Постанова

від 14.03.2012 по справі 2а/1770/5605/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5605/2011

14 березня 2012 року 10год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про часткове скасування податкових повідомлень-рішень № 0002252342 від 19.07.2011 року та № 0002262342 від 19.07.2011 року ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування встановлення перевіркою повноти визначення валових витрат їх завищення за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" в сумі 122666,66 грн., скасування встановлення перевіркою повноти визначення податкового кредиту його завищення за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" в сумі 24533,33 грн., скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002252342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на прибуток за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 38333,34 грн. в тому числі: 30666,67 грн. за основним платежем, 7666,67 грн. за штрафними санкціями та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002262342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 30666,66 грн. в тому числі: 24533,33 грн. за основним платежем, 6133,33 грн. за штрафними санкціями.

До початку розгляду справи по суті судом було прийнято заяву про зміну позовних вимог позивача, якою позовні вимоги було встановлено у наступній редакції:

"Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002252342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на прибуток за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 38333,34 грн. в тому числі: 30666,67 грн. за основним платежем, 7666,67 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002262342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 30666,66 грн. в тому числі: 24533,33 грн. за основним платежем, 6133,33 грн. за штрафними санкціями" (а.с. 86).

Відповідно до клопотання представника відповідача, за згодою представника позивача, у зв'язку з завершенням реорганізації Державної податкової інспекції у м. Рівне шляхом перетворення, усною ухвалою суду від 14.03. 2012 року було замінено первинного відповідача Державну податкову інспекцію у м. Рівне на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (а.с. 117, 118).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно висновку Акту Державної податкової інспекції у м. Рівне Про результати планової виїзної перевірки ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" з питань дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07. 2010 р. по 31.03. 2011 р. від 06.07. 2011 року № 843/23-100/00382214, встановлено порушення Публічним акціонерним товариством "Рівненська кондитерська фабрика":

- п.п. 1.22.1 п.1.22., п. 1.23., ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2. п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 п.п. 7.4.1., 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 50 720,0 грн.;

- п. 1.6. ст. 1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 49 739,0 грн.

Перевірка проводилась Державною податковою інспекцією у м. Рівне з 02.06. 2011 року по 29.06. 2011 року. Залишивши без розгляду заперечення Позивача на висновки Акту перевірки через прострочення на один день подання Позивачем заперечення, Відповідач направив Позивачу:

- податкове повідомлення-рішення від 19.07. 2011 року N 00002252342 про порушення Позивачем п.п. 1.22.1 п. 1.22., п. 1.23. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4,4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п 5.3. ст. 5, п.п. 7.4.1., 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановленого на підставі Акту перевірки, у зв'язку з чим Податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на 63 400 (шістдесят три тисячі чотириста) гривень 00 коп., в т.ч. за основним платежем - 50 720,0 грн., за штрафними санкціями - 12 680,0 грн., надалі - ППР 1;

- податкове повідомлення-рішення від 19.07. 2011 року № 0002262342 про порушення позивачем п. 1.6. ст. 1, пп. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на. додану вартість", встановленого на підставі Акту перевірки, у зв'язку з чим Податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 62 173 (шістдесят дві тисячі сто сімдесят три) грн. 75 коп., в т.ч. за основним платежем - 49 739,0 грн., за штрафними санкціями - 12 434,75 грн., надалі - ППР 2.

Позивач заперечує проти висновків Акту перевірки в частині взаєморозрахунків з постачальником - ТОВ «АПК Улан» та не погоджується з ППР 1 та ППР 2 з наступних підстав.

Відповідач в Акті перевірки зазначив, що, оскільки ТОВ «АПК Улан» здійснював Платнику податку поставки цукру, в зв'язку з транспортування товарно-матеріальних цінностей, Платник податку повинен мати копії Транспортних та супроводжувальних документів. Оскільки у Платника податку перевізні документи, які підтверджують факти перевезення (відправлення) товарів автомобільними або залізничним транспортом, відсутні, робить висновок, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, робіт (послуг) - (переходу права власності на товари) від ТОВ «АПК Улан» до ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» не здійснювались. На погляд позивача такий висновок суперечить законодавству, оскільки наведені нормативно-правові акти регламентують оформлення документів, насамперед, між замовниками та виконавцями перевезень (перевізниками) вантажу, а ТОВ «АПК Улан» здійснював поставку Платнику податку товару, тобто, між ним та Позивачем існували взаємовідносини «Продавець - Покупець». В випадку взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «АПК Улан», єдина господарська операція, яка потребувала підтвердження - це факт купівлі-продажу цукру і цей факт був Позивачем підтверджений. Отже незрозуміло, на що саме в Акті перевірки спирався Відповідач, який зробив висновок, що, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання і що встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця немає можливості. Позивач також не вважає, що наведене в Акті перевірки свідчить про неможливість реального здійснення ним фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, оскільки, відповідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, а факт виготовлення, з застосуванням цукру, придбаного у ТОВ «АПК Улан», та реалізації продукції Позивачем підтверджується накладними на внутрішнє переміщення цукру, іншими документами, які не були взяті до уваги Відповідачем. Господарська ж діяльність Позивача в цілому та правочин, який є Предметом спору, зокрема, не суперечать моральним засадам суспільства, а отже не суперечать п. 1 ст. 203 ЦК України і тому ТОВ «АПК Улан» відповідно до чинного законодавства виписано накладні та податкові накладні на продаж цукру на адресу платника податків. Виходячи з вищенаведеного, Позивач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Улан» виписано податкову накладну на продаж цукру на адресу Позивача в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні мають статус юридично значимих. Таким чином, Позивачем сформовано валові витрати, податок на прибуток та податковий кредит у повній відповідності з підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та положеннями Закону Україні "Про податок на додану вартість" і тому Позивач правомірно включив до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за III квартал 2010 р. витрати в сумі 122 666,66 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 24 533 грн., а також не нараховував податок на прибуток у сумі 30665 грн. 75 коп. за операціями поставки цукру ТОВ «АПК Улан».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, у редакції згідно заяви про зміну позовних вимог, підтримав, просив задовольнити в повністю.

Представник відповідача позов заперечила та пояснила, що в ході перевірки встановлено, що одним із постачальників ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» є ТОВ "АПК Улан". До перевірки надано накладна виписана ТОВ "АПК Улан", код 36371820, а саме: № РН-3002216 від 02.07.10р. - цукор на суму 147 200,0 грн., в т.ч. ПДВ 24 533,0 грн. Згідно баз даних органів ДПС ТОВ "АПК Улан", код за ЄДРПОУ 36371820 має стан 7 «До ЕДР внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей", а також підприємство ТОВ "АПК Улан" з III кварталу 2010 р. до ДПІ у Червонозаводському р-ні м. Харкова звітність не подавалась. В зв'язку з транспортуванням товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" повинна мати копії транспортних та супроводжувальних документів. В ході проведення перевірки не встановлено відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Форми бланків перевізних документів, затверджені Наказом Мінтрансу від 19.11. 1998 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів" на час проведення перевірки відсутні. На ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" перевізні документи, які підтверджують факти перевезення (відправлення) товарів автомобільним або залізничним транспортом відсутні. Враховуючи вищевикладене, операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, робіт (послуг) - (переходу права власності на товари) від ТОВ "АПК Улан" до ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" не здійснювались. Таким чином, на підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність, товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості. ТОВ "АПК Улан" безпідставно виписано накладні та податкові накладні на Продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців. Зазначені операції ТОВ "АПК Улан" та контрагентів-покупців не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "АПК Улан" є виключно чи переважно формування валових витрат та податкового кредиту на адресу контрагентів. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "АПК Улан" безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих. Отже, в порушення п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05. 97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" включило в рядок 04.1 Декларацій „ витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" податкової декларації з податку на прибуток підприємств від ТОВ «АПК Улан» до складу валових витрат за III квартал 2010 р. віднесено витрати в сумі 122666,66 грн. В порушення зазначених норм ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" сформовано валові витрати за III квартал 2010 р. на суму 122666,66 грн. по безтоварним операціям з ТОВ "АПК Улан", оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за отримані товари (послуги) відбувалося без фактичного їх отримання та переходу права власності на них.

Крім того, вказала, що до складу податкового кредиту за липень 2010 р. віднесено суми податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ "АПК Улан" - п/н № 1930 від 02.07. 10р. на суму ПДВ 24533,33 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «АПК Улан» на момент укладення нікчемних договорів не мало цивільної правоздатності формування будь-яких, фінансово-господарських документів, тобто договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб'єктності, всі документи видані на виконання таких договорів в т.ч. податкові накладні не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій, що в свою чергу говорить про безтоварність з підстав описаних вище. Враховуючи вищевикладене в порушення пп. 7.4.1., п.п. 7.4.4, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість "№ 168/97-ВР від 03.04. 1997 року (із змінами доповненнями) ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» завищено податковий кредит податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ «АПК Улан» на суму ПДВ 24 533,33 грн. Вказала, що дії податкового органу повністю відповідають вимогам чинного законодавства та просила в позові відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" до Державної податкової інспекції у м. Рівне подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2010 року та з податку на додану вартість за липень 2010 року.

У рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств "витратити на придбання товарів, робіт (послуг), крім визначених у 04.11" позивачем зазначено суму валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "АПК Улан" за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 122666,66 грн. (а.с. 90-98).

У Декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року відображено податковий кредит у сумі 24533,33 грн., який сформовано по контрагенту ТОВ "АПК Улан" (а.с. 99-109).

З 02.06. 2011 року по 29.06. 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" за період з 01 липня 2010 року по 31.03. 2011 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами вказаної перевірки складено акт від 06.07. 2011 року № 843/23-100/00382214 (а.с.14-31).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0002252342 від 19.07. 2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 50720 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 12680 грн. (а.с. 32);

- форми "Р" № 0002262342 від 19.07. 2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 49739 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 12434,75 грн. (а.с. 33).

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002252342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на прибуток за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 38333,34 грн. в тому числі: 30666,67 грн. за основним платежем, 7666,67 грн. за штрафними санкціями та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002262342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 30666,66 грн. в тому числі: 24533,33 грн. за основним платежем, 6133,33 грн. за штрафними санкціями.

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень лягли висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, про безтоварність операцій купівлі-продажу цукру, здійснених між позивачем та ТОВ "АПК Улан", що суперечить п.п. 1.22.1 п.1.22., п. 1.23., ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2. п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 п.п. 7.4.1., 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 1.6. ст. 1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "АПК Улан", суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях відповідача.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002252342 від 19.07. 2011 року органом податкової служби визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 38833,34 грн. в тому числі: 30666,67 грн. за основним платежем, 7666,67 грн. за штрафними санкціями..

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток згідно вищезазначених взаєморозрахунків ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 30666,67 грн. внаслідок порушення позивачем п.п. 1.22.1 п.1.22., п. 1.23., ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2. п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 п.п. 7.4.1., 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року на суму 122666,66 грн. у зв'язку з придбанням цукру у ТОВ "АПК Улан", що не підтверджено необхідними первинними бухгалтерськими документами.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 30666,67 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Так судом встановлено, що між ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" та ТОВ "АПК Улан" було укладено усний договір поставки 20000 кг. цукру. Дана обставина підтверджена представником позивача та не спростовувалася представником відповідача.

У липні 2010 року на підставі вищезазначеного договору було здійснено поставку цукру на загальну суму (з ПДВ) 147200,00 грн.

На відвантажений цукор ТОВ "АПК Улан" було виписано видаткову накладну № РН-0002216 від 02.07. 2010 року та податкову накладну № 1930 від 02.07. 2010 року (а.с. 49,50).

Згідно з копією прибуткової накладної № ПН-0001679 від 02.07. 2010 року ПАТ "Рівненською кондитерською фабрикою" було отримано згідно вищезазначеного договору від ТОВ "АПК Улан" 20000 кг. цукру (а.с. 119).

Отриманий цукор було обліковано на складі позивача та використано у господарській діяльності шляхом виготовлення готової продукції. Дані обставини підтверджено копіями накладних на внутрішнє переміщення, копіями карток рахунку 201, копіями актів списання (а.с. 53-64).

Згідно копії виписки банку та копії платіжного доручення № 1011 від 07.07. 2010 року отриманий цукор згідно вищезазначеного договору було оплачено позивачем повністю (а.с. 65,66).

ТОВ "АПК Улан" на момент здійснення господарських операцій відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість від 13.05. 2009 року у встановленому законом порядку було зареєстровано, як платник податку на додану вартість в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова. Дана обставина підтверджується актом перевірки № 1333/233/36371820 від 07.07. 2011 року (а.с. 110).

Обставини, щодо товарності господарських операцій з поставки ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" цукру підтверджуються дослідженими судом копією посвідчення про якість цукру білого № 321 від 02.07. 2010 року, що було надано виробником ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" для ТОВ "АПК Улан" при купівлі ним вищезазначеного цукру та передано позивачу із поставленим цукром, а також копією журналу реєстрації транспортних засобів, відповідно до якого 02.07. 2010 року о 17 год. 43 хв. на територію ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" автомобілем НОМЕР_3 було завезено 20 тон цукру (а.с. 51, 111).

Що стосується висновків відповідача про не підтвердження факту придбання ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" у ТОВ "АПК Улан" цукру через ненадання до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10. 1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ "АПК Улан" передавало призначений для ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" цукор будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару. Крім того, відповідачем не встановлено, що за умовами договору поставки визначено пункт постачання товару - склади ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика", а тому позивач взагалі не був учасником транспортного процесу.

Матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "АПК Улан" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин даний контрагент був зареєстрований, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається у акті перевірки, що став підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно баз даних ДПС ТОВ "АПК Улан" має стан 7 "До ЄДР внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей", а також підприємством ТОВ "АПК Улан" з ІІІ кварталу 2010 року до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова звітність не подавалась. З цих підстав органом державної податкової служби зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ "АПК Улан" не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать приписам ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та порушують ст. 228 Цивільного кодексу України.

Суд вважає такі твердження органу державної податкової служби необґрунтованими.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан юридичної особи ТОВ "АПК Улан" "зареєстровано". Щодо внесення до ЄДР стосовно ТОВ "АПК Улан" стану 7 "До ЄДР внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей", то суду слід зазначити, що даний запис було вчинено значно пізніше ніж проведено відповідні господарські операції, оскільки згідно Акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 1333/233/36371820 від 07.07. 2011 року ТОВ "АПК Улан" було платником податку на додану вартість до 25.01. 2011 року (а.с. 110).

Щодо неподання ТОВ "АПК Улан" з ІІІ кварталу 2010 року до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова податкової звітності, то суду слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини Позивача з ТОВ "АПК Улан" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та Акту перевірки Позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Доводи та висновки Відповідача викладені у Акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій Позивача та ТОВ "АПК Улан" є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином, як було встановлено судом, поставка цукру для використання у власній господарській діяльності ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" від ТОВ "АПК Улан" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання цукру до складу валових витрат за ІІІ квартал 2010 року, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002252342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на прибуток за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 38833,34 грн. в тому числі: 30666,67 грн. за основним платежем, 7666,67 грн. за штрафними санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002262342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 30666,66 грн. в тому числі: 24533,33 грн. за основним платежем, 6133,33 грн. за штрафними санкціями, то суду слід зазначити наступне.

У акті перевірки (а.с. 27) Відповідач зазначає, що при перевірці журналу співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.07. 2010 року по 30.03. 2011 року встановлені розбіжності по податковому кредиту, а саме ТОВ "АПК Улан" за липень місяць 2010 року в розмірі 24533,33 грн.

Крім того, у акті перевірки, йдеться про те, що ТОВ "АПК Улан" на момент укладення нікчемних договорів не мало цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів, тобто договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб'єктності, всі документи видані на виконання таких договорів в т.ч. податкові накладні не створюють правових наслідків (не можуть вважатися первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), що в свою чергу говорить, про безтоварність підстав описаних вище.

Таким чином, Відповідач стверджує, що підприємством, на порушення пп. 7.4.1., пп.7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР завищено податковий кредит з податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ "АПК Улан" за липень 2010 року на суму 24533,33 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, судом встановлено, що у липні 2010 року між позивачем та ТОВ "АПК Улан" було укладено усний договір купівлі-продажу 20000 кг. цукру. На підставі вищезазначеного договору було здійснено поставку цукру на загальну суму 147200,00 грн., в тому числі ПДВ 24533,33 грн.

На відвантажений цукор ТОВ "АПК Улан" було виписано податкову накладну № 1930 від 02.07. 2010 року (а.с. 50).

У судовому засіданні судом встановлено, що дослідженими доказами, поданими ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика", належним чином доведено використання отриманого згідно договору купівлі-продажу цукру у власні господарській діяльності позивача (а.с. 53-64).

Крім того, сума податкового кредиту з ПДВ сформована Позивачем на підставі отриманої податкової накладної по оподатковуваній операції. Зазначений первинний документ недійсним або нечинним судом не визнавався, та не є недійсним в силу закону. Податкова накладна № 1930 від 02.07. 2010 року містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а особа, що її видала, була зареєстрована, в установленому законодавством порядку, як платники ПДВ (а.с. 50, 110).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05. 1997 р. № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06. 1997 р. за № 233/2037 (із змінами, далі - порядок № 165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі i якій присвоєно iндивiдуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку № 165 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем надано відомості щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "АПК Улан", що було контрагентом Позивача, лише 25.01. 2011 року. Однак на момент здійснення спірних правочинів вищезазначений контрагент був платником ПДВ та мав право складати податкові накладні.

Отже, доводи Відповідача про те, що Позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяті до уваги (без інших обґрунтувань, а не простих тверджень Відповідача), оскільки на час здійснення господарської операції контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та був внесений до реєстру платників ПДВ, а отриманий товар, відповідно до спірної господарської операції, було використано в господарській діяльності позивача.

Таким чином, відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Відповідач не мав права виключати з податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, які за власним суб'єктивним переконанням Відповідача виписані по нікчемному правочину.

При цьому, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному Позивачем договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з придбання цукру у ТОВ "АПК Улан".

А відтак, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Відповідно до чинного законодавства сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а донарахування податкового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є необґрунтованим.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначав, що позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з проханням перевірки обставин справи та притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий Адміністративний Суд України, що зафіксовано в ухвалі від 02.06.2011 року у справі № К/9991/10059/11 та Верховний Суд України, який у постанові суду від 31.01. 2011 № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам."

Верховний Суд України у вказаному рішенні також вказав, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що Позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно у липні 2010 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 24533,33 грн., сплачений у зв'язку з придбанням цукру у ТОВ "АПК Улан".

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач не підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то суд приходить до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002252342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на прибуток за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 38833,34 грн. в тому числі: 30666,67 грн. за основним платежем, 7666,67 грн. за штрафними санкціями та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002262342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 30666,66 грн. в тому числі: 24533,33 грн. за основним платежем, 6133,33 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 28 грн. 23 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 5242 від 13.12. 2011 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002252342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на прибуток за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 38833,34 грн. в тому числі: 30666,67 грн. за основним платежем, 7666,67 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002262342 від 19.07. 2011 року в частині збільшення суми податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ТОВ "АПК Улан" на суму 30666,66 грн. в тому числі: 24533,33 грн. за основним платежем, 6133,33 грн. за штрафними санкціями.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.