Ухвала

від 13.07.2011 по справі 2а-4615/09/10/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4615/09/10/0170

13.07.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Привалової А.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Саматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" - ОСОБА_2, довіреність № 04/01/11 від 04.01.11

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 02.12.10 у справі № 2а-4615/09/10/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" (вул. Залізнична, буд. 1/1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна, буд. 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.10 у справі № 2а-4615/09/10/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" задоволені, а саме: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000162301/0 від 11.03.09 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1595,18грн., у тому числі 512,10грн. за основним платежем, 1083,08грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000152301/0 від 11.03.09 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 54515,64грн., у тому числі 36831,00грн. за основним платежем і 17684,41грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визвано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим№0000191701/0 від 11.03.09 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" суми податкового зобов'язання у розмірі 1909,56грн., у тому числі 632,52грн.за основним платежем, 1561,02 - за штрафними (фінансовими) санкціями, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" судові витрати у розмірі 4972,21грн.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.10 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено заниження позивачем валового доходу через невключення до його складу вартості безоплатно наданих (безповоротної фінансової допомоги) у вигляді сплачених іншою особою сум сплати за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості. Перевіркою задекларованих позивачем валових витрат встане завищення на суму 465368,20 грн. через віднесення до їх складу вартості 70000 очерету річкового, придбаного у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Вказана особа, згідно із свідоцтвом про сплату єдиного податку за 2007, 2008 роки охоплений перевіркою здійснювала підприємницьку діяльність, застосовуючи спрощену систему оподаткування, за видами діяльності: "виготовлення мітел" та "стоматологічні послуги". Зменшення за результатами перевірки задекларованих позивачем показників валових витрат на суму 13438,83 грн. (вартість транспортних послуг, наданих позивачу) представник відповідача пояснив тим, що у відповідача, в порушення приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон №334), були відсутні товарно-транспортні накладні.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НСК-Квадро" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2238348,00 гривень; визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000162301/0 від 11.03.2009 року, №0000152301/0 від 11.03.2009 року, №0000191701/0 від 11.03.2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НСК-Квадро" є юридичною особою, ідентифікаційний код 35225059, місцезнаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Залізнична, 1/1, державну реєстрацію проведено виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим 29.11.2007 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 142 102 0000 000430, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №530570 (а.с. 117, т. 1) та довідкою органу статистики (а.с. 118, т. 1), є платником податків і зборів, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №1000088339 від 11.01.2008 року, індивідуальний податковий номер 352250501077 (а.с. 119, т. 1).

Посадовими особами Красноперекопської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами перевірки складено акт від 26.02.2009 року №292/23-0/35225059.

За висновками даного акту встановлені:

- порушення позивачем приписів абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, що призвело до завищення валових витрат на суму 465368,83 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2007 року - 140000,00 грн., 1 квартал 2008 року - 70000,00 грн., З квартал 2008 року - 45468,83 грн., 4 квартал 2008 року - 209900,00 грн.;

- порушення пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону №334, що призвело до заниження валових витрат підприємства у 4 кварталі 2008 року у сумі 318634,14 грн.;

- порушення п. 4.2 ст. 4 Закону №168, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55,14 грн. (по 9,19 грн. за періоди січень, лютий 2008 року, квітень - червень 2008 року, серпень 2008 року) та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у загальному розмірі 55,14 грн. (по 9,19 грн. за періоди: березень, липень 2008 року, вересень-грудень 2008 року);

- порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 947,77 грн., у тому числі у серпні 2008 року - 477,77 грн.; у грудні 2008 року - 500,00 грн.;

- порушення п. 4.1 ст. 4 Закону №334, що призвело до заниження валового доходу на суму 594,13 грн., у тому числі: за 4 квартал 2007 року - 42,74 грн., 1 квартал 2008 року - 137,84 грн., 2 квартал 2008 року - 137,84 грн., З квартал 2008 року - 137,84 грн., 4 квартал 2008 року - 137,84 грн.

- порушення підпунктів 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон №889), що призвело до заниження суми податку, який належить перерахувати в бюджет у розмірі 780,51 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, пп. 17.1.9 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач прийняв повідомлення-рішення:

- № 0000162301/0 від 11.03.2009 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з по податку на додану вартість на суму 1595,18 грн., у тому числі 512,10 грн. за основним платежем, 1083,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000152301/0 від 11.03:2009 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 54515,64 грн., у тому числі 36831,00 грн. за основним платежем і 17684,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000191701/0 від 11.03.2009 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2341,53 грн., у тому числі 780,51 грн. за основним платежем і 1561,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно із абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334 валовий доход включає, у тому числі, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно із п. 4.2 ст. 4 Закону №168 у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Сума заниження позивачем валових витрат розрахована податковим органом на підставі даних про суму орендної плати за земельну ділянку, на якої розташований належний позивачеві комплекс будівель (за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Залізнична 1/1), яку (орендну плату) сплачено ТД «Маруся»за період 2007-2008 роки.

Декларування ТД «Маруся»суми податкового зобов'язання з орендної плати за вказані земельні ділянки за 2007-2008 роки підтверджується податковими деклараціями (ах. 39-46, т. 2), використання вказаних земельних ділянок у межах господарської діяльності позивача сторонами не оспорюється.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону №334 безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Згідно із висновком проведеного у справі експертного дослідження, відповідачем завищено суму орендної плати за 1 кв. м земельної ділянки. В акті перевірки суму орендної плати за 1 кв. м земельної ділянки, прийнято за 0,0826 грн. в місяць у 2007 році та 0,0888 грн. за 1 місяць у 2008 році, в той час як за даними експерта сума орендної плати в місяць за 1 кв. м земельної ділянки повинна становити: 0,0825 грн. і 0,0804 грн. відповідно. Таким чином, загальна сума заниження позивачем валових доходів за даними експертизи дорівнює 541,88 грн. Розрахунок проведений експертом підтверджується даними податкової звітності ТД «Маруся».

Відповідно до пп. 1.3 Закону №168 платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З вказаного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Водночас, правилами оподаткування ПДВ, які передбачені пунктами 7.1 - 7.3 ст. 7 Закону №168 встановлено, що обов'язок з нарахування податку у ціні послуги та сплати податку стосується саме постачальника, а не покупця (яким у спірних відносинах є позивач). Тож висновок податкового органу про заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55,14 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у загальному розмірі 55,14 грн. є помилковим.

Перевіркою задекларованих позивачем валових витрат встановлено їх завищення на суму 465368,20 грн. через віднесення до їх складу вартості 70000 снопів очерету річкового, придбаного у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.).

Між позивачем і ФОП ОСОБА_3 укладено договір від 01.12.2007 року (а.с. 192-193, т. 1), предметом якого була поставка очерету річкового у вигляді снопів (мітел).

Згідно із накладними та платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 194-216, т. 1) за період з 27.12.2007 року по 28.12.2008 року ФОП ОСОБА_3 позивачеві поставлено 60991 штук снопів вартістю 451930,00 грн., а позивачем у період з 10.01.2008 по 23.12.2008 року сплачено 335700,00 грн.

Згідно із свідоцтвом про сплату єдиного податку за 2007, 2008 роки (період, охоплений перевіркою) здійснювала підприємницьку діяльність, застосовуючи спрощену систему оподаткування, за видами діяльності: «виготовлення мітел»та «стоматологічні послуги». Відповідач дійшов висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_3 права здійснювати роздрібну торгівлю непродовольчими товарами - продаж очерету річкового, крім того, відповідач встановив відсутність у позивача найманих працівників, необхідних для здійснення відповідної діяльності. Із посиланням на положення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України представник відповідача зазначив про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, як таких, що суперечить моральним засадам суспільства.

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 в 2007 році і 2008 році застосовувала спрощену систему оподаткування, обліку і звітності відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі - Указ № 727).

Нормами Указу №727 не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Про наявність такого обмеження можна зробити висновок лише зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 р. N 476 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 1999 р. N 555), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 1999 р. за N709/4002.

Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені самим Указом №727 і Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати обмеженнями у праві фізичної особи - підприємця займатись відповідною діяльністю, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Зазначену правову позицію викладено також в листі Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 року №1275/10/13-09.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 ЦК України. визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більш того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 відповідач не наводить.

Також за актом перевірки встановлено завищення задекларованих позивачем показників валових витрат на суму 13438,83 грн. на суму вартості транспортних послуг, наданих позивачу:

фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на суму 1300,00 грн. (вересень 2008 року);

МПП «Збруч»на суму 2238,83 грн. (вересень 2008 року);

фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 на суму 1200,00 грн. (жовтень

2008 року);

фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 на загальну суму 6200,00 грн. (грудень 2008 року);

фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 на суму 2500,00 грн. (грудень 2008 року).

Згідно із актом перевірки, у відповідача, в порушення приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334, були відсутні товарно-транспортні накладні.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із висновком проведеної судової експертизи факт перевезення вантажів (надання позивачеві транспортних послуг) на суму 12238,83 грн. підтверджено актами наданих транспортних послуг. Перелік документів, що підтверджують цей факт приведено у додатку №3 до висновку експертизи (а.с. 100, т. 2), копії документів долучено до матеріалів справи (а.с. 217, 222, 233, 237, т. 1, а.с. 65, 67 т. 2). Також судовим експертом документально підтверджено факт відпуску товару (сталі), що транспортувався та сплата позивачем вартості послуг з ПДВ.

Водночас експертом не встановлено підтвердження зв'язку транспортних послуг, наданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на суму 1200,00 грн. у жовтні 2008 року із господарською діяльністю позивача. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи стосовно того, який саме товар транспортувався та кому, тож висновки відповідача про завищення валових витрат на 1200,00 грн. слід визнати обґрунтованими.

Відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, тому як відповідно до положень Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за №483/1508 товарно-транспортні накладні є документами первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту, підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту. Проте відповідачами не надано доказів, які б свідчили про неможливість перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у контрагентів, іншими видами транспорту або взагалі обумовлювали необхідність такого перевезення. Крім того, суд враховує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю витрат на придбання товарів.

Висновок про завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 947,77 грн. стосується господарських операцій з придбання позивачем транспортних послуг у МПП «Збруч»на суму 2238,83 грн. (ПДВ 44,77 грн. та у фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 на суму 2500,00 грн. (ПДВ 500,00 грн.).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

08.09.2008 року між позивачем і ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»було укладено кредитний договір, умовами якого передбачено отримання позивачем кредитної лінії у розмірі 180000 доларів США. За період вересень-жовтень 2008 року позивач отримав на поточний рахунок валютні коти у сумі 178677,54 доларів США (868078,92 грн. за офіційним курсом НБУ на дату отримання). Станом на 31.12.2008 року заборгованість по кредитному договору за даними бухгалтерського обліку підприємства враховувалась у розмірі 1375817,06 грн. за офіційним курсом НБУ.

Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону №334 балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного- продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку -кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Згідно із розрахунком операційної курсової різниці (різниці між балансовою вартістю заборгованості на дату отримання кредиту - 868078,92 грн. та балансовою вартістю кредиту станом на 31.12.2008 року - 1375817.06 грн.), проведеним експертом, вона є позитивною, дорівнює 507738,14 грн., і підлягає віднесенню до складу валових витрат платника податку.

В той же час, згідно із аналітичною розшифровкою рядку 04.13 декларації з податку на прибуток за 2008 рік, позивач відніс до складу валових витрат 104509,00 грн. Експертом встановлено, що заниження валових витрат підприємства за рахунок не включення до їх складу позитивної операційної курсової різниці допущено позивачем на суму 403229,14 грн. (розбіжності порівняно з актом перевірки становлять 84594,96 грн.).

Таким чином, висновки за актом перевірки про завищення валових витрат на суму 465368,83 грн., про заниження валового доходу в частині 52,25 грн. (594,13 грн. 541,88 грн.) суд визнає безпідставними, а висновки про заниження валових витрат підприємства у сумі 318634,14 грн. - неповними (сума заниження валових витрат складає 403229,14 грн.). За таких обставин, донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з ПДВ за податковими повідомленнями-рішеннями №0000152301/0 від 11.03.2009 року та №0000162301/0 від 11.03.2009 року як за основним платежем, так і за штрафними (фінансовими) санкціями у будь-якому разі є помилковим.

Визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 780,51 гривень за основним платежем у податковому повідомленні-рішенні №0000191701/0 від 11.03.2009 року пов'язано із такими обставинами.

Перевіркою встановлено заниження позивачем суми податкового зобов'язання у розмірі 750,00 грн. на суму податку, що підлягав утриманню з доходу, виплаченого працівникам на відрядження, у зв'язку із порушенням порядку оформлення посвідчень про відрядження.

За даними акту перевірки, 22.09.2008 року підприємством були видані грошові кошти ОСОБА_8 у сумі 1500,00 грн., ОСОБА_9 у сумі 1500,00 грн., ОСОБА_10 у сумі 2000,00 грн. Згідно із наказом про відрядження дані працівники відряджені до м. Києва на філіал ТОВ «Каман», проте на посвідченні про відрядження стоїть печатка ПП «КОМП-2000», що не підтверджує факту знаходження у відрядженні.

Наказом директора ТОВ «НСК-Квадро»№11 від 22.09.2008 року (а.с. 2, т. 2) працівників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 направлено у відрядження в м. Київ на фірму ТОВ «Каман», м. Одеса на фірму ТОВ «Транслайн Сервіс», м. Дніпропетровськ ТОВ «Авекс Металл»з 24.09.2008 по 01.10.2008 року.

Матеріалами справи підтверджується, що вказаним особам були видані із каси підприємства кошти у сумі 5000,00 грн. після відрядження працівниками здані звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та первинні документи, що підтверджують витрати на суму 2199,94 грн. Залишок коштів (2800,06 грн.) було внесено до каси підприємства, що підтверджується прибутковими касовими ордерами і записами у касовій книзі.

Відповідно до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону №889 До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно із п. 9.10 ст. 9 Закону №889 податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум,: отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону №334;

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок, особи, що надала кошти під звіт.

Згідно із пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону №334 до витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку або є членами керівних органів платника податку, включаються фактичні витрати особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Згідно із п. 1.3 Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, яку затверджено наказом Міністерства фінансів України N 59 від 13.03.1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за №218/2658 фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Оскільки у посвідченнях про відрядження працівників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с. 7, 8, 15, 16, 19, 20, т. 2) дійсно відсутній відбиток печатки ТОВ «Каман», то доводи податкового органу про відсутність належних документальних підтверджень фактичного часу перебування цих працівників у м. Київ є обґрунтованими.

Разом із тим, експертом встановлено, що витрати на відрядження до м. Києва (вартість яких підлягає включенню до складу загального оподатковуваного доходу працівників) становить 959,92 грн., а не 5000,00 грн., як вказано в акті перевірки.

З виданих працівникам 5000,00 грн. - 2800,06 грн. було повернуто до каси підприємства, а 1240,02 грн. витрачено при відрядженні до м. Одеса (витрати на відрядження підтверджені відповідно до закону, зауважень стосовно цих витрат в акті перевірки не зазначено).

Таким чином, за даним епізодом обґрунтованим можна визнати лише донарахування суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 143,99 грн. (959,92 грн. х 15%).

Донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 30,51 грн. обґрунтовано встановленням факту проведення закупки товару (газ пропан та кисень) вартістю 203,40 грн. у фізичної особи ОСОБА_11 без нарахування та сплати податку.

Проведеним у справі експертним дослідженням встановлено помилковість цих тверджень, оскільки дослідженими експертом документами бухгалтерського обліку підтверджено факт нарахування і утримання суми податку при виплаті ОСОБА_11 доходу.

За таких обставин, обґрунтованими слід визнати висновки податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб лише на суму 143,99 грн.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Враховуючи, що підтверджено правомірність висновків за актом перевірки щодо порушення позивачем обов'язку з нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб на суму 143,99 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій можливо у розмірі 287,98 грн.

Підстав для застосування решти суми штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0000191701/0 від 11.03.2009 року у розмірі 1273,04 грн. (1561,02 грн. - 287,98 грн.) не існує.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони спростовані матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податкові повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000162301/0 від 11.03.09 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1595,18грн., у тому числі 512,10грн. за основним платежем, 1083,08грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкові повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000152301/0 від 11.03.09 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 54515,64грн., у тому числі 36831,00грн. за основним платежем і 17684,41грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкові повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим№0000191701/0 від 11.03.09 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" суми податкового зобов'язання у розмірі 1909,56грн., у тому числі 632,52грн.за основним платежем, 1561,02 - за штрафними (фінансовими) санкціями прийняті з порушенням норм діючого законодавства, є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.10 у справі № 2а-4615/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 липня 2011 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.В.Привалова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко