Рішення

від 18.10.2006 по справі 5/289-3726

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/289-3726

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2006 р.Справа № 5/289-3726

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрушків Г.З.             

Розглянув справу

        За   позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Тернопіль

        До  відповідача: Тернопільського обласного комунального підприємства „Лікувально-виробничі майстерні”, вул. Тролейбусна, 14 а, м. Тернопіль

За участю представників сторін:

     Позивача:     Гловак В.І. –гол. спеціаліст відділення (дор. № 03-105/1339 від 31.08.2006р.)

     відповідача: Оконь М.Н. - директор

         В розпочатому судовому засіданні представнику позивача та відповідача роз'яснено  права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

         Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом про стягнення з Тернопільського обласного комунального підприємства „Лікувально-виробничі майстерні” –2066грн.52коп., із них: 2000грн.00коп. адміністративно –господарських санкцій за не створення в 2005 році одного робочого місця для працевлаштування інваліда та 66грн.52коп. пені за несвоєчасну сплату даних санкцій.

         Відповідач відзиву на позов суду не надав, однак його повноважний представник в судовому засіданні повідомив, що у 2005 році на підприємстві не було створено робочих місць для працевлаштування інвалідів, і зазначив, що на даний час підприємство відповідача знаходиться на стадії ліквідації у зв'язку з прийняттям у 2005 році Тернопільською обласною радою рішення про ліквідацію Тернопільського обласного комунального підприємства „Лікувально-виробничі майстерні”.

У відповідності до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З огляду на те, що  ст. 20  Закону України „Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні” встановлює, що у разі несплати адміністративно-господарської санкції суб'єктом господарювання її стягнення проводиться за рішенням господарського суду, приймаючи до уваги  інформаційний лист Верховного суду України № 3.2.-2005 від 26.12.2005 року, дана справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача,  судом встановлено наступне:

-          Тернопільське обласне відділення  Фонду  України  соціального захисту інвалідів відповідно до Положення  “Про Фонд України соціального захисту   інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 18.07.1991р. №92  є юридичною особою і на нього  покладено контроль  за додержанням  підприємствами встановлених нормативів робочих  місць, призначених для працевлаштування інвалідів та здійснення  контролю за  своєчасним  і повним  надходженням  до бюджету  фонду коштів від  підприємств, які  не забезпечують  установлених нормативів  робочих  місць,  призначених  для  працевлаштування інвалідів.

         Порядок  встановлення нормативів робочих місць  для інвалідів  передбачено ст. 19  Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні “ (в редакції змін і доповнень  станом на 01.01.2005р.) –далі - Закон, відповідно до якої для  підприємств встановлюється  норматив місць  в розмірі  4-х відсотків від  загальної кількості   працюючих, а якщо  працює  від 8 до 25 чоловік –у  кількості  одного робочого місця.

       -  Як випливає із даних  Тернопільського обласного комунального підприємства „Лікувально-виробничі майстерні”,  зазначених у звіті  про  зайнятість  та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік, поданого ним (комунальним підприємством) до Фонду, середня облікова чисельність працівників  складала –8 осіб, відповідно до ст. 19 Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить одне робоче місце, проте як випливає із даних вказаних у звіті, відповідачем норматив   в  кількості    -  1 робоче місце  для інвалідів не визначено, і у 2005 році не працевлаштовано  жодного інваліда;

- згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. за №314 ( далі –Положення), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включаючи їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів;

-  Відповідач, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не надав суду доказів створення в установленому порядку робочих місць для інвалідів у межах нормативу, навпаки, його повноважний представник підтвердив факт нестворення відповідних робочих місць на підприємстві в 2005 році, не надав доказів його звернення до позивача, державну службу зайнятості чи в органи місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів для направлення на роботу інвалідів, а тому  зобов'язаний у відповідності  до ст. 20 Закону та пунктів 3-6 “Порядку сплати  підприємствами (об'єднаннями) , установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень фонду  соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання  цих  коштів”, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., сплатити  відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному  підприємстві  на одного працюючого, що становить 2000грн.00коп..

           Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 20 Закону, яка передбачає, що порушення підприємствами термінів сплати адміністративно-господарських санкцій  тягне  за  собою  нарахування  пені, відповідач повинен сплатити пеню в сумі 66рн.52коп. за несвоєчасну сплату даних санкцій.

        Відповідач на день розгляду спору не надав доказів сплати  штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 2000грн.00коп. та 66грн.52коп. пені за несвоєчасну сплату даних санкцій,  тому позов підлягає задоволенню як обгрунтовано заявлений і по суті неоспорений відповідачем.

       Державне  мито і витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

        Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85  ГПК України господарський суд  

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.   Стягнути з Тернопільського обласного комунального підприємства „Лікувально-виробничі майстерні”, вул. Тролейбусна, 14 а, м. Тернопіль ( код 21157674):

-  на користь Тернопільського обласного відділення Фонду України соціального захисту

інвалідів м. Тернопіль вул.Грушевського 8, (код 23588608) - 2000грн.00коп. адміністративно –господарських санкцій та 66грн.52коп. пені за несвоєчасну сплату даних санкцій.;

-          в доход  державного бюджету 102грн.00коп. державного мита;

         - на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м.Київ , пр.Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” , м. Львів , МФО 325707 , код ЄДРПОУ 30045370 - 118грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

3. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата

Суддя                                                                                          Г.З. Андрушків