Постанова

від 20.04.2012 по справі 4-1511/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

Справа № 4-1511/12

П О С Т А Н О В А

20 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Кицюка В.П. ,

при секретарі - Скрибка А. В.,

за участю:

прокурора - Шепетуна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на незаконну бездіяльність прокуратури м. Києва щодо неприйняття рішення в порядку та строк, визначені ст. 97 КПК України,-

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій, з посиланням на ст. 55 Конституції України, просить визнати незаконною бездіяльність прокуратури м. Києва щодо неприйняття в порядку кримінально-процесуального законодавства України рішення за його заявою про злочин від 05 березня 2012 року та направити копію його заяви прокурору м. Києва для прийняття рішення в порядку та строк, визначенні ст. 97 КПК України.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що 05 березня 2012 року він звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою, в якій просив порушити кримінальну справу відносно колишнього заступника прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 КК України. Зазначена заява була скерована Генеральною прокуратурою України до прокуратури м. Києва для перевірки доводів заявника, проте всупереч вимогам ст. ст. 97, 98 КПК України дослідча перевірка за його заявою про злочин з прийняттям відповідного процесуального рішення прокуратурою м. Києва проведена не була, жодної відповіді по суті порушених у заяві питань він не отримував.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення судової повістки. Скарга містить клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Прокурор просив відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з безпідставністю вимог заявника. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що заява ОСОБА_1 від 05 березня 2012 року не містить достатніх даних про наявність в діях першого заступника прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_2 ознак кримінально - караного діяння, за викладених в заяві обставин, а тому була розглянута у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року № 9гн, про що заявнику 12 квітня 2012 року за № 06/3-168-05 було надано вмотивовану відповідь.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та матеріали наглядового провадження за заявою ОСОБА_1 № 06/3-168-05, приходить до наступного висновку.

Вимоги скарги ОСОБА_1 щодо визнання незаконною бездіяльності прокуратури м. Києва не ґрунтуються на законі, оскільки кримінально-процесуальним законодавством України суд не наділений повноваженнями визнавати дії прокурора неправомірними та зобов'язувати його вчиняти певні дії, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 97 КПК України, а тому судом до уваги не приймаються.

Що стосується вимог заявника про необхідність направлення копії його заяви про злочин від 05 березня 2012 року прокурору м. Києва для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, то вони не підлягають задоволенню.

З наданих суду матеріалів слідує, що 05 березня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про порушення кримінальної справи відносно колишнього першого заступника прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 КК України, яка була скерована до прокуратури м. Києва для організації перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Листом від 12 квітня 2012 року № 06/3-168-05 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що доводи звернення містять лише загальні відомості, суб'єктивні оцінки та міркування заявника, які не вказують на наявність в діях службових осіб прокуратури Печерського району м. Києва ознак будь-якого злочину, а відтак підстав для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України не вбачається.

Такі дії прокуратури м. Києва відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 97 КПК України в дійсності передбачено, що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню, та не пізніше триденного строку (а за наявності підстав протягом 10 днів) прийняти рішення про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи чи направити заяву або повідомлення за належністю, а також вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування за такою заявою або за таким повідомленням. Проте, стаття 97 КПК України за своєю природою є бланкетною нормою і її положення в кожному разі потрібно оцінювати у сукупності з вимогами ст. 94 КПК України, яка встановлює підстави та приводи до порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, по яким обов'язково повинні прийматися процесуальні рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Незважаючи на те, що подана до Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 заява, яка в подальшому була скерована до прокуратури м. Києва, названа ним як «заява про злочин», остання за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, а отже і приводом для проведення дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України, оскільки не містить достатніх даних про наявність в діях першого заступника прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_2 ознак злочину, за викладених в заяві обставин, а лише процесуальну позицію заявника щодо незгоди з постановою прокурора про порушення кримінальної справи від 30 березня 2010 року в частині наявності підстав для порушення кримінальної справи. Такого роду доводи заявника можуть бути предметом судового контролю за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи у відповідності до положень ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України.

Оскільки заява ОСОБА_1 від 05 березня 2012 року не містить достатніх даних про наявність в діях заступника прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_2 ознак злочину, про що заявнику було надано вмотивовану відповідь, суд не вбачає підстав для направлення копії цієї заяви прокурору м. Києва для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Керуючись ст. ст. 55, 125 Конституції України, ст. ст. 94, 95, 97, 236 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури м. Києва щодо неприйняття рішення в порядку та строк, визначені ст. 97 КПК України, залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя Кицюка В.П.