Постанова

від 21.05.2008 по справі 32/551-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/551-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.05.2008р.м.Київ№ 32/551-А

За позовом    Приватного підприємства «Атолл «Плюс»

до                    Державної податкової інспекції у Солом'янському  районі м. Києва

про                  визнання нечинними податкових повідомлень –рішень

                                                                           Суддя Хрипун О.О.

                                                Секретар судового засідання Ковальчук О.В.                                                

Представники:

Від позивача            Бухарев С.В.-предст.

Від відповідача       Яцишина І.О.- ст.держ.под.інсп.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання нечинними  податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 16.02.2006 № 0000222301/0 та № 0000212301/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 14.02.2006, на підставі якого відповідачем прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення,  не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам. Позивач вважає, що має всі підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Майстер-Сервіс»у складі вартості придбаних товарів та виконаних робіт, а також віднесення до складу валових витрат вартість придбаного товару, робіт , оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Майстер-Сервіс»було належним чином зареєстрованим платником ПДВ, реєстраційні та установчі документи товариства були дійсними. Позивач також зазначає, що договір, укладений з ТОВ «Майстер-Сервіс», не визнаний недійсним у судовому порядку. За вказаних обставин висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.2.4 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та  визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій позивач вважає  безпідставним.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 визнані недійсними свідоцтво про державну реєстрацію, установчий договір, статут та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Майстер-Сервіс»з моменту їх реєстрації. Таким чином, відповідач стверджує, що позивач не мав права на включення до складу валових витрат сум вартості придбаних у ТОВ «Майстер-Сервіс»товарів (робіт, послуг), на підставі документів, які відображають дану операцію, а також не мав права на включення до складу податкового кредиту у лютому-липні 2003 року суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Майстер-Сервіс»у вартості придбаного товару (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, одержаних від продавця. Донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідач вважає правомірним, а оспорюванні податкові повідомлення-рішення таким, що відповідають вимогам чинного законодавства (заперечення проти позову у справі).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2006 провадження у справі зупинено до отримання відповіді від Голосіївського районного суду м. Києва  щодо чинності  рішення від 25.06.2004 у цивільній справі № 2-3919/3 про визнання недійсними установчих документів  та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Майстер-Сервіс-ЛТД»та відомостей від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва  щодо сплати податкових зобов'язань ТОВ «Майстер Сервіс ЛТД».

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, відпали, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2008  провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін  Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва податковим повідомленням –рішенням № 0000212301/0 від 16.02.2006  відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначено податкове зобов‘язання по податку прибуток у сумі 61 927,10 грн., в тому числі              41 284,73 грн. основного платежу та 20 642,37 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковим повідомленням–рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському  районі м. Києва № 0000222301/0 від 16.02.2006 відповідно пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено позивачу податкове зобов‘язання по податку на додану вартість у сумі 41 284,73 грн., в тому числі 27 523,15 грн. основного платежу та 13 761,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту                   № 2658-02/0/23-0111/30679353 від 14.02.2006 «Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Атолл «Плюс»(код ЄДРПОУ 30679353) з питань взаємовідносин з ТОВ «Майстер-Сервіс»(код ЄДРПОУ 32244477) за 2003 рік.

Як зазначено у акті перевірки від 14.02.2006, позивачем порушені вимоги пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат протягом 2003 року витрати у розмірі  137 615,83 грн., понесені ним у зв'язку з придбанням у ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження податку на прибуток за 2003 рік на суму 41 284,73 грн., а також порушення вимог пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД», в розмірі 27 523,15 грн. в тому числі, у лютому 2003 року в розмірі 400,00 грн., у березні 2003 року в розмірі 3 420,05 грн., у квітні 2003 року в розмірі 6 073,64 грн., у травні 2003 року в розмірі 10 432,00 грн., у червні 2003 року в розмірі 5 555,06 грн., у липні 2003 року в розмірі 1 642,40 грн.

Доводи відповідача співпадають з висновками акту перевірки від 14.02.2006 та зводяться до того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва  від 25.06.2004  №2-3919/3 установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»визнані недійсними, первинні бухгалтерські  документи та податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Майстер - Сервіс ЛТД», визнані недійсними з моменту реєстрації.

Матеріалами справи встановлено, що 17.02.2003 між ТОВ «Майстер –Сервіс ЛТД»(Продавець) та ПП «Атолл Плюс»(Покупець) укладений договір б/н, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар - запасні частини до автомобілів та інші допоміжні матеріали, в асортименті та кількості згідно окремих замовлень, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар на умовах та строки, визначені Договором. Крім цього, Продавець зобов'язується за окремим замовленням виконувати спеціалізовані авторемонтні роботи, пов'язані з використанням поставлених ним запчастин і матеріалів, а саме: ремонт кондиціонерів, підбір компонентів лаків та фарб і технічних умов їх використання , кузовні роботи по окремим типам автомобілів.

На виконання договору Продавцем передано, а Покупцем прийнято товару на загальну суму 94 270,20 грн. включаючи ПДВ 15 711,70 грн., в тому числі  в лютому 2003 року на суму 2 400,00 грн., у тому числі ПДВ 400,00 грн., в березні 2003 року на суму 15 012,30 грн., у тому числі ПДВ  2 502,05 грн., в квітні 2003 року на суму 18 489,90 грн., у тому числі ПДВ 3 081,65 грн.,  в травні 2003 року на суму 42 462,00 грн.,у тому числі ПДВ 7 077,00 грн., в червні 2003 року на 15 906,00 грн., у тому числі ПДВ 2 651,00 грн., що підтверджується видатковими накладними. Отриманий товар оплачений Покупцем на повну суму 94 270,20 грн.

ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»видало позивачу податкові накладні № 45 від 20.02.2003, № 53 від 10.03.2003, № 71 від 25.03.2003, № 73 від 26.03.2003, № 75 від 03.04.2003, № 76 від 03.04.2003, № 93 від 23.04.2003, № 94 від 23.04.2003, № 96 від 23.04.2003, № 97 від 23.04.2003, № 125 від 14.05.2003, № 139 від 20.05.2003, № 142 від 23.05.2003, № 150 від 30.05.2003, № 168 від 12.06.2003, № 158 від 18.06.2003 всього на суму 94 270,20 грн., в тому числі ПДВ 15 711,70 грн., які відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту підприємства  у відповідному звітному періодах.

Крім цього, за договором б/н від 17.02.2003 ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД» виконані супутні (спеціальні) роботи за окремими замовленнями позивача, а позивачем прийняті та оплачені такі роботи на загальну суму 70 868,80 грн., включаючи ПДВ 11 811,47 грн., в тому числі в березні 2003 року на суму 5 508,00 грн., у тому числі ПДВ 918,00 грн., в квітні 2003 року на суму 17 952,00 грн., у тому числі ПДВ 2 992,00 грн., в травні 2003 року на суму 23 505,00 грн., у тому числі ПДВ 3 917,50 грн.,  в червні 2003 року на суму 14 049,40 грн., у тому числі ПДВ 2 341,56 грн., в липні 2003 року на суму        9 854,40 грн., у тому числі ПДВ 1 642,40 грн., що підтверджується актами прийому-передачі робіт (послуг) та податковими накладними № 55 від 12.03.2003, № 56 від 12.03.2003, № 77 від 03.04.2003, № 81  від 09.04.2003, № 92 від 22.04.2003, № 98 від 24.04.2003, № 131 від 14.05.2003, № 135 від 14.05.2003, № 154 від 10.06.2003, № 160 від 18.06.2003, № 170 від 26.06.2003, № 203 від 24.07.2003, всього на загальну суму 70 868,80 грн. в тому числі ПДВ 11 811,47 грн., які відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а сума податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту підприємства  у відповідних звітних періодах (зазначені документи наявні у матеріалах справи).

Договір б/н від 17.02.2003, укладений між ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»та ПП «Атолл «Плюс», на момент розгляду справи є чинними. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що ним оспорена відповідність зазначених договорів вимогам закону.

З доводами відповідача та висновками, викладеними в акті перевірки від 14.02.2006, суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов‘язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження сум податкового кредиту мав усі податкові накладні, видані контрагентом ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД». Цей факт відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону  свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 у справі № 2-3919/3 свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Майстер –Сервіс ЛТД»актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва                             № 485/19-4013-1 від 08.10.2004  анульовано з дати його видачі, тобто з 20.12.2002.

Матеріалами справи встановлено, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 у справі № 2- 3909/3 про визнання недійсним статуту ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД», скасування свідоцтва платника ПДВ  ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»та визнання недійсними первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД», ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.07.2005 скасоване.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2005 в позові ДПА у м. Києві до Гайтанжий І.В., ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД», 3-тя особа Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, Виробничій кооператив «Контракт» про визнання недійсним установчих документів ТОВ «Майстер –Сервіс ЛТД», визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість та первинних бухгалтерських документів ТОВ «Майстер –Сервіс ЛТД»відмовлено.

За таких обставин, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 у справі № 2-3919/3, на яке посилається відповідач, у зв'язку з його скасуванням доказової сили не має.

Відповідно до п. 25 Положення про Реєстр платників  податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом  (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду  (господарського  суду),  є відповідна дата прийняття рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»не вважається анульованим та виключеним з Реєстру з моменту його видачі, як про те зазначено у акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 485/19-4013-1 від 08.10.2004 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтва, а тому мало право складати податкові накладні.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не правомірно включив до складу своїх  валових витрат у 2003 році кошти у сумі 137 615,83 грн. по факту їх оплати на користь ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»та не мав права на податковий кредит у розмірі 27 523,15 грн. на підставі виданих ТОВ «Майстер-Сервіс ЛТД»податкових накладних, суд вважає помилковим.

Виходячи з викладеного суд дійшов до висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.4. пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є невірними.

Згідно із п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми  недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд з висновками акту перевірки від 14.02.2006 щодо непідтвердження позивачем валових витрат по господарській операції з ТОВ «Майстер –Сервіс ЛТД»та безпідставності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по цим операціям не погоджується, підстав для донарахування позивачу податкового зобов‘язання по податку на прибуток у сумі 41 284,73 грн. та податку на додану вартість у сумі 27 523,15 грн. та застосування до нього штрафних санкцій немає, а тому оспорюванні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 16.02.2006 № 0000222301/0 та № 0000212301/0 підлягають  визнанню недійсними.

Також суд виходить з того, що Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку. А у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, результати діяльності  контрагентів позивача не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження правомірності своїх рішень від 16.02.2006 №0000222301/0 та   № 0000212301/0  відповідач суду не подав.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.

Понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. відшкодуванню позивачу не підлягають, оскільки їх сплата Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 16.02.2006 № 0000222301/0 та від 16.02.2006  № 0000212301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Атолл «Плюс»(03688, м. Київ, вул. Народного ополчення,18-б, рахунок №2600722011779 в ЗФ ВАТ КБ «Хрещатик»м.Київ, МФО 322595, код 30679353) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяО.О.Хрипун

Дата  підписання постанови: 14.07.2008