Ухвала

від 11.10.2011 по справі 2а-7681/10/8/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7681/10/8/0170

11.10.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Привалової А.В. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобі-Дізайн"- ОСОБА_2, довіреність № 19-07/06 від 19.07.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 01.03.11 по справі № 2а-7681/10/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобі-Дізайн" (вул. Єшиль-Ада, 2 к. 71, м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95024)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 у справі № 2а-7681/10/8/0170 (суддя Кушнова А.О.) позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0013532301/0 від 26.10.2009р., № 0013532301/1 від 28.01.2010р., № 0013532301/2 від 26.02.2010р. та №0013532301/3 від 31.05.2010р. за платежем з податку на прибуток у сумі 276931,50 грн., в тому числі за основним платежем 184621 грн. та 92310,50 грн. за штрафними санкціями; а також № 0013542301/0 від 26.10.2009р., №0013542301/1 від 28.01.2010р., № 0013542301/2 від 26.02.2010р. та №п0013542301/3 від 31.05.2010р. за платежем з податку на додану вартість у сумі 310048,50 грн., в тому числі за основним платежем 206699,00 грн. та 103349,50 грн. за штрафними санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобі-Дізайн" (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Єшиль-Ада, буд. 2 кв. 71, код ЄДРПОУ 34897626) 3,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 у справі № 2а-7681/10/8/0170 та прийняти нову постанову суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання 11.10.2011року представник відповідача не з'явився, явку свого представника не забезпечив, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином.

Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобі-Дізайн" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.10.2009р. № 0013532301/0 за платежем з податку на прибуток у сумі 276 931,50 грн., в тому числі за основним платежем 184 621 грн. та 92 310,50 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення - рішення від 28.01.2010р. № 0013532301/1 за платежем з податку на прибуток у сумі 276 931,50 грн., в тому числі за основним платежем 184 621 грн. та 92 310,50 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення - рішення від 26.02.2010р. № 0013532301/2 за платежем з податку на прибуток у сумі 276 931,50 грн., в тому числі за основним платежем 184 621 грн. та 92 310,50 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення - рішення від 26.10.2009р. № 0013542301/0 за платежем з податку на додану вартість у сумі 310048,50 грн., в тому числі за основним платежем 206699,00 грн. та 103349,50 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення - рішення від 28.01.2010р. №0013542301/1 за платежем з податку на додану вартість у сумі 310 048,50 грн., в тому числі за основним платежем 206 699,00 грн. та 103 349,50 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення - рішення від 26.02.2010р. № 0013542301/2 за платежем з податку на додану вартість у сумі 310 048,50 грн., в тому числі за основним платежем 206 699,00 грн. та 103 349,50 грн. за штрафними санкціями.

12.08.2010р. позивач збільшив позовні вимоги та враховуючи, що за результатами розгляду його скарги, поданої до ДПА України, 31.05.2010р. ДПІ в м.Сімферополі АР Крим винесені податкові повідомлення-рішення № 0013532301/3 та №0013542301/3, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0013532301/0 від 26.10.2009р., № 0013532301/1 від 28.01.2010р., № 0013532301/2 від 26.02.2010р. та №0013532301/3 від 31.05.2010р. за платежем з податку на прибуток у сумі 276931,50 грн., в тому числі за основним платежем 184621 грн. та 92310,50 грн. за штрафними санкціями; а також № 0013542301/0 від 26.10.2009р., №0013542301/1 від 28.01.2010р., № 0013542301/2 від 26.02.2010р. та №0013542301/3 від 31.05.2010р. за платежем з податку на додану вартість у сумі 310048,50 грн., в тому числі за основним платежем 206699,00 грн. та 103349,50 грн. за штрафними санкціями (том 1 а.с. 147).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення № 1996/23-7 від 18.09.2009р. працівниками ДПІ у мСімферополі АР Крим проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобі-Дізайн" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 9736/23-7/34897626 від 15.10.2009р. (том 1 а.с. 16-67).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 184 621 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. -184 621 грн., а також порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 206 699 грн., у тому числі: за квітень 2008р. в сумі 107 848 грн., за травень 2008р. в сумі 11 664 грн., за червень 2008р. в сумі 28 185 грн., за липень 2008р. у сумі 18 555 грн., за жовтень 2008р. у сумі 40 000 грн., за січень 2009р. у сумі 447 грн.

Листом за вих. № 59652/23-7 від 26.10.2009р. ДПІ в м. Сімферополі додатково до даного акту виїзної планової документальної перевірки повідомила, що на стор. 37 п. 4 акту перевірки п. 1 Висновку слід читати: "Порушено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.3 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 184621 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. - 184 621 грн." (том 1 а.с. 68-70).

На підставі акту перевірки були прийняти податкові повідомлення - рішення № 0013532301/0 від 26.10.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 276 931,50 грн., в тому числі 184 621 грн. основного платежу та 92 310,50 грн. штрафних санкцій, та № 0013542301/0 від 26.10.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 310 048,50 грн., в тому числі 206 699,00 грн. основного платежу та 103 349,50 грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 10-11).

28.01.2010р. ДПІ в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення - рішення № 0013532301/1 та №0013542301/1 про визначення аналогічних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (том 1 а.с. 12-13).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з повторною скаргою за вих. № 29-01/2 від 29.01.2010р. до ДПА в АР Крилі, за результатами розгляду якої рішенням ДПА в АР Крим за вих. № 365/10/25-023 від 18.02.2010р. повторна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення - без змін (том 1 а.с. 76-77, 78-83).

26.02.2010р. ДПІ в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення - рішення № 0013532301/2 та №0013542301/2 про визначення позивачу аналогічних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач також оскаржив податкові повідомлення - рішення № 0013532301/0 та №0013542301/0 до ДПА України, яка "Рішенням про результати розгляду повторної скарги" за вих. № 4386/6/25-0115 від 06.05.2010р. також відмовила позивачу в задоволенні його повторної скарги та залишила оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін (том 1 а.с. 84-88, 89-93).

У зв'язку з цим, 31.05.2010р. ДПІ в м.Сімферополі винесені податкові повідомлення - рішення № 0013532301/3 та №0013542301/3 про визначення позивачу аналогічних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобі-Дізайн" є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

П. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з наступними змінами і доповненнями, визначає, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В силу п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 даного Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

При цьому, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону визначає, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 11.3.3 п. 11.3 ст. 11 Закону у разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що п.п. 11.3.3 п. 11.3 ст. 11 Закону взагалі не регулює спірні правовідносини, а тому посилання на нього ДПІ в м. Сімферополі є безпідставним.

Що стосується висновків ДПІ про порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 11.3.3 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то 01.04.2008р. між ТОВ "Мобі-Дізайн" (Позикодавець) та ТОВ "Мобільний офіс" (Позичальник) укладений договір безвідсоткової позики № 1, відповідно до п. 1.1 якого Позичальник передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю (том 1 а.с. 94).

В силу п. 2.1 договору сума позики за договором складає не більше 651 100,00 грн., а згідно з п. 4.1 договору позика надається до 01 травня 2008р.

При цьому, відповідно до п. 5.1 договору Позичальник зобов'язаний повернути суму позики в останній день строку, встановленого в п. 4.1 даного договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця або іншим шляхом, узгодженим з Позикодавцем (п. 5.2 договору), днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок Позикодавця (п.5.3 договору).

05.05.2008р. між ТОВ "Мобі-Дізайн" (Позикодавець) та ТОВ "Мобільний офіс" (Позичальник) укладений договір безвідсоткової позики № 2, відповідно до п. 1.1 якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю (том 1 а.с. 95).

В силу п. 2.1 договору сума позики за договором складає не більше 70 000,00 грн., а згідно з п. 4.1 договору позика надається до 31 травня 2008р.

Умови повернення позики є аналогічними до умов договору № 1 від 01.04.2008р.

Крім того, 02.06.2008р. між ТОВ "Мобі-Дізайн" (Позикодавець) та ТОВ "Мобільний офіс" (Позичальник) укладений договір безвідсоткової позики № 3, відповідно до п. 1.1 якого Позичальник передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю (том 1 а.с. 96).

Згідно п. 2.1 договору сума позики за договором складає не більше 169 200,00 грн., а згідно з п. 4.1 договору позика надається до 01 липня 2008р.

На підставі вищевказаних договорів, у квітні-червні 2008р. позивачем ТОВ "Мобільний офіс" була надана безвідсоткова позика на загальну суму 890 180,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (том 1 а.с. 213-242), а також листами ТОВ "Мобі-Дізайн" № 10-04/1 від 10.04.2008р., № 16-04/1 від 16.04.2008р., № 22-04/1 від 22.04.2008р., № 25-04/1 від 25.04.2008р., № 30-04/1 від 30.04.2008р., № 23-05/1 від 23.05.2008р., № 03-06/1 від 03.06.2008р. та № 03-06/2 від 03.06.2008р., в яких зазначено, що при перерахуванні ТОВ "Мобі-Дізайн" коштів ТОВ "Мобільний офіс" у призначеннях платежів було помилково вказано "згідно рахунку 7 від 08.01.2008р. за товар", оскільки слід читати як "позика коштів відповідно до договору №1 від 01.04.2008р.", "позика коштів відповідно до договору № 2 від 05.05.2008р." та "позика коштів відповідно до договору № 3 від 02.06.2008р.", а також викладено прохання внести зміни в облік з метою правильності ведення взаємних розрахунків (том 1, а.с. 107-114).

Як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, вказана позика в сумі 886 180,29 грн. (738 483 грн. без ПДВ) була повернута позивачу у цих же періодах, що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 213-242) та спрямованими на адресу ТОВ "Мобі-Дізайн" листами ТОВ "Мобільний офіс" № 1 від 02.04.2008р., № 2 від 09.04,2008р., № 3 від 16.04.2008р., № 4 від 23.04.2008р., № 5 від 25.04.2008р., № 6 від 25.04.2008р., № 7 від 25.04.2008р. № 9 від 29.05.2008р., № 10 від 26.06.2008р. та № 11 від 26.06.2008р., в яких вказано про те, що при перерахуванні коштів на рахунок ТОВ "Мобі-Дізайн" у платіжних дорученнях було помилково вказано призначення платежу "за припейд - продукцію", оскільки слід вважати як "повернення позичених коштів відповідно до договору № 1 від 01.04.2008р."та "повернення позичених коштів відповідно до договору № 3 від 02.06.2008р."(том 1 а.с. 97-106)

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Мобі-Дізайн" та ТОВ "Мобільний офіс" складені акти звірок взаєморозрахунків станом на 26.04.2008р., на 30.04.2008р., 30.05.2008р. та 27.06.2008р., з яких слідує, що вони складені між даними сторонами саме щодо взаєморозрахунків по безвідсотковій поворотній позиці (том 1 а.с. 115-118).

Судова колегія вважає, що не має підстав погоджуватися з висновками ДПІ в м. Сімферополі про те, що суми повернутої позики у розмірі 738 483,33 грн. є валовими доходами, які слід було відобразити у деклараціях про прибуток за 2008р., оскільки змін про призначення платежу у банківських виписках не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 1090 ЦК України банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

П. 24 Інструкції НБУ "Про безготівкові розрахунки в національній валюті України" визначає, що банк може робити виправлення в розрахункових документах лише у разі: часткового виконання розрахункового документа; зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банка, зміною в банку системи обліку, виконанням банку нормативно-правових актів НБУ), номера рахунку платника, назви та коду банку платника, а отже цей перелік є вичерпним та не передбачає можливості виправлення банком реквізиту "призначення платежу" у платіжному дорученні клієнта.

Разом з тим, ТОВ "Мобі-Дізайн" та ТОВ "Мобільний офіс", як суб'єкти господарювання, мають право на власний розсуд розпоряджатися грошовими коштами, які їм належать, що прямо передбачено у ст. 134 Господарського кодексу України та ст. 319 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи"- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції: одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія вважає безпідставним неприйняття документів (договори, банківські виписки, акти звірок, листи про зміну призначення платежів) відповідачем до уваги та збільшення за ними валового доходу на суму 738 483грн., оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідач не вправі робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, тому що це не входить до його компетенції.

П.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Таким чином, сума отриманих позивачем коштів -738 483 грн. (без ПДВ) є поверненням поворотної фінансової допомоги.

В свою чергу, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 даного Закону визначає, що валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненок) на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

Отже, даний пункт Закону не передбачає ані збільшення валових витрат на суму наданої платником податку іншому платнику податку поворотної фінансової допомоги, ані збільшення валового доходу на суми поворотної фінансової допомоги, яка йому повернута, що підтверджується також узагальнюючим податковим роз'ясненням щодо застосування вказаної норми стосовно відображення у податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики), затвердженим наказом ДПА України від 24.04.2003р. № 26, в якому зазначено, що відображення в податковому обліку коштів, наданих в позику, здійснюється відповідно до абзаців другого і третього підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону. Цим підпунктом встановлено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку, зокрема у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, та залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, та основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів.

В акті перевірки висновків ДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 146 697грн. по операціям з перерахування ТОВ "Мобільний офіс" на розрахунковий рахунок ТОВ "Мобі-Дізайн" коштів у квітні 2008р. у розмірі 647 087 грн., у травні 2008р. -69 983 грн., у червні 2008р. - 1 699 110 грн., оскільки такі надходження коштів відповідач визначив не як повернуту позику, а відніс до операцій з поставки товарів, судова колегія вважає таки висновки необґрунтованими.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Операції, які не є об'єктом оподаткування, наведені у п. 3.2 ст. З даного Закону, до числа яких, відповідно до п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. З відносяться операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Таким чином, операції з розміщення та повернення коштів за договорами позики не є об'єктом оподаткування, а відтак судова колегія вважає, що підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ за такими операціями в розмірі 146 697 грн. відсутні.

Висновки ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 59 002 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту у 2008р. та січні 2009р. сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними постачальниками товарів ЗАТ "Українські радіосистеми" та ТОВ "Мобільний офіс" у 2007р. з тієї підстави, що позивач не звертався зі скаргами про несвоєчасне надання податкових накладних відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також у зв'язку з тим, що відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та з чим погоджується судова колегія встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що позивач формував податковий кредит у податкових періодах, в яких отримував від контрагентів податкові накладні, час отримання яких не співпадав з датою їх складання.

Дані висновки ДПІ є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, у п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, Закон України "Про податок на додану вартість" не містить.

Не навів такої норми і відповідач по справі.

Також є необґрунтованими висновки ДПІ про необхідність підтвердження дати отримання податкових накладних із запізненням листами з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля законодавчо необґрунтовані, оскільки відповідачем також не наведено жодної норми законодавства, яка б зобов'язувала платника податку підтверджувати вказану обставину саме таким чином.

В той же час, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, передбачено, що за кожним відображеним, в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно - правових актів, що порушені платником податків.

Відповідно до п. 2.3.4 даного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зі скаргами на постачальників товарів, які надали податкову накладну із запізненням, є необґрунтованими.

Ч. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Вона подається одержувачем товарів (послуг) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, а не в разі надання податкових накладних із запізненням, як стверджує відповідач.

Більше того, згідно з даною нормою скарга подається одержувачем товарів (послуг) до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку відповідачем не доведено, що ТОВ "Мобі-Дізайн" включав суми ПДВ до податкового кредиту попередніх звітних періодів, коли податкові накладні були виписані, але фактично не отримані позивачем.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним фактично були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Судова колегія вважає, що факт отримання спірних податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (том 1 а.с. 201-206), а отже, позивачем податковий кредит сформовано правильно - датою отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість", а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в загальному розмірі 59 002,20грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними (том 1 а.с. 120-130).

Вказані податкові накладні були досліджені перевіряючими, але неправомірно не були прийняті до уваги у зв'язку тим, що звітні періоди, в яких вони були отримані позивачем та на їх підставі було сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони були складені.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

У звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу податковими повідомленнями-рішеннями № 0013542301/0 від 26.10.2009р., №0013542301/1 від 28.01.2010р., № 0013542301/2 від 26.02.2010р. та № 0013542301/3 від 31.05.2010р. податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 206 699,00 грн. основного платежу.

Більше того, як слідує з даного податкового повідомлення-рішення, зазначені у ньому штрафні санкції в розмірі 103 349,50 грн. застосовані на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, враховуючи необґрунтоване донарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 206 699,00 грн., нарахування штрафних санкцій також є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 у справі № 2а-7681/10/8/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 у справі № 2а-7681/10/8/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 у справі № 2а-7681/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис А.В.Привалова

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова