Постанова

від 22.03.2012 по справі 2а-1640/12/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2012 р. Справа №2а-1640/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В.,

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 05.03.12, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 3/10-0 від 01.03.12, паспорт НОМЕР_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" - (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача з питань взаємовідносин з ПП "Південна цукрова компанія" за липень 2011 року та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 року № 0013962301.

Позов мотивовано порушенням вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України щодо порядку призначення і проведення перевірки (наказ та повідомлення про проведення перевірки позивач отримав поштою лише під час проведення перевірки, перевірка фактично тривала 10 робочих днів замість 5 днів, як передбачено наказом від 26.12.2011 року №4400).

Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача із контрагентами, господарські операції із якими визнані податковим органом такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків; позивач вважає, що дослідження питання щодо нікчемності угод позивача із контрагентами засновано виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку і здійснено із порушенням вимог чинного законодавства та поза межами повноважень податкових органів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.02.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що вважає протиправним сам факт проведення перевірки у зв'язку з недодержанням порядку проведення перевірки, оскільки посадові особи податкового органу приступили до проведення перевірки порушуючи вимоги статті 81 Податкового кодексу України щодо пред'явлення направлення та наказу на проведення позапланової перевірки до її початку. Просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував стосовно позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на позов. Відповідач вважає, що вчинені ним дії не порушують законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32624767.

Наказом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 26.12.2011 року №4400, відповідно до статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України начальнику управління податкового контролю юридичних осіб та начальнику відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб наказано забезпечити проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ПП "Південна цукрова компанія" за липень 2011 року; наказано провести позапланову невиїзну перевірку з 28.12.2011 року тривалістю 5 робочих днів.

Працівниками відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" з питань взаємовідносини з ПП "Південна цукрова компанія" за липень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 350/23-4/32624767 від 12.01.2012р. (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1а п. 187 ст. 187, п. 198.1 п. 198.6, п. 198.4 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 102373 гривень, у результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 102373 гривень. Крім того проведено розрахунок штрафних санкцій з податку на додану вартість відповідно до ст. 123 ПК України в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування та донараховано штрафних санкцій з податку на додану вартість 25593,25 гривень.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки та з порядком її проведення, звернувся 02.02.2012 року до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь з письмовими запереченнями.

Листом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 09.02.12 року вихідний №3326/10/23-4 надано відповідь, на подані позивачем заперечення, згідно якої відповідач дійшов що висновки акту перевірки є вірними та відповідними діючому законодавству.

Позивач, не погодившись з такими висновками відповідача, звернувся 04.02.12 року до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України (далі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно Наказу № 4400 від 26.12.2011 відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Щодо наявності підстав для видання оскаржуваного наказу відповідно до ст. 78 ПК України, суд зазначає наступне.

Вказана стаття визначає обставини, за наявності яких проводиться документальна позапланова перевірка, у тому числі п. 78.1.1. відповідно до якого таку перевірку може бути проведено за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Слід також зазначити, що відповідачем в Наказі від 12.05.2011 року №1619 не було конкретизовано, відповідно до якого саме п. 78.1 ст. 78 ПК України було призначено проведення перевірки, проте, як зазначено у запереченнях відповідача та підтверджується Актом перевірки №350/23-4/32624767 від 12.01.2012 року, обставинами, які зумовили проведення перевірки було п.п.78.1.1 Податкового Кодексу України, тобто такі обставини:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Суд враховує, що відповідач відповідно до п.п. 78.1.1. ст. 78 ПК України має керуватись або результатами перевірок інших платників податків, або податковою інформацією.

Відповідачем наданий акт перевірки №18290/23-4/36693457 від 06.12.2011 року Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія", з питань взаємовідносини з ТОВ "АПК Харківцукорзбут" за липень 2011 року, в наслідок якої було виявлено завищення задекларованих податкових зобов'язань за рахунок ТОВ "Делішес" на суму 102373,33 гривень.

Отже суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо відповідності оскаржуваного наказу п.п.78.1.1. ст. 78 ПК України.

За таких обставин суд вважає, що Наказ ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 26.12.2011 року № 4400 є обґрунтованим, та не підлягає скасуванню.

Розглядаючи справу в частині вимог про визнання протиправними дій, які полягають у проведенні перевірки ТОВ "Делішес", в результаті якої було складено акт №350/23-4/32624767 від 12.01.2012 року суд встановив, що податковий орган припустився порушення чинного законодавства, яке полягає у наступному.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що наказом від 26.12.2011 року № 4400 передбачено проведення перевірки з 28.12.2011 року тривалістю 5 робочих днів. Повідомленням від 28.12.2011 року (вих. №652/23-4) відповідач повідомив позивача про проведення перевірки і зазначив про необхідність надання всіх документів, що підтверджують взаємовідносини з ПП "Південна цукрова компанія" за липень 2011 року.

Згідно акту перевірки №5980/23-4/32319175 перевірка проводилася з 28.12.2011 року по 12.01.12 року тобто десять робочих дні, але це суперечить строку встановленому у наказі №4400 та повідомлені №652/23-4 у яких зазначено тривалість перевірки протягом 5 робочих днів з 28.12.11 року, що свідчить про порушення встановлених строків перевірки.

Зазначений наказ про проведення перевірки направлений позивачу поштою, згідно корінця поштового повідомлення копію наказу отримано позивачем 04.01.12 року, тобто через вісім днів після початку перевірки.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, тому позов у цієї частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0013962301 від 25.01.12 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 127966,25 гривень з них 102373,00 гривень за основним платежем та 25593,25 гривень за штрафними фінансовими санкціями.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2012 року №0013962301 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Делішес" з податку на додану вартість на 102373,00 гривень за основним платежем 25593,25 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями. Прийняте рішення отримане позивачем.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит позивача за липень 2011 року, частково (на суму 102373,00 грн.) завищений тому, що сформований на підставі податкових накладних, виданих ПП "Південна цукрова компанія".

В ході перевірки встановлено, що ПП "Південна цукрова компанія" відобразило у своїй податковій звітності проведення господарських операцій з підприємством ТОВ "АПК Харківцукорзбут" (ЄДРПОУ 37190987) у якого відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. А тому відповідач дійшов висновку, що ПП "Південна цукрова компанія" та ТОВ "АПК Харківцукорзбут" за липень 2011 року є "транзитерами" згідно схем формування "сумнівного" податкового кредиту на рівні ДПА України. Крім того, відповідачем встановлено що ТОВ "АПК Харківцукорзбут" не знаходиться за вказаним у свідоцтві про державну реєстрацію місцезнаходженням.

Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ "Делішес" та його контрагентів встановлення проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, що мають стани відмінні від "0". За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що при формуванні податкового кредиту ТОВ "Делішес" з питань взаємовідносин з ПП "Південна цукрова компанія" за липень 2011 року встановлені порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п. 187 п. 198.1 п. 198.6., п. 198.4 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу від 02.12.2010 року № 2755 в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 102373 гривень.

Надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача судом встановлено:

Позивачем із ПП "Південна цукрова компанія" (ЄДРПОУ 36693457) було укладено 12.01.2011 року договір купівлі - продажу №КП-1201-1 (далі - Договір) за яким сторони працювали і у липні 2011 року.

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити цукор - пісок на умовах укладеного договору. Відповідно до розділу 6 Договору постачання товару здійснюється партіями згідно попередньої заявці. Покупець приймає товар на складі продавця і вивозіть його своїм транспортом.

Транспортування цукру здійснювалось транспортом ТОВ "Делішес", а саме автомобілем ГАЗ 33104, державний номер НОМЕР_3, який орендувався позивачем у ТОВ "Ташер" відповідно до договору від 10.09.2010 року. Зазначене підтверджується подорожними листами № 8 08.07.2011 року, № 22 від 22.07.2011 року, № 27 від 27.07.2011 року, що також відображено у акті перевірки відповідача. Крім того, відповідно до сторінки 3 Акту перевірки, за матеріалами співробітників відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі від 23.11.2011 р. № 4650/26-31, підтверджується факт здійснення фінансово-господарських операцій ПП "Південна цукрова компанія" у липні 2011 року з ТОВ "Делешес".

Факт постачання товару ПП "Південна цукрова компанія" за укладеним Договором №КП-1201-1 у липні 2011 року підтверджується видатковими накладними: від 08.07.11 року №034 на суму 204600,00 гривень; від 22.07.2011 року №087 на суму 204820,00 гривень; від 27.07.2011 року №101 на суму 204820,00 гривень на загальну суму 614240 гривень, а також податковими накладними, виданими ПП "Південна цукрова компанія" ТОВ "Делішес" № 34 від 08.07.11 року, № 87 від 22.07.2011 року, №101 від 27.07.2011 року.

Сплата позивачем вартості отриманого товару за договором купівлі - продажу №КП-1201-1 у липні 2011 року підтверджується платіжними дорученнями №6214 від 19.07.2011 року на суму 65100,00 гривень, № 6218 від 20.07.11 року на суму 139500,00 гривень, №6296 від 21.07.2011 року на суму 65170,00 гривень, №6299 від 22.07.2011 року на суму 40000,00 гривень, № 6328 від 22.07.2011 року на суму 10000,00 гривень, № 6429 від 25.07.2011 року на суму 89650,00 гривень, № 6582 від 28.07.2011 року на суму 65000,00 гривень, № 6586 від 29.07.2011 року на суму 139820,00 гривень, а всього на суму 614240, гривень.

Зазначену операцію з ПП "Південна цукрова компанія", позивачем у липні місяці було віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагенту.

Судом досліджені податкові накладні які стали підставою для внесення сум ПДВ до податкового кредиту, їх копії долучено до матеріалів справи і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

Вартість отриманих послуг віднесено позивачем до складу валових витрат за відповідний звітний податковий період.

Суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у ПП "Південна цукрова компанія" продавця цукру за договором №КП-1201-1 необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування. Крім того відповідач не зазначає, а суд не може встановити, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеними договорами з ТОВ "Делішес". Крім того матеріалами справи підтверджується, що зазначений товар цукор-пісок придбаний ПП "Південна цукрова компанія" у ТОВ "АПК Харківцукорзбут".

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, якою ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, формально право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із ТОВ "АПК Харківцукорзбут".

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більш того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ПП "Південна цукрова компанія" відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи. Зазначений суб'єкт господарювання є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100288239 виданого 15.06.2010 року. Суд також зазначає, що відповідно до акту перевірки свідоцтва платників ПДВ у ПП "Південна цукрова компанія" було анульовано 23.08.2011р. тобто після здійснення господарських операцій у липні 2011року, на підставі яких сформовано податковий кредит позивачем.

Відносно стверджень відповідача про відсутність ПП "Південна цукрова компанія" за юридичною адресою суд зазначає, що статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ПП "Південна цукрова компанія" за їх місцезнаходженням, зокрема, у липні 2011р., або навіть даних про внесення записів щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідачем також не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП "Південна цукрова компанія", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість та податку на прибуток ПП "Південна цукрова компанія" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що посилаючись на відсутність у сторін господарського зобов'язання наміру створення правових наслідків, обумовлених правочинами між ПП "Південна цукрова компанія" та його контрагентами ТОВ "АПК Харківцукорзбут", податковий орган наводить ознаки фіктивного правочину, який є оспорюваним (частина третя статті 215, частина друга статті 234 ЦК України), тож застосування у даному випадку наслідків нікчемного правочину у будь-якому разі є помилковим.

Також суд зазначає, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим кодексом. Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Суд зазначає, що перелік податкової інформації та порядок її отримання визначено ст.ст. 72,73 Податкового Кодексу, серед якої відсутнє визначення як податкової інформації даних програмного продукту - інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, про розходження в яких зазначено в Акті перевірки від 12.01.2012 року № 350/23-4/32624767.

Програмні продукти, про які йдеться в зазначеному Акті створені для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (п.1.3. рекомендацій):

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані програмні продукти є способом обробки інформації, та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, проте їх зміст не може слугувати підтвердженням наявності порушень в сфері податкового законодавства окремих платників податків.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність та використання на час проведення перевірки позивача будь-якої належної податкової інформації про порушення позивачем податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0013962301 від 25.01.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Делішес" з податку на додану вартість в розмірі 102373,00 грн. за основним платежем та 25593,25 гривень за штрафними санкціями підлягають задоволенню.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд стягує на користь позивача судові витрати відповідно до статті 94 КАС України.

В судовому засіданні 12.01.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 17.01.2012 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим щодо проведення з 28.12.2011 року по 12.01.2012 року позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Делішес" з питання взаємовідносин з ПП "Південна цукрова компанія" за липень 2011 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0013962301 від 25.01.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Делішес" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102373,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25593,25 гривень.

4.Стягнути з Державного бюджету України (шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, АРК, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (ЄДРПОУ 32624767) 32,19 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.