Ухвала

від 30.05.2011 по справі 2а-13414/10/11/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13414/10/11/0170

30.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Рузова А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 25.01.10 по справі № 2а-13414/10/11/0170

за позовом Приватного підприємства "Кримська цукрова компанія" (пр. Кірова, 54,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.10 адміністративний позов - задоволений.

Визнано противоправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 25.08.2010 року та 12.10.2010 року про визначення Приватному підприємству "Кримська цукрова компанія" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 561847,00грн., у тому числі: 464840,00 грн. - за основним платежем; 97007 грн.- за штрафними санкціями.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.10, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання 30.05.11р. не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку з питань повноти нарахування податку на додану вартість за травень та червень 2010 року, за результатами перевірки складено акт від 13.08.2010 року №10839/15-2/36393577 (а.с. 25-33), яким встановлено порушення пп. 7.2.3 п.7.2 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168), що призвело до завищення суми податкового кредиту (заниження суми податку до сплати в бюджет за наслідками звітних податкових періодів) на загальну суму 464840,00 грн., у тому числі: за травень 2010 року - на суму 40397,00 грн.; за червень 2010 року - на суму 424443,00грн.

На підставі даного акту, відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп.17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0012271502/0 від 25.08.2010 року про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 561847,00 грн., у тому числі: 464840,00 грн. - за основним платежем, 97007,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, (а.с. 39).

Так, перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у травні та червні 2010 року суми податку, сплаченого у ціні товарів, придбаних у ТОВ «АПК Улан»(ідентифікаційний код 36371820).

За господарськими операціями із ТОВ «АПК Улан»позивачем сформовано податковий кредит у травні 2010 року на суму 40396,67 грн. та у червні 2010 року на суму 424442,50 грн.

В акті перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ по вищезазначеному контрагенту, який в свою чергу не включив до податкових зобов'язань з ПДВ за травень та червень 2010р. суми ПДВ, отримані від позивача у розмірі 40396,67грн. та 424442,50грн. відповідно.

Відповідно до Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктів 4,8,9 Положення про порядок подачі і розгляд скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПАУ від 03.03.1998р. (у редакції наказу ДПАУ від 02.03.2001г. №82), позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження, подав заяву про перегляд прийнятого повідомлення-рішення №0012271502/0 (а.с. 40-43).

20.09.2010р. ДПІ в м. Сімферополі прийняла рішення про продовження термінів розгляду скарги до 30.10.2010г. (а.с. 44).

11.10.2010р. позивач отримав рішення ДПІ у м. Сімферополь про результати розгляду первинної скарги, яким скарга залишена без задоволення, прийняте рішення - без змін (а.с. 45-47).

12.10.2010 року відповідач виніс друге податкове повідомлення-рішення № 0012271502/1, яке позивач отримав 13.10.2010р. (а.с. 48).

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд прийшов до правильного висновку, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку.

Позивачем надані видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 53-67), що підтверджують факт поставки позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Улан»цукру; виписки з розрахункового рахунку (а.с. 68-89), якими підтверджується сплата позивачем контрагенту вартості поставлених товарів.

За таких обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.01.11р. по справі № 2а-13414/10/11/0170 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.01.11р. по справі № 2а-13414/10/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 червня 2011 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва