Рішення

від 17.04.2012 по справі 16/5/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 квітня 2012 р. Справа 16/5/2012/5003

за позовом : публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Вінниця

до : Головного управління житлово - комунального господарства, енергетики та зв'язку обласної державної адміністрації, м.Вінниця

про стягнення 19 414,60 грн. заборгованості згідно договору про надання послуг зв'язку

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1420 від 30.12.11) ;

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01-38-01-116 від 25.01.12)

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Головного управління житлово - комунального господарства, енергетики та зв'язку обласної державної адміністрації заборгованості в сумі 19414,60 грн., нарахованої в зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг зв'язку №13 від 25.07.2007 року, у тому числі 18489,66 грн. основного боргу, 613,15 грн. пені, 112,34 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 199,45 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 05.01.2012 року порушено провадження у справі №16/5/2012/58003 та призначено її до розгляду на 02.02.2012 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неналежним виконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі щодо надання необхідних для повного та всебічного розгляду справи документів в судовому засіданні оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 02.02.2012 року строк розгляду спору у справі №16/5/2012/5003 продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 05.04.2012 року розгляд справи призначено на 17.04.2012 року.

17.04.2012 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення позивача від 17.04.2012 року (вх.канц. №08-46/4437/12 від 17.04.2012 року), якими останній фактично уточнив позовні вимоги та повідомив, що станом на 01.10.2011 року основна заборгованість відповідача згідно договору №13 від 25.07.2007 року станом на 01.10.2011 року становила 18687,66 грн.

Заява ПАТ "Укртелеком" в цій частині розцінена судом як збільшення позовних вимог та прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить положенням ст.22 ГПК України.

Також даним листом б/н від 17.04.2012 року позивач повідомив про те, що під час розгляду справи в суді відповідачем було здійснено проплату в загальній сумі 11500,00 грн. Сума, сплачена 06.03.2012 року в розмірі 4500,00 грн., була зарахована наступним чином: 3546,91 грн. в рахунок погашення основного боргу, 953,09 грн. - в рахунок погашення пені за весь час заборгованості . 04.04.2012 року відповідачем здійснено проплату в розмірі 5400,00 грн. та 05.04.2012 року - в розмірі 1600,00 грн. на загальну суму 7000,00 грн., з якої 6865,26 грн. зараховано на погашення основного боргу та 134,74 грн. на погашення "поточної пені" .

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача складає 8275,49 грн. - основного боргу, 112,34 грн. - інфляційних втрат, 199,45 грн. - 3% річних. Пеня відповідачем сплачена в повному обсязі.

Разом з цим, в судовому засіданні 17.04.2012 року супровідним листом від 17.04.2012 (вх. канц. №08-46/4506/12 від 17.04.2012 року) року відповідачем надано копію квитанції №117 від 17.04.2012 року про сплату 2000,00 грн. в рахунок боргу.

З урахуванням зазначеної проплати в сумі 2000,00 грн. листом від 17.04.2012 року (вх. канц. №08-46/4507/12) позивач просив стягнути з відповідача 6 275,49 грн. - основного боргу, 112,34 грн. - інфляційних втрат, 199,45 грн. - 3% річних.

Відповідач заявлені позивачем вимоги визнав.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до укладеного між ВАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (згідно статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» від 14.06.2011 року), та Головним управлінням житлово - комунального господарства, енергетики та зв'язку обласної державної адміністрації договору про надання послуг зв'язку №13 від 25.07.2007 року, позивач зобов'язався забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг телефонного зв'язку (п.2.1.1.), а відповідач (споживач) своєчасно оплачувати надані послуги (п.4.3.).

Відповідно до умов договору п.4.2., 4.5. відповідач (споживач) зобов'язаний сплачувати послуги електрозв'язку за спільною погодженою системою оплати: авансовою, з виставленням рахунку. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач взяті на себе зобов'язання по наданню послуг та направлення відповідачу рахунків по оплаті, відповідно до умов договору виконував належним чином, що підтверджується рахунками-актами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.23-38).

Свої зобов'язання по оплаті відповідач виконав частково, в зв'язку з чим його заборгованість за період з 01.12.2010 року по 01.10.2011 року склала 18489,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, розрахунком ціни позову, щомісячними рахунками на оплату тощо.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по наданню послуг та дії відповідача по їх прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище виставленими позивачем рахунками, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отримані послуги.

Разом з тим, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач додатково сплатив 13500,00 грн., з яких 12412,17 грн. - оплата основного боргу, 1087,83 грн. - оплата пені за весь час прострочення.

Таким чином, відповідач після звернення позивача з позовом до господарського суду частково сплатив суму основного боргу та в повному обсязі сплатив пеню.

Наведене стверджується копіями квитанцій №50 від 06.03.2012 року на суму 4500,00 грн., №37 від 04.04.2012 року на суму 5400,00 грн., №4 від 05.04.2012 року на суму 1600,00 грн., №117 від 17.04.2012 року на суму 2000,00 грн.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами у даній справі відсутній спір щодо стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу в сумі 12214,17 грн. та 613,15 грн. пені, що нарахована за період з 01.12.2010 року по 01.11.2011 року), а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України, судові витрати в цій частині підлягають покладенню на відповідача, оскільки спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій останнього.

Суд також звертає увагу, що згідно вимог ч.2 ст.80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 6275,49 грн. основного боргу є правомірними, обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуті вимоги позивача про стягнення 112,34 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року, та 199,45 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.10.2010 року по 01.10.2011 року.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладених приписів суд дійшов висновку, що позов про стягнення 3% річних та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, позивачем заявлено правомірно.

З огляду на те, що дії відповідача щодо повного визнання позову не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд, враховуючи положення ч.5 ст.78 ГПК України, дійшов висновку, що позов в частині стягнення 199,45 грн. - 3% річних та 112,34 грн. - інфляційних нарахувань підлягає задоволенню з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 4-3, 4-5, 25, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління житлово - комунального господарства, енергетики та зв'язку обласної державної адміністрації (21021 м.Вінниця, вул.Порика, 29; ідент. код 33716387) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01030 м.Київ, б-р Шевченка, 18; ідент. код 21560766) в особі Вінницької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (21050 м.Вінниця, вул.Соборна, буд.8; ідент. код 01182204) 6275,49 грн. - основного боргу; 112,34 грн. - інфляційних нарахувань; 199,45 грн. - 3% річних та 1411,50 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 12412,17 грн. основного боргу та 613,15 грн. пені припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 квітня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи