Постанова

від 22.02.2012 по справі 2а/1770/345/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/345/2012

22 лютого 2012 року 15год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад-Пак" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влад-Пак" (далі - ТзОВ "Влад-Пак") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032342 та № 0000042342 від 05.01. 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акта перевірки № 1526/23-100/37083234 від 27.12. 2011 р. ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032342 від 05.01.2012 р. згідно якого було визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 32262 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн. та № 0000042342 від 05.01.2012 р. згідно якого було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25810 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн.

ТОВ "Влад-Пак" не погоджується з висновками ДПІ у м. Рівне про заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість з наступних підстав.

Стверджуючи про порушення ТОВ "Влад-Пак" вимог податкового законодавства в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість ДПІ у м. Рівне зазначає про нікчемність правочинів вчинених з ТОВ "Фірма Сервістрансмаш". Вказаний висновок ґрунтується на тому, що ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" мала взаємовідносини з ТОВ "Сакбі", яка в свою чергу мала взаємовідносини з ТОВ "Віртекс-Інвест" та ТОВ "Термокор", які не мають адміністративних та господарських можливостей для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, висновки ДПІ у м. Рівне про нікчемність правочинів між ТОВ "Влад-Пак" та ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" ґрунтується виключно на податковій інформації щодо контрагентів у 3-4 ланцюгах постачальників.

Взаємовідносини між ТОВ "Влад-Пак" та ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" вчинялися на підставі договору поставки № 10 від 01.03.2011 р., згідно умов якого ТОВ "Фірма "Сервістрансмаш" зобов'язується постачати для ТОВ "Влад-Пак" паперово-картонну продукцію.

По факту виконання вказаного договору ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" було поставлено для ТОВ "Влад-Пак" паперово-картонну продукцію згідно видаткової накладної ВН № РН-0000114 від 01.03.2011 р. на суму 99749 грн. в т.ч. ПДВ 16624,85 грн. та № РН-0000114/1 від 10.03.2011 р. на суму 55109 грн. в т.ч. ПДВ 9184,83 грн.

Крім того, ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" було виписано для ТОВ "Влад-Пак" податкові накладні № 114 від 01.03.2011 р. на суму 99749 грн. в т.ч. ПДВ 16624,85 грн. та № 114/1 від 10.03.2011 р. на суму 55109 грн. в т.ч. ПДВ 9184,83 грн.

Оплата проводилася шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями № 107 від 31.03.2011 р. на суму 85000 грн. та № 114 від 06.04.2011 р. в сумі 69858,10 грн.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому слід враховувати, що згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочини вчинені ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" з ТОВ "Влад-Пак" відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України. Кожен з правочинів за змістом відповідають вимогам чинного законодавства та не порушують встановленні законами правилами.

На момент вчинення правочинів контрагент ТОВ "Влад-Пак" - ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" з було зареєстроване як господарюючий суб'єкт. Відомості про нього на момент вчинення господарських операцій та на даний момент знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані відомості у відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. № 755-IV вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції вчиненні ТОВ "Влад-Пак" з ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" підтверджуються первинними документами, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Паперова-картонна продукція, що була придбана ТОВ "Влад-Пак" в ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" була перероблена в паперові пакети та реалізована для цілого ряду суб'єктів господарювання, зокрема: ТОВ "Хлібокомбінат Кулиничівський", ТОВ "Петруцалек", що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом наведених вище положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та Податкового Кодексу України вбачається, вичерпний перелік документів необхідних для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту, що і був наданий ТОВ "Влад-Пак".

Фактично, ДПІ у м. Рівне було притягнуто до відповідальності ТОВ "Влад-Пак" за дії осіб в 4 коліні ланцюга постачальників, що суперечить конституційному принципу індивідуальності відповідальності.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0000032342 від 05.01.2012 р. згідно якого було визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 32262 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн. та № 0000042342 від 05.01. 2012 р. згідно якого було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25810 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн. є протиправними та повинні бути скасовані повністю.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольни повністю.

Представник відповідача, з підстав викладених у письмових запереченнях, позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.12. 2011 р. ДПІ у м. Рівне було складено акт № 1526/23-100/37083234 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Влад-Пак" код ЄДРПОУ 37083234 при проведенні взаєморозрахунків із суб'єктами підприємницької діяльності за період з 01.03. 2011 р. по 30.03. 2011 р.

У висновках акта перевірки ДПІ у м. Рівне стверджує про порушення ТОВ "Влад-Пак", а саме:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в результаті чого було занижено податок на прибуток в 1 кв. 2011 р. на суму 32262,10 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2011 р. в сумі 25809,68 грн. (а.с. 9-19).

ТзОВ "Влад-Пак" не погодилося з висновками акта перевірки № 1526/23-100/37083234 від 27.12. 2011 р. та було подано заперечення. За наслідками розгляду, листом № 299/23-100 від 04.01. 2012 р. ДПІ у м. Рівне було залишено висновки акта перевірки № 1526/23-100/37083234 від 27.12. 2011 р. без змін (а.с. 46-48, 49, 50).

На підставі акта перевірки № 1526/23-100/37083234 від 27.12. 2011 р. ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032342 від 05.01. 2012 р. згідно якого було визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 32262 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн. та № 0000042342 від 05.01. 2012 р. згідно якого було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25810 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн. (а.с. 7, 8, 45).

Донарахування податку на прибуток у податковому повідомленні рішенні № 0000032342 від 05.01. 2012 р. пов'язане з тим, що як зазначено у п. 3 акта перевірки до складу валових витрат позивача за І кв. 2011 року (за березень 2011 року) не прийнято витрати в сумі 129048,42 грн., як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю та не приймали участь в оподаткованих операціях звітного періоду, а саме в зв'язку з неправомірним включенням до складу витрат вартості товару, придбаного у ТОВ "Фірма СТМ", угоди з контрагентами-покупцями якого за березень 2011 року вбачаються, як такі, що є нікчемними.

Даний висновок було зроблено податковим органом на підставі акту від 08.06. 2011 року № 768/23-233/1385648 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" (код ЄДРПОУ 13855648), щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Сакбі" (код ЄДРПОУ 34807050) за період з 01.03. 2011 року по 31.03. 2011 року" (а.с. 37-44).

Стверджуючи про порушення ТОВ "Влад-Пак" вимог податкового законодавства в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємств ДПІ у м. Рівне зазначає про нікчемність правочинів вчинених з ТОВ "Фірма Сервістрансмаш". Вказаний висновок ґрунтується на тому, що ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" мала взаємовідносини з ТОВ "Сакбі", яка в свою чергу мала взаємовідносини з ТОВ "Віртекс-Інвест" та ТОВ "Термокор", які не мають адміністративних та господарських можливостей для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо наявності підстав для зменшення валових витрат по господарських операціях з ТОВ "Фірма "Сервістрансмаш", суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях відповідача.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "Влад-Пак" та ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" вчинялися на підставі договору поставки № 10 від 01.03. 2011 р., згідно умов якого ТОВ "Фірма "Сервістрансмаш" зобов'язується постачати для ТОВ "Влад-Пак" паперово-картонну продукцію (а.с. 54-56).

Відповідно до п. 3.6 вищезазначеного договору передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання видаткової або товарно-транспортної накладної.

По факту виконання вказаного договору ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" було поставлено для ТОВ "Влад-Пак" паперово-картонну продукцію згідно видаткової накладної ВН № РН-0000114 від 01.03. 2011 р. на суму 99749 грн. в т.ч. ПДВ 16624,85 грн. та № РН-0000114/1 від 10.03. 2011 р. на суму 55109 грн. в т.ч. ПДВ 9184,83 грн. (а.с. 61, 63).

Крім того, ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" було виписано для ТОВ "Влад-Пак" податкові накладні № 114 від 01.03. 2011 р. на суму 99749 грн. в т.ч. ПДВ 16624,85 грн. та № 114/1 від 10.03. 2011 р. на суму 55109 грн. в т.ч. ПДВ 9184,83 грн. (а.с. 62, 64).

Оплата товару проводилася шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок постачальника згідно рахунків-фактур № СФ-0000114 від 01.03. 2011 року та № СФ-00114/1 від 10.03. 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 107 від 31.03. 2011 р. на суму 85000 грн. та № 114 від 06.04. 2011 р. в сумі 69858,10 грн. (а.с. 57, 58, 59,60).

Також, судом встановлено, що ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" на момент здійснення господарських операцій у встановленому законом порядку було зареєстровано, як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 19776001 від 06.09. 2006 р.

Обставини, щодо товарності господарських операцій та наявності у ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" ресурсів та виробничих потужностей для виконання зазначених господарських операцій з поставки Позивачу паперу підтверджуються дослідженими судом видатковими, податковими накладними та документами щодо перевезення вищезазначеного паперу (а.с. 65-72).

Матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин даний контрагент був зареєстрований, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 1999 р. № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції вчиненні ТОВ "Влад-Пак" з ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" підтверджуються первинними документами, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 1999 р. № 996-XIV.

Паперова-картонна продукція, що була придбана ТОВ "Влад-Пак" в ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" була перероблена в паперові пакети та реалізована для цілого ряду суб'єктів господарювання, зокрема: ТОВ "Хлібокомбінат Кулиничівський", ТОВ "Петруцалек", що підтверджується первинними документами (а.с. 78-101).

Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочини Позивача з ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на прибуток підприємств, внаслідок формування "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та Акту перевірки Позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, доводи та висновки Відповідача викладені у Акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій Позивача та ТОВ "Фірма Сервістрансмаш" є такими, що ґрунтуються на припущеннях Відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що Відповідачем неправомірно не прийнято до складу валових витрат Позивача за І кв. 2011 р. витрати в сумі 129048,42 грн., як такі, що не підтверджені відповідними документами.

Відтак, наведений на 10 сторінці акта перевірки розрахунок донарахованої суми податку на прибуток від здійснення господарської діяльності у розмірі 32262,10 грн. є неправомірним, а збільшення суми грошового зобов'язання Позивача за платежем: податок на прибуток від здійснення господарської діяльності на суму 32262,10 грн. у оскаржуваному повідомленні-рішенні № 0000032342 від 05.01. 2011 року - протиправним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000042342, то у п. 4 акта перевірки (стор. 10-11) Відповідач наводить дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкового кредиту та зазначає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 25809,68 грн.

У акті перевірки Відповідачем, аналогічно до п. 3 акта перевірки, наводяться дані по ТОВ "Фірма Сервістрансмаш", його відносинах з ТОВ "Сакбі", така ж спроба довести, що Позивачем порушено ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який не створює юридичних наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним та недійсним.

Зазначені висновки спростовані поданими Позивачем та дослідженими судом доказами, про що йшлося вище.

Крім того, всі суми податкового кредиту з ПДВ сформовані Позивачем на підставі отриманих податкових накладних по оподатковуваних операціях та у межах його господарської діяльності. Зазначені первинні документи недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а особа, що їх видала, була зареєстрована, в установленому законодавством порядку, як платники ПДВ.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12. 2010 р. № 969 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку № 969 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України та Порядку № 969 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагента Позивача на момент здійснення правочинів.

Отже, доводи Відповідача про те, що Позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяті до уваги (без інших обґрунтувань, а не простих тверджень Відповідача), оскільки на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були внесені до реєстру платників ПДВ.

Таким чином, відповідно до положень статей 198, 200 Податкового кодексу України, Позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Відповідач не мав права виключати з податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, які за власним суб'єктивним переконанням Відповідача виписані по нікчемному правочину.

Щодо відсутності майна, трудових ресурсів у ТОВ "Фірма Сервістрансмаш", то така інформація залишилась не підтвердженою Відповідачем належними та допустимими доказами. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних, без встановлення достовірної інформації у компетентних джерел таких як бюро технічної інвентаризації, земельні відділи органів місцевого самоврядування, нотаріусів тощо. При проведенні перевірок контрагентів належним чином не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг основних засобів, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), техніки, матеріали таких перевірок відповідачем не надані. ДПІ у м. Рівне не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Фірма Сервістрансмаш", та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

При цьому, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному Позивачем договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях придбання паперу у ТОВ "Фірма Сервістрансмаш".

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що Позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно за березень 2011року включено до складу податкового кредиту 25809,68 грн. по господарських операціях придбання паперу у ТОВ "Фірма Сервістрансмаш".

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Відповідач - ДПІ у м. Рівне не довела правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому адміністративний позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 05.01. 2012 року № 0000032342, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 32262 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 01 грн. та № 0000042342, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25810 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 01,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити 32 грн. 19 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 22781699 від 31.01. 2012 р. (а.с. 24).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне:

- № 0000032342 від 05.01. 2012 р. згідно якого було визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 32262 (тридцять дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 01 (одна) грн.;

- № 0000042342 від 05.01. 2012 р. згідно якого було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25810 (двадцять п'ять тисяч вісімсот десять) грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 01 (одна) грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмежено відповідальністю "Влад-Пак" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.