Рішення

від 25.03.2008 по справі 24/401

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

24/401

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  24/401

25.03.08

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом                   національного комплексу «Експоцентр України»

до                                товариства з обмеженою відповідальністю «Євраві»

про                               стягнення 2 749,05 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:    Мельник Т.М. –представник за довіреністю № 01-11/05  від 08.01.2008 року;                                          

від відповідача: не з'явився.

встановив :

Національний комплекс «Експоцентр України» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Євраві»про стягнення загального розміру заборгованості в сумі 2 749,05 грн. (1 302,00 грн. основного боргу, пені в розмірі 1 210,86 грн., три проценти річних в розмірі 31,35 грн., індекс інфляції в розмірі 113,70 грн. та штраф в розмірі 91,14 грн.).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.08.2006 року між сторонами було укладена угода про розірвання договору № 14-4 від 22.03.2006 року.

Предметом договору № 14-4 від 2.03.2006 року було надання позивачем послуг із забезпечення стоянки автомобілів відповідача на території транспортного відділу на площі 100 кв.м., за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 1.

Угода про розірвання договору № 14-4 від 22.03.2006 року вступила в дію 31.08.2006 року.

Згідно п. 2 Угода про розірвання договору № 14-4 від 22.03.2006 року, відповідач зобов'язується оплатити надані позивачем послуг за серпень 2006 року у сумі: 1 085,00 грн., ПДВ 20% 217,00 грн.; всього –1 302,00 грн. не пізніше 10 банківських днів після одержання рахунку.

Позивач відповідно до п. 2 вищезазначеної угоди виставив рахунок-фактура: № 3800 від 23.08.2006 року на суму –1 302,00 грн. за послуги по утриманню площ за серпень 2006 року.

Позивач зазначає, що рахунок був отриманий відповідачем 07.09.2006 року, про що свідчить відмітка на примірнику рахунку позивача.

Відповідач вказаний рахунок-фактуру не оплатив.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. №  01-11/335 від 21.02.2007 року з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості, що становить 1 302,00 грн., але ні відповіді ні коштів не надійшло.

23.07.2007 року Ухвалою Господарського суду м. Києва згідно ст. 64 ГПК України порушено провадження  у справі та призначено її розгляд на 11.09.2007 року.

У зв'язку з відпусткою судді Смілянець В.В., розгляд справи № 24/401 перенесено на 26.09.2007 року.

У зв'язку з хворобою судді Смілянець В.В., розгляд справи № 24/401 переносився на 16.10.2007 року, 06.11.2007 року, 21.11.2007 року, 25.12.2007 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва № 7 від 27.02.2008 року справу № 24/401 передано для подальшого розгляду судді Мудрому С.М., у зв'язку з перебуванням судді Смілянець В.В. тривалий час на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2008 року справу № 24/401 прийнято до свого провадження суддею Мудрим С.М., розгляд призначено на 25.03.2008 року.

В судовому засіданні 25.03.2008 року позивач через загальний відділ діловодства подав заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог вих. № 01-11/437 від 19.03.2008 року відповідно до якої просить стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості в розмірі 3 028,18 грн. та надав додаткові докази по справі. Підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 1 205,00 грн., пеню в розмірі 1 210,86 грн., три проценти річних в розмірі 58,32 грн., індекс інфляції в розмірі 365,86 грн. штраф у розмірі семи відсотків в сумі 91,14 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва № по справі 24/401 від 04.03.2008 року не виконав, обґрунтованого клопотань щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахування заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог та перерахунком судом штрафних санкцій.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2006 року між сторонами була укладена угода про розірвання договору № 14-4 від 22.03.2006 року, яка підписана сторонами та скріплена печатками.

Відповідно до п. 2 вищезазначеної угоди від 31.08.2008 року відповідач зобов'язується оплатити надані позивачем послуги за серпень 2006 року в розмірі 1 302,00 грн. не пізніше 10-ти банківських днів після одержання рахунку.

На виконання умов угоди від 31.08.2006 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 3800 від 23.08.2006 року на загальну суму 1 302,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт прийому виконаних робіт (наданих послуг) з забезпечення стоянки автомобіля від 31.08.2006 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до якого вартість наданих позивачем послуг за серпень 2006 року становить 1 302,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 1 302,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.2 угоди від 31.08.2006 року відповідач зобов'язаний оплатити надані відповідачем послуги за серпень 2006 року не пізніше 10-ти банківських днів після одержання рахунку.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 3800 від 23.08.2006 року на суму 1 302,00 грн., але позивачем не надано доказів направлення зазначеного рахунку відповідачу, а з відмітки на примірнику позивача не вбачається, хто саме його отримав.

Відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія вих. № 01-11/335 з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості, що становить 1 302,00 грн. на адресу відповідача була направлена 21.02.2007 року.

Враховуючи вищезазначене, суд керується загальним правилом щодо обов'язку сплати заборгованості відповідачем в розмірі 1 302,00 грн. протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги позивачем. Тому, останнім днем виконання зобов'язання мало бути 27.02.2007 року.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач у даній справі є суб'єктом господарювання державного сектора економіки (відповідно до довідки про внесення до ЄДРПОУ).

Законом, а саме ч. 2 статті 231 ГК України, передбачено, що за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б однією стороною є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо інше не передбачене договором стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення цього ж зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Таким чином, у зобов'язаннях, спеціальних за колом осіб (хоча б один з суб'єктів правовідносин належить до державного сектора економіки), законом (ч. 2 ст. 231 ГК України) для будь-яких видів зобов'язань прямо встановлено інший розмір пені, порівняно із розміром пені, встановленим статтею 343 ГК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»- не подвійна облікова ставка НБУ, а ставка 0,1% за законом і цим же законом передбачено, що цей розмір може бути змінений сторонами у договорі.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 статті 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до п.5 Прикінцевих положень ГК України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями.

У відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, до правовідносин із стягнення штрафних санкцій при порушенні господарського зобов'язання, однією з сторін якого є суб'єкт господарювання державного сектора економіки, слід застосовувати положення ч. 2 статті 231 ГК України та ч. 2 статті 551 ЦК України, а не положення Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який востаннє зазнавав змін 10 січня 2002 року.

Укладеною між сторонами угодою від 31.08.2006 року відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України, абз. 2 ч. 2 статті 551 ЦК України встановлено інший, ніж у абз. 3 ч.2 статті 231 ГК України розмір пені, а саме:

- у випадку невиконання п.2 цієї угоди, товариство сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені:

1 302,00 грн.* 0,5% * 182 = 1 184,82 грн.

Таким чином, розмір пені за перерахунком суду становить 1 184,82 грн. та підлягає задоволенню.

Згідно абз. 2 ч.2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штраф у розмірі семи відсотків в сумі 91,14 грн. підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Розрахунок індексу інфляції:

З 28.02.2007 року –19.03.2008 року:

1 302,00*100,2%*100,00%*100,6%*102,2%*101,4%*100,6%*102,2%*102,9%*102,2%* 102,1%*102,9%*102,7% = 1 586,70

1 586,70 - 1 302,00 = 284,70 грн.

Розрахунок трьох процентів річних:

З 28.02.2007 року –19.03.2008 року:

1 302,00* 3% / 365 * 386 = 41,31 грн.

Таким чином, за перерахунком суду індекс інфляції становить 284,70 грн., три проценти річних становить 41,31 грн. та підлягають задоволенню.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євраві»(04205, м. Київ, просп. Оболонський, 23-А, р/р 26005300411701 в АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300164, код ЄДРПОУ 33056741) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь національного комплексу «Експоцентр України»(03680, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова, буд.1, р/р 26007699 у ВАТ «Кридитпромбанк»м. Києва, МФО 300863, код ЄДРПОУ 21710384) суму основного боргу 1 302 (одна тисяча триста дві) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн. 82 коп., індекс інфляції в розмірі 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 70 коп., три проценти річних в розмірі 41 (сорок одна) грн. 31 коп., штраф у розмірі 91 (дев'яносто одна) грн. 14 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                                С.М.Мудрий