Рішення

від 02.11.2006 по справі 20-8/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-8/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" листопада 2006 р. справа № 20-8/269

За позовом  Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок”  (вул. Лейпцігська, 15, місто Київ, 01015)

до відповідача: Приватного підприємства „Виробничо –комерційна фірма „Вія” (проспект Жовтневої Революції, 22/5 –324, місто Севастополь, 99038)

про стягнення 1.542,74 грн.,

суддя Ткаченко М.І.

за участю представників:

від позивача: - Соломаха В.О., довіреність №01-514 від 1 січня 2006 року;

від відповідача: - не з`явився;

Суть спору: Закрите акціонерне товариство “Український мобільний зв'язок”  звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства „Виробничо –комерційна фірма „Вія” про стягнення 1.542,74 грн.(у тому числі основна заборгованість –208,80 грн., збір в УПФУ –12,27 грн., договірна санкція –1.313,28 грн., пеня –8,39 грн.).

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань по договорам про надання послуг мобільного зв`язку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справ був повідомлений належним чином, своїм правом, передбаченим статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористувався, відзив на позов не представив, як і витребувані судом документи згідно ухвали суду від  5 жовтня, 18 жовтня 2006 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає можливим розглянути спір у відсутність представника відповідача по наявним в справі матеріалам.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухав представника позивача, дослідивши представлені докази, суд

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2004 року сторони уклали договори № 1607811 та № 1607817 про надання послуг мобільного зв`язку (далі - Договори).

27 грудня 2005 року сторони уклали додаткову угоду № 2354182.

Відповідно до пункту 1.1. Договорів позивач надає відповідачу (абоненту) послуги мобільного зв'язку в межах України.

Згідно пункту 2.4. Договорів відповідач (абонент) зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги.

Відповідно до пунктів  3.1. та 3.3. Договорів оплата послуг мобільного зв'язку мати бути здійснюватись в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим;

Вартість наданих позивачем послуг за період з 27 березня 2006 року по 25 червня 2006 року відповідачем (абонентом) не оплачена.

Згідно балансу заборгованість відповідача перед позивачем склала 1.534,35 грн. (у тому числі основна заборгованість –208,80 грн., збір в УПФУ –12,27 грн., договірна санкція –1.313,28 грн.).

Відповідно до пункту 11 статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,  для платників збору, визначених пунктом 10 статті 1 цього Закону,  -  7,5 відсотка  від  об'єкта оподаткування.

З 1 січня 2004 року набрав чинності  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року №  980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до положень статей 525, 526  Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, при вирішенні спору суд керується положеннями Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 1 розділу IX “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.  

Пунктом 4 вказаного розділу передбачено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування  господарських  санкцій  до  суб'єкта,   який порушив  зобов'язання,  не  звільняє  цього суб'єкта від обов'язку виконати  зобов'язання  в  натурі,  крім   випадків,   коли   інше передбачено   законом   або   договором,   або  управнена  сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері  господарювання,  зазначені  у  статті  2  цього Кодексу.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за   інші   порушення  окремих  видів  господарських  зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено договором у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором (додатковою угодою) розмір штрафних санкцій встановлений 1,92грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії Договору.

Суд вважає заявлені вимоги в частини основної заборгованості, збору в УПФУ, договірної санкції такими, що  підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статей 193, 230 - 232  господарського  кодексу України.

Згідно статті 546,  статті 549, пункту 3 статті 611  Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є  неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами статті 36 Закону України “Про телекомунікації”, споживачі    телекомунікаційних послуг несуть  відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.

У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні   послуги   споживачі   сплачують   пеню,   яка обчислюється  від  вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України,  що діяла в  період,  за  який нараховується пеня.

Сплата   споживачем   пені,   правомірне   припинення   чи скорочення  оператором,  провайдером  переліку  телекомунікаційних послуг  не  звільняє  споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

Розмір пені  згідно розрахунку позивача складає 8,39 грн.

Суд перевірив наданий розрахунок та вважає його вірним, а суму пені такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості .

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

Керуючись статтею 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статтею 36 Закону України “Про телекомунікації”, статтями 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статями 525, 526, 546, 549, 611 Цивільного кодексу України,  статями 20, 22, 33, 34, 49, 75, 77, 82, 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Виробничо –комерційна фірма „Вія” (проспект Жовтневої Революції, 22/5 –324, місто Севастополь, 99038, ідентифікаційний код 32811898) на користь Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок”  (вул. Лейпцігська, 15, місто Київ, 01015, ідентифікаційний код 14333937) заборгованість у розмірі 1.542,74 грн. (у тому числи основна заборгованість –208,80 грн., збір в УПФУ –12,27 грн., договірна санкція –1.313,28 грн., пеня –8,39 грн.), а також витрати по оплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Копії рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                  М.І. Ткаченко

Розсилка

Закрите акціонерне товариство “Український мобільний зв'язок”  -          вул. Лейпцігська, 15, місто Київ, 01015,-          вул. Чапаєва, 10 А, місто Севастополь, 990072

Приватне підприємство „Виробничо –комерційна фірма „Вія” (проспект Жовтневої Революції, 22/5 –324, місто Севастополь, 99038)1

В справу1

В наряд1