Рішення

від 17.11.2008 по справі 6/312

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/312

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.11.08 р.                                                                                                       Справа № 6/312                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіної Л.Д.

При секретарі  Настич Л.Т.

розглянув матеріали справи за позовом Української аграрної біржі м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Малинівка”              с. Малинівка Володарський район Донецької області м.Краматорськ                                                                                                                     

за участю третьої особи Відкритого акціонерного  товариства “Державний експортно-імпортний банк України” м. Київ

за участю третьої особи Кабінету Міністрів України м. Київ

за участю третьої особи Міністерства  Фінансів   України м. Київ

за участю третьої особи Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”_м.Київ_

за участю третьої особи Міністерства аграрної політики України

про стягнення  1 790 385грн. 82коп.                                                                                                

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Гладишко Ю.П. – представник по довіреності №07032.05/90 від 13.08.2008р.

від відповідача – Рудик Ю.О. – представник по довіреності від 01.07.2008р.

від третьої особи –

від третьої особи –

від третьої особи –

від третьої особи –

від третьої особи –

                                              Відповідно до ст. 77 ГПК України у судових         

                                                      засіданнях були оголошені перерви з 07.10.2008р.                   

                                                      до 05.11.2008р., з 05.11.2008р. до 11.11.2008р.,   

                                                      для представлення сторонами додаткових  

                                                      документів по справі, з 11.11.2008р. до  

                                                      17.11.2008р., для оголошення тексту рішення.  

Позивач, Українська аграрна біржа м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Малинівка”  с. Малинівка, Володарський район, Донецької області збитків у сумі 1 506 467грн. 76коп. за передану  на умовах фінансового лізингу сільськогосподарську техніку, пені у сумі 104 008грн. 19коп. за прострочення лізингових платежів, 3 % річних у сумі 22 287грн. 47коп.  відповідно договору фінансового лізингу  № 75 від 18.06.1998р. та ст.214 ЦК України, а також  суми ПДВ за отриману техніку  у розмірі 157 622грн. 40коп. (Усього 1 790 385грн. 82коп.).

Справа слуханням неодноразово відкладалася, для представлення сторонами додаткових документів по справі необхідних для вирішення спору, а також для можливого укладання мирової угоди, але сторони пояснили, що не досягли усіх суттєвих умов по укладанню мирової угоди.  

          У процесі слухання справи відповідач повідомив суд про те, що відповідно п.1.1. Статуту від 29.10.2008р. Відкрите акціонерне товариство “Племінний завод “Малинівка”  с. Малинівка, Володарський район, Донецької області засноване у відповідності з рішенням засновника – Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України (Наказ №1913 від 17.09.1998р.) шляхом перетворення Державного племінного заводу „Малинівка” Донецької області в  Відкрите акціонерне товариство до ЗУ „про приватизацію державного майна” та ЗУ „Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”.

У клопотанні від 27.08.2003р., у зв”язку з тим, що Постановою КМУ від 15.07.97р. №753 було надано гарантії Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України щодо забезпечення погашення кредитів, які залучаються для фінансування закупівлі Українською аграрною біржею зернозбиральних комбайнів і тракторів, та оскільки рішення з даної справи зачіпає права та обов”язки третіх осіб щодо здійснення гарантійних платежів по іноземному кредиту позивач просив суд у порядку ст.27 ГПК України  залучити до участі у  справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог:  Міністерство фінансів України, ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України, Державне казначейство України м.Київ та Національну акціонерну компанію “Украгролізинг”. Суд відхилив дане клопотання позивача, оскільки на даному  етапі розгляду справи не вбачалося  необхідності  залучати дані організації  у якості третіх осіб.  

Відповідач повідомив суд про те, що ВАТ “Племінний завод “Малинівка” згідно  наказу Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України № 34/100 від 23.02.2001р. будучи державним підприємством повинно було отримати з бюджету фінансову допомогу на підтримку  програми селекції у тваринництві у сумі 1 580тис.грн. Але підприємство даної  допомоги  не отримало, і було змушено  забезпечити  розвиток  та зберігання програми селекції за свої власні кошти.  В результаті чого не міг своєчасно виконати договірні зобов'язання  по договору фінансового лізингу №75 від 18.06.1998р., тому звернувся до суду з клопотанням про залучення  до участі у справі в якості третіх осіб, які не  заявляють самостійних вимог на предмет спору,  наступні організацій: Державний експортно-імпортний банк України, Кабінет Міністрів України, Міністерство Фінансів України та НАК “Украгролізинг”.

Ухвалою від 11.11.2003р. суд залучив в якості третіх осіб, які не заявляють  самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний експортно-імпортний банк України, Кабінет Міністрів України, Міністерство  Фінансів  України та НАК “Украгролізинг”.

13 січня 2004р. представник Державного експортно-імпортного банку України повідомив суд про те, що  будучи  фінансовим  агентом Кабінету Міністрів України, виконував функції із залучення, надання та обслуговування гарантованого державою  іноземного  кредиту, що був наданий Українській аграрній біржі згідно  з кредитною угодою від 24.06.1997р. №18/03-149, для закупівлі сільськогосподарської техніки. Стверджує, що ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” м.Київ не є стороною зазначеної угоди, оскільки при укладені Українською агарною біржею з ВАТ “Племінний завод “Малинівка”  вищезазначеної угоди правовідносини виникли лише між цими юридичними особами.

          12 лютого 2004р. позивач звернувся до суду з клопотанням у порядку ст.ст.22, 27 ГПК України, в якому просив суд залучити до участі у справі третю особу, без самостійних вимог на стороні позивача - Міністерство аграрної політики України, як головного розпорядника бюджетних коштів, так як Державне казначейство України повідомило, що звірку виконання бюджетного фінансування для частково відшкодування витрат пов”язаних з виконанням державної програми селекції у тваринництві по ВАТ “Племінний завод “Малинівка” с. Малинівка  за період 1998-2003років станом на 01.04.2004р. потрібно здійснити з Міністерством аграрної політики України.

          Ухвалою від 17.02.2004р. суд залучив до участі у справі  в  якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог  на предмет спору, на  стороні позивача  Міністерство аграрної політики України м. Київ.

Представник  Міністерства аграрної політики України повідомив суду про те, що взаємозалік виконання бюджетного фінансування здійснити між сторонами не можливо.

У процесі слухання справи ВАТ “Племінний завод “Малинівка”  повідомило суду, що Верховною Радою України була прийнята Постанова “Про інформацію Кабінету Міністрів України “Про дотримання вимог законодавства щодо підтримки агропромислового виробника та пріоритетності соціального розвитку села в Україні у 2004р. та формування ефективних  механізмів їх розвитку на перспективу” № 1698-IV від 11.05.2004р., у постановочній  частині якої вказано, що Кабінету Міністрів України  необхідно розробити та  подати до 1 липня 2004р. на розгляд Верховній Раді України проекти законів: “… про врегулювання питання списання заборгованості суб'єктів господарської діяльності за сільськогосподарську техніку, що придбана  за іноземні  кредити, видані під гарантії Кабінету Міністрів України”. В зв'язку з чим,  відповідач звернувся до суду з клопотанням  №146 від 22.06.2004р., в якому просив суд  зупинити  провадження по справі до прийняття Верховною Радою України відповідного закону, який  регулює питання списання заборгованості суб'єктів  господарської діяльності за сільськогосподарську техніку, що придбана  за іноземні  кредити, видані під гарантії КМУ.

Суд задовольнив дане клопотання та ухвалою від 23.06.2004р. зупинив провадження у справі №6/312 до прийняття Верховною Радою України відповідного закону, який регулює питання списання заборгованості суб'єктів господарської діяльності за сільськогосподарську техніку, що придбана  за іноземні  кредити, видані під гарантії Кабінету Міністрів України.

У клопотанні від 22.11.2004р. за вих. № 07032.06/813 позивач повідомив, що до теперішнього часу закон, який регулює питання списання заборгованості суб'єктів господарської діяльності за сільськогосподарську техніку, що придбана  за іноземні  кредити, видані під гарантії Кабінету Міністрів України прийнято не було, хоча в клопотанні відповідача з посиланням  на Постанову Верховної Ради України “Про інформацію Кабінету Міністрів України “Про дотримання вимог законодавства щодо підтримки агропромислового виробника та пріоритетності соціального розвитку села в Україні у 2004році та формування ефективних механізмів їх розвитку на перспективу” від 11.05.2004р. №1698-ІV, було зазначено що Верховна Рада України рекомендувала Кабінету Міністрів України розробити та подати до 01.07.2004р. на розгляд до Верховної Ради України проекти законів. Тому, керуючись ст.ст.22,79 ГПК України, беручи до уваги виконання позивачем функцій державного агента, враховуючи, що невиконання відповідачем своїх фінансових зобов”язань завдає шкоди економічним інтересам держави, Українська аграрна біржа звернулася до суду з проханням поновити провадження у справі.

У листі від 06.11.2004р. господарський суд відхилив клопотання позивача від 22.11.2004р. за вих. № 07032.06/813 та повідомив, що до наступного часу Верховною радою України закон не прийнятий, в зв”язку з чим у суду не має підстав для поновлення провадження у справі № 6/312.

У листі від 03.04.2006р. суд звернувся до сторін по справі з нагадуванням  про надання пояснення щодо прийняття Верховною Радою України відповідного закону, який регулює питання списання заборгованості суб”єктів господарської діяльності за сільськогосподарську техніку, що придбана за іноземні кредити, видані під гарантії Кабінету Міністрів України та терміново повідомити Господарський суд Донецької області.

Відповідач у відповіді на нагадування від 10.05.2006р. за вих.№162 звернувся до суду з проханням не поновлювати провадження у справі №6/312, так як до теперішнього часу, питання про списання заборгованості суб”єктів господарської діяльності за сільськогосподарську техніку, що придбана за іноземні кредити, видані під гарантії Кабінету Міністрів України в Верховні Раді до розгляду не приймалось.

Позивач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ніяких пояснень щодо прийняття Верховною Радою України відповідного закону, який регулює питання списання заборгованості суб”єктів господарської діяльності за сільськогосподарську техніку, що придбана за іноземні кредити, видані під гарантії Кабінету Міністрів України не надали.

         Ухвалою від  20.02.2007р. суд поновив провадження у справі № 6/312 та            призначив її до розгляду. А також   зобов”язав сторін надати письмові пояснення про хід виконання  Кабінетом Міністрів України постанови від 11.05.2004р. №1698-IV щодо розроблення та   подання на розгляд Верховній Раді України проекту закону про врегулювання питання щодо списання заборгованості суб'єктів господарювання за сільськогосподарську техніку, придбану за іноземні кредити, надані під гарантії Кабінету Міністрів України.

         Третя особа – ВАТ “Укрексімбанк” 12 .03.2007р. надала додаткові пояснення, в яких повідомила, що у ВАТ “Укрексімбанк” відсутня інформація щодо стану виконання Кабінетом Міністрів України постанови Верховної Ради України  від 11.05.2004р. №1698- IV “Про інформацію Кабінету Міністрів України “Про дотримання вимог законодавства щодо підтримки агропромислового виробництва та пріоритетності соціального розвитку села в Україні у 2004р. та формування ефективних механізмів їх розвитку на перспективу”.

         Позивач у виконання ухвали від  20.02.2007р. у додаткових поясненнях   повідомив, що Міністерство фінансів листом від 11.08.2004р. №31-05120-11-10/14581 проінформувало, що розроблений проект ЗУ “Про порядок погашення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії”, проте даний  законопроект передбачає списання лише безнадійної заборгованості юридичних осіб-позичальників за вказаними кредитами. Відповідач по даній справі не є позичальником, а є одержувачем технічки, закупленої за рахунок таких кредитів. Таким чином, в Української аграрної біржі відсутня інформація стосовно наявності на розгляді Верховної Ради України законопроекту, прийняття якого стало причиною зупинення провадження у справі.

          4 липня 2007р. позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив призначити судову експертизу відповідно ст.41 ГПК України, для визначення ринкової вартості сільськогосподарської техніки, яка була передана відповідачу за договором фінансового лізингу №75 від 18.06.1998р., а також для визначення фактичного технічного стану техніки.

        Також з метою забезпечення позову, в порядку ст.67 ГПК України, просив накласти арешт на майно або грошові кошти боржника, в тому числі на зернозбиральні комбайни “Кейс” передані відповідачу згідно умов договору фінансового лізингу №75 від 1998р. Суд відхилив дане клопотання позивача, оскільки не було  підстав для задоволення даного клопотання. Крім того, позивачем не були додані докази, а також не були вказані обставини які б вказували на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.   

     21 серпня 2007р. позивач надав клопотання про призначення експертизи та запропонував її проведення доручити ЗАТ “Донецькому обласному центру експертизи та оцінки”. Суд задовольнив дане клопотання. Відповідач  проти проведення експертизи не заперечував.

          Ухвалою від 21.08.2007р. зупинив провадження у справі №6/312 та проведення експертизи доручив експертам  ЗАТ “Донецький обласний центр експертизи та оцінки”.

          Ухвалою від 02.07.2008р. господарський суд Донецької області поновив  провадження по справі №6/312, у зв'язку з поверненням справи до господарського суду від Закритого акціонерного товариства “Донецького обласного центру експертизи та оцінки” з висновком товарознавчої експертизи №3-06/08.

          Неодноразово господарський суд Донецької області ухвалами суду викликав у засідання суду експерта Закритого акціонерного товариства “Донецького обласного центру експертизи та оцінки” Абрамова Д.Д., але він у засідання суду не з”явився, пояснення по проведеній товарознавчій експертизі №3-06/08 не надав.  

          Позивач у процесі слуханні справи неодноразово уточнював та доповнював позовні вимоги.

          17 вересня 2008р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, у порядку ст.22 ГПК України та просить суд задовольнити позовні вимоги заявлені в позовній заяві від 20.06.2003р. вих. №07042.02/33 шляхом стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Малинівка”  с. Малинівка Володарський район Донецької області суми боргу в розмірі 1 194 540грн. 33коп. Зобов”язати відповідача повернути техніку, що була отримана відповідачем на умовах  фінансового лізингу без отримання права власності відповідно до умов договору фінансового лізингу №75 від 18.06.98р., на підставі п.5 ст.9 ЗУ „Про лізинг”, п.7 ст.10 ЗУ „Про фінансовий лізинг”, враховуючи, що відповідачем не здійснено повністю оплати вартості договору. А також, просить суд стягнути з відповідача судові витрати в складі державного мита, сплати за інформаційне забезпечення судового процесу, та витрат по проведенню товарознавчої експертизи (Усього 4 818грн.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

          Позивач 05.11.2008р. звернувся до суду з доповненням до позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 012 044грн. 71коп., 3% річних у сумі 20 277грн. 29коп., штрафні санкцій у сумі 162 218грн. 33коп. та повернути майно УАБ, а саме: 2 комбайні комплекти CASE IH2166. (Усього 1 194 540грн. 33коп.)Суд приймає до уваги дане клопотання та розглядає справу по суті.

          Позивач у письмових поясненнях від 05.11.2008р., пояснив, що сума розрахунків проведених відповідачем становить 145 419, 64 доларів США, а заборгованість складає 282 480, 36 доларів США. Крім того, пояснив, що сума позову зменшена на вартість техніки, що повертається Українській аграрній біржі.

          Відповідач у доповненні на відзив від 03.11.2008р. пояснив, що умовами договору фінансового лізингу №75 від 18.06.1998р. передбачено, що розрахунки по договору та облік усіх операцій здійснюється у гривнах. Крім того, Закон України „Про підприємства в Україні” діючий у період укладання договору фінансового лізингу, дозволяв підприємствам на свій розсуд визначати предмет укладеного договору, зобов”язання по договору, інші умови господарських відносин, які не суперечать законодавству України.   

          10 листопада 2008р. відповідач звернувся до суду з листом, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення на шість місяців, розстрочити його виконання на 12 місяців після відстрочення. Суд частково задовольняє дане клопотання.

           Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2008р. пояснив, що не заперечує проти відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців та зменшення розміру пені на розсуд суду, про що свідчить протокол судового засідання від зазначеної дати, але після судового засідання через канцелярію суду надійшло від позивача клопотання, в якому він заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості та повернення техніки законному власнику.

            Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд –

в с т а н о в и в :

          18 червня 1998р. між Українською аграрною біржею м. Київ (далі по тексту - Лізингодавець), що виступало згідно  з постановою Кабінету Міністрів України №753 від 15.07.1997р. у ролі державного агента з поставки сільськогосподарської техніки компанії „Кейс Корпорейшен” та Державним племзаводом “Малинівка” с.Малинівка, Володарський район, Донецької області (далі по тексту –Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу  № 75, згідно умов якого позивач у відповідності до запиту Лізингоодержувача від 16.06.1998р. надає відповідачу у вигляді лізингу з правом викупу в платне користування об'єкт лізингу на умовах, що визначаються цим договором, а відповідач зобов”язаний був прийняти у користування сільськогосподарську техніку, здійснити авансовий платіж згідно виставленого рахунку-фактури, та своєчасно здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.    

          10 червня 1999р. між Українською аграрною біржею м. Київ, що виступає у ролі державного агента з поставки сільськогосподарської техніки компанії „Кейс Корпорейшен” згідно з постановою Кабінету Міністрів України №753 від 15.07.1997р. та Державним племзаводом “Малинівка” с.Малинівка, Володарський район, Донецької області був укладений додаток №1 до договору фінансового лізингу  № 75 від 18.06.1998р., згідно умов якого сторони внесли зміни до статей 7(п.7.1.2), 9 (пп.9.2-9.9). Відповідно даного додатку сторони зобов”язані після укладання цього договору що року укладати договори поставки сільськогосподарської продукції до держрезерву України. Договір поставки є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до порядку, починаючи з 1998р. відповідач розраховується з лізингодавцем за отриману техніку шляхом поставки до державного резерву пшениці (м”якої) третього класу за ціною 115 доларів США за тону (у валюті України за курсом Національного банку на момент здачі зерна), іншої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки- в еквіваленті за погодженням з Міністерством фінансів та Державним комітетом по матеріальних резервах коефіцієнтами або власними коштами.

         26 червня 2000р. між Українською аграрною біржею м.Київ, що виступає у ролі державного агента з поставки сільськогосподарської техніки компанії „Кейс Корпорейшен” згідно з постановою Кабінету Міністрів України №753 від 15.07.1997р. та Державним племзаводом “Малинівка” с.Малинівка, Володарський район, Донецької області був укладений додаток №2 до договору фінансового лізингу  № 75 від 18.06.1998р., згідно умов якого сторони внесли зміни до статей 7(п.7.1.2), 9 (пп.9.2-9.5). Даним додатком сторони встановили, що починаючи з сезону збору врожаю 2000р. відповідач розраховується з позивачем за отриману техніку власними коштами або передачею позивачу права реалізації сільськогосподарської продукції. Договір доручення, що укладається відповідно п.7.1.2 визначає кількість та якість сільськогосподарської продукції, яка має бути поставлену відповідачем на заготівельні підприємства у поточному році, мінімальні ціни реалізації.

         30 січня 2002р. між Українською аграрною біржею м. Київ, що виступає у ролі державного агента з поставки сільськогосподарської техніки компанії „Кейс Корпорейшен” згідно з постановою Кабінету Міністрів України №753 від 15.07.1997р. та Відкритим акціонерним товариством “Племінний завод “Малинівка”  с. Малинівка, Володарський район, Донецької області був укладений додаток №3 до договору фінансового лізингу  № 75 від 18.06.1998р., згідно умов якого сторони внесли зміни до статей 2 (п.2.2.1), 4 (п.4.1), 7(п.7.2.2), 8 (пп..8.5.1-8.5.5).

         Об'єктом лізингу є комбайн-комплект у кількості 2 шт. За ціною 174 700доларів США за один комплект. Вартість договору становить 427 900 доларів США, у т.ч.: на 2шт. Комбайн-комплектів – вартість техніки 349 400 доларів США, лізингові проценти 78 500 доларів США. Страхування має бути здійснене на суму еквівалентну не менш ніж 349 400доларів США.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

          Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на постанову Кабінету Міністрів України №753 від 15.07.1997р., згідно якої на позивача були покладені функції агента по залученню кредиторів для покупки сільськогосподарської техніки „Кейс Корпорейшен” та на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору фінансового лізингу  № 75, по видатковій накладній  №НКЛв75/1 від 26.06.1998р. поставив відповідачу сільськогосподарську техніку у кількості 2 комбайнів-комплектів, а відповідач зобов”язався прийняти на умовах фінансового лізингу зазначені комбайни у платне користування на загальну суму 788 119грн.без ПДВ. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази надання відповідачу об'єкту лізингу, а саме:  видаткова накладна, акт здачі-прийомки у користування техніки компанії „Кейс Корпорейшен” до договору фінансового лізингу №75 від 29.06.1998р. по яким відповідач одержав комбайни і переконав суд у факті надання Відкритому акціонерному товариству “Племінний завод “Малинівка” с.Малинівка, Володарський район, Донецької області об'єкту лізингу.

         Згідно п.8.5.1-8.5.5 додатку №3 до договору фінансового лізингу  № 75 від 18.06.1998р порядок розрахунків наступний:

-          в 1998р.-лізінговий платіж складає -100 168 доларів США, у т.ч.: фіксований платіж  у розмірі 83 568доларів США, лізингові проценти 16 600доларів США;

-          в 1999р. лізинговий платіж складає -110 710 доларів США, у т.ч.: фіксований платіж  у розмірі 83 568доларів США, лізингові проценти 27 142 доларів США;

-          в 2000р. лізинговий платіж складає -102 502 доларів США, у т.ч.: фіксований платіж  у розмірі 83 560доларів США, лізингові проценти 18 942доларів США;

-          в 2001р. лізинговий платіж складає -76 742доларів США, у т.ч.: фіксований платіж  у розмірі 65 674доларів США, лізингові проценти 11 068доларів США;

-          в 2002р. лізинговий платіж складає -37 778доларів США, у т.ч.: фіксований платіж у розмірі 33 030доларів США, лізингові проценти 4 748доларів США.

         Актом здачі-прийомки у користування техніки компанії „Кейс Корпорейшен” до договору фінансового лізингу №75 від 29.06.1998р. Українська аграрна біржа передала по накладній №НКЛв75/1 від 26.06.1998р. Державному племзаводу „Малинівка” у користування техніку компанії „Кейс Корпорейшен”, а саме: комбайн-комплект CASE IH модель 2166 у кількості 2шт. в складі (комбайн CASE IH модель 2166, зернова жатка CASE IH модель 1010, пристрі          й для збирання соняшнику до зернової жатки CASE IH модель 1010, кукурудзяна жатка CASE IH модель 1083) загальною вартістю (без ПДВ ) 788 118грн. у розрахунку на повний комплект.

          Пунктом 16.1договору фінансового лізингу сторони встановили, що дія цього договору припиняється після закінчення терміну його дії після виконання відповідачем усіх своїх зобов”язань за цим договором.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що договором фінансового лізингу №75, не передбачений порядок розрахунків по курсу НБУ на момент здійснення платежів, на чому наполягає позивач, а також заперечив проти витребування у нього техніки, оскільки позивачем не дотриманий передбачений договором фінансового лізингу порядок витребування об'єкту лізингу.  

          У процесі слухання справи позивач наполягав на проведенні судової експертизи відповідно ст.41 ГПК України, для визначення ринкової вартості сільськогосподарської техніки, яка була передана відповідачу за договором фінансового лізингу №75 від 18.06.1998р., а також для визначення фактичного технічного стану техніки. Відповідач проти проведення експертизи не заперечував.

         Тому, суд вирішив з”ясувати, який на сьогоднішній час технічний стан сільськогосподарської техніки та яка її ринкова вартість на теперішній час, яка була  передана відповідачу за договором фінансового лізингу №75 від 18.06.98р.

         На вирішення експерта ЗАТ “Донецький обласний центр експертизи та оцінки” була поставлено ряд питань на які він повинен був відповісти.

         Згідно висновку ЗАТ “Донецький обласний центр експертизи та оцінки” №3-06/08 вбачається, що:

1.          В результаті проведеного дослідження технічного стану сільськогосподарської техніки було встановлено, що об'єкти дослідження (два комбайна CASE, модель 2166) знаходяться у задовільному стані, для подальшої безаварійної роботи потрібно виконання щорічного планового технічного обстеження.

2.          Дійсна (ринкова) вартість двох комбайнів  типа CASE, модель 2166 складає 358 550грн. без НДС, у тому числі:

-          вартість комбайну №1, заводський номер JJC0183519 складає 191 395грн.;

-          вартість комбайну №2, заводський номер JJC0183623 складає 167 155грн.   

         Дослідивши матеріали справи та приймаючи висновок експерта ЗАТ “Донецький обласний центр експертизи та оцінки” суд дійшов висновку, що на даний час дійсна (ринкова) вартість двох комбайнів  типа CASE, модель 2166 складає 358 550грн. без НДС.

         Предметом спору у цієї справі є стягнення заборгованості, штрафних санкцій та повернення майна за договором фінансового лізингу  № 75 укладеного в 1998 році, за яким правовідносини між сторонами виникли в період дії Цивільного кодексу УРСР, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським Кодексом України. Тому, суд застосовує приписи Цивільного кодексу УРСР.  

         Відповідач, Відкрите акціонерне товариство “Племінний завод “Малинівка”, згідно п.п.2.2, 8.1 договору фінансового лізингу, як лізингоодержувач, зобов'язався прийняти сільськогосподарську техніку та своєчасно перераховувати лізингові платежі в терміни, передбачені цим договором та додатками до нього.

        Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не в повному обсязі були виконані зобов'язання, передбачені додатком №3 від 30.01.2002р. до договору фінансового лізингу №75 від 23.06.1998р., а саме, відповідачем частково були здійснені лізингові платежі  у сумі  608 577грн. 35коп. згідно умов договору за період з 1998р. по 2002р., в результаті чого на час звернення до суду як стверджує позивач у відповідача наявна заборгованість по лізинговим платежам у сумі 1 370  594грн. 71коп. В зв”язку з поверненням сільськогосподарської техніки виробництва американської компанії „Кейс Корпорейшн”, що передавалася на умовах фінансового лізингу згідно з договором №75 від 18.06.1998р. позивач зменшив суму позову на величину вартості техніки відповідно висновку Донецького обласного центру експертизи та оцінки  №3-06/08 від 06.09.2007р., а саме у розмірі 358 550грн. Тому вважає, що заборгованість складає 1 012 044грн. 71коп.   

        Відповідно до вимог ст.161 ЦК УРСР зобов'язання  повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.162 ЦК України)   

        Однак відповідач всупереч вимогам ст. 161 Цивільного кодексу УРСР свої  договірні зобов'язання з повної та своєчасної оплати лізингових платежів не виконав.  

        Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 1 370  594грн. 71коп. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

        Пунктом 4.3 договору фінансового лізингу №75 передбачено, що вартість техніки, суми платежів, а також інші показники, які застосовуються у цьому договорі наводяться у доларах США на підставі довготермінової дії цього договору та положення про те, що зобов”язання лізингодавця перед банками-кредиторами є валютними зобов”язаннями в американських доларах, а також на підставі необхідності елімінувати курсові коливання валют та внаслідок неможливості визначення курсу гривні до долара США на весь термін дії цього договору. При цьому сторони цього договору  на основі вказаних в ньому валютних показників, проводять розрахунки та здійснюють бухгалтерське відображення всіх операцій, що пов”язанні з виконанням цього договору в національній валюті України, якщо інше не передбачено чинним законодавством на момент здійснення таких розрахункових операцій.

        Що стосується визначення сторонами у тексті договору та додатків до нього вартості техніки, та щорічних платежів у доларах США суд вважає, що такі дії суперечать чинному законодавству на момент здійснення таких розрахункових операцій. За приписами ст.169 Цивільного кодексу УРСР грошові зобов”язання повинні бути виражені та підлягають сплаті у радянській валюті. Валютою, яка на той час могла бути засобом платежу на території України є українська гривна. Оскільки в Україні на момент укладання сторонами договору лізинговою валютою, яка використовувалася при розрахунках між резидентами була українська гривна, сторони для вартісного вираження виконання грошових зобов”язань повинні були вказувати гривню, що вони і зробили вказавши вартість техніки у накладній та акті здачі-прийомки техніки.  

         Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідач повинен сплатити заборгованість по договору фінансового лізингу  №75 виходячи з курсу Національного банку України діючого на момент оплати, так як вони є безпідставними, оскільки умовами зазначеного договору передбачено, що розрахунки по договору та облік усіх операцій здійснюється у гривнах.

        Відповідно ст.21 ЗУ „Про підприємства в Україні” підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

        Сторони зафіксували вартість техніки у гривнах у видатковій накладній №НКЛв75/1 від 26.06.1998р., у акті здачі-прийомки техніки №1 від 29.06.1998р. Оплата повинна здійснюватися виходячи із зафіксованої сторонами у вказаних документах вартості. Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач у листі вих.№07032.02/2213 від 25.03.2005р. визнав, що вартість переданої відповідачу техніки складає 788 118грн.           

       Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана у договорі та додатках до нього вартість техніки, лізингові платежі та лізингові проценти, які були виражені у доларах США прямо суперечили діючому на той час законодавству України та первинним документам по яким була отримана ця техніка. Тому, вважає у частині вираження вартості техніки та платежів в іноземній валюті  недійсним договір з тих мотивів, що це суперечило чинному законодавству.  

       Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки вартість техніки, лізингові платежі повинні були виражені в національній валюті України, суд вважає, що  вимоги позивача відносно заборгованість у сумі 1 012 044грн. 71коп. підлягають частковому задоволенню з наступного розрахунку.

        Вартість техніки складає 719 100грн. 14коп.= 349 400 доларів СШАх2.0581 (курс на дату підписання договору).; Сума лізингових процентів складає 161 560грн. 85коп. = 78 500доларівСШАх2,0581.; Відповідачем частково була погашена заборгованість у сумі 608 577грн. 35коп.

      Тобто, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 272 083грн. 64коп.= (719 100грн. 14коп. (вартість техніки)+161 560грн. 85коп. (лізингові проценти)- 608 577грн. 35коп.(частково погашена заборгованість).

       Оскільки  відповідачем до теперішнього часу заборгованість по лізинговим платежам позивачу не оплачена, то суд вважає вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню у сумі 272 083грн. 64коп.

        Згідно ст.214 Цивільного кодексу УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону              відповідачу нараховані 3% річних у сумі 20 277грн. 29коп., які також підлягають частковому задоволенню, у зв”язку з частковим задоволенням позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості, тому суд вважає необхідним перерахувати 3% річні згідно наступного розрахунку:

        Кількість днів прострочення=кількість днів між датою позову та датою виникнення прострочення=кількість днів між 15.11.2002р.та 11.06.2003р.=208-але не більше 180.

        272 083грн. 64коп. (сума заборгованості):100х3:365х180=4 025грн. 35коп.

        Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 20 277грн. 29коп. підлягають частковому задоволенню у сумі 4 025грн. 35коп.

        Пунктами 10.1 та 10.2 договору фінансового лізингу  № 75 від 1998р.  сторони  передбачили, що у разі затримки розрахунку або поставки, згідно з пп.9.5,9.6 відповідач сплачує недотримку (пеню) у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Відповідач повинен виплатити пеню за прострочення лізингових платежів, починаючи з дати його настання, за кожен день прострочення у такому порядку:

-          до 15 днів прострочення-у розмірі 0,05% від суми недотримання;

-          від 15 до 30днів прострочення- у розмірі 0,1% від суми недотримання;

-          понад 30 днів прострочення- у розмірі 0,2% від суми недотримання.

За припасами ст.ЦК України передбачено, що виконання  зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

        За приписами статті 179 ЦК УРСР неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога. Згідно Закону України “Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Оскільки відповідач порушив умови договору фінансового лізингу  № 75 від 1998р. і своєчасно не розрахувався за об'єкт лізингу, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 162 218грн. 33коп. підлягають частковому задоволенню, у зв”язку з частковим задоволенням позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості,  суд вважає необхідним перерахувати пеню відповідно ЗУ“Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань” згідно наступного розрахунку:

        Кількість днів прострочення=кількість днів між датою позову та датою виникнення прострочення=кількість днів між 15.11.2002р.та 11.06.2003р.=208-але не більше 180.

        Розмір подвійної облікової ставки =7%х2=14% (розмір облікової ставки 7% згідно Листа НБУ від 04.12.2002р. №14-011/4225-7430 та листа НБУ від 05.06.2003р. №14-011/1496-4052)

        272 083грн. 64коп. (сума заборгованості):100х14:365х180=18 784грн. 95коп.

        Суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 162 218грн. 33коп.  підлягають частковому задоволенню у сумі 18 784грн. 95коп.

        Що стосується вимог позивача щодо повернення майна Українській аграрній біржі, а саме: 2 комбайнів комплекту CASE IH2166, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав:

        По-перше, п.п.6.1, 6.2 договору фінансового лізингу сторони передбачили, що після підписання акту про здачу-приймання техніка залишається власністю позивача, відповідач набуває права власника після закінчення строку дії цього договору та сплати всієї обумовленої договором суми. Документом, що підтверджує перехід права власності на техніку від лізингодавця до лізингоодержувача, є акт кінцевих розрахунків, якій фіксує виконання договору та перехід права власності.

        По-друге, відповідно додатку №3 від 30.01.2002р. до договору фінансового лізингу №75 від 23.06.1998р. вартість такого договору складається із вартості техніки та лізингових процентів. Таким чином, суд вважає, що виконуючи умови договору лізингу у частині оплати лізингових платежів відповідач фактично сплачував позивачу вартість отриманої техніки. Тому, вимоги позивача сплатити суму лізингових платежів, що залишилися не сплачені відповідачем та повернути техніку не можуть бути виконанні, оскільки по суті, такі вимоги є альтернативними.

        По-третє, позивачем не дотриманий порядок вилучення техніки, встановлений пунктом 17.5 договору фінансового лізингу, який передбачає обов”язкове повідомлення позивачем відповідача про вилученню техніки. Крім того, як вбачається з пункту 17.5.6 зазначеного договору якщо лізингоодержувач не виконує відправку техніки, то лізингодавець набуває права користування технікою і може здійснити її перевезення на власний розсуд за рахунок відповідача, поклавши на нього також відповідальність за всі ризики, що пов”язані з перевезенням. Але доказів того, що відповідач перешкоджав вивозу техніки й тим самим порушував права позивача не надані суду останнім.

        Згідно ст.10 ЗУ „Про лізинг” об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу.

         Закон України „Про лізинг”, який діяв на момент укладання договору передбачав, що після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викопається ним за залишковою вартістю.

         Оскільки і Законом України „Про лізинг”, і умовами договору передбачений перехід права власності на об'єкт лізингу відповідачем, ВАТ“Племінний завод “Малинівка” отримує право власності на комбайн-комплекти (сільськогосподарську техніку), які він отримав від позивача у відповідності до умов договору фінансового лізингу №75 від 18.06.1998р. з моменту сплати лізингових платежів.  

         Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про повернення майна Українській аграрній біржі, а саме: 2 комбайн-комплектів CASE IH2166 не підлягають задоволенню.

          Що стосується клопотання відповідача  про відстрочення виконання рішення на шість місяців та розстрочення його виконання на 12 місяців після відстрочення, суд вважає, що таке клопотання підлягає частково задоволенню, оскільки ВАТ “Племінний завод “Малинівка” с.Малинівка, Донецької області є сільськогосподарським підприємством та практично єдиним видом діяльності якого є тваринництво, та вирощування сільськогосподарської продукції. Як пояснив, представник відповідача в останні роки підприємство терпить значні збитки. По результатам діяльності за 2007р. збитки склали 1млн. 403,8тис.грн., про що свідчать річний баланс на 31.12.2007р. та звіт про фінансові результати за 2007р., які знаходяться у матеріалах справи. У даному випадку, негайне стягнення коштів з відповідача приведе до повної зупинки підприємства і як в наслідок до банкрутства.

         Відповідно до ст.121 ГПК України суд у виняткових випадках може відстрочити  або розстрочити  виконання рішення.

         Таким чином, з урахуванням:

- низької врожайності в останні роки із-за поганих погодних умов (засухи 2006-2007років, малосніжні зими);

-  подорожчання паливо-мастильних матеріалів, кормів, добрива;

-  низької закупівельної ціни на сільськогосподарську продукцію;

- наслідками фінансової кризи в Україні, які негайно вплинули на сільськогосподарське підприємство;

- падіння запиту на сільськогосподарську продукцію та зниження закупівельної ціни.

          Суд вважає можливим відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Витрати по проведеній ЗАТ „Донецький обласний центр експертизи та оцінки” судової товарознавчої експертизи покласти на обидві сторони, оскільки експертиза була призначена за клопотанням позивача, а відповідач не заперечував проти її проведення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.161, 162, 169, 179,214 ЦК УРСР, ст.ст. 22, 33, 43, 41,44, 49, 82,  84, 85, 121 ГПК  України, ст.21 ЗУ „Про підприємства в Україні”, ст.ст.4,10 ЗУ „Про лізинг”,  ЗУ “Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р., суд –

                                                 В И Р І Ш И В  :

          Позовні вимоги Українська аграрна біржа м.Київ до Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Малинівка”  с.Малинівка, Володарський район, Донецької області про стягнення 1 194 540грн. 33коп.  задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Малинівка”  (87062 с.Малинівка, Володарський район, Донецької області, п/р260085062 у Володарському відділенні ДОД АППБ „Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 00483501) на користь Української аграрної біржі (01033 м.Київ, вул.Саксаганського,1,к.222, ВАТ „Сведбанк”, МФО 300164, п/р 26007303114401, ЄДРПОУ 23389377) заборгованість у сумі 272 083грн. 64коп., 3% річних у сумі 4 025грн. 35коп., пеню у сумі 18 784грн. 95коп., витрати по проведеній експертизі у сумі 1 500грн.,  витрати по сплаті держмита у сумі 1 700грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

          В решті частині позову відмовити.

          Відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

          У судовому засіданні 17.11.2008р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення  

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний  19.11.2008р.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

               Суддя                                                                                                            Подколзіна Л.Д.