Рішення

від 17.09.2008 по справі 14/443-9/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/443-9/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  14/443-9/182

17.09.08

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"

До                          Донецької обласної державної адміністрації

Третя особа          Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації

Простягнення 788537,10 грн.

                                                                                  Суддя Жирнов С.М.

Представники:         

Від позивача:            не з»явились

Від відповідача:        не з»явились

Від третьої особи:    не з»явились  

                              Обставини справи :

У липні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Донецької обласної державної адміністрації, відшкодування збитків від перевезення в 2005 році пільгових категорій пасажирів в сумі 788537,10 грн. на підставі Договору № 122-20/8144 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 02.10.2004 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2006 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації.

           Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2006 р. у справі № 14/443 (суддя Калатай Н.Ф.) в позові ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення з Донецької обласної державної адміністрації 788537,10 грн. відмовлено повністю.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року (колегія суддів: Л. Кондес, С. Куровський, Ю Михальська) скасовано рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2006 р. у справі № 14/443, позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з  Донецької обласної державної адміністрації на користь ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" 788537,10 грн. збитків, 7885,40 грн. державного мита за подання позову, 3942,70 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 118, 00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2008 року (колегія суддів: С. Шевчук, Ж. Бернацька, І. Волік) касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року та рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2006 р. по справі № 14/443 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2008 р.            (суддя Жирнов С.М.) справі № 14/443 присвоєно номер –№ 14/443 - 9/182 та призначено її розгляд на 17.09.2008 р.

17.09.2008 р. відповідачем до суду подані Пояснення по справі № 14/443 –9/182 від 16.09.2008 р. № 01-6/1412, відповідно до яких проти позову заперечував та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.  

           Сторони та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судове засідання 17.09.2008 р. не з'явились, письмові пояснення щодо питань, зазначених для з'ясування у постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2008 року по справі № 14/443 при її новому розгляді у Господарському суді міста Києва не подали та не надіслали.

          Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

ВСТАНОВИВ:

            Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Поштове відправлення з ухвалою суду від 05.09.2008 р. було відправлено сторонам та третій особі за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відміткою на зворотньому боці вказаної ухвали суду (п. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75) та реєстром відправки рекомендованої кореспонденції сектора № 9.

           Відтак, сторони та третя особа вважаються належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

           Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності сторін та третьої особи в судовому засіданні 17.09.2008 р. від останніх до суду не надходило.

           У суду відсутні докази відмови позивача від позову, а тому останній вважається таким, що підтримується позивачем повністю.

           Відповідач подав до суду Пояснення по справі № 14/443 –9/182 від 16.09.2008 р. № 01-6/1412, за якими позов не визнається.

           Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відтак та враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні є правом останніх, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладання розгляду справи, а рівно про можливість розгляду останньої за відсутністю сторін та третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

05.10.2004 між Донецькою обласною державною адміністрацією, визначеною як Замовник, та Відкритим акціонерним товариством  "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", визначеним як Перевізник, було укладено Договір № 122-20/8144 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (надалі за текстом –«Договір»).

Згідно п. 1.1 Договору, Замовник надає Перевізнику право на перевезення па сажирів на маршрутах загального користування Новоазовськ (АС) –Маріуполь (АС) у звичайному режимі, кожного дня, рейсом (ах) № 8609, 8610, 8611, 8612, 8613, 8614 з 05.10.04 р. по 05.10.07 р., вартість однієї поїздки коштує 3,00 грн., з урахуванням ПДВ без станційного збору. Пере візник забезпечує перевезення пасажирів на умовах, передбачених договором (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1.4. Договору Замовник (позивач) зобов'язаний конт ролювати виконання умов даного договору, а також дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

У пункті 2.1.5 Договору встановлено, що Замовник (позивач) сприяє щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення  в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з пунктом 2.4.4. Договору Перевізник (відповідач) має право одержувати компенсацію, пе редбачену за перевезення пільгових категорій громадян.

Позивач зазначив, що у 2005 році обіг пасажирів на визначеному Договором маршруті склав 555,8 тис.пас/км.

Посилаючись на ст. ст. 22, 633 Цивільного кодексу України (надалі за текстом –«ЦК України»), ст. ст. 36, 40 Закону України «Про автомобільний транспорт»(в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІП, яка втратила чинність з 07.04.2006 р., надалі за текстом –«Закон»), позивач визначає плату за перевезення пільгової категорії населення за спірним Договором у якості збитків та вважає, що такі підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Розрахунок збитків, що подані до стягнення, здійс нений позивачем з вищевказаного обігу пасажирів згідно з Інструкцією про порядок обліку паса жирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженою наказом № 150 від 27.05.1996 Міністерства статистики України, який зареєстрова ний в Міністерстві юстиції України 30.05.1996 за № 258/1283,  та, на думку позивача фактично складає 788537,10 грн. (925037,10 грн., загальна сума збитків –136500,00 грн., часткові компенсації збитків відповідачем згідно переліку  платіжних доручень, наведених у абз. 2 стор. 9 позовної заяви = 788537,10 грн., залишок збитків до сплати відповідачем, т.т. основний борг).

Факт надання послуг з перевезення пасажирів, в тому числі й пільгових, позивач підтверджує дорожніми листами за 2005 рік, щомісячними звітами встановленого зразку з доданими до них щомісячними актами звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд.

Позивач також зазначив, що факт здійснення позивачем у 2005 році перевезень пасажирів, які, у відпові дності з чинним законодавством України, користувалися правом безкоштовного проїзду на приміських автобусних маршрутах, та визначені за названими вище розрахунками суми збитків позивача від таких перевезень, відповідач не оспорив і на день прийняття цього рішення суму збитків у розмірі 788537,10 грн. позивачу не відшкодував. А тому вказана сума, на думку позивача,  підлягає до примусового стягнення з відповідача в судовому порядку.

         Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом поданого позову є стягнення з відповідача 788537,10 грн. та у вигляді  збитків, які позивач визначає виниклими у зв'язку з перевезенням ним пільгових катего рій громадян у 2005 році на підставі Договору та не компенсацією таких збитків відповідачем.

За приписом частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України го сподарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В частині четвертій цієї ж статті зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевияв лення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови до говору, що не суперечать законодавству.

Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Враховуючи вищенаведене та умови Договору № 122-20/8144 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 02.10.2004 р., обсяги прийнятих сторонами прав та обов»язків за ним, суд дійшов до висновку, що спір щодо одержання позивачем компенсації за перевезення пільгових категорій громадян має вирішуватись виходячи з умов Договору, т.т. відповідних пунктів останнього, якими це питання врегульоване, а саме:

         - відповідно до пункту 2.1.4. Договору Замовник (відповідач) зобов'язаний конт ролювати виконання умов даного договору, а також дотримання законодавства про автомобільний транспорт, а відповідно до пункті 2.1.5 Договору Замовник (відповідач) зобов»язаний лише сприяти щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення. При цьому, компенсація таких збитків має відбуватися в порядку, встановленому законодавством України (там же).

Так, відповідно до частини другої  2 статті 36 та частини другої статті 40 Закону (в редакції Закону України від 23.02.2006 № 3492-ІУ, визначається:

- види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень (частина четверта статті 37 Закону);

- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та переве зення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (частина друга статті 29 Закону).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про державне замов лення для задоволення пріоритетних державних потреб" поставки товарів, робіт і послуг для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються до цього; обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбача ються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабю джетних джерел фінансування.

Водночас відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Держав ного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з вико нання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Відповідно до пункту 2 цього Порядку фінансування видат ків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відпо відний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Авто номної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республікан ського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюдже тах на зазначені цілі.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціа льного захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконав чих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захи сту населення.

Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що обсяг компенсацій них виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлюється в межах затверджених субвенцій.

Отже, оскільки Законом в його попередній редакції було передбачено, що компен сація збитків з перевезення пільгових категорій громадян здійснюється з ураху ванням обсягів державного замовлення, то умови Договору не суперечать приписам Закону.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ст. 611 ЦК України відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання.

         Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  

         Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України); є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущене вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

         Фактично за позовом визначена позивачем стягувана сума (788537,10 грн.) як різниця між 925037,10 грн. (загальна сума здійснення пільгового перевезення пасажирів згідно розрахунку позивача) та 136500,00 грн., (часткова оплата відповідачем такого перевезення згідно переліку платіжних доручень, наведених у абз. 2 стор. 9 позовної заяви) на підставі Договору. Вищезазначена стягувана сума визначається позивачем у вигляді саме збитків.

           Судом встановлено, що визначена позивачем сума оплати за спірне пільгове перевезення на підставі Договору не відповідає жодним ознакам збитків, визначених у приписах ст. 22 ЦК України.

           А відтак, у суду відсутні підстави вважати, що у позивача наявні збитки на суму 788537,10 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено право на стягнення  788537,10 грн., а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

           Керуючись ст. ст. 11, 22, 525, 526, 530, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України,  ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

                                                     В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя              С.М. Жирнов                                     

Дата підписання рішення –18.09.2008 р.