Рішення

від 08.08.2008 по справі 14/19-14/503-16/108

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/19-14/503-16/108

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  14/19-14/503-16/108

08.08.08

За позовом     Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Київської міської ради

до                     1)Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

                         2)Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева науково –виробнича фірма “Славутич”

Третя особа з

самостійними вимогами: Товариство з  обмеженою відповідальністю «Київпромсервіс»

До                     1)Міністерства палива та енергетики України

                         2) Київська міська рада

                         3) Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»

про                     визнання недійсним  договору купівлі-продажу від 15.05.1992 р.

Суддя   Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача         1. Тарасенко К.В. –дов

                              2. не з»явився

Від відповідача     1. Матвеєва В.П. –дов.

                              2. Міщенко Л.І.–дов.

Від третьої особи  Чумак О.Я. –дов.

Від прокуратури   Самардак А.В. –дов.

Обставини справи :

05.08.08 в засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст.. 77 ГПК України.

Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся з  позовом в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України та Київської міської ради до  Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” та Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева науково –виробнича фірма “Славутич” про визнання недійсним, а саме таким, що не відповідає вимогам закону договір купівлі-продажу, укладеного 15.05.92р. між Підприємством Київських теплових мереж та Багатогалузевою науково-виробничим об'єднанням „Славутич" з моменту його укладання та передачу приміщення за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3 в м. Києві Київській міській раді.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою суду від 19.03.2007 р. прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київпромсервіс»про визнання за ТОВ «Київпромсервіс»права власності на нежиле приміщення № 16, площею  338кв.м , розташоване в будинку № 3 по провулку Електриків  в місті Києві.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.06.07р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007р. , в позові Заступника прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики, Київської міської ради було відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору –ТОВ «Науково-виробничої фірми «Київпромсервіс»задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2008р. рішення  господарського суду від 01.06.07р. у справі №14/19-14/503 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.08р. справу прийнято до розгляду та  присвоєно справі №  14/19-14/503 –16/108.

24.06.08. прокурор у судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним  договір купівлі-продажу приміщення  за адресою  м. Київ, пер. Електриків, 3 від 15.05.92р. між Підприємством Київських теплових мереж та Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатогалузева науково –виробнича фірма „Славутич". Від вимог про передачу приміщення, що знаходиться  за адресою м. Київ, вул. Електриків, 3  Київській міській раді  відмовився.

Позивач 1 позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 –АЕК «Київенерго»просить позов прокурора задовольнити проти позову третьої особи з самостійними вимогами заперечує.

Відповідач 2  позовні вимоги прокурора не визнає.

Третя особа –ТОВ «Київпромсервіс»просить позовну заяву заступника прокурора залишити без задоволення, а позовну заяву третьої особи задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.1992 р. між відповідачем 2 та підприємством Київських теплових мереж виробничого енергетичного об'єднання “Київенерго”, правонаступником якого є відповідач 1, було укладено договір купівлі–продажу, згідно умов якого відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає на баланс та оплачує за залишкову вартість 23395 руб. приміщення на 1–ому поверсі в будинку за адресою: 252071, м. Київ, пров. Електриків, 3, загальною площею 340,8 кв. м.

Підприємство Київських теплових мереж згідно його Статуту, копію якого додано до матеріалів справи, на дату укладення Договору входило до складу виробничого енергетичного об'єднання “Київенерго”. Суб'єктний склад учасників спірного Договору учасниками судового процесу не заперечується.

Прокурор звернувся з вимогами про визнання зазначеного договору недійсним, з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства посилається на ст.. 225 ЦК Української РСР, ч. 1 ст. ст. 227, 236 ЦК України,

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності,  суд прийшов до висновку, що позов прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна належить власникові. Прокурор посилається на те, що приміщення на дату укладення спірного Договору щодо його продажу не входило до статутного фонду відповідача 1 і було державною власністю, внаслідок чого відповідач 1 не мав права на його продаж.

Як вбачається із Статуту відповідача 1 зі змінами станом на 15.06.98 р., Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.95 р. № 177 шляхом перетворення виробничого енергетичного об'єднання “Київенерго” в акціонерну компанію згідно з указом Президента України від 04.04.95 р. № 282/95 “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України”.

Згідно п. 3.3 Статуту, відповідач 1 є правонаступником, в тому числі, виробничого енергетичного об'єднання “Київенерго” стосовно майна, прав та зобов'язань відособлених підрозділів та управління об'єднання, які розташовані в місті Києві та на базі яких відповідач 1 створений, відповідно до актів приймання-передачі, затверджених Міненерго України 26.06.95р.

Відповідні зміни до Статуту відповідача 1 зареєстровані Державною адміністрацією Старокиївського району м. Києва, реєстраційний № 02796 від 15.06.98 р.

Отже, правонаступником виробничого енергетичного об'єднання “Київенерго”, майно якого у 1992 році було продане за спірним Договором, відповідач 1 став лише у 1995 році.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України “Про власність”, в редакції, яка діяла на момент укладення Договору, власність в Українській РСР виступає в таких формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону України “Про власність”майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством Української РСР.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами Української РСР.

Жодного належного документального доказу на підтвердження того, що виробниче енергетичне об'єднання “Київенерго”, майно якого у 1992 році було продане за спірним Договором, і правонаступником якого є відповідач 1, не мало спірного майна у своєму статутному фонді і не мало права його продавати, прокуратура і позивачі суду не надали.

З огляду на викладене, посилання прокуратури і позивачів на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про передачу теплоелектроцентралей та теплових мереж у власність територіальної громади м. Києва” № 29–р від 31.01.2001 р. теплоенергоцентралі  № 5 і 6 та теплові мережі, в тому числі, і спірне приміщення, передано з державної власності до комунальної власності територіальної громади м. Києва, і що спірне майно за актом приймання-передачі теплоелектроцентралей №№ 5, 6 та теплових мереж до комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 474 від 19.03.2001 р., передане як таке, що не увійшло до статутного фонду відповідача 1, до уваги судом не приймаються, оскільки, як свідчать матеріали справи, воно туди і не могло увійти, адже у 1992 році було реалізоване за спірним договором відповідачу 2, тобто передача цього майна, яке відповідачу 1 не належало, до комунальної власності територіальної громади міста Києва як такого, що не увійшло до статутного фонду відповідача 1, є незаконним.

Посилання прокуратури і позивачів на Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств” до уваги судом не приймається, оскільки суду не надано доказів, що відносно виробничого енергетичного об'єднання “Київенерго”, майно якого було реалізоване за спірним Договором у 1992 році, і правонаступником якого у 1995 році став відповідач 1, на дату укладення спірного Договору існувало рішення про приватизацію.

З огляду на вищевикладене, вимоги прокуратури про визнання недійсним укладеного 15.05.1992 року між відповідачем 2 та підприємством Київських теплових мереж виробничого енергетичного об'єднання “Київенерго”, правонаступником якого є відповідач 1, договору купівлі–продажу приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Електриків, 3, з підстав невідповідності його вимогам законодавства задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами про визнання за ТОВ “Київпромсервіс” права власності на нежиле приміщення № 16 площею 338 кв. м., розташоване в будинку № 3 по провулку Електриків в місті Києві слід зазначити наступне.

03.03.2004 року відповідач 2 та третя особа уклали договір купівлі–продажу нежилих приміщень, відповідно до умов якого відповідач 2 передав у власність третьої особи, а третя особа прийняла у власність нежилі приміщення № 16 першого поверху, що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Електриків, 3, загальною площею 338 кв. м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.03.2004 р. та зареєстрований в реєстрі за № 1888

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Будь–яких доказів на підтвердження того, що в будь–який встановлений законом спосіб було встановлено неправомірність набуття права власності третьою особою на спірне приміщення, суду не надано.

За таких обставин відсутні правові підстави вважати Товариство з обмеженою відповідальністю “Київпромсервіс” неналежним власником нежилого приміщення № 16 першого поверху, що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Електриків, 3, загальною площею 338 кв. м., придбаного у відповідача 2 за договором купівлі–продажу нежилих приміщень від 03.03.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1888.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, захист права здійснюється, в тому числі, у формі визнання такого права.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами про визнання за ТОВ «Київпромсервіс»права власності на нежиле приміщення № 16, площею  338кв.м , розташоване в будинку № 3 по провулку Електриків  в місті Києві є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати за позовом третьої особи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів за позовом третьої особи, а саме на Міністерство палива та енергетики України, Київську міську раду та Акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго”, порівну.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. В позові заступника прокурора Подільського району м. Києва відмовити повністю.

2. Позов третьої особи із самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю “Київпромсервіс” задовольнити повністю.

3. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробнича фірма “Київпромсервіс”, (04071, м. Київ, вул. Електриків, 19, ідентифікаційний код 19015398) на нежиле приміщення № 16 площею 338 кв. м., розташоване в м. Києві, будинку № 3 по провулку Електриків.

4. Стягнути з Міністерства палива та енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, ідентифікаційний код 00013741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Київпромсервіс” (04070, м. Київ, пров. Електриків, 9, ідентифікаційний код 19015398) 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 03 коп. витрат на сплату державного мита, 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          5. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Київпромсервіс” (04070, м. Київ, пров. Електриків, 9, ідентифікаційний код 19015398) 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 04 коп. витрат на сплату державного мита, 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          6. Стягнути з  Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Київпромсервіс” (04070, м. Київ, пров. Електриків, 9, ідентифікаційний код 19015398) 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 03 коп. витрат на сплату державного мита, 39 (тридцять дев'ять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяО.М.Ярмак

Рішення підписане  26.08.2008 р.