Рішення

від 13.12.2007 по справі 7/227-37/486

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/227-37/486

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  7/227-37/486

13.12.07

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська процесингова компанія»

до Приватного підприємства «Торговий дім «Інтеройл»

про стягнення 251951,00 грн.

                                                                            Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін :

Від позивача : Дутковський Б.В., Малєєв Є.С.- представники за довіреністю  № б/н від 26.09.2007 року;

Від відповідача : Вознюк О.Г.- представник за довіреністю № 223 від 23.11.2007 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська процесингова компанія»до Приватного підприємства «Торговий дім «Інтеройл» про стягнення 251951,00 грн.

Позовні вимоги мотивовавні тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отримане пальне та передані картки за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 7/227  від 19.04.2007 р. позивачу в позові вімовлено з тих підстав, що позивачем не доведено факт поставки пального на спірну суму та не надано доказів щодо вартості паливних карток.

Постановою Вищого господарського суду України № 7/227 від 20.09. 2007 року було задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська процесингова компанія», рішення Господарського суду міста Києва № 7/227  від 19.04.2007 р.  скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 28.09.2007 року справу №  7/227 було передано на новий розгляд судді Кондратовій І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 року справу № 7/227 було прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер “7/227-37/486”, розгляд справи призначено на 25.10.2007 року о 11-00.

Преставник позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва 25.10.2007 року надав суду пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 року.

Крім того, позивач в судовому засіданні заявив клопотання про витребування від відповідача доказів. Судом подане клопотання було задоволено.

Представник відповідача 25.10.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 7/227-37/486 від 03.10.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2007 року розгляд справи був відкладений на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 13.11.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 7/227-37/486 від 03.10.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2007 року розгляд справи був відкладений до 03.12.2007 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.12.2007 року оголошувалась перерва до 13.12.2007 року для надання відповідачу можливості виконати вимоги ухвал суду, про час та місце судового засідання сторони були повідомлені під розписку.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2007 року не з'явився, вимоги суду не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2007 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.12.2007 року за згодою представників позивача  судом  оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська процесингова компанія»(постачальник), в особі директора Мацпського А.П. та  Приватним підприємством «Торговий дім «Інтеройл», в особі директора  Белокоза В.І. (покупець) був укладений договір № 0102/06-1 (Договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти пальне та оплатити його вартість  в строки та умовах, які передбачені договором (п. 1.1 Договору).

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням позивача, в квітні місяці 2006 року позивач поставив відповідачу 448494,94 грн., проте відповідач за отримане пальне розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 235811,43 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що одночасно з отриманням пального між позивачем та відповідачем згідно п. 2.1. та п. 2.4. договору здійснювався відпуск відповідачу паливних карт, що оформлялось підписанням актів прийому –передачі паливних карт в користування (копії актів додані до позовної заяви), борг відповідача за передані паливні карти становить 16 140, 00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню  з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих до матеріалів справи  доказів судом встановлено, що безпосередня передача палива Приватному підприємству «Торговий дім «Інтеройл» проводиться шляхом заправки його автомобілів на обумовлених договором АЗС по переданих цьому підприємству ТОВ «Європейська процесингова компанія» паливних картках, яка супроводжується одночасною видачею чека. При цьому право власності на паливо переходить до покупця –ПП «Торговий дім «Інтеройл» з моменту отримання палива по паливній картці на АЗС (п.п 1.2;  1.3 п.1 Договору). Іншого порядку видачі палива вказаний договір не передбачає.

Отже, при встановленому договором порядку видачі палива покупцю (відповідачу у справі) підставою для оформлення такої накладної повинен бути не кожний факт видачі палива, а відмітки в топливних картах за певний період на підставі яких виставляється топливний рахунок.

Обов'язок по складанню такого документу покладається на продавця палива (в даному випадку –ТОВ «Європейська процесингова компанія»).

Судом встановлено, що така накладна у спірному періоді (квітень 2006 р.), була підготовлена позивачем, але не підписана відповідачем (отримувачем палива).

Ухвалами Господарського суду міста Києва неодноразово було зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення, в яких вказати причини не підписання видаткових накладних за квітень 2006 року. Відповідач вимоги  ухвали суду не виконав, жодних пояснень не надав.

Слід зазначити, що відповідно    до    п. 9.1.   щомісяця до п'ятого робочого дня місяця наступного за звітним ТОВ «Європейська процесингова компанія»надавало Покупцю: накладну на паливо, розшифровку операцій по кожній паливній карті; акт звірки розрахунків.

Таким чином, накладна застосовувалась виключно для обліку виданого ПП «Торговий дім «Інтеройл»пального протягом місяця. Відповідно до розділу «Визначення»та п.1.2. договору паливні картки є засобом зберігання і фіксування кожної операції по відпуску пального, а також єдиним засобом для здійснення операцій по відпуску\отриманню пального.

Внутрішній облік пального по паливним карткам здійснювався ТОВ «Європейська процесингова компанія»за допомогою спеціальної програми «Петроіл плюс», яка дозволяє вести облік відпущеного пального по конкретній паливній картці з конкретної АЗС з вказанням дати, часу, отримувача, кількості і виду пального, ціну, загальну вартість відпущеного пального.

Крім того, програма «Петроіл плюс»дозволяє здійснювати повне фіксування операцій з паливними картками та в разі необхідності отримати детальну інформацію з відповідного реєстру про операції по кожній паливній карті.

Судом також встановлено, що в квітні 2006 року відповідачем позивачеві була передана довіреність на одержання цінностей серія ЯЛШ № 680369, виписану на Директора ПП «Торговий дім «Інтеройл» Білокоза В.І.

Перелік і кількість цінностей, які належало отримати за цією довіреністю (і який зазначено у відповідних графах довіреності), повністю співпадає з переліком і кількістю цінностей у складеній позивачем видатковій накладній за квітень 2006 року.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства Фінансів України №99 від 12.06.1996 року встановлено наступне:

1. Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємство).

2.    Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреностями одержувачів.

У п. 13 зазначеної інструкції закріплено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її замінює) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

П.З, 4 Інструкції встановлює, що довіреності є документами суворої звітності та видаються тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Відповідно до зазначеної інструкції покупцем (відповідачем по справі) кожного місяця Позивачеві передавалась відповідна довіреність на одержання цінностей з зазначенням кількості отриманого протягом місяця пального та його асортименту. Після отримання такої довіреності Позивач здійснював складання видаткової накладної на пальне.

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позивачем в квітні 2006 року було передано відповідачу пальне вартістю 448494,94 грн. відповідач за поставлене пальне розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 235811,43 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 235811,43 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В свою чергу, вимоги позивача в частині стягнення 16140,00 грн. вартості пераданих 269 паливних карток не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору № 0102/06-1, укладеного між ТОВ «Європейська процесингова компанія»та ПП «Торговий дім «Інтеройл» (п.2.4. зазначеного Договору) видача паливних карток оформлюється актом прийому-передавання.

На виконання договору позивачем та відповідачем були складеноі два акти :

1)   акт прийому-передачі паливних карт в користування згідно договору №0102/06-1 від 01 лютого 2006р.;

2)   акт прийому-передачі паливних карт в користування згідно Договору №0102/06-1 від 19 червня 2006р.

Зазначені акти були підписані директорами обох підприємств. В актах прийому-передачі було зафіксовано індивідуальний десятизначний номер кожної карти, який дозволяє ідентифікувати кожну паливну карту з поміж інших.

При цьому у відповідності до п. 2.4 договору сторони погодили, що вартість паливних карток визначається в даних актах.

У відповідності до п. 2.7 договору позивач та відповідач визначили, що у випадку розірвання договору або закінчення строку його дії, покупець зобов'язаний в 3-денний строк повернути позивачеві топливні картки, що оформляється актом приймання передачі топ ливних карток, або відшкодувати  ТОВ «Європейська процесингова компанія»вартість неповернутих паливних карт, виходячи із вказаної в акті прийому-передавання паливних карток в користування.

Судом встановлено, що в актах прийому-передачі топ ливних карток сторони не погодили вартість карток, при цьому позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо повернення даних карток.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 16140,00 грн. вартості переданих карток, в свою чергу, суд відзначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з іншим позовом щодо зобов'язання відповідача повернути передані йому картки.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32,  33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, —

В И Р І Ш И В:                           

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська процесингова компанія»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Інтеройл»(04112, м. Київ, вул. Руданського, 1-б, кв. 44 код ЄДРПОУ 33946436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська процесингова компанія»(м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, код ЄДРПОУ 33695158) 235811 (двісті тридцять п'ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 52 коп. –заборгованості за поставлене пальне, 2358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 12 коп. –державного мита та  110 (сто десять) грн.  44 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині  позовних вимог відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 11.08.2008 р.