Ухвала

від 13.07.2011 по справі 2а-11908/10/11/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11908/10/11/0170

13.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Саматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 29.06.11

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 10.01.11 у справі № 2а-11908/10/11/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" (вул. Л. Самариной, буд. 19, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, буд. 82-в, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.11 у справі № 2а-11908/10/11/0170 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" товариства з обмеженою відповідальністю "L`EMPIRE DU VIN" задоволені, а саме: визнані протиправними і скасовані повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія АРК №0000052301/0 від 27.01.10, №0000052301/1 від 12.04.10 про визначення Дочірньому підприємству "Кримський Винний Дім" товариства з обмеженою відповідальністю "L`EMPIRE DU VIN" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 264998,00грн., у тому числі: 185489,00грн. - за основним платежем; 79149,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №0000052301/2 від 01.07.10, №0000052301/3 від 20.09.10 про визначення Дочірньому підприємству "Кримський Винний Дім" товариства з обмеженою відповідальністю "L`EMPIRE DU VIN" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 264998,00грн., у тому числі: 185489,00грн. - за основним платежем; 79149,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" товариства з обмеженою відповідальністю "L`EMPIRE DU VIN" 03,40грн. зі сплати судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що за наслідками проведеної перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 743399,00 грн. Так, встановлено отримання позивачем послуг з накопичення та узагальнення інформації про діяльність підприємства та підготовки даних для фінансової та податкової звітності від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, яка водночас з 24.09.2008 року була посадовою особою платника податку - виконуючим обов'язки директора (директором), на загальну суму 497880,62 грн. При цьому відповідно до штатного розкладу на підприємстві передбачено посаду головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера та 9 одиниць рядових бухгалтерів (підрозділ бухгалтерії укомплектований повністю). У підприємства також наявна комп'ютерна техніка та доступ до засобів масової інформації, у тому числі в мережі «Іпtегпеt». Надані позивачем на перевірку договір та акти про виконані роботи з складання бухгалтерської звітності не містять даних щодо обсягу та змісту наданих послуг, інформації про фактично понесені витрати та їх вимірник у кількісному та вартісному виразі та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1998 року №88 та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі -Положення №88). Вказані порушення, за твердженням представника відповідача, не дозволяють підтвердити факт надання послуг та їх зв'язок із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання їх підприємством у власній господарській діяльності. Висновок відповідача про завищення підприємством валових витрат на суму 245518,76 грн. пов'язаний із встановленням факту отримання позивачем послуг з розповсюдження рекламних матеріалів торгівельної марки «Ореанда»(листівок). Обґрунтовуючи вказаний висновок представник відповідача послався на положення ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу», відповідно до якої дії, пов'язані із проведенням заходів, які передбачають інформування позивачів про товар чи його виробника, не вважаються заходами рекламного характеру. При цьому апелянт зазначив, що до перевірки не були надані оригінали рекламних матеріалів та їх специфікації, в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) зазначена послуга «розповсюдження рекламних матеріалів ТМ «Ореанда»у кількості 1 штука та загальна вартість послуги, що позбавляє можливості встановити зміст та обсяги господарських операцій: кількість розповсюджених листівок, місце надання послуг, терміни виконання, виконавця послуг, а отже, дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим.

Усною ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 замінено Дочірнє підприємство "Кримський Винний Дім" товариства з обмеженою відповідальністю "L`EMPIRE DU VIN" на правонаступника - Дочірнє підприємство "Кримський Винний Дім".

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Дочірнє підприємство «Кримський винний дім»Товариства з обмеженою відповідальністю `EMPIRE DU VIN»(далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції - в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим №0000052301/0 від 27.01.2010 року; №0000052301/1 від 12.04.2010 року та Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції №0000052301/2 від 01.07.2010 року і №0000052303/3.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 32945625.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим (правонаступником якої у частині податкового обліку є відповідач) проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року. За наслідками даної перевірки складено акт від 11.01.2010 року №2/23-1/32945625 (а.с. 39-100, т. 1). Згідно із висновками даного акту встановлені, зокрема, порушення пп. 1.32 ст. 1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334, що призвело до заниження податку на прибуток за перевірений період у загальному розмірі 185849,00 грн., у тому числі IV квартал 2008 року - 98960,00 грн. (2008 рік - 98960,00 грн.); І квартал 2009 року - 46443,00 грн., І півріччя 2009 року - 76469,00 грн. (II квартал 2009 року -30026,00 грн.); три квартали 2009 року -86889 грн. (III квартал 2009 року - 10420,00 грн.).

На підставі даного акту та відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон №2181) Державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052301/0 від 27.01.2010 року (а.с. 36, т. 1) про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 264998,00 грн., у тому числі: 185489,00 грн. - за основним платежем; 79149,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення воно залишено без змін, скарги позивача - без задоволення, ДПІ в м. Феодосії АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052301/1 від 12.04.2010 року (а.с. 37, т. 1), а Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим (яка є правонаступником ДПІ в м. Феодосії АР Крим в частині податкового обліку позивача) - податкові повідомлення-рішення №0000052301/2 від 01.07.2010 року (а.с. 38, т. 1), №0000052303/3 від 20.09.2010 року (а.с. 217, т. 1).

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 договір від 21.08.2008 року по наданню послуг з накопичення та узагальнення інформації про діяльність підприємства та підготовки даних для фінансової та податкової звітності (а.с. 104-108, т. 1). Зокрема договором було передбачено обов'язки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 по підготовці форм щомісячної та квартальної звітності, перелік якої визначено у п. 1.1 договору.

Водночас перевіркою встановлено, що відповідно до штатного розкладу на підприємстві передбачено посаду головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера та 9 одиниць рядових бухгалтерів (підрозділ бухгалтерії укомплектований повністю). Як зазначено в акті перевірки, фахівці підприємства мають доступ до різної інформації, яка висвітлюється в засобах масової інформації (підприємство виписує журнал «Вісник податкової служби України», сплачує абонентську плату за користування комп'ютерною правовою системою «Ліга»та має доступ у мережу «Метеі». Також сприяє роботі підприємства передбачений штатним розкладом юридичний відділ.

За даними акту перевірки, надані позивачем договір та акти про виконані роботи з складання бухгалтерської звітності не містять даних щодо обсягу та змісту наданих послуг, інформації про фактично понесені витрати та їх вимірник у кількісному та вартісному виразі та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1998 року №88 та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704. Вказані порушення, за твердженням представника відповідача, не дозволяють підтвердити факт надання послуг та їх зв'язок із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання їх підприємством у власній господарській діяльності.

Зазначені обставини покладено в основу висновку про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 497880,62 грн. (сума коштів сплачених фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 за надані послуги).

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наданими позивачем актами про надання послуг за договором підтверджується виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 послуг по веденню бухгалтерського обліку, при наданні яких, у тому числі, здійснювався аналіз первинних документів; групування і підготовка даних для складання документів звітності:

реєстрів отриманих і виданих податкових накладних;

податкової декларації з ПДВ і податку на прибуток;

статистичного звіту про суму пільг в оподаткуванні юридичних і фізичних осіб заф.№1-ПП;

звіту про фінансові результати, дебіторську і кредиторську заборгованість за ф. №1-Б;

балансу підприємства за ф. №1;

звіту про фінансові результати та їх використання за ф. №2;

звіту про основі показники діяльності підприємства за ф. №1-підприємницьтво;

звіту про залишки і використання енергетичних матеріалів і продуктів переробки нафти за ф. №4-МТП;

звіту про ціни виробників промислової продукції за ф. №1-ціни;

звіту про сплату в бюджет акцизного збору по підакцизній продукції;

звіту про обсяги виробленої продукції в натуральному виразі і співставних цінах;

статистичного звіту про виробництво продукції (робіт, послуг) за ф. №1-П, місячного звіту про економічні показники по видам економічної діяльності, що відносяться до добувної, переробної промисловості, виробництва та розподілу електроенергії, газу, тепла і води за ф. №1-ПЕ, та ін.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Враховуючи викладене, надані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 послуги є такими, що призначені для використання у межах господарської діяльності позивача, оскільки вони призначені для отримання інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства і безпосередньо пов'язані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Наданими позивачем документами підтверджується факт надання цих послуг та сплата їх вартості.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновок про порушення вказаної вимоги і завищення суми валових витрат в розмірі 497880,62 грн. зроблено податковим органом із посиланням на ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Згідно із даною нормою первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги передбачені п. 2.4 Положення №88.

Усі акти містять конкретний зміст наданих послуг (послуги по веденню бухгалтерського обліку), у переліку виконаних робіт вказано форми звітності, щодо яких фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 здійснювались групування і підготовка даних. Інформація про фактично понесені витрати не відноситься до числа обов'язкових реквізитів первинного документу відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»або Положення №88.

Позивачем укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Бенд»договір про надання рекламних послуг від 01.09.2004 року №129 (а.с. 181-185, т. 1), згідно із яким виконавець (ТОВ «Бренд Бенд») приймає на себе зобов'язання надати рекламні послуги, найменування, обсяг, зміст і вартість яких узгоджується у додатках до цього договору.

Згідно із актом перевірки, до складу валових витрат у IV кварталі 2008 року, І та II кварталах 2009 року позивач відніс 245518,75 грн., - вартість наданих ТОВ «Бренд Бенд»відповідно до договору від 01.09.2004 року рекламних послуг з розповсюдження рекламних листівок продукції під торгівельною маркою «ОREANDA»в рамках проведення акції «Vіvа, найкрасивіші люди 2007 року», на гірськолижному курорті «Буковель»(с. Поляниця, Івано-Франківська область), в журналі «Кореспондент».

Позивач та громадянин ОСОБА_4 є суб'єктами права інтелектуальної власності щодо торгівельної марки (знаку для товарів і послуг) «ОREANDA», що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг №81261, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності. На підставі дозволу ОСОБА_4 зазначений знак використовується при виробленні продукції (алкогольних напоїв), вказаних у додатках до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №208 від 06.09.2004 року, виданої позивачу ОСОБА_5 контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України.

Згідно із пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Разом із тим, в акті перевірки вказано про те, що відносячи вартість отриманих рекламних послуг до складу валових витрат, позивач порушив п. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334.

В акті перевірки не зазначено, в чому саме полягає зміст виявленого порушення пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334, вказано лише норми ч. 7 ст. 8 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про рекламу».

У зв'язку із цим суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу»реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 року N 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 1993 р. за № 182 (чинним на час виникнення спірних відносин, - втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 14 вересня 2010 року N 1025/1163) затверджено норми коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання.

Пунктом 2 цих норм передбачено, що витрати на рекламу - це затрати підприємства, пов'язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретних товарів, робіт, послуг, з метою сповіщення споживачів, створення популярності товарам, роботам,, послугам та попиту на них для більш оперативного просування товарів на ринках збуту.

До витрат підприємства на рекламу відносяться у тому числі витрати на рекламні заходи через засоби масової інформації (оголошення в пресі, передачі на радіо і телебаченні), проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з комерційною діяльністю.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 року N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27/4248, передбачено, що витрати на збут включають, зокрема, витрати на рекламу.

Таким чином, результат таких послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що рекламні заходи здійснювались саме для популяризації продукції позивача і поширення інформації про його діяльність з метою збільшення попиту і обсягу продаж в майбутньому, а послуги, які придбавались позивачем, стосувались продукції, виробництво якої становить безпосередню господарську діяльність позивача.

Згідно із ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу»розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що рекламні послуги, про які йдеться в акті перевірки, надавались у місці реалізаціїї/надання споживачам, на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, на самому товарі та/або його упаковці, а судом таких доказів не встановлено.

Зі звітів про якість виконаних робіт (а.с. 186-191, т. 1) вбачається, що рекламні листівки про продукцію, вироблену із застосуванням торгівельної марки «ОREANDA»поширювались в рамках проведення акції "Vіvа" найкрасивіші люди 2007 року», на гірськолижному курорті «Буковель»(с. Поляниця, Івано-Франківська область), в журналі «Кореспондент».

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Долучений до матеріалів справи примірник листівки, що розповсюджувався ТОВ «Бренд Бенд»містить інформацію про алкогольні напої, що виробляються під торгівельною маркою «ОREANDA», яка однозначно спрямована на підтримання обізнаності споживачів щодо цієї продукції, формування інтересу щодо таких товарів, а інформація, наведена у цих листівках не може бути ідентифікована інакше ніж реклама.

Посилання у акті перевірки на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 судом також до уваги не приймається, оскільки податковим органом не вказано, які саме первинні та зведені документи позивача були досліджені під час перевірки, які саме розрахункові, платіжні та інші документи є обов'язковими для відображення даних господарських операцій в податковому обліку і які саме первинні документи відсутні ¦ позивача.

Відсутність у платника податку на момент перевірки примірнику рекламної листівки не може бути підставою для висновку про порушення ним правил оподаткування, оскільки така листівка не є обліковим документом, про які йдеться у пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 Закону №334), а центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо порядку підтвердження в податковому обліку витрат на придбання рекламних послуг.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки висновки за актом перевірки про завищення позивачем суми валових витрат на 743399,37 гри., заниження позивачем суми податку на прибуток на 185849,00 грн. є помилковими, та, як наслідок, - протиправне застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях штрафних (фінансових) санкцій за пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.11 у справі № 2а-11908/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 липня 2011 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко