Рішення

від 29.09.2008 по справі 33/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 №  33/184

29.09.08

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом                   товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард»

до                                акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про                               стягнення 50 334,58 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:       Стеценко Т.М. –представник за довіреністю № 7  від 06.05.2008 року;                                     

від відповідача:   Гуленко О.М. –представник за довіреністю № 4  від 01.02.2008 року.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50 334,58 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.12.2006 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № И1-04.41558, відповідно до умов якого відповідач приймає на себе обов'язок сплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми за шкоду, пов'язану з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованих транспортних засобів та (або) додаткового обладнання, які належать позивачу на праві власності, а відповідач зобов'язується сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору та правил страхування И1-04.

Відповідно до п.2 договору № И1-04.41558 від 06.12.2006 року об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника та (або) вигодонабувача, що не суперечить законодавству України, пов'язаний з володінням та (або) розпорядженням, та (або) користування ТЗ, причепом до нього, що зазначені у Додатку № 1 до цього договору страхування.

Згідно Додатку № 1 до договору страхування серія КИ И1-04 № 41558 від 06.12.2006 року об'єктом страхування є транспортний засіб CITROEN BERLINGO 1.9 D, державний номер АА7762ВХ.

11.12.2006 року позивач сплатив страховий платіж в розмірі 3 721,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 603 від 11.12.2006 року.

11.11.2007 року на 24 кілометрі автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ сталося ДТП, в результаті якого застрахований транспортний засіб отримав численні пошкодження.

12.11.2007 року позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомленням про настання страхового випадку.

16.11.2007 року представниками відповідача проведено огляд застрахованого ТЗ.

27.11.2007 року відповідач листом вих. № 4079 повідомив позивача про відсутність підстав для проведення виплати страхового відшкодування на підставі п. 10.6.5 договору страхування, а саме: „Страховик має право відмовити в виплаті страхового відшкодування, якщо після настання випадку, що має ознаки страхового, буде з'ясовано, що причиною ДТП стала невідповідність шин, встановлених на ТЗ, умовам експлуатації." Відповідач вважає, що „сезонність використання шин, встановлених на момент ДТП на застрахованому ТЗ, визначається як літня. Їх використання в зимовий період є таким, що не відповідає вимогам відповідності шин умовам експлуатації транспортного засобу та порушує умови п.11.2.8 договору страхування.

Відповідно до рахунку-фактури № СЧ-0000573 від 20.11.2007 року вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ становить 50 739,28 грн.

24.12.2007 року позивач направив відповідачу претензію вих. № 24-12 від 24.12.2007 року з вимогою сплати кошти в розмірі 50 739,28 грн., але кошти так і не надійшли.

У судове засідання 21.04.2008 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/184 від 02.04.2008 оку не виконали, але через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання представника відповідача та те, що неявка представників сторін перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 26.05.2008 року.

В судовому засіданні 26.05.2008 року представник позивача подав пояснення по суті позову в яких зазначив, що жодним нормативним документом не визначено сезонність шин з обов'язковим використанням шин на транспортному засобі.

Суд визначив необхідність призначити авто товарознавчу експертизу та запропонував сторонам подати до суду питання, які вони вважають за необхідне поставити на вирішення експертів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2008 року призначено по справі № 33/184 автотоварознавчу експертизу, зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.

 14.07.2008 року до загального відділу діловодства Господарського суду м. Києва надійшла справа № 33/184 з висновком експерта № 334 від 25.06.2008 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2008 року поновлено провадження у справі № 33/184, призначено судове засідання на 28.07.2008 року.

У судове засідання 28.07.2008 року представники сторін не з'явилися, але представник позивача через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника позивача у відпустці.

Враховуючи клопотання представника позивача та те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 16.09.2008 року.

16.09.2008 року у судове засідання представник позивача не з'явився, але через загальний відділ діловодства подав клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з перебуванням у відпустці, та уточнення позовних вимог до позовної заяви, відповідно до якого просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 47 940,05 грн., витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1490,00 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 503,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача наполягав на проведення комплексної автотехнічної автотоварознавчої експертизи.

Суд, розглянувши зазначене клопотання відмовив в його задоволенні.

Розгляд справи відкладено на 29.09.2008 року.

У судовому засіданні 29.09.2008 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольни з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

06.12.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард»та акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»укладено договір добровільно страхування наземного транспорту (крім залізничного) № И1-04.41558 від 06.12.2006 року відповідно до умов якого відповідач приймає на себе обов'язок сплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми за шкоду, пов'язану з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованих транспортних засобів та (або) додаткового обладнання, які належать позивачу на праві власності, а відповідач зобов'язується вносити страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору та правил страхування И1-04.

Відповідно до ч.1 стаття 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.1 статті 6 Закону України «Про страхування»добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

 Частина 3 статті 18 Закону України «Про страхування»передбачає, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

11.12.2006 року позивач оплатив на рахунок відповідача страхову премію в розмірі 3 721,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 603 від 11.12.2006 року з призначенням платежу: «страхова премія зг. дог. №КИ И1-04.41558 від 06.12.2006 року».

Відповідно до п.5.2 договору № И1-04.41558 від 06.12.2006 року початок дії договору страхування є 12.12.2006 року. Закінчення дії договору страхування о 24 годині 00 хвилин 11.12.2007 року при внесенні страхових платежів.

Об'єктом страхування став майновий інтерес страхувальника, пов'язаний з володінням, користуванням транспортним засобом CITROEN BERLINGO 1.9 D д.н. АА 7762 ВХ, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до довідки ГУМВС України в Київській області від 13.11.2007 року зазначено, що 11.11.2007 року на 24 кілометрі автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ сталось ДТП транспортного засобу «Сітроен»д.н. АА 7762 ВХ, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард», яким керував Купчишин Ю.В.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області по справі № 3-4214 2007 року від 05.12.2007 року встановлено, що Купчишин Ю.В. 11.11.2007 року, близько 20 год. 00 хв. На 24 км. а/д Бориспіль-Дніпропетровськ керуючи автомобілем Сітроен, д.н. АА 7762 ВХ, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки в результаті чого не справився із керуванням та скоїв зіткнення з деревом, чим порушив п.12.1, 2.3 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

12.11.2007 року позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомлення про настання страхового випадку.

Відповідно до ч.2 статті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3.1 договору № И1-04.41558 від 06.12.2006 року передбачено, що страховий випадок –це подія, передбачена цим договором страхування, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальника або вигодонабувачу.

Згідно п. 3.2.1 договору № И1-04.41558 від 06.12.2006 року одним із видів страхових ризиків є дорожньо-транспортна пригода.

У відповідь листом вих. № 4079 від 05.12.2007 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення виплати страхового відшкодування на підставі п. 10.6.5 договору № И1-04.41558 від 06.12.2006 року, а саме страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо: буде з'ясовано, що причиною ДТП стала невідповідність шин, встановлених на ТЗ, умовам експлуатації. Оскільки, сезонність використання шин, встановлених на момент ДТП на застрахованому ТЗ, визначається як літня. Їх використання в зимовий період є таким, що не відповідає вимогам відповідності шин умовам експлуатації транспортного засобу та порушує умови п.11.2.8 договору страхування (утримувати ТЗ у справному стані, вживати заходів безпеки з метою запобігання заподіянню збитку ТЗ, дотримуватись вимог ПДР).

З наявного в матеріалах справи протоколу огляду транспортного засобу від 11.11.2007 року вбачається, що стан шин відповідає вимогам ПДР.

Також, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.11.2007 року зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталася на асфальтобетонному покриті, стан покриття –«мокре».

Оскільки, жодним чинним нормативно-правовим актом України, а також укладеним між сторонами договором страхування № И1-04.41558 від 06.12.2006 року не визначено сезонність шин з обов'язковим використанням сезонних шин на транспорті, тому, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу  у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 16 статті 9 Закону України «Про страхування»передбачає, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до висновку № 334 судової автотоварознавчої експертизи від 25.06.2008 року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу на момент винесення ухвали господарського суду м. Києва від 26.05.2008 року складає 52 452,64 грн., вартість відновлювального ремонту складає 48 344,75 грн.

Згідно ч.18 статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п.1.2 додатку № 1 до договору страхування серія КИ И1-04 № 41558 від 06.12.2006 року безумовна франшиза за ризиками ДТП –0,5 %.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача, яке було озвучено усно в судовому засіданні щодо того, що укладеним між сторонами договором страхування передбачено, що сума страхової виплати не повинна перевищувати 80% вартості автомобіля та при цьому посилається на висновок № 334 судової автотоварознавчої експертизи від 25.06.2008 року, яким встановлено, що вартість матеріального збитку становить 52 452,64 грн., а ціна автомобіля на момент проведення експертизи –64 420, 12 грн. (тобто 80% вартості автомобіля становить 51 536,09). Оскільки, п.9.7 договору добровільно страхування наземного транспорту (крім залізничного) № И1-04.41558 від 06.12.2006 року передбачено, що у випадку, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує 80% його дійсної (оціночної) вартості на момент укладання договору страхування (що становить згідно п.4.2 договору 80 940,00 грн.), виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах «повна загибель ТЗ».

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 47940,05 грн. грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 490,00 грн. витрат за проведення судової експертизи та на підтвердження зазначеного факту надав платіжне доручення № 1717 від 02.07.2008 року на суму 1 490,00 грн. з призначенням платежу: «висновок № 334 судової авто товарознавчої експертизи авт Citroen Berlingo, д/н АА 7762 ВХ, згідно рах. 240 від 27.06.2008 р.»

Стаття 44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 490,00 грн. витрат за проведення судової експертизи є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки, ціна позову становить 47 940,05 грн., тому сума державного мита –479,40 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, р/р 265003110218 «Старокиївський банк», МФО 321477, код ЄДРПОУ 23734213) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтобаз Кард»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, 2 корп., 5-й поверх, р/р 2600103290 в АБ «Синтез», МФО 322711, код ЄДРПОУ 33442102) суму основного боргу 47 940 (сорок сім тисяч дев'ятсот сорок) грн. 05 коп., витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1 490 (одна тисяча чотириста дев'яносто) грн.. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                                С.М.Мудрий