Рішення

від 18.04.2012 по справі 5011-62/3483-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/3483-2012 18.04.12

за позовом: Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, м.Яготин, ЄДРПОУ 04360356

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ», м.Київ, ЄДРПОУ 33294581

про визнання договору недійсним та стягнення 339,35 грн.

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

в засіданні суду брали участь:

прокурор: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, м.Яготин в звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ», м.Київ, про:

- визнання недійсним укладеного між Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ» договору від 06.12.2007р. оренди землі загальною площею 0,01 га, розташованої за адресою: вул.Гагаріна, 118, с.Капустинці Яготинського району Київської області;

- стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 339,35 грн.

Ухвалою від 12.03.2012р. господарського суду Київської області вказаний позов надіслано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Таким чином, виходячи з того, що ухвала від 12.03.2012р. господарського суду Київської області набрала законної сили, є дійсною та у встановленому законом порядку не скасованою, приймаючи до уваги положення ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 19.03.2012р. справу прийнято до провадження суддею Любченко М.О.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на істотне порушення відповідачем умов договору оренди землі від 06.12.2007р. в частині внесення орендних платежів за користування земельною ділянкою.

Позивач у поясненнях №97/4 від 29.03.2012р. повідомив суд про ті обставини, що у лютому 2012р. відповідачем була погашена заборгованість з орендної плати за землю.

Відповідач в судові засідання 04.04.2012р., 18.04.2012р. не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 03150, м.Київ, Голосіївський район, вул.Лабораторна, буд.33/37.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 19.03.2012р., 04.04.2012р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 19.03.2012р., 04.04.2012р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ» , яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи повідомлень про вручення поштової кореспонденції №0103019407377, 0103019407369, 0103019405382, 0103019405374, суд дійшов висновку також про належне повідомлення позивача та прокурора про розгляд справи №5011-62/3483-2012.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що прокурор, позивач, відповідач в процесі розгляду справи так і не скористалися правами, передбаченими ст.ст.22, 29 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін та прокурора не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ст.13 Конституції України, ст.324 Цивільного кодексу України, ст.148 Господарського кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України, ст.324 Цивільного кодексу України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 06.12.2007р.) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду земліВ» .

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За умовами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 629 зазначеного нормативно-правового акту встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі ст.13 вказаного нормативно-правового акту визначено як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 06.12.2007р. між Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ» (орендар) був укладений договір оренди землі, який зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»при Держкомземі України в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.12.2007р. за номером 040733500817.

За умовами вказаного договору орендодавець передав згідно рішення №137-12-V від 16.08.2007р. Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, а орендар прийняв в строкове платне користування терміном на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,01 га, розташовану за адресою: вул.Гагаріна, 118, с.Капустинці Яготинського району Київської області в межах населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, для будівництва щогли радіо мобільного зв'язку.

Згідно із ст.10 закону України «Про оренду землі»(в редакції, яка діяла на момент укладання між сторонами спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю»визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада (ст.17 Закону України «Про плату за землю»).

У п.9 договору від 06.12.2007р. передбачено, що річна оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок власника землі в строки, встановлені законодавством для платників земельного податку.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту наданої прокурором до матеріалів справи довідки №1 від 25.01.2012р. Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ» по орендній платі за період з квітня 2009 року до грудня 2009 року становить 319,85 грн.

Одночасно, за поясненнями позивача, викладеними у поясненнях №97/4 від 29.03.2012р., у лютому 2012р. відповідачем була погашена заборгованість з орендної плати за землю в сумі 431 грн. Факт внесення відповідачем грошових коштів 16-17.02.2012р. в сумі 431 грн. підтверджується наданою до матеріалів справи банківською випискою по рахунку позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що заявлена прокурором до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 339,35 грн. погашена відповідачем до моменту звернення до суду з розглядуваним позовом, позовні вимоги прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ» в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 339,35 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, позов в частині визнання недійсним укладеного між Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ» договору від 06.12.2007р. оренди землі також не підлягає задоволенню з урахуванням наступних обставин.

За приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність підстав, з якими положення законодавства пов'язують визнання угод недійсними.

Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на істотне порушення відповідачем умов договору оренди землі від 06.12.2007р. в частині внесення орендних платежів за користування земельною ділянкою.

Проте, за висновками суду, невиконання стороною прийнятих на себе зобов'язань в порядку та строки, передбачені положеннями договору та законодавства, може бути підставою для розірвання договору, про не для визнання правочину недійсним, оскільки приписи названих вище норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України визнання угод недійсними не пов'язують з фактом виконання сторонами прав та обов'язків. Вказана правова позиція відображена у п.7 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Будь-яких інших підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 06.12.2007р. прокурором та позивачем не наведено, а судом не встановлено.

За таких обставин, виходячи з того, що прокурором і позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено підстав для визнання спірного договору від 06.12.2007р. недійсним (зокрема, не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення), позов Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області в частині визнання недійсним укладеного між Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ» договору від 06.12.2007р. оренди землі загальною площею 0,01 га, розташованої за адресою: вул.Гагаріна, 118, с.Капустинці Яготинського району Київської області, підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання позивача, яке надійшло на адресу господарського суду міста Києва 04.04.2012р., про припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 339,35 грн. у зв'язку зі сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ»заявленої до стягнення суми боргу, підлягає залишенню судом без задоволення, враховуючи, що грошові кошти у визначеному розмірі були перераховані відповідачем позивачу 16-17.02.2012р., тобто, до моменту звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у позові прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, м.Яготин до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ», м.Київ, про визнання недійсним укладеного між Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАКОМ» договору від 06.12.2007р. оренди землі загальною площею 0,01 га, розташованої за адресою: вул.Гагаріна, 118, с.Капустинці Яготинського району Київської області; стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 339,35 грн.

У судовому засіданні 18.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.04.2012р.

Суддя М.О.Любченко