Постанова

від 28.02.2012 по справі 2-а-6106/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р. Справа № 2-а-6106/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.,

в присутності:

представника позивача Соловйова А.О.,

представника відповідача Шляхта В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Украіз" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі № 2-а-6106/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украіз"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "УКРАІЗ", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000331550/0 від 27.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ "УКРАІЗ"з податку на додану вартість в сумі 10039,00 грн. за основним платежем та 5019,50 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ "Дотрансторг"за березень 2010 року встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п 7.4, п.п. 7.7.1 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що відображено в акті перевірки від 15.12.2010 року № 3033/155-353449307. З посилання на акт перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року № 0000331550/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10039,00 грн. за основним платежем та 5019,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Проте позивач стверджує, що зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що в акті перевірки відсутні посилання на документи, які підтверджують вину з боку ТОВ "УКРАІЗ", при визнанні угоди нікчемною застосовані норми Цивільного Кодексу України та відповідачем не наведено норми закону, яку було порушено.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 2.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового , валютного чи іншого законодавства №327 від 18.08.2005 року, п.7 Порядку заповнення та подання податкових декларацій з податку на додану вартість", затвердженого НДПА України 30.05.1997 року №166, п.п. 1.4 ст. 1 п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 , п.п. 7.4.5 п.7.4, 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2 ст. 3, п.п. 1, 3, 5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАІЗ"є юридичною особою (код 35349307), перебуває на податкову обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова з 31.08.2007 року за № 99, має реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності як платника податку на додану вартість (Свідоцтво від 12.10.2007 року № 100070676, видане Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова).

15.12.2010 року Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "УКРАІЗ" за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 3033/155-35349307 від 15.12.2010 року.

Зазначеною перевіркою було встановлено, що в порушення п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"ТОВ "УКРАІЗ" занижено нарахування податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 10039,00 грн.

З посиланням на акт перевірки Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року № 0000331550/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на суму 15058,50 грн., з яких за основним платежем 10039,00 грн., за штрафними санкціями 5019,50 грн.

Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками вказаної процедури сума податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, залишилася незмінною.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо проведення зазначеної перевірки, складання акту та прийняття податкового повідомлення-рішення є правомірними, вчинені в межах, в обсязі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, а твердження Позивача про їх незаконність необґрунтовані, безпідставні та такі, що не відповідають дійсності.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, висновки Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про заниження податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 10039,00 грн. ґрунтуються на тому, що позивачем включено до податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ "Донтрансторг", реальність проведення яких належним чином не підтверджена.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донтрансторг"був укладений договір купівлі-продажу № 002 від 10.11.2009 року, відповідно до умов якого ТОВ "Донтрансторг"(далі-Продавець) зобов'язався передати, а ТОВ "УКРАІЗ"(далі-Покупець) прийняти та оплатити товар (найменування -ядро насіння соняшника, одиниця виміру -кілограм, кількість -згідно заявки Покупця, вартість -згідно накладних). Як вбачається з п. 1.1 Договору сума Договору є сумою накладних, прийнятих за період дії Договору.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судовим розглядом встановлено, що господарська діяльність ТОВ "УКРАІЗ" з контрагентом "Донтрансторг" підтверджується первинною документацією, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим, а саме: податковою накладною від 04.03.2010 року № 0193 на суму 60236,64 (в тому числі ПДВ 10039,44 грн.), видатковою накладною № 0193 від 04.03.2010 року на суму 60236,64 грн. (в тому числі ПДВ 10039,44 грн.), рахунком-фактурою № 0193 від 04.03.2010 року на суму 60236,64 грн. (в тому числі ПДВ 10039,00 грн.), згідно яких номенклатурою поставки товару продавця -ядра насіння соняшнику, банківська виписка по рахунку № 26000146275000 з 01.04.2010 року до 30.04.2010 року, з якої вбачається про здійснення часткових платежів 07.04.2010 року на підставі рахунку фактури № 0193 від 04.03.2010 року на суму 23236,64 грн. (в тому числі ПДВ -3872,77 грн.), 08.04.2010 року на підставі рахунку-фактури № 0193 від 04.03.2010 року на суму 23000,00 грн. (в томі числі ПДВ -3833,33 грн.), 15.04.2010 року на підставі рахунку-фактури № 0193 від 04.03.2010 року на суму 14000,00 грн. (в тому числі ПДВ -2333,34 грн.), а всього на загальну суму 60236,64 (в тому числі ПДВ 10039,44 грн.).

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" " первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що належно оформлені між Продавцем та Покупцем видаткові накладні були достатньою законною підставою для Позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з реалізації товару.

Щодо тверджень відповідача в акті перевірки про відсутність товаросупроводжувальної документації, колегія суддів зазначає наступне.

З аналізу діючого законодавства, вбачається, що відсутність у позивача товаросупровідних документів та товаро - транспортних витрат, не може спростовувати факт придбання ТМЦ за вищезазначеним договором, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, який є єдиним документом первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Крім того, з метою встановлення факту отримання товару та подальшої його реалізації у власній господарській діяльності, та зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податку, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надано Журнал реєстрації довіреностей за 2007 рік, в якому міститься запис про реєстрацію довіреності за № 39928, виданої 04.03.2010 року строком до 14.03.2010 року на ім'я ОСОБА_3, найменування постачальника вказане ТОВ "Донтрансторг"; копію Технічних умов пасти кондитерської ТУ У 15.8-35349307-001:2008, затверджених директором ТОВ "УКРАІЗ"11.06.2008 року, погоджених головним державним санітарним лікарем Харківської області І.С. Кратенко, які введені з 21.07.2008 року до 21.07.2013 року; Висновок державно санітарно-епідеміологічної експертизи від 07.07.2008 року № 05.03.02-06/41424, який дійсний на термін дії ТУ У 15.8-35349307-001:2008 та внесення змін до нього; Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.10.2008 року № 05.03.02-04/63001; Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.12.2009 року № 05.03.02-04/84443; копія оборотної відомості; копії податкових накладних від 05.03.2010 року, виписаної ТОВ "УКРАІЗ"на ім'я АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика"на суму 19229,18 грн. (в тому числі ПДВ -3204,86 грн.), від 11.03.2010 року № 0038 на суму 26625,02 грн. (в тому числі ПДВ -4437,50 грн.), від 15.03.2010 року № 0039 на суму 22927,10 грн. (в тому числі ПДВ -3821,18 грн.), від 19.03.2010 року № 0040 на суму 22927,10 грн. (в тому числі ПДВ -3821,18 грн.), від 22.03.2010 року № 0041 на суму 26994,82 грн. (в тому числі ПДВ -4499,14 грн.), від 29.03.2010 року № 0042 на суму 16270,85 грн. (в тому числі ПДВ -2711,81 грн.), видаткові накладні № ШТ-0037 від 05.03.2010 року на суму 19229,19 грн. (в тому числі 3204,86 грн.), № ШТ-0038 від 11.03.2010 року на суму 26625,02 грн. (в тому числі ПДВ -4437,50 грн.), № ШТ-0040 на суму 22927,10 грн. (в тому числі ПДВ -3821,18 грн.), № ШТ-0041 від 22.03.2010 року на суму 26994,82 грн. (в тому числі ПДВ 4499,14 грн.), № ШТ-0042 від 29.03.2010 року на суму 16270,85 грн. (в тому числі ПДВ -2711,81 грн.), якими підтверджується факт реалізації продукції. Відповідно до перелічених накладених номенклатурною поставки товарів продавця є паста кондитерська зі смаком халви.

З огляду на викладене, висновок відповідача про те, що у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість у березні 2010р. з ТОВ «Донтрансторг», не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки, товари були оприбутковані належним чином у відповідності з законом.

Щодо висновків в Акті перевірки №3033/155-35349307 від 15.12.2010 року про нікчемність правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів вчинених ТОВ "УКРАІЗ" з ТОВ "Донтрансторг".

Отже, фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украіз" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі № 2-а-6106/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украіз" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000331550/0 від 27.12.2010 року про визначення податкового зобовязання ТОВ "УКРАІЗ" з податку на додану вартість в сумі 10039,0 грн. за основним платежем та 5019,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 р.