Ухвала

від 05.04.2012 по справі 2а-6311/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 73229/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Макарика В.Я., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року по справі за позовом Приватного підприємства "Галтеплосервіс" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Приватне підприємство "Галтеплосервіс", с. Солонка, Львівська область, звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, м. Пустомити, Львівська область, про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, м. Пустомити. Львівська область, від 12.05.2011 № 0000542350 на суму податку на додану вартість 141428 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення, помилково вважаючи, що позивач здійснював документування фактично не понесених витрат, а господарські операції із ЗАТ "НВП "Укрзахіденерго" та ПП "Екоенергобуд" такими, що не підтверджені первинними документами та такими, що були заздалегідь невигідними для позивача. Посилається на фактичне виконання умов договорів, отримання позивачем результату і сплати податку на додану вартість в ціні робіт.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалено скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, м. Пустомити, Львівська область, від 12.05.2011 № 0000542350.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову в та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на фіктивний характер договорів, відсутність документів, передбачених договорами, які б підтверджували фактичне їх виконання, зокрема, факт транспортування продукції, розбіжності у даних звітності позивача та його контрагентів відповідно до Системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів. Контрагент позивача - ПП "Фірма "Західпостачторг" не перебуває за своїм зареєстрованим місцем знаходження, основні засоби у нього відсутні, здійснював господарські операції з організаціями, які також не перебувають за своїм місцем знаходження та не мають основних фондів, зокрема, ПП "МКМ-Сервіс" тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, що підтверджується актом від 31.039.2011 р. №131/2302/34069814 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП "Галтеплосервіс" код ЄДРПОУ 34069814 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до поданої декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року".

Перевіркою встановлено, що метою правочинів, здійснених при веденні господарської діяльності, не було досягнення економічних результатів та отримання прибутку, а збільшення валових витрат та податкового кредиту шляхом здійснення заздалегідь економічно не обґрунтованих операцій, укладаючи угоди з ЗАТ "НВП "Укрзахіденерго" та ПП "Екоенергобуд". Тому зменшенню підлягає у грудні 2010 р. податковий кредит на суму 194617 грн. та податкові зобов'язання на суму 81475 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 № 0000542350 на суму податку на додану вартість 141428 грн.

Як вбачається зі змісту акту, такі висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу господарських операцій позивача з контрагентами - ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", ПП "Екоенергобуд" та інформації з Системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів щодо контрагентів останніх.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2010 р. між позивачем (виконавець) та ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" був укладений договір №С18/11/594, за яким позивач зобов'язався власними силами і засобами з використанням як власних матеріалів, так і матеріалів замовника, виконати роботи по виготовленню системи перекачки молочних мас на НЕТ-820 в корпусі №1 по вул. Ткацькій, 10 у м. Львові. 30.11.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №С23/11 на виконання робіт по монтажу н/ж продуктопроводів шоколадних мас на лінії Спарта за тією ж адресою. Додатками до договорів були передбачені види робіт та специфікації матеріалів, що підлягали використанню в процесі виконання робіт. Для забезпечення виконання робіт за вказаними договорами, між позивачем (замовник) та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" (постачальник) був укладений договір поставки №24/11/10, за яким постачальник зобов'язався передати у власність замовника матеріали за найменуванням, номенклатурою та в кількості відповідно до додатків, що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в обумовлений строк. З матеріалів справи вбачається, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною. Крім того, між тими ж сторонами був укладений 27.11.2010 р. договір поставки №27//11/10 з аналогічними умовами. З матеріалів справи вбачається, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується видатковою накладною.

17.09.2010 р. між позивачем (замовник) та ПП "Екоенергобуд" (підрядчик) був укладений договір на проведення робіт по монтажу системи опалення, водопостачання, каналізації та вентиляції №17/09/10 за яким підлягали виконанню зазначені роботи в багатоквартирному багатоповерховому будинку по вул. Караджича, 29 у м. Львові. 24.11.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір на проведення робіт по ремонту холодильного стола на лінії НЕТ-820 №24/11/10, за яким підлягали виконанню вказані роботи на головному підприємстві ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч".

01.11.2010 р. між позивачем (замовник) та ПП "Екоенергобуд" (підрядчик) був укладений договір на проведення робіт по реконструкції котельні №01/11/10, за яким підлягали виконанню роботи по реконструкції котельні Львівського училища фізичної культури у м. Львів, вул. Кн. Ольги, 1-3. На виконання договору, між позивачем (замовник) та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" (постачальник) був укладений договір поставки №28/11/10 з аналогічними умовами. З матеріалів справи вбачається, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною.

Посилання відповідача на відсутність доказів фактичної доставки товару у позивача не заслуговує на увагу, враховуючи зміст вказаних договорів, згідно із якими постачання продукції здійснюється не позивачем, а його контрагентом - постачальником; а також враховуючи той факт, що про фактичне використання придбаних товарно-матеріальних цінностей при виконання робіт на користь ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" та Львівського училища фізичної культури підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними. Зазначеним підтверджується використання позивачем придбаних матеріалів у власній господарській діяльності.

Відповідач не посилався на недійсність вказаних договорів. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак таких ознак нікчемності правочину з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог законодавства щодо подання звітності не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Тим більше, зазначена обставина не тягне за собою з необхідністю недійсність і наступних правочинів з тим самим товаром. Відсутність виробничих фондів не позбавляє організацію можливості залучити до виконання певних робіт інші організації чи придбання такого товару в іншого суб'єкта.

Твердження відповідача, що договори поставки укладались на цінових умовах, що не забезпечували отримання прибутку не заслуговує на увагу. До компетенції відповідача не належить надання оцінки правильності чи доцільності господарській діяльності позивача.

Згідно із ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобов'язань, встановленим вимогам відповідають.

Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на дату існування спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (зарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на дату існування спірних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно із пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене позивач підставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з контрагентами. Розбіжності в даних посадкових декларацій позивача та його контрагентів за наявності у позивача підстав декларування відповідних значень, не тягне за собою висновок про незаконність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку. Позивач не несе відповідальності за правильність ведення бухгалтерського обліку контрагентами та повноту сплати ними податків.

Згідно із п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. При цьому, матеріали справи свідчать, що придбаний товар був фактично отриманий позивачем та використаний у власній господарській діяльності, чим спростовуються припущення відповідача щодо безтоварного характеру відносин сторін.

Згідно із п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. З урахуванням наведеного, позивач підставно включив понесені ним по оспорюваній операції витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника від'ємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

П. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку контрагентом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у відповідача, у даному випадку, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року по справі № 2а-6311/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 09.04.2012 року.

Головуючий: І.В. Глушко

Судді: В.Я. Макарик

І.М. Обрізко