Рішення

від 06.11.2008 по справі 3/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/102

06.11.08

За позовом    Акціонерного товариства  зі спрощеною системою управління

                       »

До                      Державного комітету рибного господарства України (відповідач 1)

                       Закритого акціонерного товариства «Севастопольська рибодобувна

                       компанія»(відповідач 2)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача       

                       Державне підприємство «Севастопольське управління океанічного

                       риболовства»

Про                       визнання недійсним наказу  № 207 від 07.12.2002

За зустрічним позовом  Закритого акціонерного товариства «Севастопольська рибодобувна

                                          компанія»

До                                      Акціонерного товариства  зі спрощеною системою управління

                                          »

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача         

                                          Державний комітет рибного господарства України

                                          Державне підприємство «Севастопольське управління океанічного

                                          риболовства»

Про                                    визнання договору недійсним та припинення зобов'язання

                                        за договором застави

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача              Духовна О.В., довіреність № 144 від 16.02.2008

Від відповідача 1       Гереєва І.В., довіреність б/н від 15.10.2008

Від відповідача 2       Чучков О.Є., довіреність б/н від 21.01.2007

Від третьої особи       Костін К.М., довіреність б/н від 01.10.2008

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.10.2008 оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерного товариства  зі спрощеною системою управління » про визнання недійсним наказу Державного департаменту рибного господарства України № 207 від 07.12.2002 в частині передачі Державним підприємством «Севастопольське управління океанічного рибальства»морського судна ВАТМ «Анатолій Ганькевич»(серійний номер 583, рік будівлі 1990, державний номер 893765, нова назва - «Рибалка Севастополя») Державному підприємству «Севастопольська рибодобувна компанія», про зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Севастопольська рибодобувна компанія»повернути Державному підприємству «Севастопольське управління океанічного риболовства»морське судно ВАТМ «Рибалка Севастополя»(серійний номер 583, рік будівлі 1990, державний номер 893765.)

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений наказ порушив законні права і інтереси Акціонерного товариства зі спрощеною системою управління OV», як кредитора Державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства». В обґрунтування порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, посилається на договір від 10.05.2001, укладений між ним та ДП «СУОР», акти звірки взаєморозрахунків від 10.05.2001та 13.06.2005, які підтверджують факт наявності боргу у розмірі 974128,29 доларів США, а також на договір застави від 22.05.2001 (реєстровий № 1234), укладений в забезпечення зазначених грошових зобов'язань, предметом якого є судно ВАТМ «Анатолій Данькевич».

Відповідач 1 у спільному письмовому відзиві на первісний та зустрічний позови вважає вимоги ЗАТ «СРДК»такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного. З первісного позову витікає, що спірний наказ порушив законні права і інтереси АТ », як кредитора Державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства», оскільки на момент його видання були діючими договір від 10.05.2001 між «СУОР»та АТ S.A.S.», акти звірки взаєморозрахунків від 10.05.2001 та 13.06.2005, які підтверджують факт наявності боргу у розмірі 974128,29 доларів США, а також на договір застави від 22.05.2001 судна БАТМ «Анатолій Ганькевич».

Відповідно до п. 1 договору від 10.05.2001 боржник (ДП «СУОР») визнав перед кредитором (АТ ») заборгованість, що виникла в наслідок фінансово-господарської діяльності сторін і яка станом на 01.05.2001 склала 974128,29 доларів США. В забезпечення виконання зазначених грошових зобов'язань 22.05.2001 між сторонами були укладені договори застави морських суден ВАТМ «Анатолій Ганькевич»та «Григорій Ковтун», які, як зазначалося вище на цей час належать позивачеві. 23.05.2007 Севастопольський транспортний прокурор за наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «СУОР»порушив кримінальну справу № 1722008 за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ДП «СУОР»при укладанні мирової угоди з компанією », визнанні кредиторської заборгованості, за ознаками злочину передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України. По цій справі була призначена та проведена судово-економічна експертиза, яка досліджувала факт наявності тієї самої ж заборгованості, на яку посилається АТ OV»в первісному позові. Експертом встановлено, ще надані для дослідження документи (рахунки-фактури, інвойси) не являються такими, що підтверджують фактичне проведення фінансово-господарської операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей або виконанню робіт (послуг), і не можуть бути підставою для відображення у бухгалтерському обліку заборгованості по таким операціям. Наявні в матеріалах кримінальної справи акти звірок розрахунків є бухгалтерськими документами, що відображають облік операцій між підприємствами, і, без належним чином оформлених первинних документів, не можуть бути доказом виникнення, наявності або відсутності заборгованості або зобов'язань. Первинні документи, які відповідно до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 стосуються виконання та підтвердження кредиторської заборгованості ДП «СУОР»перед АТ »не надані. Але при визнанні цієї заборгованості, як мотиву укладання договору від 10.05.2001 сторони повинні були керуватися саме нормами цього Закону. В іншому випадку цей договір повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР. Як зазначалося, в забезпечення виконання умов договору від 10.05.2001 були укладені договори застави майна, яке зараз перебуває у власності ЗАТ «СРДК». Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про заставу»застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 2 ст. 11 ЦК України). Якщо договір буде визнано судом недійсним, то повинні вважатися таким що припинені всі способи його забезпечення. Вважає, що за таких обставин підлягає задоволенню вимоги, що заявлені Закритим акціонерним товариством «Севастопольська рибодобувна компанія», позов Акціонерного товариства зі спрощеною системою органів управління S.A.S.» задоволенню не підлягає.

Відповідач 2 письмовий відзив на позов не подав, проти позову заперечує повністю.

Третя особа у спільному письмовому відзиві на первісний та зустрічний позови зазначає наступне. Свої вимоги АТ » обґрунтовував тим, що він є кредитором ДП «СУОР»відповідно до договору від 10.05.2001, наявністю договорів застави спірного майна, та інше. 23.05.2007 Севастопольський транспортний прокурор за наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «СУОР»порушив кримінальну справу № 1722008 по факту зловживання службовим становищем посадовими особами ДП «СУОР»при укладанні мирової угоди з компанією ««РКА^ОУ», визнанні кредиторської заборгованості, за ознаками злочину, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України. По цій справі була призначена та проведена судово-економічна експертиза яка досліджувала факт наявності тієї самої заборгованості, на яку посилається позивач. Експертом встановлено, що надані для дослідження документи (рахунки-фактури. інвойси) не являються такими, що підтверджують фактичне проведення фінансово-господарської операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей або виконанню робіт (послуг), і не можуть бути підставою для відображення у бухгалтерському обліку заборгованості по таким операціям. Висновок експерта було зроблено після дослідження всіх первісних документів, які хоч якимось чином мали відношення до взаємовідносин з АТ «ФРАНСОВ», тому за таких обставин можна констатувати, що постановка на бухгалтерській облік кредиторської заборгованості у розмірі 974128,29 доларів США була зроблена з порушенням вимог діючого законодавства, а саме, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому ДП «СУОР»вважає, що є підстави задовольнити зустрічний позов ЗАТ «Севастопольська рибодобувна компанія», а як наслідок - відмовити в задоволенні позову АТ ».

По зустрічному позову

На розгляд Господарського суду міста Києва передані зустрічні вимоги Закритого акціонерного товариства «Севастопольська рибодобувна компанія»до Акціонерного товариства зі спрощеною системою управління »про визнання недійсним договору від 10.05.2001, укладений між Акціонерним товариством зі спрощеною системою органів управління S.A.S»та Державним підприємством «Севастопольське управління океанічного риболовства»та припинити зобов'язання за договорами застави морських суден ВАТМ «Анатолій Данькевич»та ВАТМ «Київська Русь»укладених 22.05.2001 між Акціонерним товариством зі спрощеною  системою органів управління S.A.S»та Державним підприємством «Севастопольське управління океанічного риболовства».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 1 договору від 10.05.2001 боржник (ДП «СУОР») визнав перед кредитором (АТ «FRANSOV») заборгованість, що виникла внаслідок фінансово-господарської діяльності сторін і яка станом на 01.05.2001 склала 974128,29 доларів США. Мотивом укладання цієї угоди була заборгованість, яка підтверджувалася актом, підписаного цими ж сторонами 10.05.2001, та документами, що мались у сторін. Але перелік цих документів, їх вид, дати укладання ані в договорі, ані в додатках до нього наведені не були. В забезпечення виконання зазначених грошових зобов'язань 22.05.2001 між сторонами були укладені договори застави  морських суден ВАТМ  «Анатолій Ганькевич»та «Григорій Ковтун», які на цей час належать позивачеві. На думку позивача (за зустрічним позовом) цей договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства, тому повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з наступних підстав. Підписанню договору від 10.05.2001, яким встановлено порядок та строки погашення заборгованості, що виникла внаслідок сумісної господарської діяльності сторін (АТ »та ДП «СУОР») передувала ретельна   звірка   цієї   заборгованості   їх   повноважними   представниками, зафіксована відповідним актом. До акту додана відомість-розшифровка товарно-матеріальних цінностей, пов'язаних з забезпеченням риболовних суден паливом, провіантом та Іншим, а також прийомом добутої рибної продукції. Посилання позивача на висновок судово-економічної експертизи як на доказ відсутності кредиторської заборгованості є таким, що суперечить ст. 32 ГПК України, відповідно до якої доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені. Тому сам по собі висновок, на який посилається позивач, не є переконливим доказом відсутності кредиторської заборгованості. Теж саме можна сказати і про постанову Вищого господарського суду України від 19.03.2002 у справі № 20-6/601. З точки зору відповідача, суд констатував лише те, що предметом судового розгляду не було дослідження наявності чи відсутності спірної заборгованості і ним не встановлено факт її відсутності. З огляду на вищесказане позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження обставин, зазначених в зустрічній позовній заяві, тому його вимоги не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2002 року Державним департаментом рибного господарства Міністерства аграрної політики України прийнято наказ № 207 «Про передачу суден з балансу на баланс»(далі –наказ № 207).

Пунктом 3 наказу № 207 було наказано передати з балансу державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства»(далі –ДП «СУОР») на баланс державного підприємства «Севастопольська рибодобувна компанія»(далі –ДП «СРК») БАТМ «Григорій Ковтун»з судновим майном –згідно балансової вартості на дату передачі та БАТМ «Анатолій Ганькевич»з судновим майном – згідно балансовій вартості на дату передачі.

15 лютого 2008 року Державним департаментом рибного господарства прийнято наказ № 52, яким було скасовано пункт 3 наказу № 207 в частині передачі з балансу ДП «СУОР»на баланс ДП «СРК»морських транспортних засобів БАТМ «Григорій Ковтун»(нова назва –«Київська Русь») та БАТМ «Анатолій Ганькевич»(нова назва –«Рибалка Севастополя») з судновим майном.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2008 у справі № 31/168 визнано недійсним з моменту видачі наказ державного комітету рибного господарства України № 52 від 15.02.2008 в частині скасування наказу № 207 щодо передачі з балансу ДП «СУОР»на баланс ДП «СРК»ВАТМ «Анатолій Ганькевич»(нова назва –«Рибалка Севастополя»).

Таким чином, на момент розгляду даної справи наказ № 207 в частині передачі з балансу ДП «СУОР»на баланс ДП «СРК»БАТМ «Анатолій Ганькевич»(нова назва –«Рибалка Севастополя») є чинним.

22 травня 2001 року між Акціонерним товариством з спрощеною структурою органів управління  S.A.S.»(далі –АТ S.A.S.») та ДП «СУОР»було укладено договір застави № 138, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 22.05.2001, зареєстрований у реєстрі за № 1234 (далі – договір застави № 138).

За умовами договору застави № 138, заставодавець - ДП «СУОР»в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором та актом звірки № б/н від 10.05.2001, укладеного між АТ  S.A.S.»та ДП «СУОР», передав в заставу заставодержателю - АТ S.A.S.»судно ВАТМ «Анатолій Ганькевич».

З витягу, наданого реєстратором центру Міністерства юстиції м. Севастополя про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна від 24.05.2001 № 618, вбачається, що запис про реєстрацію застави морського транспортного засобу БАТМ «Анатолій Ганькевич»дійсний до 22.05.2006.

Таким чином, на момент прийняття Державним департаментом рибного господарства Міністерства аграрної політики України наказу № 207, БАТМ «Анатолій Ганькевич»перебував у заставі.

Частина друга статті 17 Закону України «Про заставу»(в редакції від 21.12.2000) зазначає, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про заставу»(в редакції від 21.12.2000), заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про власність»(в редакції від 07.02.2002), майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

У пункті 1.3 договору застави № 138 вказано, що заставлене майно, а саме, БАТМ «Анатолій Ганькевич», належить заставодавця на праві власності згідно свідоцтва про право власності на судно серії СЕ № 05152, виданого Інспекцією головного державного реєстратора флоту України 26.08.1999 під № 52; свідоцтва про право плавання під державним прапором України (судовий патент) серії РА № 05152, виданого державним підприємством «Контора севастопольського морського рибного порту»26.08.1999 № 52.

Таким чином, на момент укладення договору застави № 138 та на час прийняття наказу № 207 власником БАТМ «Анатолій Ганькевич»було ДП «СУОР».

Статтею 55 Закону України «Про власність»(в редакції від 28.02.1995) закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Пунктом 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 15,12.1992 № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» до повноважень міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень віднесено зокрема, здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна.

Таким чином, Державний департамент рибного господарства Міністерства аграрної політики України не має повноважень розпорядження майном, що належить на праві власності ДП «СУОР».

Доказів належності БАТМ «Анатолій Ганькевич»Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України на праві власності чи на будь-якому іншому речовому праві, яке надає можливість останньому розпоряджатися вказаним судном, суду не надано.

З огляду на те, що на підставі наказу № 207 не відбулося позбавлення права власності ДП «СУОР»на БАТМ «Анатолій Ганькевич»суд не вбачає невідповідності наказу № 207 вимогам Закону України «Про заставу»та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини й основних свобод.

Крім того, стаття 1 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про заставу»(в редакції від 21.12.2000), якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, і порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом чи арбітражним судом. 

Наказом Фонду державного майна України від 23.12.2003 № 2335, погоджено пропозицію ДП «СУОР», погоджену Міністерством аграрної політики та Укрдержрибпром про створення Закритого акціонерного товариства «СРК».

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 29.12.2003 № 370 визначено ЗАТ «СРК»правонаступником прав та обов'язків ДП «СУОР».

Згідно додатку № 1 до акта приймання –передачі від 23.12.2003 до статутного фонду ЗАТ «СРК»передано у власність плавзасоби, зокрема, БАТМ «Київська Русь»(колишня назва «Григорій Ковтун») та БАТМ «Рибалка Севастополя»(колишня назва «Анатолій Ганькевич»).

Наявне у матеріалах справи свідоцтво СЕ № 01244 про право власності на судно, видане під № 175 від 20.04.2004, засвідчує, що відповідно до записів, внесених у Державний судновий реєстр Іллічівського морського рибного порту під № 175 від 20.04.2004, судновласником риболовного судна «Рибалка Севастополя»є Закрите акціонерне товариство «Севастопольська рибодобувна компанія».

Наявне у матеріалах справи свідоцтво СЕ № 01250 про право власності на судно, видане під № 179 від 21.05.2004, засвідчує, що відповідно до записів, внесених у Державний судновий реєстр Іллічівського морського рибного порту під № 179 від 21.05.2004, судновласником риболовна судна «Київська Русь»є закрите акціонерне товариство «Севастопольська рибодобувна компанія».

Враховуючи те, що внаслідок прийняття наказу № 207 не відбулося позбавлення ДП «СУОР»права власності на БАТМ «Анатолій Данькевич», яке перебувало у заставі на підставі договору застави № 138, право позивача як заставодержателя наказ № 207 не порушує.

За вище викладених обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог АТ S.A.S.».

Щодо зустрічного позову, пред'явленого Закритим акціонерним товариством «Севастопольська рибовидобувна компанія»(далі –ЗАТ «СРК»), суд зазначає наступне.

В зустрічному позові порушене питання про визнання поважними причини пропущення строку позовної давності. Дана вимога мотивована тим, що 29.11.2005 АТ »звернулося до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом про  визнання недійсним наказу Державного департаменту рибного господарства № 207 від 07.12.2002. Ухвалою суду від 03.01.2006 ЗАТ «СРДК»було притягнуто в якості третьої особи до участі у справі. Саме після ознайомлення з позовною заявою та доданими матеріалами йому стало відоме про існування спірного договору та договорів застави.

Відповідно до п. 7 розділу «Прикінцеві та перехідні положення»Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Як передбачено ст. 71 Цивільного кодексу УРСР до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 Цивільного кодексу УРСР).

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Обставини зазначені в заяві  позивача господарський суд вважає поважними, а тому є підстави для відновлення пропущеного строку позовної давності.

10 травня 2001 року між ДП «СУОР»(боржник) та АТ S.A.S.»(кредитор) було укладено договір № 133 (далі –договір № 133) згідно умов якого боржник визнає перед кредитором заборгованість у розмірі 974128,29 доларів США, що виникла внаслідок фінансово-господарської діяльності обох сторін та яка підтверджується документами, наявними у сторін та актом звірки взаєморозрахунків від 10.05.2001.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 10.05.2001, підписаний зі сторони ДП «СУОР»генеральним директором та головним бухгалтером, а зі сторони АТ  S.A.S.»генеральним директором, в якому зазначено, що заборгованість ДП «СУОР»на 01 травня 2001 року складає 974 128,29 доларів США. Додатком до вказаного акта зазначено розшифровку руху коштів ДП «СУОР»та АТ NSOV S.A.S.»за період з 13.06.2000 до 30.04.2001.

Листом - відповідь № 1 від 11.05.2001 на претензію № 1 від 10.05.2001 ДП «СУОР»визнало заборгованість перед АТ  S.A.S.»у розмірі 974 128,29 доларів США.

Відповідно до статті 151 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення договору № 133), в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Стаття 4 Цивільного кодексу УРСР зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Стаття 161 Цивільного кодексу УРСР зазначає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сторони не надали суду доказів, які б підтверджували існування між АТ S.A.S.»та ДП «СУОР»господарських зобов'язань, внаслідок яких останнє зобов'язане сплатити на користь АТ  S.A.S.»кошти у розмірі 974 128,29 доларів США.

З договору № 133, з акта звірки взаєморозрахунків від 10.05.2001 не вбачається, на якій підставі ДП «СУОР»та відповідно до якої угоди, договору, закону тощо зобов'язане сплачувати на користь АТ  S.A.S.»кошти у розмірі 974 128,29 доларів США.

Сторони не надали суду договорів, контрактів чи будь-яких інших угод, які б свідчили про існування між АТ  S.A.S.»та ДП «СУОР»зобов'язань.

Таким чином, договір № 133 не відповідає вказаним вище вимогам закону та суперечить їм.

Відповідно до частини першої статті 48 Цивільного кодексу УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене вище, договір № 133 слід визнати недійсним.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № 133 між АТ S.A.S.»та ДП «СУОР»22 травня 2001 року було укладено договір застави № 137, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 22.05.01, зареєстрований у реєстрі за № 1232 (далі –договір застави № 137), та договір застави № 138.

За умовами договору застави № 137, заставодавець - ДП «СУОР»в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором та актом звірки № б/н від 10.05.2001, укладеного між АТ  S.A.S.»та ДП «СУОР», передав в заставу заставодержателю - АТ  S.A.S.»судно ВАТМ «Григорій Ковтун».

За умовами договору застави № 138, заставодавець - ДП «СУОР»в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором та актом звірки № б/н від 10.05.2001, укладеного між АТ S.A.S.»та ДП «СУОР», передав в заставу заставодержателю - АТ  S.A.S.»судно ВАТМ «Анатолій Ганькевич».

Стаття 181 Цивільного кодексу УРСР зазначає, що заставою може бути забезпечена дійсна вимога.

Згідно статті 3 Закону України «Про заставу»(в редакції від 21.12.2000), заставою може бути забезпечена дійсна вимога, зокрема така, що випливає з договору позики (банківської позички), купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Враховуючи те, що за договорами застави №3 138, 137 була забезпечена вимога, яка фактично не існувала, будь-які зобов'язання між АТ S.A.S.»та ДП «СУОР», що випливають з договорів застави №№ 137, 138 підлягають припиненню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

АТ S.A.S.»не надав суду доказів існування між ним та ДП «СУОР»зобов'язань, які покладали б на останнього обов'язок сплатити суму у розмірі 974 128,29 доларів США.

Таким чином, договір № 133 від 10.05.2001 та договори застави №№ 137, 138 від 22.05.2001 порушують права ЗАТ «СРК»як правонаступника ДП «СУОР».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по первісному позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по зустрічному позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства  зі спрощеною системою управління RANSOV» відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Севастопольська рибодобувна компанія»задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір № 133 від 10.05.2001, укладений між Акціонерним товариством зі спрощеною системою управління S.A.S.»та Державним підприємством «Севастопольське управління океанічного риболовства».

4. Припинити зобов'язання за договорами № 137 та № 138 застави морських суден ВАТМ «Анатолій Ганькевич»та ВАТМ «Київська Русь», укладених 22.05.2001 між Акціонерним товариством зі спрощеною системою управління S.A.S.»та Державним підприємством «Севастопольське управління океанічного риболовства».

5. Стягнути з Акціонерного товариства  зі спрощеною системою управління »(Франція, місто Рюей-Мальиезон, проспект Поль Думер, будинок «Ле консулат», 147) на користь Закритого акціонерного товариства «Севастопольська рибодобувна компанія»(м. Київ, Машинобудівна, 50-а, код 32140947) 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова