Рішення

від 18.04.2012 по справі 5015/904/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа№ 5015/904/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна», м.Львів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура ЛК», м.Львів

про стягнення 17 718,05 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -представник ( довіреність №35 від 30 січня 2012 року)

від відповідача - не з»явився

Права та обов»язким сторін , передбачені ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна», м.Львів, звернулось з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура ЛК», м.Львів, про стягнення 17 718,05 грн. заборгованості, у тому числі : 12385,00 грн. основного боргу; 94,78 грн. інфляційних нарахувань; 3-х процентів річних в сумі 246,98 грн; 1275,79 грн. пені, 3715,50 грн. штрафу; позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Провадження у справі порушено ухвалою від 07.03.2012 року, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 03.04.2012 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

Ухвалу про порушення провадження у справі позивач отримав 12.03.2012 року, а відповідач -10.03.2012 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

В судове засідання 03.04.2012 року позивач забезпечив явку повноважного представника, який подав в судовому засіданні витяг про перебування відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Витяг Серія АЖ №380651). Витяг містить відомості про відповідача, як про юридичну особу, яка включена до ЄДРПОУ, відомості про ідентифікаційний код юридичної особи - 36659463, місцезнаходження за адресою, яка відповідає вказаній позивачем у позовній заяві, а саме : 79040, Львівська область, місто Львів, Залізничний район, вулиця Патона, будинок.2.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 03.04.2012 року не забезпечив, хоча був належним чином і своєчасно повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; про причини незабезпечення явки повноважного представника та неподання на вимогу суду відзиву та документів які витребовувались, у тому числі й доказів погашення заборгованості, відповідач суду не повідомив та їх поважність не довів. Однак, суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи , з метою повного та всебічного з»ясування обставин у справі, надання відповідачу можливості скористатись наданими йому, як стороні в судовому процесі, правами.

В судове засідання 18.04.2012 року явку повноважного представника забезпечив позивач. З підстав, наведених у позовній заяві, поясненні вих.№95 від 02 квітня 2012 року та у письмовому підтвердженні (уточненні) суми заборгованості по заявлених вимогах станом на час розгляду справи, які датовані 17.04.2012 р за вих.№122, позивач просить позов задоволити.

Відповідач повторно явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребовуваних судом , згідно ухвал по справі документів ( у тому числі й доказів проведення з позивачем розрахунку за поставлений товар а, відповідно, доказів погашення заборгованості) відповідач суду не подав, із клопотаннями чи заявами до суду не звертався.

Матеріалами у справі підтверджується, що відповідач належним чином повідомлявся про судові засідання у справі; отримував ухвали суду за адресою, яка вказана у позовній заяві позивачем і відповідає місцезнаходженню відповідача, відомості про яке містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, однак правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України як стороні судового процесу, відповідач не скористався, причини та їх поважність такого суду не повідомив та не довів належним чином.

Згідно із ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов»язує й сторону у справі, зокрема позивача, з»ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі ( якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (На зазначене, зокрема, вказує Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 14.08.20-07 р 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року».

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір підлягає вирішенню господарським судом у строк не більше двох місяців від дати поступлення позовної заяви на розгляд до суду.

Враховуючи , що судом створено сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі , необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відсутність клопотань, заяв з боку відповідача , суд вбачає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони , вживати заходів до всебічного , повного та об»єктивного дослідження обставин справи.

Виконання перелічених обов»язків стороною відповідача не підтверджується у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура ЛК» 05 травня 2011 року укладено договір поставки за №05-5/11Н.

На виконання умов зазначеного договору ТзОВ «Джей Ей Еф Україна» було поставлено, а Товаристом з обмеженою відповідальністю «Мануфактура ЛК»було отримано продукцію, відповідно до :

:Рахунку на оплату по замовленню №2984 від 29.08.2011 року, накладної №1211768 від 01.09.2011 р на суму 3400,87 грн;

:Рахунку на оплату по замовленню №2998 від 29.08.2011 року, накладної №1211780 від 01.09.2011 року на суму 1360,36 грн;

:Рахунку на оплату по замовленню №3032 від 31.08.2011 року, накладної №1211818 від 01.09.2011 року на суму 11055,20 грн.;

:Рахунку на оплату по замовленню №3054 від 02.09.2011 року, накладної №1211839 від 02.09.2011 року на суму 3140,18 грн.

Загальна вартість отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура ЛК» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна»товару склала 18956,61 грн.

Згідно п.4.3.1 та п.4.3.2 вище зазначеного Договору покупець зобов»язувався здійснити остаточну оплату не пізніше чотирнадцяти календарних днів після відвантаження товару зі складу Постачальника та підписання видаткових накладних.

Таким чином, повністю за отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура ЛК»повинно було розрахуватися до 16 вересня 2011 року включно. До зазначеної дати відповідач розрахунку за отриманий товар не здійснив.

Сума основного боргу на дату пред»явлення позову становить 12385,00 грн.

03 листопада 2011 року позивач направив відповідачу претензію про оплату зазначеної заборгованості. Претензію відповідач отримав 05.11.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія претензії, копія фіскального чеку, копія списку відправлення кореспонденції та копія повідомлення про вручення поштового відправлення додано позивачем до позовних матеріалів). Відповіді на претензію позивач не отримав від відповідача.

06 лютого 2012 року відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений товар на загальну суму 6571,61 грн.

22 лютого 2012 року відповідач підтвердив заборгованість на суму 12385,00 грн, підписавши Акт звірки взаєморозрахунків ( копія акту звірки взаєморозрахунків у матеріалах справи).

За несвоєчасне виконання грошових зобов»язань, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22.11.96 р та ч.1 п.5.3 Договору :»У випадку прострочення оплати будь-якого платежу, передбаченого цим Договором, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення такого платежу», позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Сума пені, відповідно до розрахунку позивача, складає 1275,79 грн.

Згідно з ч.2 п.5.3 Договору : «Якщо строк прострочення будь-якого платежу, передбаченого цим договором, перевищує 1 (один) календарний місяць, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 30% (тридцяти відсотків) від суми простроченого платежу. Позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 3715,50 грн ( розрахунок штрафу у матеріалах справи).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу розмір інфляції за весь час прострочення платежу, що становить 94,78 грн, а також три проценти річних від простроченої суми, що становить 246,98 грн ( розрахунки додаються).

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

05 травня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір поставки товару №05-05/11Н від 05.05.2011 р. Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов»язання за договором виконав: в період дії договору поставив відповідачу товар, який визначений у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід»ємною частиною договору поставки.

Відповідач товар прийняв, про що свідчать зазначені вище, підписані повноважними представниками сторін та завірені їх печатками видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків за договором станом на 22.02.2012 року у якому сторони узгодили заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 12385,00 грн, виписки з банківського рахунку позивача в підтвердження поступлення від відповідача коштів в рахунок проведення розрахунку за отриманий товар. Жодних претензій щодо якості , кількості , найменування, одиниці виміру , ціни товару відповідач позивачу не пред»являв, проте отриманий товар оплатив частково.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір від 05.05.2011 року №05-05/11Н є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

За ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За нормами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; частиною 2 цієї статті прямо встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України штрафними санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. За нормами ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені на підставі ч.1 п. 5.3 договору, із врахуванням положень п.4 ст.231 ГК України, п.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в сумі 1275,79 грн, відповідно до розрахунку позивача. Відповідач вимогу позивача про стягнення пені не заперечив, зауважень, розбіжностей щодо проведеного розрахунку пені не висловив.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до ч.2 п.5.3 договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 3715,50 грн. Вимогу позивача про стягнення штрафу відповідач не заперечив, заперечень щодо розрахунку штрафу не висловив.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 246,98 грн. та інфляційні втрати в сумі 94,78 грн, відповідно до розрахунків позивача. Відповідач вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не заперечив, зауважень, розбіжностей щодо проведених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань не висловив.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив , не спростував належними та допустимими доказами.

Відповідач не звертався до суду із клопотаннями , заявами, зокрема, щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню з нього на користь позивача, виняткових випадків які б заслуговували на увагу суду для зменшення неустойки, як і причин неналежного виконання зобов»язань за договором, доказів добровільного виконання зобов»язання суду не навів. Позов підлягає задоволенню повністю.Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1,2,22,32,33,34,36,43,44, 49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Вирішив:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура ЛК»(ідентифікаційний код юридичної особи 36659463, місцезнаходження за адресою : 79040, Львівська область, місто Львів, Залізничний район, вулиця Патона, будинок.2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна «(ідентифікаційний код юридичної особи 34760531, місцезнаходження за адресою : 79035, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.147) 17 718,05 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 18.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.04.2012 р.

Суддя Кітаєва С.Б.