Рішення

від 13.04.2012 по справі 5011-19/1623-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/1623-2012 13.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севітол-Діамант-Інвест"

до Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"

про стягнення 10 131.36 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1 за дов. № б/н від 20.12.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. № 142 від 10.04.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" суму в розмірі 10 046,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2012р порушено провадження у справі № 5011-19/1623-2012, призначено розгляд справи на 29.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 28.03.2012 року в зв'язку з неявкою представника відповідача.

03.03.2012 року представником позивача подано до відділу діловодства суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

28.03.2012 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду відзив на позовну заяву.

28.03.2012 року по справі оголошено перерву до 13.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив про зміну назви Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»на приватне акціонерне товариство»«Київська будівельна компанія «Київбудком». Позовні вимоги визнав частково.

Судом, на підставі ст. 22 ГПК України, заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято.

В судовому засіданні 13.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 року між Закритим акціонерним товариством «Київська Будівельна компанія Київбудком»(Замовник, ОСОБА_3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севітол-Діамант-Сервіс»(Виконавець, Субпідрядник) був укладений Договір субпідряду № 002-1 на виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1 Договору Субпідрядник зобов'язується виконати і здати ОСОБА_3 роботи на об'єкті Замовника по вул. Лейпцігській, 15 у м. Києві у визначені терміни, відповідно до проектно-кошторисної документації, а ОСОБА_3 зобов'язаний передати затверджену проектну документацію, координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах договору.

Субпідрядник приступає до виконання робіт не пізніше ніж через двад дні після отримання попередньої оплати згідно п. 3.4 Договору, та при умові надання фронту робіт (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, вартість всіх робіт по договору становить 40 196,80 грн., в тому числі ПДВ -6 699,47 грн.

Сторони узгоджено, що розрахунки за виконані роботи ОСОБА_3 здійснює шляхом перерахування грошових коштів згідно рахунка -фактури на поточний рахунок субпідрядника в наступній послідовності: попередня оплата -50% від вартості виконаних робіт. Кінцевий розрахунок проводиться на протязі 3-х банківських днів після подачі ОСОБА_3 виконаних робіт, підписаних уповноваженою на об'єкті особою з боку ОСОБА_3 (п. 3.4 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 09.06.2011 року ЗАТ «Київська Будівельна компанія «Київбудком»виставлено рахунок -фактуру № СФ -0000640 на суму 27 138,59 грн. разом з ПДВ.

З виписки по особовому рахунку № 260067829 вбачається, що 17.06.2011 року ЗАТ «КБК «Київбудком»на підставі рахунку -фактури № СФ-0000640 від 09.06.2011 року провело оплату на розрахунковий рахунок позивача в сумі 20 000,00 грн., призначення платежу -оплата за різку з\б.

Відповідно до п. 10.1 Договору передача виконаних робіт субпідрядником і приймання їх ОСОБА_3 оформлюється ОСОБА_3 виконаних підрядних робіт, які після прийняття обємів цих робіт уповноваженою особою по будові надаються на оформлення та оплату ОСОБА_3. Акт виконаних робіт, підписаний уповноваженою на об'єкті особою з боку ОСОБА_3, є підґрунтям для проведення розрахунків між сторонами за виконані обсяги робіт (п. 10.2 Договору).

Факт виконання підрядних робіт відповідачем підтверджується ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000142 від 18.07.2011 року на суму 27 139,59 грн., який підписано повноважними представниками сторін без зауважень, та приймається судом як належний доказ виконання відповідачем договірних зобов»язань.

Відповідачем відповідно до п. 3.4 Договору остаточний розрахунок з позивачем не проведено, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 7 138,59 грн.

21.11.2011 року позивачем направлено відповідачу претензію за вих. № 21.11/11 про сплату боргу, пені та 3% річних від простроченої суми. Відповіді відповідачем не надано, оплату не проведено.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становила 7 138,59 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, внаслідок виставлення відповідачу рахунку фактури СФ-0000640 від 09.06.2011 року на суму 27 138,59 грн. та проведення відповідачем на розрахунковий рахунок позивача оплати авансу на виконання робіт в розмірі 20 000,00 грн. між сторонами мав факт укладання правочину на виконання робіт, який ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки рахунок містить найменування робіт, одиницю виміру, кількість, ціну.

Внаслідок укладення договору № 002-1 на виконання робіт від 01.07.2011 року між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_4 між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 ЦК України, Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як вбачається з ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000142 від 18.07.2011 року, виконані позивачем прийняті замовником без зауважень.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що кінцевий розрахунок проводиться на протязі 3-х банківських днів після подачі ОСОБА_3 виконаних робіт, підписаних уповноваженою на об'єкті особою з боку ОСОБА_3

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розмір позовних вимог не визнав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 7 138,59 грн.

Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_4 дачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000142, підписано сторонами 18.07.2011 року, відповідач в порушення п. 3.4 Договору остаточний розрахунок протягом 3-х банківських днів не провів, прострочення платежу розпочалося з 22.07.2011 року.

Таким чином, позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за період з 22.07.2011 року по 06.02.2011 року в сумі 125,56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 42,84 грн..

Щодо стягнення пені в сумі 324,37 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.2 Договору, за затримку у перерахуванні платежів, передбачених договором, ОСОБА_3 сплачує субпідряднику пеню в розмірі 1% від суми неоплачених (недоплачених) робіт за кожен день затримки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нараховує розмір пені за період з 22.07.2011 року по 06.02.2012 року, що є невірним, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня повинна бути нарахована за період з 22.07.2011 року по 22.01.2012 року.

За таких обставин вірним є розрахунок пені за період з 22.07.2011 року по 22.01.2012 року -7 138,59 грн. *7,75*1/100*184/365 =278,89 грн.

За таких обставин, суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення пені, в сумі 278,89 грн.

Щодо стягнення додаткових збитків у вигляді витрат на юридичні послуги в розмірі 2500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, понесені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо).

Судом встановлено, що 03.11.2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Юридична фірма «ЮрТрансСервіс»укладено Договір № 03/11-11 на надання комерційних (юридичних) послуг № 31/1, відповідно до умов якого є виконання Виконавцем робіт з надання комерційних послуг Замовнику щодо забезпечення повернення боргу Договір субпідряду № 002-1 на виконання робіт від 01.07.2011 року (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 зазначеного Договору, за послуги вказані в п. 1.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 2 500,00 грн. на протязі трьох робочих днів з моменту підписання договору.

Згідно платіжного доручення № 950 від 07.11.2011 року ТОВ «Севітол-Діамант-Сервіс»перерахувало на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Юридична фірма «ЮрТрансСервіс»суму в розмірі 2 500,00 грн. за послуги по договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, позивач зробив витрати для відновлення свого порушеного права, тобто поніс реальні збитки, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми в розмірі 2 500,00 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Судові витрати позивача в сумі 1 611,00 грн. (судовий збір) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача

Керуючись ст.525,526,530, 837,853 ЦК України, ст. 173,193, ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(юридична адреса: 01010, м. Київ, вул.. Андрія Іванова, 10, код 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-Дімант-Сервіс»(01004, м. Київ, вул.. Горького, 5-Б, код ЄДРПОУ 36644640), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 7 138 (сім тисяч сто тридцять вісім) грн.. 59 коп., суму 3% річних в розмірі 125 (сто двадцять п'ять) грн.. 56 коп., інфляційні нарахування в розмірі 42 (сорок дві) грн.. 84 коп., пеню в сумі 278 (двісті сімдесят вісім) грн.. 89 коп., суму збитків в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн.. 00 коп., судовий збір в сумі 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн.. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 17.04.2012 р.