Постанова

від 09.10.2008 по справі а4/473-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/473-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" жовтня 2008 р.                                                            Справа № А4/473-07/6

Господарський суд Київської області у складі судді Маляренко А.В. при секретарі судового засідання Поліщук О.Д.  розглянув адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі;

до  1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Арітекс”;2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Альмеда-Інстар”;

провизнання недійсним договору поставки;

Представники:

від позивачаПоповіченко О.М. представник за дов. № 31 від 09.09.08 р.;

від відповідача-1відповідача-2

не з'явився; не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору поставки № 23 від 17.12.2005р., укладеного між відповідачами, та стягнення в доход держави всього отриманого - Товариством з обмеженою відповідальністю “Альмеда-Інстар” за цим договором, а саме: грошових коштів у сумі               1 465 116,00 грн. та - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Арітекс” - грошових коштів у сумі 1 465 116,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані приписами п. 1 ст.ст. 207 та 208 Господарського кодексу України з посиланням на те, що при укладанні оспорюваного договору з боку обох відповідачів був наявний умисел на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а саме –ухилення від сплати податків. На підтвердження зазначеного, позивач посилається на те, що оспорюваний договір від імені ТОВ “Альмеда-Інстар”,  відповідача-2, підписала невідома особа, а не директор товариства Мартиненко В.А., який, за його поясненнями від 15.12.2006р., фінансово-господарські операції з ТОВ “Фірма“ Арітекс“ не проводив, документів не підписував та про таку фірму вперше чув. Зазначене підтверджується також і висновком судово - почеркознавчої експертизи від 14.09.2007 року, відповідно до якого договір № 23 від 17.12.2005р. та інші документи, складені від імені Мартиненко В.А., як директора ТОВ “Альмеда-Інстар” на виконання договору (податкові декларації, уточнюючий розрахунок за серпень 2005р. розрахунок коригування сум ПДВ від 18.08.2005р.,  специфікація товару до договору № 23 від 17.12.2005р., видаткова накладна №734 від 21.12.2005р. та податкова накладна №734 від 21.12.2005р., акт приймання-передачі векселів від 23.12.2005р.), виконані не ним, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Позивач  також зазначає, що відносно Мартиненка В.А. порушена кримінальна справа та є вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.11.2007р. по кримінальній справі  № 1-520/2007р., яким встановлені обставини щодо порушення порядку реєстрації та діяльності ТОВ “Альмедіа-Інстар”, що в подальшому призвело до незаконного  використання документів та печатки ТОВ “Альмедіа-Інстар” для прикриття незаконної діяльності інших підприємств, які використовували реквізити вказаного підприємства для зменшення податкового навантаження та для проведення операцій з незаконного  переведення безготівкових коштів в готівкові. За вироком суду Мартиненко В.А. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 статті 205 КК України.

 Позивач посилається також на те, що в результаті проведення податковою службою позапланової виїзної перевірки ТОВ “Фірма“ Арітекс“  було встановлено, що відповідач-1 до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ за податковою накладною, виданою на підставі оспорюваного договору, яка підписана Мартиненко В.А., як директором ТОВ “Альмедіа-Інстар”, що призвело до завищення ТОВ “Фірма“ Арітекс“ суми податкового кредиту на суму 534 686,00грн., а також надало останньому право на бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2006 року.

 Отже, на думку позивача, господарські зобов'язання за договором № 23, виконувались сторонами з метою отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та в подальшому незаконного відшкодування ПДВ з державного бюджету.

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що наявність умислу у сторін на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивачем не доведена; відповідач-2 на момент подання позову ліквідований –дата припинення юридичної особи 20.07.2006р. Також, відповідач-1 зазначає, що  посилання позивача на порушення податкового законодавства  стороною оспорюваного договору не може бути підставою  для визнання його недійсним, оскільки в даному випадку податковий орган застосовує до порушника фінансові санкції. До того ж фірма мала підстави для бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року, оскільки податкова накладна була оформлена належним чином, а за достовірність даних, наведених в ній, несуть відповідальність особи відповідача-2, що її склали. У запереченні відповідач-1, з підстав статті 250 ГК України, вказує на збіг максимальних строків реалізації позивачем права на застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2007р. у даній справі суд постановив закрити провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альмеда-Інстар” (код ЄДРПОУ 33237130) у зв'язку з ліквідацією відповідача-2 - ТОВ “Альмеда-Інстар” як юридичної особи. Ця ухвала учасниками процесу не оскаржувалася.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши  всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

                                           ВСТАНОВИВ:

         Позивач в результаті проведення 21.12.2006р. позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Арітекс" (відповідач-1) встановив, що між відповідачем-1 та ТОВ “Альмеда-Інстар” (відповідачем-2) був укладений договір  поставки кольорового металопрокату від 17.12.2005р. № 23. Згідно даного договору ТОВ “Альмеда-Інстар” (постачальник) на умовах, передбачених договором, зобов'язувався передати (поставити)  ТОВ “Фірма “Арітекс” (покупець), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити в порядку встановленому договором кольоровий металопрокат (проволоку ніхромову – товар).

          На виконання умов договору ТОВ “Альмеда-Інстар” поставило, а ТОВ "Фірма "Арітекс" прийняло товар на загальну  суму 1 465 116,00 грн., в т.ч. ПДВ 244 186,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 734 від 21.12.2005р.

Продавцем товару - ТОВ “Альмеда-Інстар” була виписана податкова накладна: № 734 від 21.12.2005р. на загальну  суму 1 465 116,00 грн., в т.ч. ПДВ 244 186,00 грн., сума якого була віднесена покупцем до податкового кредиту.

          В порядку проведення розрахунків за вказаним договором ТОВ "Фірма "Арітекс" по акту прийому - передачі векселів від 23.12.2005р. передало, а ТОВ “Альмеда-Інстар” прийняло простий вексель №30006697794 від 23.12.2005 року на суму 3 208 116,00грн. Укладеним договором №23 передбачена можливість проведення оплати товару векселем.

         Як вбачається з залученої до матеріалів справи завіреної копії договору поставки кольорового металопрокату № 23 від 17.12.2005р. та додатку № 1 до договору, останні підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, з боку ТОВ “Альмеда-Інстар” - директором Мартиненко В.А., з боку ТОВ "Фірма "Арітекс" -  директором Русаковим І. І.

          З пояснення громадянина Мартиненко В.А., яке відібрано податковим органом, вбачається, що останній до діяльності ТОВ “Альмеда-Інстар” не має жодного відношення, ніяких договорів, зокрема, з ТОВ "Фірма "Арітекс" Мартиненко В.А., як директор ТОВ “Альмеда-Інстар”,  не укладав та не підписував; видаткову та податкову накладні, а також акт прийому-передачі на виконання оспорюваного договору - також не підписував. Вказане підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 14.09.2007р. №9439, відповідно до якого оспорюваний договір та інші документи, складені від імені Мартиненко В.А.., як директора ТОВ “Альмеда-Інстар”, на його виконання (специфікація товару –додаток №1 до договору, видаткова накладна № 915 від 26.12.2005р., податкова накладна № 915 від 26.12.2005р., акт прийому-передачі векселів 23.12.2005 року) підписані не Мартиненко В.А., а іншою особою.

Відносно громадянина Мартиненко В.А. порушена кримінальна справа № 13 1895 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), в ході досудового слідства якої встановлено, що Мартиненко В.А.  підписав у присутності нотаріуса статут та надав довіреність на ім'я іншої особи на проведення перереєстрації ТОВ “Альмеда-Інстар”. Діяв Мартиненко В.А. з метою отримання винагороди, проте, після підписання статуту, довіреності та документів для відкриття банківського рахунку, до подальшої діяльності підприємства ніякого   відношення   не   мав,   ніякого   майна, внесків у статутний фонд не робив, цивільно-правових угод не укладав та їх не підписував, адресу фактичного розташування товариства не знав.

        Відповідно до вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.11.2007р. по кримінальній справі № 1-520/2007р. за звинуваченням Мартиненка В.А. встановлено, що останній в лютому 2005 року,  не маючи наміру здійснювати діяльність ТОВ “Альмеда-Інстар”, пов'язану з наданням різноманітних послуг фізичним та юридичним особам, здійсненням виробництва, торгівлі - визначені в статуті підприємства, з корисних мотивів погодився на пропозицію невстановленої особи перереєструвати на своє ім'я  вказане підприємство, виступивши при цьому у якості засновника  товариства. В подальшому Мартиненка В.А. було призначено на посаду директора  ТОВ “Альмеда-Інстар”. Таким чином, за вироком суду від 01.11.2007 року Мартиненко В.А. визнаний винним за ч.1 ст.205 КК України у вчиненні дій пов'язаних з придбанням суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ( у злочині з фіктивного підприємництва).

         З огляду на викладене, позивач стверджує про наявність в діях ТОВ “Альмеда-Інстар”, при укладанні оспорюваного договору, умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, ухилення від сплати податків.

         Крім того, позивач зазначає, що в результаті проведення податковою службою позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Арітекс" було встановлено, що відповідач 1 до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ за податковою накладною, виданою на підставі оспорюваного договору, яка підписана Мартиненко В.А., як директором ТОВ “Альмеда-Інстар”, що призвело до завищення ТОВ "Фірма "Арітекс" суми податкового кредиту, а також надало останньому право на бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2006р., що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки призводить до витрат з державного бюджету.

         Отже, позивач, посилаючись на вищезазначені обставини справи, стверджує про наявність в діях обох відповідачів, при укладанні оспорюваного договору, умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, ухилення від сплати податків, та на підставі зазначеного просить суд визнати договір поставки від 17.12.2005р. № 23, укладений між відповідачами у справі, недійсним та стягнути з останніх все отримане за оспорюваним договором в доход держави.

         Розглядаючи спір по суті, суд  зазначає наступне.

         Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання, вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам державі і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

         Згідно   з   частиною   1   статті   208   ГК   України,   якщо   господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується у доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою  або  належне  їй  на відшкодування  виконаного стягується  рішенням суду в доход держави. За змістом наведеної статті застосування цих санкцій можливо лише у разі виконання правочину хоча б однією стороною. До того ж, санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для здійснення стягнення є необхідним наявність саме умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зокрема, з метою неправомірного відшкодування з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ, у разі його несплати контрагентами до бюджету. По відношенню до юридичних осіб слід вважати, що  умисел є тоді, коли такий умисел є у діях її працівників та такий склад правопорушення встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

        Суд вважає, що позивачем не доведено факту суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно - умислу у відповідачів чи одного з них на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів, оскільки не надано доказів доведення вини посадових осіб за фактом ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів.

         Витяг з акту перевірки  ТОВ "Фірма "Арітекс" від 21.12.2006 року №1116/23-020014079 з висновками, які він містить, не доводить наявності умислу на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а саме ухилення від сплати податків у сторін оспорюваного договору під час його укладання.

        Предметом оспорюваного договору є поставка кольорового металопрокату - проволоки ніхромової –товару, який не виключений з цивільного обороту. Тому господарюючи  суб'єкти не мають законодавчих обмежень щодо укладання договорів цього різновиду.

        Матеріалами справи доведено, що договір від 17.12.2005р. №23 та документи на його виконання від імені ТОВ “Альмеда-Інстар” підписані не Мартиненко В.А., а іншою невстановленою фізичною особою без належних на те повноважень, котрі, не маючи легалізованих у належний законний спосіб повноважень на його укладання та підписання, використали реквізити та печатку ТОВ “Альмеда-Інстар”, чим фактично вчинили неправомірні дії стосовно іншої сторони договору –відповідача 1.

       За законодавством України, відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків  і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Господарська компетенція юридичної особи є сукупністю законодавчо закріплених за суб'єктом прав, обов'язків і конкретної правомочності, необхідної йому для здійснення передбачених статутом функцій господарювання.

        Відповідно до вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.11.2007р. по кримінальній справі  № 1-520/2007р. встановлено, що після оформлення документів для державної перереєстрації ТОВ “Альмеда-Інстар” Мартиненко В.А. задовольнив свій корисливий мотив,  отримавши кошти в розмірі 400грн., а невстановлена слідством особа  всі реєстраційні документи та печатку даного товариства використовувала за своїм розсудом.

        Враховуючи наведене, з підстав ст. 207 ГК України, суд прийшов до висновку, що спірний договір №23 підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений ТОВ “Альмеда-Інстар”, тобто особами, що діяли від імені товариства, без належних на то повноважень з порушенням законодавчо закріплених за товариством прав та обов'язків –його господарської компетенції.

        Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачів всього отриманого за оспорюваним договором в доход держави, то суд зазначає наступне.

        Позивач не довів, що спірна угода вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до відповідачів адміністративно-господарської санкції, яка передбачена в ст. 208 ГК України, про конфіскаційне стягнення отриманого майна.

       Зазначену санкцію неможливо застосувати до відповідача-2, ТОВ “Альмеда-Інстар”, у зв'язку із його ліквідацією (припиненням) як юридичної особи.

         До того ж, згідно з частиною 1 статті 208 ГК, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

        Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до загальних цивільно-правових, а до спеціальних адміністративно-господарських санкцій як таких, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України.

         Крім того, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

         При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір №23 укладено відповідачами 17.12.2005р.

          Отже, оскільки позивач звернувся до суду 11.09.2007р., тобто майже через два роки після вчинення відповідачами, як зазначив позивач, правопорушення, то пропущено строк, в межах якого може бути застосована до відповідачів адміністративно-господарська санкція у вигляді конфіскації майна на користь держави.

          За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині  визнання  недійсним  договору  поставки   від  17.12.2005р. №. 23, укладеного   між   відповідачами  у  справі,  як  такий, що  укладений ТОВ “Альмеда-Інстар” (а точніше особами, що діяли від імені підприємства без належних на те повноважень)  з  порушенням  господарської компетенції підприємства.

         В решті позовних вимог суд відмовляє в зв'язку з їх недоведеністю та непідтвердженістю належними та допустимими доказами.

         Також, суд зазначає про неможливість застосування наслідків визнання зобов'язання недійсним, що передбачені ч. 2 ст. 208 ГК України, оскільки сторону зобов'язання, тобто договору №23, ТОВ “Альмеда-Інстар” ліквідовано як юридичну особу у встановленому законом порядку.

        Суд приймає до відома лист позивача від 17.07.2008р. №899/9/10-005 з повідомленням про те, що постановою господарського суду Київської області від 23.04.2008р. по справі №Б11/099-08 ТОВ "Фірма "Арітекс" визнано банкрутом.

        Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

        Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд Київської області, -

                                 ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поставки від 17.12.2005р. №23, укладений між  ТОВ “Альмеда-Інстар” та ТОВ "Фірма "Арітекс".

В решті позову відмовити.

Провадження в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альмеда-Інстар” (код ЄДРПОУ 33237130) закрити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк  постанова суду  набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови  суду - без змін.

              Суддя                                                                                                 Маляренко А.В.