Рішення

від 19.04.2012 по справі 5010/201/2012-20/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р. Справа № 5010/201/2012-20/2 Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Доцяк О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Комунального підприємства "Коломияводоканал",

вул.Шевченка, 3, с.Шепарівці, Коломийський район,

Івано-Франківська область, 78249;

до відповідача: Коломийського експериментального заводу "Прут",

вул.Валова, 48, м.Коломия, Коломийський район,

Івано-Франківська область, 78200;

про: стягнення 18 556,32грн.- заборгованості, 84,00грн.- інфляційних збитків, 92,88грн.- 3% річних.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, (довіреність № 52 від 16.02.12р.);

Від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Коломияводоканал" звернулось до господарського суду Івано - Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Коломийського експериментального заводу "Прут", заборгованість в сумі 18 556,32грн.- заборгованості, 18 556,32грн.- пені, 170,10грн.- інфляційних збитків, 357,48грн.- 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні, використовуючи своє право надане йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду клопотання №2091/2012 від 19.04.12р., в якому просить суд, зменшити позовні вимоги в частині стягнення 18 556,32грн.- пені, просить суд, стягнути з відповідача 18 556,32грн. - основного боргу, 84,00грн.- інфляційних втрат та 92,88грн.- 3% річних.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.012.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору на подачу води з комунального водопроводу і приймання стічних вод до комунальної каналізації №140 від 20.03.06р., згідно умов якого, Водоканал/позивач надав Абоненту/відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, обумовлені Договором, що підтверджують рахунки за воду та водовідведення;

- неналежне виконання відповідачем умов Договору, зокрема п.4, який встановлює порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість 18 556,32грн.;

- приписи ст.625 Цивільного кодексу України, згідно яких відповідачу нараховано 84,00грн.- інфляційних втрат та 92,88грн.- 3% річних;

- звернення до відповідача з вимогою №22 від 03.02.12р., про погашення заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча ухвала з суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлялась йому рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.04.12р. Проте, в судовому засіданні 06.03.12р. існування заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 18 556,32грн. визнав в повному обсязі

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством "Коломияводоканал" (Водоканал/позивач) та Коломийським експериментальним заводом "Прут" (Абонент/відповідач) укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу і приймання стічних вод до комунальної каналізації №140 від 20.03.06р.

Згідно п.п.1,2 Договору, Водоканал бере на себе зобов"язання забезпечувати Абонента питною водою, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров"я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту. Абонент бере на себе зобов"язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні.

Вартість послуг на момент укладення договору становить: вода 2,39грн. за куб.м, стоки 1,47грн. за куб.м.

Відповідно до п.4 Договору, розрахунки за воду, використану Абонентом, та строки здійснюються за затвердженими тарифами. Рахунки або інші платіжні документи по всіх платежах, підлягають оплаті абонентом у триденний строк після їх подачі Водоканалом.

На виконання умов договірних відносин, Водоканал/позивач надав Абоненту/відповідачу послуги, з водопостачання та водовідведення, обумовлені Договором, що підтверджують рахунки за воду та водовідведення (а.с.9-11,32). Матеріали справи містять акти (а.с.33-45) про вручення рахунків відповідачу.

Однак, в порушення умов Договору, зокрема п.4, відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення і як наслідок станом на 01.02.12р. виникла заборгованість, що складає 18 556,32грн.

03.02.12р. позивач звертався до відповідача з вимогою №22, про погашення заборгованості. Однак дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності у відповідача боргу за водопостачання та водовідведення в сумі 18 556,32грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Станом на19.04.2012р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Договір на подачу води з комунального водопроводу і приймання стічних вод до комунальної каналізації №140 від 20.03.06р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 18 556,32грн. - заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на приписи ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем правомірно нараховано відповідачу 84,00грн.- інфляційних збитків, 92,88грн.- 3% річних.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач основний борг визнав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 18 556,32грн.- заборгованості, 84,00грн.- інфляційних збитків, 92,88грн.- 3% річних, обґрунтована, документально підтверджена, а відтак правомірна та така, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові

витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 530, 625, 629, 901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Коломияводоканал", вул.Шевченка, 3, с.Шепарівці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78249, до відповідача Коломийського експериментального заводу "Прут", вул.Валова, 48, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200, про стягнення 18 556,32грн.- заборгованості, 84,00грн.- інфляційних збитків, 92,88грн.- 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Коломийського експериментального заводу "Прут", вул.Валова, 48, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200 (код 05714922) на користь Комунального підприємства "Коломияводоканал", вул.Шевченка,3, с.Шепарівці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78249 (код 03361649) - 18 556,32грн. (вісімнадцять тисяч п"ятсот п"ятдесят шість грн. 33коп.) - заборгованості, 84,00грн. (вісімдесят чотири грн. 00коп.)- інфляційних збитків, 92,88грн. (дев"яносто дві грн. 88коп.) - 3% річних, 1 609,50грн. (одну тисячу шістсот дев"ять грн. 50коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Кобецька

Повне рішення складено 23.04.2012р.