пріоритетними в сфері визначення норм амортизаційних відрахувань.

У Законі №1957 відсутнє посилання на обов'язкову умову застосування нової норми амортизації - нових основних фондів груп 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку і раніше не експлуатувалися, є тільки визначення, що зазначені основні фонди 1 групи є новими.

2.03. 2007 року між позивачем та ТОВ "Аква-Єко" укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Судак, вул. Леніна, поруч з будинком №35. Вищевказане нежитлове приміщення на момент укладення попереднього договору знаходиться у 49-квартирному житловому будинку, який будується на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 20.11.2006, виданого Інспекцією ДАК м. Судак.

Рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради від 05.06.2007 №371 затверджений Акт державної приймальної комісії від 01.06.2007 з приймання в експлуатацію завершеного будівництвом 49-квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями. Привласнена адреса: вул. Леніна, 35а в м. Судак.

22.06.2007 між ТОВ "Аква-Єко" та ТОВ "Хеліган" укладений договір купівлі-продажу частки нежитлових приміщень -1/20 частки житлового будинку №35 а по вул. Леніна в м. Судак, загальною площею 290,2 кв.м.

21.08.2007 Судацьким міським головою видано ТОВ "Хеліган" свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 290,2 кв. м. №12-25 у будинку №35а по вул. Леніна в м. Судак.

На підставі вищевказаних документів судова колегія приходить до висновку, що об'єкт 1 групи основний виробничих фондів ТОВ "Холіган"- нежитлові приміщення площею 290,2 кв. м. по вул. Леніна, 35 а в м. Судак є новим об'єктом основних фондів, придбаним платником податків після 1 січня 2004 року.

За таких обставин, позивачем були правомірно застосовані нові норми амортизації у розмірі 2% до балансової вартості об'єкту 1 групи основних фондів.

Відповідачем не надано суду доказів правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.11 № 2а-8307/11/0170/13 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко