Рішення

від 19.04.2012 по справі 5011-5/1707-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1707-2012 19.04.12

За позовом Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Конвент"

про стягнення 13 333, 39 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 03.03.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія "Конвент" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 13 333, 39 грн., в тому числі: 8 100, 00 грн. основного боргу, 1 199, 72 грн. пені, 59, 27 грн. інфляційних втрат, 232, 20 грн. 3% річних, 3 742, 20 грн. штрафу. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення залишку боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1707-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 28.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду міста Києва від 16.02.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/1707-2012, ухвалах господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. та 28.03.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 19.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 000365/11, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався протягом строку дії цього договору передавати покупцю у власність, а покупець -приймати та оплачувати товар (соки, нектари і соковмісні напої в асортименті, можливе постачання інших продуктів харчування).

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказується в накладній, що складається відповідно до замовлення покупця. Покупець складає та подає замовлення на поставку товару постачальнику на підставі прас-листа постачальника.

Ціна товару встановлюється постачальником на момент відвантаження згідно чинного прайс-листа, відображається в видатковій накладній та вважається погодженою між постачальником і покупцем за наявності печаток (штампів) та підписів уповноважених осіб. В цьому випадку накладні виконують функцію специфікації та є невід'ємною частиною даного договору. Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 14 календарних днів з дати постачання товару, вказаній в видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (вказаний в розділі 9 Договору) Київської філії постачальника, якою була здійснена поставка.

Згідно з п. 7.1. Договору він набирає чинності в момент підписання повноважними представниками сторін і діє до 01.01.2012 р. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відносини або переукласти договір на інших умовах, договір автоматично продовжується на один рік і на тих же умовах.

На виконання умов Договору позивач поставляв відповідачу замовлений останнім товар, зокрема, востаннє здійснив поставку товару на суму 18 711, 00 грн. на підставі видаткової накладної № КИ000366863 від 12.08.2011 р.

До матеріалів справи також долучено податкові накладні відносно спірної та інших поставок за укладеним між сторонами Договором.

У свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що підтверджується довідкою ПАТ "ОТП Банк" № 70-1-1/46 від 02.03.2012 р., з огляду на що та враховуючи повернення частини товару, борг відповідача перед позивачем склав 8 100, 00 грн.

11.11.2011 р. між сторонами підписувався акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.11.2011 р., відповідно до якого сальдо на користь позивача становило 9 700, 00 грн.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

При цьому, під час провадження у даній справі, відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав заперечень проти заявлених до стягнення сум та їх контр розрахунку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 14 календарних днів з дати постачання товару, вказаній в видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (вказаний в розділі 9 Договору) Київської філії постачальника, якою була здійснена поставка.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми, оплата якої прострочена,за кожен день прострочення оплати. Якщо прострочення оплати товару, який постачається за даним договором, буде продовжуватись більше 20 календарних днів, покупець зобов'язується, крім пені (п.4.2.), сплатити постачальнику штраф в розмірі 20 % від вартості партії товару, оплата якої прострочена.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у пстанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 199, 72 грн. та штраф у розмірі 3 742, 20 грн., розрахунок яких є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 59, 27 грн. інфляційних втрат та 232, 20 грн. 3% річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Конвент" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Раїси Окіпної, будинок 2, код ЄДРПОУ 24385358) на користь Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65007, місто Одеса, Малиновський район, провулок Високий, будинок 22, код ЄДРПОУ 22480087) 8 100 (вісім тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 1 199 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. пені, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 232 (двісті тридцять дві) грн. 20 коп. 3% річних, 3 742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн. 20 коп. штрафу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака