Рішення

від 06.05.2008 по справі 37/576

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/576

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/576

06.05.08

За позовомДоПроВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»Державного підприємства «Вугілля України»стягнення 24 666,17 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача      Неумитих В.В.- представник за довіреністю № 10/1348-347 від 01.02.2008 року; Яценко Я.В.- представник за довіреністю № 10/1347-346 від 01.02.2008 року; Кулькіна О.С.- представник за довіреністю № 10/11941 від 30.11.2007 року;

від відповідача  Барановська С.В.- представник за довіреністю № 09-11/1-Д від 09.11.2007 року;

Рішення прийнято 06.05.2008 року, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою 15.04.2008 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення 125254,68 грн.  –відшкодування затрат в зв'язку з постачанням вугілля неналежної якості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2007 р. порушено провадження у справі № 37/576, розгляд справи було призначено на 04.12.2007 року о 14-45.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з невиконання сторонами вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2008 року надав суду відзив на позовні вимоги, відповідно до якого зазначає, що а позовній заяві ВАТ «Дніпроенерго»просить стягнути з ДП «Вугілля України»збитки за простій вагонів у зв'язку з поставкою вугілля неналежної якості. Однак, за твердженням відповідача, позивач не довів та не надав докази оплати спірної суми, оскільки відповідно до п. 2 ст. 224 ГПК збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, в той час, коли відомості плати за користування вагонами, на які посилається ВАТ «Дніпроенерго», підтверджують лише суму, яка належить до сплати. Також проаналізувавши періоди поставок, надання покупцем викликів щодо поставленого вугілля та надання на них відповіді представником відповідача відповідач повідомляє суд, що спірне вугілля Позивач вивантажив (прийняв), що свідчить про те, що вугілля якісне та відповідає умовам договору. Відповідно до п. 5.7 Договору вантажоотримувач зобов'язаний викликати представника постачальника у термін не пізніше 24 годин після виявлення вугілля невідповідної якості. По посвідченням якості № № 566, 2723, 565 (4 вагони), 394, (12 вагонів), 410 (3 вагони), 953, 251 вантажоотримувач не викликав представника постачальника. Тобто вугілля було опробуване та прийняте в односторонньому порядку, а тому всі витрати покладаються на ВАТ «Дніпроенерго». Що стосується посвідчень про якість № № 393, 394, 411, 413, 568, 563, 565, 407, 410 (1 вагон), 408, 566, 557, 395,540, 539, 397, 396, 409, то постачальник надавав відповіді на виклики якими просив вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих та ТЕС. Оскільки відповіді на виклики надавались в той же день, а вугілля є якісним та відповідає умовам договору то всі витрати по простою також покладаються на вантажоотримувача. По посвідченнях про якість № № 545 546, 405, 548 постачальник попередив вантажоотримувача про те, що представники виїхали для спільного опробування, тобто простій вагонів лягає на постачальника в з моменту отримання виклику, до моменту подачі виклику, час використаний вантажоотримувачем на вхідне опробування вугілля та встановлення якості та кількості є часом позивача. Враховуючи вищевикладене, ДП «Вугілля України»визнає суму у розмірі 5 843, 04 грн.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.04.2008 року оголошено перерву до 06.05.2008 року о 12-30.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.05.2008 року за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по даній справі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго»(покупець) та Державним підприємством «Вугілля України»(постачальник) було укладено договір поставки № 2-02/1-П, відповідно до умов якого (п.1.1) постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (надалі - вугілля): вугілля марки ДГСШ та ГСШ з граничними допустимими якісними показниками: зольність –30 %, вологість - 12 %.

Пунктом  5.1 договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості. Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П6 та № П7 від 25.04.1966р., з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888; ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань», та/або іншими нормативними актами України,  ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.

Згідно п. 5.6 договору фактична якість вугілля визначається за результатами хіманалізів атестаційної лабораторії ТЕС покупця, але кожна з сторін має право перевіряти у лабораторії ТЕС вантажоотримувача якість поставленої партії вугілля, при цьому по узгодженню сторін  взаємозвірка по якості та кількості вугілля може бути виконана з залученням компетентних організацій на договірних засадах. Результати аналізів підтверджені актом, складеним представником компетентної організації, визнаної водночас постачальником і покупцем, є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача, при цьому витрати за проведені аналізи за рахунок сторони, не на користь якої прийнято рішення.

Пунктом п. 5.8 договору сторони дійшли згоди, що у разі поставки вугілля показники якості якого виходять за межі гранично-допустимих, покупець має право таке вугілля не зараховувати, не сплачувати і прийняти на відповідальне платне зберігання на складі ТЕС вантажоотримувача за рахунок постачальника, про що повідомити постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля з ТЕС протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець може його прийняти, у цьому разі до ціни вугілля застосовується знижка у розмірі 20% додаткових надбавок/знижок, передбачених п. 3.3., а також зобов'язаний компенсувати покупцю збитки, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

В подальшому 11.06.2004 року сторони підписали додаткову угоду № 1, відповідно до якої встановили, що приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П6 та від 25.04.66р. № П7 з подальшими змінами і доповненнями, положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88р. № 888, ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях», та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечать чинному законодавству.

За твердженням позивача при прийманні спірного вугілля на ТЕС позивачем встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає вимогам, встановленим ДСТУ 4083-2002, крім того, якість поставленого вугілля  перевищила граничні показники, вказані в договорі.

В позовній заяві позивач зазначає, що за час затримки вагонів в очікуванні представників відповідача для сумісного опробування та складання акту, позивачем були понесені додаткові витрати, пов'язані зі сплатою за користування вагонами в сумі 125254,68 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

01.11.2006 року відповідачем вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки була поставлена вугільна продукція. На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 393.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого перевищила якісні граничнодопустимі показники, вказані в договорі.

Зокрема, за результатами випробування відібраних лабораторних проб вугілля, проведеного хімлабораторією Запорізької ТЕС встановлено, що вугілля не відповідає якісним характеристикам, зазначеним у договорі, оскільки фактично показники золи становлять 30,3 % в той час як рівень показника золи, встановлений умовами договору, не може перевищувати 30,0 %.

Про поставку неякісного вугілля позивач повідомив вантажовідправника факсограмою № 453/24 від 02.11.2006 року, яка була передана 02.11.2006 року о 02-55.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС, даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача.

В позовній заяві позивач зазначає, що за час затримки вагонів № 65488563, 65942716, 66865155, 67881912, 67613877, 67387878 ним були понесені додаткові витрати, пов'язані зі сплатою за користування вагонами в сумі 345,12 грн. (в.тч. ПДВ).  Проте суд відзначає, що позивач неправомірно нараховує відповідачу збитки у вигляді сплати залізниці плати за користування вагонами за весь час користування вагонами. Суд відзначає, що правомірним є нарахування збитків, пов'язаних з платою за користування вагонами за весь час, який визначається з моменту подачі виклику постачальнику. Судом встановлено, що за час затримки вагонів № 65488563, 65942716, 66865155, 67881912, 67613877, 67387878 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плату за користування вагонами в розмірі 11,20 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 13,44 грн.

01.11.2006 року відповідачем вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 67700237, 66576455, 65293375, 67682468, 67707000). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 394.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в паспортах якості.

Судом визначено, що оскільки сторонами передбачено у договорі, що порядок прийняття продукції за якістю здійснюється відповідно до Інструкції П-7, її правила розповсюджуються на узгоджені умови договору, обов'язкові для застосування.

Суд відзначає, що абзацом 2 пункту 16 Інструкції П-7 передбачено, що при виявлені невідповідності якості поставленої продукції «одержувач зобов'язаний викликати для участі в прийманні продукції і оформлення двохстороннього акту представника іногороднього виробника (відправника)...».

Повідомлення про виклик представника постачальника (відправника) повинне бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 год. Представник іногороднього виробника (відправника) зобов'язаний з'явитися не пізніше, ніж у триденний строк після отримання виклику, без врахування часу на проїзд, якщо інший строк не передбачений у договорі (пп.. 18, 19 Інструкції П-7).

Судом встановлено, що позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 453/24 від 02.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості вугілля умовам договору в редакції додатку № 1 від 11.06.2004 року, що підтверджується актом спільного опробування від 03.11.2006 року, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника. Зокрема, відповідно до акту  було встановлено, що вугілля не відповідає якісним характеристикам, зазначеним у договорі, оскільки фактично показники золи становлять 45,0 % в той час як рівень показника золи, встановлений умовами договору, не може перевищувати 30,0 %. При цьому постачальник також визнав факт поставки вугілля згідно посвідчення якості № 394, якість якого виходить за межі гранично-допустимих норм, що підтверджується розрахунком знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля до акту приймання-передачі по ВАТ «Дніпроенерго»за листопад 2006 року, який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів № № 67700237, 66576455, 65293375, 67682468, 67707000 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 11,50 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 13,80 грн.

04.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагон № 60764610). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 395.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в паспортах якості.

Судом встановлено, що позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 456  від 06.11.2006 року, яка була надіслана 06.11.2006 року о 12-19.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 01/846 від 06.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках, отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 06.11.2006 року о 13-58, тобто з вини постачальника вагон №  60764610 простоював лише 1-39.

Судом встановлено, що за час затримки вагону №  60764610 з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 0,52 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 0,62 грн.

06.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагон № 65371817). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 396.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в паспортах якості.

Судом встановлено, що позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 460/24  від 07.11.2006 року, яка була надіслана 07.11.2006 року о 15-27.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 01/585 від 08.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках, отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 08.11.2006 року о 10-03, тобто з вини постачальника вагон №  65371817 простоював 18-36.

Судом встановлено, що за час затримки вагону №  65371817 з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагоном в розмірі 19,73 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 23,68 грн.

06.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №, № 67384107, 66480864, 67674820). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 397.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 460/24  від 07.11.2006 року, яка була надіслана 07.11.2006 року о 15-27.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 01/858 від 08.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 08.11.2006 року о 10-03, тобто з вини постачальника вагони №, № 67384107, 66480864, 67674820 простоювали 18-36.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №  67384107, 66480864, 67674820 з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 59,19 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 71,03 грн.

09.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №, № 60240124, 63669030, 65811747). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 398.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Судом встановлено, що позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 472/24  від 10.11.2006 року, яка була надіслана 10.11.2006 року о 10год. 25 хв.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 01/870 від 10.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 10.11.2006 року о 15-14, тобто з вини постачальника вагони №, № 60240124, 63669030, 65811747 простоювали 5 год. 09 хв.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №, № 60240124, 63669030, 65811747 з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 5,97 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 7,17 грн.

09.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №, № 60220134, 60031325, 677907089, 67180059, 66765173, 67896159). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 399.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, про що позивач повідомив вантажовідправника факсограмою № 472/24  від 10.11.2006 року, яка була надіслана 10.11.2006 року о 10год. 25 хв.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 01/870 від 10.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 10.11.2006 року о 15-14, тобто з вини постачальника вагони №№ 60220134, 60031325, 677907089, 67180059, 66765173, 67896159 простоювали 5 год. 09 хв.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №, № 60220134, 60031325, 677907089, 67180059, 66765173, 67896159 з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 11,94 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 14,33 грн.

06.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагон № 66373333). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 539.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Судом встановлено, що позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 460/24  від 07.11.2006 року, яка була надіслана 07.11.2006 року о 15-27.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 01/858 від 08.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 08.11.2006 року о 10-03, тобто з вини постачальника вагон №  66373333 простоював 18-36.

Судом встановлено, що за час затримки вагону №  66373333 з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагоном в розмірі 19,73 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 23,68 грн.

06.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №, № 67362707, 67190082, 65761918). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 540.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 460/24  від 07.11.2006 року, яка була надіслана 07.11.2006 року о 15-27.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 01/858 від 08.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 08.11.2006 року о 10-03, тобто з вини постачальника вагони №, № 67362707, 67190082, 65761918 простоювали 18-36.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №  67362707, 67190082, 65761918 з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 59,19 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 71,03 грн.

11.11.2006 року відповідачем вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагон № 66568403). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 545.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 478/24 від 13.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, що підтверджується актом спільного опробування від 16.11.2006 року, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагону 66568403 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 329,30 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 395,16 грн.

12.11.2006 року відповідачем вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №№ 63484372, 65083032, 65793358, 667188811, 65302077, 66166752, 60493038, 67170506, 67173344, 67922864, 65725400, 66240482). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідченнях якості № 546, 548, 405.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 478/24 від 13.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, що підтверджується актами спільного опробування від 16.11.2006 року, який підписаний представником позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 63484372, 65083032, 65793358, 667188811, 65302077, 66166752, 60493038, 67170506, 67173344, 67922864, 65725400, 66240482 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плата за користування вагонами в розмірі 3951,60 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 4741,92 грн.

18.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №, № 64723331, 65520918, 67171348, 66696147, 66446907, 67702829, 67884031, 67888768, 60211398, 63828164). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 407.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 489/24 від 20.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, крім того, було визначено, що якість поставленого вугілля по посвідченню № 407 перевищує гранично-допустимі показники (зольність становить 37,2 %), що підтверджується актом спільного опробування від 24.11.2006 року, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 64723331, 65520918, 67171348, 66696147, 66446907, 67702829, 67884031, 67888768, 60211398, 63828164 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 18862,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 22634,40 грн.

21.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №, № 67921973, 67922732, 67168237, 67850909). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 408.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 489/24 від 20.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, крім того, було визначено, що якість поставленого вугілля по посвідченню № 408 перевищує гранично-допустимі показники (зольність становить 38,6 %), що підтверджується актом спільного опробування від 24.11.2006 року, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 67921973, 67922732, 67168237, 67850909 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плата за користування вагонами в розмірі 5932,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 7118,40 грн.

21.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 66576364, 65753733, 66787474, 67157420). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 409.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 499/24 від 23.11.2006 року, яка була надіслана 23.11.2006 року о 10-31.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 948 від 23.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 23.11.2006 року о 18-16, тобто з вини постачальника вагони № № 66576364, 65753733, 66787474, 67157420 простоювали 8 год. 15 хв.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 66576364, 65753733, 66787474, 67157420 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плата за користування вагонами в розмірі 164,60 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 197,52 грн.

21.11.2006 року та 23.11.2006 року  від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 67186387, 67879270, 66591819, 66186826,65500829). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 410.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору  та даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 497/24 від 22.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, що підтверджується актом спільного опробування, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 67186387, 67879270, 66591819, 66186826, 65500829 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плата за користування вагонами в розмірі 6151,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 7381,20 грн.

18.11.2006 року  від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 66483827, 66753740, 67681148). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 557.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 493/24 від 20.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, що підтверджується актом спільного опробування від 24.11.2006 року, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 66483827, 66753740, 67681148 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плата за користування вагонами в розмірі 2445,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 2934,00 грн.

22.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №, № 65946121, 65254849). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 559.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 493/24, яка була надіслана 23.11.2006 року о 10-31.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 948 від 23.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 23.11.2006 року о 18-16, тобто з вини постачальника вагони № № 66576364, 65753733, 66787474, 67157420 простоювали 7 год. 45 хв.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №  65946121, 65254849 з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плата за користування вагонами в розмірі 21,60 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 25,92 грн.

22.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони №, № 66186958, 60593365, 66727033, 65293037, 67898973, 66935537). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 563.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 497/24, яка була надіслана 22.11.2006 року о 04-46.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 948 від 23.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 23.11.2006 року о 18-16, тобто з вини постачальника вагони № № 66186958, 60593365, 66727033, 65293037, 67898973, 66935537 простоювали 37 год. 30 хв.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів № № 66186958, 60593365, 66727033, 65293037, 67898973, 66935537 з вини постачальника, тобто з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плата за користування вагонами в розмірі 504,54 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 605,45 грн.

22.11.2006 року та 23.11.2006 від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 67676007, 67612754, 6034445, 66789280, 66039389, 67182840). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 565.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 503/24, яка була надіслана 23.11.2006 року о 16-14.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (№ 948 від 23.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  надіслано позивачу 23.11.2006 року о 18-16, тобто з вини постачальника вагони № № 67676007, 67612754, 6034445, 66789280, 66039389, 67182840 простоювали 2 год. 02 хв.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів № № 67676007, 67612754, 6034445, 66789280, 66039389, 67182840 з вини постачальника, тобто з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 10,68 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 30,68 грн.

23.11.2006 року  та 26.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 65882623, 65292369, 65233562, 60860889, 66242975, 65758385, 60207685, 63363725). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 566.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 512/24 від 28.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, що підтверджується актом спільного опробування, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 65882623, 65292369, 65233562, 60860889, 66242975, 65758385, 60207685, 63363725 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 335,20 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 402,24 грн.

26.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 66109604, 65941817, 65781676, 65491359, 60683430, 60180601, 66723719, 67154815,65382640, 68821305, 67155168). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 411, 413, 568.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 512/24 від 28.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, що підтверджується актом спільного опробування, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 66109604, 65941817, 65781676, 65491359, 60683430, 60180601, 66723719, 67154815 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 847 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 1016,40 грн.

09.11.2006 року та 10.11.2006 року від вантажовідправника (ВП «Луганськвуглепостачання»ДП «Луганськвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 65699035, 65950867, 66109109, 66383779, 66550450, 67156539, 67659029, 67665703, 67861989, 658101103, 67157602). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 394.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 498/24 від 22.11.2006 року та факсограмою № 50/24 від 25.11.2006 року.

На вимогу вантажовідправника для контрольного випробування було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля підтвердили висновок про невідповідність показників якості даним визначеним постачальником, що підтверджується актом спільного опробування, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 65699035, 65950867, 66109109, 66383779, 66550450, 67156539, 67659029, 67665703, 67861989, 658101103, 67157602 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 14134,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 16960,80 грн.

09.11.2006 року та 10.11.2006 року від вантажовідправника (ЦОФ «Октябрьська»ДП «Добропільвугілля») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 65752230, 67654715, 67186809, 65259616, 66932559, 65752859, 67870311, 663811286, 66690330, 67896464). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості № 953.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості, що підтверджується факсограмою № 475/24 від 11.11.2006 року. Позивач не отримав жодних відповідей на дану факсограму, а тому показники якості були прийняті позивачем відповідно до хімлабораторії Запорізької ТЕС.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів №№ 65752230, 67654715, 67186809, 65259616, 66932559, 65752859, 67870311, 663811286, 66690330, 67896464 з моменту направлення виклику вантажовідправнику позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 957,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 1148,40 грн.

07.11.2006 року від вантажовідправника (ЦОФ «Торезька») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 6690983, 67665836). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості №251.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 461/24, яка була надіслана 07.11.2006 року о 15-51.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (телеграма від 08.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому телеграму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  було отримано позивачем 08.11.2006 року о 11-42, тобто з вини постачальника вагони № № 6690983, 67665836 простоювали 19 год. 51 хв.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів № № 6690983, 67665836 з вини постачальника, тобто з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 144,98 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 173,98 грн.

28.11.2006 року від вантажовідправника (ЦОФ «Комсомольська») вантажоодержувачу (Запорізька ТЕС) на виконання умов договору поставки було поставлено вугілля марки ГСШ (вагони № № 63272470,65522708, 66448051, 67666529, 67367581). На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником було надано посвідчення якості №2723.

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого не відповідає даним, які зазначені постачальником в посвідченні якості.

Позивач належним чином повідомив вантажовідправника про поставку вугілля, якість якого не відповідає вимогам договору, що підтверджується факсограмою № 514/24, яка була надіслана 29.11.2006 року о 10-51.

Вантажовідправник погодився з результатами якості вугільної  продукції, визначеної хімлабораторією Запорізької ТЕС та просив відвантажити поставлене вугілля по показниках, які отримані на ТЕС (факсограма № 1373 від 29.11.2006 року), даний факт визнається та не оспорюється представником відповідача. При цьому факсограму, яка містила відповіді на виклик з проханням вивантажити поставлене вугілля по показниках отриманих на ТЕС, було  отримано позивачем 29.11.2006 року о 16-02, тобто з вини постачальника вагони № № 63272470,65522708, 66448051, 67666529, 67367581 простоювали 4 год. 11 хв.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів № № 63272470,65522708, 66448051, 67666529, 67367581 з вини постачальника, тобто з моменту направлення виклику вантажовідправнику до моменту отримання відповіді позивачем було сплачено залізниці плати за користування вагонами в розмірі 60,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 72,00 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання, однак на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Судом встановлено, що матеріалами справи доведена вина відповідача у порушення зобов'язання щодо поставки позивачу вугілля, якість якого не відповідає відомостям, які зазначені постачальником в посвідченнях якості, а також умовам договору. Про наявність причинного зв‘язку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно нараховувались відповідачу збитки від часу прибуття вагонів до часу вивантаження вагонів, зокрема, відповідно до вищевказаного розрахунку суду з позивача підлягає стягненню тільки збитки в розмірі 64928, 85 грн. (13,44+13,8+0,62+23,68+71,03+7,17+14,33+23,68+71,03+395,16+4741,92+22634,4+7118,4+197,52+7381,2+2934+25,92+605,45+30,68+402,24+1016,4+16960,8+173,98+72,00), які пов'язані з оплатою залізниці плати за час затримки вагонів в очікуванні представників відповідача для сумісного опробування та складання акту. При цьому час користування вагонами судом визначався починаючи з моменту направлення виклику представнику постачальника до проведення сумісного опробування або отримання відповіді від вантажовідправника.

В  свою чергу витрати, які поніс позивач за користування вагонами до направлення виклику представнику постачальника та після отримання від нього відповіді не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 224 Господарського кодексу   України,   ст. ст. 526, 614, 623   Цивільного  кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4,  код  ЄДРПОУ 32709929) на користь  Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2, код ЄДРПОУ 00130872) 64928 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 85 коп. - збитків, 649 (шістсот сорок дев'ять) грн.29 коп. витрат по сплаті держмита та 61 (шістдесят одна) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                      І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 12.09.2008 року