cpg1251
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2012 р.Справа № 2-а/1570/10344/11
Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:
головуючого судді -Кравченко К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицькій Н.В. при секретарі -Конончук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «УКРТОРГТРАНС»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування наказу та визнання протиправними дій, -
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2011 року приватне підприємство «УКРТОРГТРАНС»(надалі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі Одеської області (надалі -відповідач, ДПІ), в якому, з урахуванням уточнень, заявило наступні позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ №1862 від 10.11.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки;
- визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року на підставі яких був складений акт №300/23-214/36043405 від 11.11.2011 року;
- визнати протиправними дії ДПІ щодо включення до акту перевірки від 11.11.2011 року №300/23-214/36043405 висновків щодо нікчемності правочинів, укладених ПП «УКРТОРГТРАНС»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкові зобов'язання ПП «УКРТОРГТРАНС»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що перевірка позивача, яка оформлена актом №300/23-214/36043405 від 11.11.2011 року, проведена з порушенням визначеного законодавством порядку її проведення, без повідомлення позивача та без дослідження всіх документів, які стосуються проведених позивачем операцій. ДПІ ти самим позбавила позивача можливості надати документи на підтвердження правомірності його дій, та виклала в акті перевірки висновки, які не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач вказує на надуманість висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог цивільного законодавства при укладені договорів з контрагентами, за якими, як зазначено в акті перевірки, товарів (послуг) фактично не поставлялось. Позивач також зазначає, що на момент перевірки у нього в наявності були всі первинні документи, які підтверджують правомірність визначення ним своїх податкових зобов'язань з ПДВ та формування ним податкового кредиту відповідно до вимог податкового законодавства. Крім того, позивач вказує на те, що спірною перевіркою досліджувався період з січня по квітень 2011 року, проте висновки акту перевірки містять посилання на порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», якій втратив силу 31.12.2010 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії ДПІ по проведенню невиїзної перевірки, яка оформлена актом №300/23-214/36043405 від 11.11.2011 року, та по включенню до цього акту висновків щодо нікчемності правочинів позивача з контрагентами, і відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ №1862 від 10.11.2011 року про проведення перевірки.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно -правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.6 КАС).
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом обумовлено здійсненням державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси функцій контролю за додержанням позивачем податкового законодавства, шляхом проведення позапланової перевірки позивача, результати якої відображені в акті №300/23-214/36043405 від 11.11.2011 року.
Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в рамках даної адміністративної справи необхідно з'ясувати, чи відповідають оскаржені дії відповідача приписам законодавства та чи впливають ці дії на права та інтереси позивача.
1. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ №1862 від 10.11.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Отже, обов'язковою умовою для проведення документальна невиїзна перевірка є наявність хоча б однієї з обставин, які перелічені у п.78.1 ст.78 ПК України, а тому прийняття керівником органу державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної невиїзної перевірки за відсутності таких обставин свідчить про неправомірність такого рішення.
З долученої до матеріалів справи копії наказу ДПІ №1862 вбачається, що в цьому наказі відсутні посилання на наявність визначених п.78.1 ст.78 ПК України обставин для проведення перевірки.
Як зазначено судом першої інстанції, в судовому засіданні не встановлено наявності жодної підстави, передбаченої п.78.1 ст.78 ПК України для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.
Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог про скасування наказу №1862, вказав на те, що цей наказ виданий уповноваженою на це посадовою особою із дотриманням визначеного п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України порядку.
З наведеного вбачається, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача суперечить його ж висновку про відповідність наказу №1862 приписам ПК України.
Виходячи з того, що спірний наказ №1862 не містить посилань на обов'язкові обставини для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, які визначені у п.78.1 ст.78 ПК України, і в порушення п.2 ст.71 КАС України ДПІ, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду фактичну наявність таких обставин на момент видання спірного наказу №1862, колегія суддів приходить до висновку, що наказ №1862 виданий всупереч приписам Податкового кодексу України, а тому є неправомірним.
Аналізуючи вплив наказу №1862 на права та інтереси позивача, колегія суддів вважає, що видання цього наказу має безпосередній вплив на права та інтереси позивача і призводить до виникнення у позивача певних обов'язків, передбачених Податковим кодексом України.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що наказ №1862 не відповідає критеріям, визначеним п.3 ст.2 КАС України, має вплив на права та інтереси позивача, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування такого наказу слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з наведеним, постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ №1862 від 10.11.2011 року підлягає скасуванню із винесенням в цій частині позовних вимог нової постанови про їх задоволення.
2. Щодо позовних вимог визнання протиправними дій ДПІ по проведенню невиїзної документальної позапланової перевірки позивача, на підставі яких був складений акт №300/23-214/36043405 від 11.11.2011 року, апеляційний суд зазначає наступне.
Задовольняючи ці позовні вимоги, суд першої інстанції констатував порушення відповідачем приписів ст.ст.78,79, п.86.1, п.86.4 ст.86 ПК України при проведенні перевірки позивача та прийшов до тих висновків, що проведення позапланової невиїзної перевірки позивача було призначено без наявності обов'язкових підстав для її проведення, які передбачені п.78.1 ст.78 ПК України; перевірка проводилась вже наступного дня після прийняття наказу про її проведення без виконання приписів ст.79 ПК України; запит про надання позивачем документів та пояснень, а також копія наказу про проведення невиїзної позапланової перевірки на адресу позивача не направлялись.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що порушення відповідачем визначеної Податковим кодексом України процедури проведення невиїзної документальної позапланової перевірки, яка направлена на забезпечення повноти та об'єктивності з'ясування всіх обставин діяльності платника податків, дотримання його права на участь у такій перевірці шляхом надання пояснень та необхідних документальних підтверджень, знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання представників відповідача на неможливість витребування у позивача будь-яких первинних документів на підтвердження здійснених ним господарських операцій та неможливість вручення позивачу наказу на проведення перевірки у зв'язку з незнаходженням позивача за місцем реєстрації, що на думку ДПІ давало підстави для складання акту №300/23-214/36043405 вже наступного для після видання наказу про проведення перевірки.
Як встановлено судом і підтверджено копією пояснень директора позивача -ОСОБА_5, цей керівник позивача 11 листопада 2011 року надавав письмові пояснення керівнику податкової міліції ДПІ у Малиновському районі, що спростовує твердження представників ДПІ про неможливість вручення позивачу запиту на отримання документів та пояснень, а також наказу про проведення перевірки.
Крім того, відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
З долученої до справи довідки з Єдиного державного реєстру (т.6 а.с.45) вбачається, що станом на 20.01.2012 року запис про відсутність позивача за місцезнаходженням не вносився, а стан відомостей про цю юридичну особу є підтвердженим.
Докази того, що відповідач направляв позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення запит про надання пояснень чи документів, а також копію наказу про проведення перевірки відсутні.
Також суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що в червні 2011 року ДПІ також проводило документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за березень 2011 року, за результатами якої податковий орган не виявив порушень податкового законодавства про що склав довідку від 01.07.2011 року №215/23-214/36043405.
Зміст вступної частини цієї довідки свідчить про дотримання податковим органом процедури проведення позапланової перевірки позивача в липні 2011 року, до проведення якої директору позивача були вручені під розписку наказ та направлення на перевірку, а сама перевірка проведена за участю директора ОСОБА_5.
Також є правильним висновок суду першої інстанції про те, що складання відповідачем акту №300/23-214/36043405, якій має назву «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «УКРТОРГТРАНС»за січень-квітень 2011 року»не відповідає приписам статті 86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року № 34/18772).
Наведені нормативні акти передбачають оформлення результатів документальних перевірок у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
В акті №300/23-214/36043405 викладений висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за період січень-квітень 2011 року на загальну суму 12753188 грн. на підставі податкових накладних від ПП «Ардея-Тех», ПП «Ново-ком».
Наявність такого порушення за приписами податкового законодавства вимагає направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, проте, як встановлено судом і підтверджено відповідачем, в адрес позивача за результатами акту №300/23-214/36043405 податкових повідомлень-рішень не направлялось і податкових зобов'язань не нараховувалось.
Як пояснили представники ДПІ, акт №300/23-214/36043405 складений про неможливість проведення документальної перевірки позивача через неможливість вручення позивачу необхідних для проведення такої перевірки документів, а викладені в ньому висновки про порушення норм цивільного та податкового законодавства по операціях з контрагентами є доперевірочним аналізом діяльності позивача. Такі дії на думку представників ДПІ узгоджуються з положеннями Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України №213 від 14.04.2011 року.
Як вже зазначено вище, посилання представників відповідача на неможливість вручення позивачу необхідних документів для проведення перевірки є безпідставними і спростовані матеріалами справи.
Що стосується посилань ДПІ на вищезазначені Методичні рекомендації, то суд першої інстанції цілком обґрунтовано не взяв їх до уваги з тих підстав, що, по-перше, за приписами п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному уповноваженому представникові, а по-друге, зазначені Методичні рекомендації не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами п.1.8-1.10 вказаних Методичних рекомендацій відсутність платника податків за місцезнаходженням, відмова платника від проведення перевірки, чи неможливість розпочати перевірку через відсутність необхідних документів, вимагає від податкового органу складання акту у довільній формі для фіксації таких фактів, в якому зазначаються причини, через які було неможливо вчинити ті чи інші дії, зокрема, вручити запит, наказ про проведення перевірки чи розпочати перевірку, тощо.
Довільна форма таких актів не передбачає відображення в них будь-яких обставин чи висновків ревізорів, які стосуються господарської діяльності платника податків і не мають відношення до тих причин, через які неможливо вчинити вищенаведені дії.
Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії податкового органу по проведенню невиїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року на підставі яких був складений акт №300/23-214/36043405 від 11.11.2011 року не можна вважає правомірними.
Такі дії ДПІ мають безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки позбавили його можливості прийняти участь у проведеній перевірці та підтвердити правомірність своїх дій необхідними документами та поясненнями.
Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції про визнання вказаних дій ДПІ неправомірними є законним та обґрунтованим, і скасуванню не підлягає.
3. Щодо позовних вимог визнання протиправними дій ДПІ по включенню до акту №300/23-214/36043405 висновків щодо нікчемності правочинів, за якими позивач формував податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ за січень-квітень 2011 року, апеляційний суд зазначає наступне.
Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що включені до акту №300/23-214/36043405 висновки про нікчемність проведених позивачем господарських операцій, про неспрямованість їх на реальне настання правових наслідків, про відсутність фактичної передачі за такими операціями товарів (послуг), є безпідставними та зробленими без належних для цього правових підстав, за відсутності для цього у ДПІ відповідних повноважень, на підставі неналежних доказів, яким є лише лист Алчевської ОДПІ від 03.11.2011 року за №36978/231/475.
Апеляційний суд погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вже зазначено вище, акт №300/23-214/36043405 складений про неможливість проведення документальної перевірки позивача, проте в порушення ст.86 ПК України та Наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010 року до змісту цього акту неправомірно включені висновки податкового органу про порушення позивачем норм цивільного та податкового законодавства по операціям з придбання товарів та послуг.
Аналіз змісту вказаного акту свідчить про те, що висновок про нікчемність господарських операцій позивача з контрагентами, за якими були сформовані податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ за січень-квітень 2011 року та про відсутність фактів передачі товарів за такими правочинами зроблений без дослідження первинних документів по вказаним операціям, договорів, без дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.
Єдині документи, на які є посилання в акті №300/23-214/36043405, це листи Алчевської ОДПІ від 03.11.2011 року за №36978/231/475 та від 02.112011 року, в яких викладена нформація, яка стосується двох постачальників позивача -ПП «Новоком»та ПП «Ардея-тех»відповідно.
Не зважаючи на те, що окрім цих двох постачальників у вказаних періодах постачальниками позивача також були ще сім суб'єктів господарювання, в спірному акті без дослідження будь-яких первинних документів позивача, з посиланням на ненадання таких документів ДПІ робить висновок про те, що контрагенти-постачальники фактично товар позивачу не поставляли, а тому, відповідно, і позивач не міг поставляти товарів своїм покупцям, у зв'язку з чим ДПІ у спірному акті визнало такі правочини позивача нікчемними.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що включення до спірного акту висновків про нікчемність здійснених позивачем правочинів, за якими позивач у січні-квітні 2011 року формував податковий кредит та податкові зобов'язання, є неправомірним, оскільки такі висновки не підтверджені належними доказами, зроблені відповідачем без врахування необхідних документів.
Крім того, вказані висновки акту №300/23-214/36043405 стосовно операцій, проведених позивачем у березні 2011 року, суперечать висновкам ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, які викладені в довідці від 01.07.2011 року №215/23-214/36043405 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011 року, за результатами якої порушень податкового законодавства по операціям позивача за березень 2011 року не виявлено.
Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.
Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.
Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.
Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
ДПІ не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про визнання протиправними дій ДПІ по включенню до акту №300/23-214/36043405 висновків про нікчемність правочинів позивача, за якими позивач протягом січня-квітня 2011 року формував податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ, є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси -задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №1862 від 10 листопада 2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову.
Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №1862 від 10 листопада 2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «УКРТОРГТРАНС»(код ЄДРПОУ 36043405).
В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2012 року.
Головуючий: Судді:
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2012 |
Оприлюднено | 25.04.2012 |
Номер документу | 23614287 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Кравченко К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні