Ухвала

від 11.04.2012 по справі 2-а-2073/11/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 р.Справа № 2-а-2073/11/2170

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Скрипченка В.О.

при секретарі - Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства "Фарт-ОВБ" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року приватне підприємство (далі ПП) "Фарт-ОВБ" звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2010 року №00001322301/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 59 364 грн., у тому числі 39 576 грн. - за основним платежем та 19 788 грн. - за штрафними санкціями.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що спірне податкове повідомлення-рішення мотивовано висновками відповідача про безтоварність господарських операцій між ПП "Фарт-ОВБ" і СТОВ "Скад". На думку позивача, ці висновки є помилковими, операції із придбання у СТОВ "Скад" металобрухту є цілком законними та реальними, і придбання товару підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що актом перевірки, всі правочини позивача з СТОВ "Скад" визнані нікчемними, оскільки вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і булі безтоварними, а тому позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту сумі ПДВ по операціям з цим контрагентом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року позовні вимоги ПП "Фарт-ОВБ" задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 23 березня 2010 року №00001322301/0.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Херсоні подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно з актом перевірки, позивач протягом вересня 2009 року документував придбання брухту чорних металів від постачальника СТОВ "Скад" на підставі договору купівлі продажу від 03 вересня 2009 року №03-09 на загальну суму 2 176 859, 97 грн. у т.ч. ПДВ 362 810 грн. Вищезазначена сума ПДВ за податковими накладними СТОВ "Скад" включена позивачем до податкового кредиту вересня 2009 року.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем ПДВ у складі ціни товарів.

Факт того, що на момент вказаних господарських операцій СТОВ "Скад" мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано платником ПДВ, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

На момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з СТОВ "Скад".

Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичній осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23 вересня 2011 року СТОВ "Скад" (код ЄДРПОУ 31048042) зареєстровано за адресою: м. Херсон, сел. 3еленівка, вул. Б. Хмельницького. 2-д; засновники - ОСОБА_2, ОСОБА_3, директор - Васкул А.І., останній запис в реєстрі від 22 вересня 2011 року, статус відомостей про дану юридичну особу - підтверджений.

Згідно з поясненнями директора СТОВ "Скад" - Васкула А.І., він був призначений на посаду директора СТОВ "Скад" засновниками фірми - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Фірма діяла по вул. Б. Хмельницького, 1 д в сел. 3еленівка м. Херсона на території складської бази і займалась операціями металоломом, але за останній рік їх фірма фактично діяльності вже не веде. У вересні 200 року їх фірма реалізовувала металолом фірмі "Фарт-ОВБ", керівника якої він знає особисто. Навантаження металолому здійснювалось на базі по вул. Б. Хмельницького 2-д на автомашини фірми "Фарт-ОВБ", якими вони здійснювали вивіз. Договір з ПП "Фарт-ОВБ", видаткові та податкові накладні на кожну партію товару, акти приймання металобрухту, в кожну партію товару, які знаходяться в матеріалах справи, були підписані ним особисто.

Згідно з поясненням свідка ОСОБА_5, що він працює майстром ділянки на ПП "Фарт-ОВБ", і у вересні 2009 року він в автомобілі КАМАЗ 5511 держ. номер НОМЕР_1 забирав металобрухт від СТОВ "Скад" бази по вул. Б. Хмельницького, 2-д в сел. 3еленівка м. Херсона. Металолом він навантажував на машину особисто автокраном, і перевозив на склад по вул. Домобудівна, 11, де ПП "Фарт ОВБ" орендувало складський майданчик.

Позивач також долучив до матеріалів справи копії подорожних листів на автомобіль КАМАЗ 5511 держ. номер НОМЕР_1 за період з 02 по 25 вересня 2009 року, за якими даний вантажний автомобіль під керуванням водія ОСОБА_5 здійснював перевезеш металобрухту від СТОВ "Скад" в адрес позивача.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з СТОВ "Скад" виявились необгрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги належить задовольнити.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що договори, укладені між ПП "Фарт-ОВБ" і СТОВ "Скад" є нікчемними та недійсними, у зв'язку з чим, позивачу правомірно визначені податкові зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 20 "Права органів державної податкової служби" ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Також, колегія суддів вважає можливим зазначити про наступне.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів, а також слідує, що у випадку, коли у податкового органу є підстави вважати господарську угоду такою, що не відповідає вимогам Закону, або вчинену з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то він звертається до суду з позовом про стягнення з платників податків (сторін угоди) в доход держави коштів, одержаних за цією угоду, проте не визначає платнику податків податкове зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі висновків податкового органу про нікчемність правочинів є необгрунтованим.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що реальність господарських операцій позивача з СТОВ "Скад" підтверджується поясненнями директора цього підприємства, водія ОСОБА_5 та копіями подорожних листів на автомобіль КАМАЗ 5511 держ. номер НОМЕР_1 за період з 02 по 25 вересня 2009 року, у зв'язку з чим доводи апелянта про безтоварність цих операцій є необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 квітня 2012 року.

Головуючий: /підпис/Л Л.П. Шеметенко Суддя: /підпис/С.Д. Домусчі Суддя: /підпис/В.О.Скрипченко