Рішення

від 11.04.2012 по справі 5011-34/2221-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/2221-2012 11.04.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» доПриватного підприємства «Спецмеханізація» простягнення 233 491,54 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -ОСОБА_2 (представник за довіреністю); від відповідача -Чайковський О.М. (директор).

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»(далі -позивач або Банк) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Спецмеханізація»(далі - відповідач або Підприємство) про стягнення 233 491,54 грн. заборгованості за рамковою угодою № FW 104.93 від 15 червня 2010 року (далі -Рамкова угода) та договором про надання траншу № 104.41256/FW104.93 від 15 червня 2010 року (далі -Кредитний договір), укладених між Підприємством та Банком.

Вказана заборгованість складається з:

- заборгованості за кредитом (капіталом) у сумі 106 280,15 грн.;

- заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом, у сумі 13 299,25 грн.;

- пені у сумі 113 912,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та Рамковою угодою щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів. При цьому, позивачем було зазначено, що право на дострокове стягнення кредиту передбачено умовами пунктів 8.2.1, 8.4 Рамкової угоди. Позивачем за прострочення повернення відповідачем кредиту та сплати процентів, нарахована пеня на підставі пункту 10.2 Рамкової угоди, із розрахунку 0,5% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

Ухвалою суду від 23.02.2012 порушено провадження у даній справі, розгляд справи було призначено на 19.03.2012, а також, зокрема, зобов'язано позивача здійснити перерахунок пені із дотриманням вимог статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 2 статті 343 Господарського кодексу України (далі -ГК України), частини 6 статті 232 ГК України.

Ухвалою суду від 19.03.2012 розгляд справи, у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням позивачем вимог суду , було відкладено на 04.04.2012.

22 березня 2012 року позивачем через відділ діловодства суду були подані додаткові докази по справі, а також на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2012 уточнений розрахунок суми заборгованості відповідача за Рамковою угодою та Кредитним договором, відповідно до якого станом на 02.02.2012 розмір заборгованості відповідача за вказаними правочинами склав 126 228,19 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом (капіталом) у сумі 106 280,15 грн.;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (капіталом), нараховані за Графіком сплати, у сумі 2541,25 грн.

- заборгованість за процентами за фактичне (неправомірне) користування простроченим кредитом (капіталом) у сумі 10 758 грн.;

- пеня у сумі 6 648,79 грн., розрахована у відповідності до вимог 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 2 статті 343, частини 6 статті 232 ГК України.

У судовому засіданні, призначеному на 04.04.2012, оголошувалась перерва до 11.04.2012.

Відповідач відзив на позов не подав, його представник (директор та власник) проти позову заперечень не висунув, тим самим визнавши позовні вимоги в частині уточненого розрахунку пені, який був наданий позивачем на вимогу суду.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2010 року між Банком (кредитор) та Підприємством (Позичальник) було укладено Рамкову угоду № FW 104.93, відповідно до якої Банк зобов'язувався здійснювати кредитування Підприємства у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених даною угодою та кредитними договорами, а відповідач зобов'язувався належним чином виконувати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені цією угодою і кредитними договорами (пункт 2.1).

Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх умов здійснювались шляхом укладення договорів про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, які є невід'ємною частиною Рамкової угоди та не мають самостійного значення.

На підставі та в межах Рамкової угоди позивач та відповідач 15 червня 2010 року уклали Кредитний договір, згідно з яким Банк зобов'язувався надати відповідачу кредит у сумі 120 000 грн., строком користування 18 місяців, від дати видачі кредиту включно, під 29% річних, виходячи з 360 календарних днів у році, з цільовим призначенням -придбання основних засобів, та сплатою комісії за видачу кредиту у розмірі 2,5% від суми кредиту (пункт 2 Кредитного договору).

Способом видачі кредиту було передбачено зарахування коштів на рахунок відповідача № 26004210150830 у Банку (підпункт 7 пункту 2 Кредитного договору).

Факт видачі кредиту підтверджується меморіальним ордером № 78922334_82318928 від 15.06.2010 та банківською випискою з вищевказаного особового рахунку відповідача, відкритого у Банку.

При цьому, судом враховано, що фактично видана сума грошових коштів склала 117 000 грн., тобто сума кредиту (120 000 грн.) мінус комісія за видачу кредиту (2,5% х 120000 грн. =3000 грн.).

Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору сторонами було передбачено Графік повернення кредиту та сплати відсотків. Згідно із зазначеним графіком кредит повинен був погашатися, а відсотки сплачуватися починаючи з 20.07.2010 у сумах зазначених у цьому графіку.

Проте, відповідач користуючись отриманими від позивача коштами, свої зобов'язання за Кредитним договором та Рамковою угодою виконував не належним чином, допускаючи прострочення повернення сум кредиту та сплати відсотків.

Так, станом на 10 серпня 2011 року строк прострочення відповідача перед кредитором склав 202 дні, а прострочена заборгованість склала:

- за кредитом -62 421,82 грн.;

- за відсотками -8 332,59 грн.;

- за процентами за неправомірне користування кредитом -830,18 грн.

Зворотного матеріали справи не містять, та відповідачем не спростовано даної обставини.

Відповідно до пункту 8.2.1 Рамкової угоди у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків згідно Графіку, або сплати штрафних санкцій більш ніж 3 (три) банківських днів, Кредитор набуває право вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

Згідно з пунктом 8.3 Рамкової угоди вимога Кредитора про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмовій формі та на вибір Кредитора вручається або передається Позичальнику у порядку, встановленому пунктом 12.2 Угоди.

Дотримуючись зазначених умов Рамкової угоди, Банк 16.08.2011 надіслав відповідачу вимогу про повне дострокове погашення кредиту від 10 серпня 2011 року, вих. № 1252, відповідно до якої, повідомляв відповідача про істотне та тривале порушення останнім умов Кредитного договору, та, зокрема, вимагав погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту, що разом на дату цієї вимоги складало 158 212,63 грн., з яких:

- 62 421,82 грн. -прострочена заборгованість за кредитом (капіталом);

- 8 332,59 грн. -прострочена заборгованість зі сплати відсотків;

- 830,18 грн. -проценти за неправомірне користування кредитом;

- 51 421,03 грн. -сума кредиту (капіталу), що підлягає достроковому погашенню;

- 35 207,01 грн. пеня, нарахована за прострочення сплати сум кредиту та відсотків.

Пунктом 8.4 Рамкової угоди передбачено, що відповідач зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) Позичальнику чи Поручителям Вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані в цій Вимозі.

У вищевказаній вимозі від 10.08.2011 за вих. № 1252 було зазначено, що відповідач повинен погасити зазначену в цій Вимозі суму заборгованості (у т.ч. здійснити дострокове погашення кредиту) протягом 5-ти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги (16.08.2011).

Тобто, на підставі зазначеної Вимоги, повне погашення кредиту мало відбутися не пізніше 23.08.2011.

Однак, відповідач вказану вимогу не виконав, заборгованість за Кредитним договором та Рамковою угодою не погасив.

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку вбачається, що станом на 02.02.2012 загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором та Рамковою угодою склала 233 491,54 грн., з яких:

- загальна сума капіталу (кредиту) у прострочці -106 280,15 грн.;

- загальна сума процентів по Графіку прострочці -2 541,25 грн.;

- загальна сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом (кредитом) -10 758 грн.;

- загальна сума пені -113 912,14 грн.

Згідно з уточненим розрахунком позивача, зробленим на виконання ухвали суду, з перерахування розміру пені у відповідності до вимог 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 2 статті 343, частини 6 статті 232 ГК України, загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором та Рамковою угодою склала 126 228,19 грн. (пеня була зменшена до 6 648,79 грн.).

За таких обставин справи позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання Кредитного договору та виникнення прострочення сплати боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, у відповідача в зв'язку із порушеннями строків сплати суми кредиту та процентів, згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів, станом на 10.08.2011 виникла прострочена заборгованість перед Банком за Кредитним договором та Рамковою угодою .

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, враховуючи дані норми та умови пункту 8.2.1 Рамкової угоди, позивач правомірно звернувся до відповідача з Вимогою від 10.08.2011 за вих. № 1252 про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків.

Враховуючи умови пункту 8.4 Рамкової угоди строк виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі (повернення усієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань) настав 23.08.2011, тобто на п'ятий банківський день з моменту відправлення даної вимоги (16.08.2011).

Отже, враховуючи зазначене, станом на 02.02.2012 за відповідачем перед позивачем обліковується заборгованість за Кредитним договором та Рамковою угодою у сумі:

- 106 280,15 грн. -прострочена заборгованість за кредитом (капіталом);

- 2 541,25 грн. -прострочена заборгованість за процентами по Графіку;

- 10 758 грн. -проценти нараховані за фактичне користування простроченим капіталом (кредитом).

Розрахунок суми вказаної заборгованості, доданий позивачем до матеріалів справи, відповідає умовам Кредитного договору та Рамкової угоди, вимогам законодавства України та підтверджується матеріалами справи.

Доказів сплати вказаної суми заборгованості станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять.

Відтак, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати суми кредиту та нарахованих процентів у загальній сумі 113 912,14 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.2 Рамкової угоди передбачено, що у випадку прострочення встановлених цим Договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує Кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання Кредитором відповідного повідомлення Позичальнику про таке збільшення.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з уточненим розрахунком позивача, зробленим на виконання ухвали суду, з перерахування розміру пені у відповідності до вимог 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 2 статті 343, частини 6 статті 232 ГК України, пеня була зменшена до 6 648,79 грн.

Враховуючи зазначені вище норми, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги про стягнення з відповідача пені саме у сумі 6 648,79 грн., згідно з уточнюючим розрахунком позивача, який відповідає вимогам законодавства України.

При цьому, судом, при розгляді спору по суті в частині стягнення пені, враховано, що абзацом другим частини 2 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Суд зауважує, що вказана норма передбачає право збільшення саме законної неустойки. Для того, щоб неустойка вважалася законною необхідно, щоб законом або іншим актом ци вільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому неможна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та частини 2 статті 343 ГК України, якими встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Враховуючи зазначене, суд не бере до уваги посилання позивача на вищевказане положення статті 551 ЦК України, як на підставу правомірності нарахування ним заявленої до стягнення суми пені виходячи із розміру 0,5% за кожний день прострочення оплати передбаченого пунктом 10.2 Рамкової угоди.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню за уточнюючим розрахунком позивача. Уточнений розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Рамкової угоди та Кредитного договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. При цьому, представник відповідача підтвердив вказані обставини та визнав позов у сумі 126 228,19 грн., згідно з уточненим розрахунком пені, який було надано позивачем.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Спецмеханізація»(02091, м. Київ, вул. Вербицького, будинок 1, літера «З», ідентифікаційний код 36057842) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 107-А ідентифікаційний код 21677333) заборгованість за рамковою угодою № FW 104.93 від 15 червня 2010 року та договором про надання траншу №104.41256/FW104.93 від 15 червня 2010 року в загальній сумі 126 228 (сто двадцять шість тисяч двісті двадцять вісім) грн. 19 коп., з яких: 106 280,15 грн. заборгованості за кредитом, 13 299,25 грн. заборгованості за процентами, 6 648,79 грн. пені, а також 2524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 56 коп. судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 17.04.2012