Рішення

від 18.06.2008 по справі 32/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/212

18.06.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Старокиївське ТПЗ"

ДоШевченківської районної у м. Києві ради

Провизнання права власності

Суддя  ?Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача                    Корчагін М.П. –предст.

Від відповідача          Куценко О.О. –в.о.нач.відд.орг.-прав.заб.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Старокиївське ТЗП" до Шевченківської районної у м. Києві ради про визнання за позивачем права власності на цілісний майновий комплекс у складі: 1) побутовий корпус (літера "А"); 2) овочесховище (літера "Б"); 3) фруктосховище (літера "В"); 4) механічна майстерня (літера "Г"); 5) овочесховище (літера "Д"); 6) склади для тари (літера "Е"); 7) котельна (літера "Ж"); 8) матеріальний склад (літера "З"); 9) картоплесховище (літера "И"); 10) картоплесховище (літера "К"); 11) їдальня (літера "Л"); 12) прирельсовий склад (літера "М"); 13) котельна (літера "Н"); 14) засольний цех (літера "П"); 15) слюсарні та складські приміщення (літера "С"); 16) столярно-бондарний цех (літера "Т"), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

21.05.2008 через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив визнати за ним право власності на нерухоме майно у складі: 1) побутовий корпус (літера "А"), площею 1 648,6 кв.м.;                 2) овочесховище (літера "Б") площею 2543,1 кв.м.; 3) фруктосховище (літера "В") площею 8399,0 кв.м.; 4) механічна майстерня (літера "Г") площею 641,0 кв.м.; 5) овочесховище (літера "Д") площею 2767,7 кв.м.; 6) склади для тари (літера "Е") площею 1763,6 кв.м.;          7) котельна (літера "Ж") площею 118,8 кв.м.; 8) матеріальний склад (літера "З") площею 359,7 кв.м.; 9) картоплесховище (літера "И") площею 1049,0 кв.м.; 10) картоплесховище (літера "К") площею 1057,2 кв.м.; 11) їдальня (літера "Л") площею 183,7 кв.м.;                      12) прирельсовий склад (літера "М") площею 541,6 кв.м.; 13) котельна (літера "Н") площею 228,9 кв.м.; 14) засольний цех (літера "П") площею 893,0 кв.м.; 15) слюсарні та складські приміщення (літера "С") площею 252,7 кв.м.; 16) столярно-бондарний цех (літера "Т") площею 345,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва отримало у власність майно цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою м. Київ, вул. Волинська, 34/1, згідно договору купівлі-продажу від 30 вересня 1996 року ТОВ "Старокиївське ТЗП" внаслідок реорганізації Товариства покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва є правонаступником покупця у всіх його правах та обов'язках. Водночас, Шевченківська районна у м. Києві рада на підставі договорів оренди передавала нерухоме майно, розташоване за адресою м. Київ, вул. Волинська, 34/1, у користування третім особам від свого імені як власник спірного майна.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на ті обставини, що саме Шевченківська районна у м. Києві рада є законним власником спірного майна внаслідок передачі вказаного майна Київською міською радою відповідачу. В той же час, договір купівлі-продажу не може вважатися доказом набуття Позивачем права власності на спірне майно, оскільки у матеріалах справи відсутній акт інвентаризації спірного майна.

Крім того, Відповідач вказував на те, що Позивач орендував у Шевченківської районної у м. Києві ради спірне майно, а також підписав Перелік майна, що перебуває у комунальній власності Старокиївського району станом на 01.10.2001, що свідчить про наявність права власності саме у Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спірне майно розташоване на земельній ділянці площею орієнтовно 10 га, відведеній Плодоовочевій базі Ленінської районної контори по заготівлі, оптовій та роздрібній торгівлі овочами, картоплею та фруктами Київського міського об'єднання Головплодоовочторгу згідно з Актом на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих (запис у державну книгу реєстрації землекористувань за    № 92 від 05.06.1963) та рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 627 від 15.04.1969 "Про відвід земельної ділянки плодоовочевій базі Ленінської районної контори по заготівлі, оптовій та роздрібній торгівлі овочами, картоплею та фруктами Київського міського об'єднання Головплодоовочторгу та реконструкцію бази і будівництво охолоджуючого овочекартоплесховища".

Вказане майно входило до складу цілісного майнового комплексу Плодоовочевої бази Ленінської районної контори, реорганізованої в подальшому у Державне комунальне плодоовочеве торгівельно-закупівельне підприємство Старокиївського району м. Києва. Станом на 1996 рік Державне комунальне плодоовочеве торгівельно-закупівельне підприємство належало до комунальної власності Старокиївського району.

30 вересня 1996 року між Представництвом Фонду державного майна України в Старокиївському районі м. Києва та Товариством покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва було укладено договір купівлі-продажу державного комунального майна, посвідчений нотаріусом Андрушко Н.П. 30.09.1996, номер у реєстрі нотаріальних дій 5187, номер правочину у державному реєстрі правочинів 1757118.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору купівлі-продажу продавець передав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району, що знаходиться, зокрема, за адресою м. Київ, вул. Волинська, 34/1. Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації.

Згідно з п. 1.2 договору купівлі продажу право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі, що повністю узгоджується із ст. 128 ЦК УРСР, чинного на момент укладення та виконання договору.

У п. 1 та п. 2 договору купівлі-продажу сторони погодили вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу, визначену згідно з актом оцінки, та порядок розрахунків між сторонами.

Фактична передача цілісного майнового комплексу відбулася 26 лютого 1998 року шляхом підписання сторонами договору купівлі-продажу Акта прийому-передачі майна. Цим же Актом було підтверджено перерахування покупцем продавцю вартості цілісного майнового комплексу.

Як вбачається із вказаного акту, 26.02.1998 Товариством покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва прийнято куплене ним державне майно цілісного майнового комплексу Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва. Відповідачем не надано до справи жодного об'єктивного доказу на підтвердження тієї позиції, що позивачу за актом від 26.02.1998 відповідно до договору від 30.09.1996 передано не все, а лише частина майна Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва. Крім того, відповідачем також не доведено, що спірне майно не входило до цілісного майнового комплексу купленого державного підприємства.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", в редакції, що діяла на момент укладення та виконання договору купівлі-продажу, приватизація майна державних підприємств України –це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Тобто, приватизація передбачає перехід відповідного майна у власність особи, що його приватизує.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР в редакції від 06.10.1995, що діяла на момент укладення договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного майна" у редакції від 15.09.1995 цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Таким чином, з моменту підписання Акта прийому-передачі від 26 лютого 1998 року Товариство покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва набуло право власності на все майно цілісного майнового комплексу підприємства, у тому числі на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

Зокрема, згідно з матеріалами справи, за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1 знаходиться наступне нерухоме майно: 1) побутовий корпус (літера "А"), площею 1 648,6 кв.м.; 2) овочесховище (літера "Б") площею 2543,1 кв.м.; 3) фруктосховище (літера "В") площею 8399,0 кв.м.; 4) механічна майстерня (літера "Г") площею 641,0 кв.м.; 5) овочесховище (літера "Д") площею 2767,7 кв.м.; 6) склади для тари (літера "Е") площею 1763,6 кв.м.; 7) котельна (літера "Ж") площею 118,8 кв.м.; 8) матеріальний склад (літера "З") площею 359,7 кв.м.; 9) картоплесховище (літера "И") площею 1049,0 кв.м.; 10) картоплесховище (літера "К") площею 1057,2 кв.м.; 11) їдальня (літера "Л") площею 183,7 кв.м.; 12) прирельсовий склад (літера "М") площею 541,6 кв.м.; 13) котельна (літера "Н") площею 228,9 кв.м.; 14) засольний цех (літера "П") площею 893,0 кв.м.; 15) слюсарні та складські приміщення (літера "С") площею 252,7 кв.м.; 16) столярно-бондарний цех (літера "Т") площею 345,5 кв.м.

Отже, право власності на зазначене вище нерухоме майно було набуте Товариством покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва.

У 1998 році членами Товариством покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва було створене ТОВ "Старокиївське ТЗП".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" у редакції від 23.12.1997, чинній на момент створення ТОВ "Старокиївське ТЗП", товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.

Згідно з протоколом № 1 від 01.06.1998 члени Товариства покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва вирішили створити ТОВ "Старокиївське ТЗП" на умовах, викладених в установчих документах –договорі про створення та діяльність та статуті товариства. Цим же протоколом було затверджено договір про створення та діяльність і статут ТОВ "Старокиївське ТЗП".

Відповідно до п. 1.1, п. 3.1 Статуту ТОВ "Старокиївське ТЗП", зареєстрованого Старокиївською РДА за № 01825 від 02.11.1998, ТОВ "Старокиївське ТЗП" створене та діє згідно приписів установчого договору про створення товариства.

Згідно з п. 4.3 Договору про створення та діяльність ТОВ "Старокиївське ТЗП", зареєстрованого Старокиївською РДА за № 01825 від 02.11.1998, п. 3.1.1 Статуту, ТОВ "Старокиївське ТЗП" прийняло на себе усі права та обов'язки, є правонаступником Товариства покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва.

Таким чином, ТОВ "Старокиївське ТЗП" як правонаступник Товариства покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва є законним власником зазначеного вище нерухомого майна, розташованого за адресою м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

Доводи Відповідача, викладені у відзиві на позов, визнаються судом необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990, на порушення норм якого вказує Відповідач, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Згідно зі ст. 37 ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", чинного на момент реорганізації Товариства покупців Державного комунального плодоовочевого торгівельно-закупівельного підприємства Старокиївського району м. Києва, підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Таким чином, при реорганізації Товариства покупців воно втратило право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1, з моменту його припинення. Водночас, права на відповідну земельну ділянку набув Позивач, як правонаступник Товариства покупців.

Безпідставними є також посилання Відповідача на п. 6 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року № 563-XII "Про земельну реформу", як на доказ втрати Позивачем прав на земельну ділянку, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 відповідні положення п. 6 постанови Верховної Ради України                № 563-XII визнано неконституційними.

Доводи Відповідача про те, що Позивач не є власником спірного майна, оскільки між ним та Відповідачем укладалися договори оренди цього майна, а також з огляду на існування постанов Вищого господарського суду України у справах № 30/370, № 30/371, № 30/372,       № 30/373, № 30/374, № 30/375, № 30/376, № 30/377, № 30/378, № 30/379, № 30/380 від 26.10.2006 не приймаються судом до уваги, оскільки факт укладення між Відповідачем та Позивачем договорів від 01.07.2003 щодо оренди частини спірного майна не спростовує факт набуття Позивачем права власності на спірне майно відповідно до договору купівлі-продажу від 30 вересня 1996 року.

Враховуючи, що постанови Вищого господарського суду України у справах № 30/370, № 30/371, № 30/372, № 30/373, № 30/374, № 30/375, № 30/376, № 30/377, № 30/378, № 30/379, № 30/380 від 26.10.2006 про виселення Позивача з приміщень обґрунтовані саме відносинами оренди, вони також не встановлюють жодних фактичних обставин, які б спростовували факт набуття Позивачем права власності на майно на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 1996 року.

Доводи Відповідача про належність права власності на спірне майно саме Шевченківській районній у м. Києві раді на підставі рішення Київської міської ради про передачу майна та Переліку майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Старокиївського району м. Києва станом на 01.10.2001 визнаються судом безпідставними у зв'язку із наступним.

Відповідно до додатку 11 до рішення від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва" Київська міська рада передала Шевченківській районній у м. Києві раді майно, яке розташоване за адресою:          м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про столицю України – місто-герой Київ" Київська міська рада може передавати районним у місті радам у власність або в управління об'єкти комунальної власності міста Києва в порядку, передбаченому законами України.

Разом з тим, згідно зі ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, Київська міська рада мала право передавати Шевченківській районній у м. Києві раді виключно майно, визначене відповідно до закону як об'єкт комунальної власності станом на момент прийняття відповідного рішення про передачу.

В той же час, внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 30 вересня 1996 року спірне майно вибуло з комунальної власності з 30.09.1996, а тому факт прийняття Київською міською радою рішення № 208/1642 в частині передачі спірного майна Шевченківській районній у м. Києві раді не може мати юридичних наслідків.

Перелік майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Старокиївського району м. Києва станом на 01.10.2001, підписаний директором ТОВ "Старокиївське ТЗП", також не підтверджує належність права власності на спірне майно Шевченківській районній у м. Києві раді, оскільки не є правовстановлюючим документом на право власності чи актом відчуження (передачі) майна.

За таких обставин доводи Відповідача про належність спірного майна Шевченківській районній у м. Києві раді не підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних доказів, які б спростовували доводи Позивача щодо правомірності набуття Позивачем спірного майна, Відповідачем не надано.

Як свідчать матеріали справи, судовий спір виник у зв'язку із тим, що Позивачу стало відомо про передачу Відповідачем спірного нерухомого майна у період з 2006 по 2008 рік у користування третім особам без згоди на це власника майна. При цьому, Відповідач укладав ці договори від свого імені та діючи як власник майна.

Так, 24.03.2006 між Шевченківською районною у м. Києві радою в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва та ТОВ "Акта –Трейд 21" було укладено договори оренди № 1425/7,        № 1426/7, № 1427/7, № 1428/7, № 1429/7, № 1430/7, № 1431/7, № 1432/7, № 1433/7, № 1434/7, відповідно до яких останньому передавалися у користування побутовий корпус (Літ. "А"), овочесховище (Літ. "Б"), фруктосховище (Літ. "В"), механічну майстерню (Літ. "Г"), овочесховище (Літ. "Д"), склади для тари (Літ. "Е"), котельна (Літ. "Ж"), матеріальний склад (Літ. "З"), картоплесховище (Літ. "И"), картоплесховище (Літ. "К"), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

17.01.2008 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ "Малятко" було укладено договір № 709/7, за умовами якого останньому передавалися у користування їдальня (літера "Л") та прирельсовий склад (літера "М"), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

15.09.2006 між Шевченківською районною у м. Києві радою та ТОВ "Будівельник" було укладено договір № 1739/7, відповідно до якого останньому було передане у користування слюсарні та складські приміщення (літера "С"), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

Станом на момент подання позовної заяви зазначені вище договори припинили свою дію у зв'язку із закінченням строків, на які вони укладалися. Дані обставини підтверджуються умовами договорів, а також листом ТОВ "Акта-Трейд 21" від 19.05.2008     № 19-05.

Наведені обставини свідчать про використання Відповідачем спірного майна без достатніх правових підстав, що є актом невизнання відповідних прав власності на вищезазначене нерухоме майно Позивача.

Господарський суд міста Києва також вважає за необхідне зазначити про відсутність підстав для врахування при прийнятті рішення у справі доводів Відповідача щодо спливу позовної давності, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові виключно у випадку заяви сторони про застосування позовної давності. Відповідна заява від Відповідача до суду не надходила. Крім того, відповідачем обґрунтована не визначено строк, з якого позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення свого права. Як свідчать матеріали справи, про порушення свого права з часу передачу Відповідачем спірного нерухомого майна у користування третім особам, тобто з 2006 року, а тому Позивачем не порушені вимоги законодавства щодо позовної давності.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За таких обставин оформлення Відповідачем договорів оренди майна із ТОВ "Акта-Трейд 21", ТОВ "Малятко" та ТОВ "Будівельник", тобто передача права володіння та користування майном без згоди на це власника майна, порушує право власності Позивача та свідчить про невизнання його права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Старокиївське ТЗП" визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 44 ГПК України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85, п. 2 ст. 81  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Старокиївське ТЗП" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 7, код ЄДРПОУ 01565336) право власності на нерухоме майно у складі: 1) побутовий корпус (літера "А"), площею 1 648,6 кв.м.; 2) овочесховище (літера "Б") площею 2543,1 кв.м.; 3) фруктосховище (літера "В") площею 8399,0 кв.м.; 4) механічна майстерня (літера "Г") площею 641,0 кв.м.; 5) овочесховище (літера "Д") площею           2767,7 кв.м.; 6) склади для тари (літера "Е") площею 1763,6 кв.м.; 7) котельна (літера "Ж") площею 118,8 кв.м.; 8) матеріальний склад (літера "З") площею 359,7 кв.м.;                             9) картоплесховище (літера "И") площею 1049,0 кв.м.; 10) картоплесховище (літера "К") площею 1057,2 кв.м.; 11) їдальня (літера "Л") площею 183,7 кв.м.; 12) прирельсовий склад (літера "М") площею 541,6 кв.м.; 13) котельна (літера "Н") площею 228,9 кв.м.; 14) засольний цех (літера "П") площею 893,0 кв.м.; 15) слюсарні та складські приміщення (літера "С") площею 252,7 кв.м.; 16) столярно-бондарний цех (літера "Т") площею 345,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1.

Стягнути з Шевченківської районної у місті Києві ради (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24; код 26077632; р/р 35416001002447 в УДК у м. Києві, МФО 820019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Старокиївське ТЗП" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 7, код ЄДРПОУ 01565336)  85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун  

Дата підписання рішення: 20.06.2006