Постанова

від 02.04.2012 по справі 2698/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 квітня 2012 р. № 2-а- 2698/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів

під головуванням судді Лук'яненко М.О.,

суддів Зоркіної Ю.В., Самойлової В.В.,

при секретарі судового засідання Тарасюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання їх протиправними

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова: №0001012302 від 20.02.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9433552 грн.; №0001022302 від 20.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 250835,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36862,00 грн. у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 195325,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22984,00 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ним відповідно до норм діючого законодавства на підставі первинних документів - укладених договорів, підписаних Актів наданих послуг (виконаних робіт), отриманих належним чином оформлених податкових накладних, занесених до реєстру виданих та отриманих податкових накладних - відображено ці операції у бухгалтерському обліку та у податковій звітності, на підставі чого сформовано податковий кредит. А отже, висновки акту перевірки в частині недодержання вимог ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Велтон.Телеком" з ТОВ "Компанія Бриз України" у грудні 2010 року та ТОВ "Інтехліс" у червні, липні та вересні 2011 року - є безпідставними. Також, посилався на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п.п5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенні, прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню. Крім того, зазначив, що посилання відповідача на те, що до складу другого і третього кварталів 2011 р. включається від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року, суперечать нормам п.150.1 ст.150 і п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в якій не зазначено обмежень щодо віднесення збитків минулого року до складу витрат, а тому позивач переніс від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке склалось за підсумками І кварталу 2011 року до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги адміністративного позову та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду пояснення, позиція яких повністю збігається з викладеною в письмових запереченнях, де зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фахівцями ДПІ у Київському районі міста Харкова 07.02.2012 року проведено виїзну перевірку ТОВ "Велтон. Телеком" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результати якої складено акт перевірки №390/235/35074228 від 07.02.2012 року (а.с.16 - 72 том 1).

В ході перевірки були встановлені порушення: ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України №435 від 16.01.2003р. із змінами та доповненнями в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Велтон. Телеком" з ТОВ "Компанія Бриз Україна" у грудні 2010 року та ТОВ "Інтехліс" у червні, липні та вересні 2011 року; пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, вимог п.138.2 ст.138, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 9 433 552 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього в сумі 250 835 грн., в тому числі по періодам: у грудні 2010 року на суму 14500 грн., у червні 2011 року на суму 103 392 грн., у липні 2011 року на суму 33 333 грн., у вересні 2011 року на суму 99 610 грн. та ін. (а.с.71 том 1)

ТОВ "Велтон. Телеком" не погодилось із висновками, викладеними в п.п.1-3 акту перевірки і 14.02.2012 року подало заперечення на акт перевірки №390/235/35074228 від 07.02.2012 р. (а.с. 147 - 153 том 1)

16.02.2012 року ДПІ у Київському районі міста Харкова, розглянувши заперечення позивача на акт перевірки, вважала висновки, викладені в акті перевірки позивача вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с.154 - 156 том 1)

На підставі акту перевірки №390/235/35074228 від 07.02.2012 р. ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення №0001012302 від 20.02.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 9433552 грн за ІІ-ІІІ квартал 2011 року. (а.с.157 том. 1) та податкове повідомлення-рішення №0001022302 від 20.02.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість у сумі 287697,00 грн. (а.с.157 том 1).

Відповідач, виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважав протиправним перенесення витрат, які декларувались позивачем в 2010 році потім в першому кварталі та другому кварталі 2011 року, саме до декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011 року, оскільки відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, до складу другого і третього кварталів 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

В той же час відповідачем не заперечується право позивача на суми його витрат, які декларувались позивачем в звітній декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та за перший квартал 2011 року.

Суд не погоджується з висновками податкової інспекції в цій частині виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс), норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Зокрема, було встановлено, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких, сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положення пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачають, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зі змісту вказаної норми не вбачається, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України містить заборону на врахування у другому - третьому кварталах 2011 року збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а тому, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат декларації за 2-3 квартали 2011 року.

Доводи відповідача, щодо того, що його позиція є тотожною з позицією законодавця при прийняті спірних норм Податкового кодексу України, спростовуються листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкового та митної політики від 10 листопада 2011 року №04-39/10-1160.

Вищенаведене свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0001012302 від 20.02.2012 року, а тому колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення № 0001012302 від 20.02.2012 рокує обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001022302 від 20.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 250835,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36862,00 грн. у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 195325,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22984,00 грн. суд зазначає наступне:

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме зазначено, що позивач порушив ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України №435 від 16.01.2003р. із змінами та доповненнями в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Велтон. Телеком" з ТОВ "Компанія Бриз Україна" у грудні 2010 року та ТОВ "Інтехліс" у червні, липні та вересні 2011 року; п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього в сумі 250 835 грн., в тому числі по періодам: у грудні 2010 року на суму 14500 грн., у червні 2011 року на суму 103 392 грн., у липні 2011 року на суму 33 333 грн., у вересні 2011 року на суму 99 610 грн..

За результатами перевірок зазначених контрагентів позивача, ДПІ у яких підприємства перебувають на податковому обліку було складено акти перевірок.

Відповідно до висновків вказаних актів перевірок зазначається, що ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було встановлено, що ТОВ "Компанія Бриз Україна" мала взаємовідносини з контрагентом ПП "Сарі" (код ЄДРПОУ 35913863), яке має стан платника - 7 (до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). Згідно інформації, отриманої з Кіровоградської ОДПІ, місцезнаходження ПП "Сарі" не відоме, за місцезнаходженням підприємство відсутнє. Крім того, ПП "Сарі" подало останню звітність по податку на прибуток за І квартал 2010 року, декларація визнана як недійсна, остання звітність по податку на додану вартість надана за жовтень 2010 року, декларації за лютий, березень, квітень, червень, вересень, жовтень 2010 року визнані як "недійсні". Враховуючи викладене, договори з продажу товарів, укладені між ТОВ "Компанія Бриз Україна" та ПП "Сарі", на думку податківцій не мають юридичної сили, а отже і договори, укладені між ТОВ "Компанія Бриз Україна" і ТОВ "Велтон.Телеком" є нікчемними (8-13 аркуші акту перевірки, а.с.23 - 28 том 1, а.с.92 - 151 том 3).

Також зазначається, що ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова листом від 01.02.2012 року №728/7/23-313 повідомила, що фахівцями інспекції складено акти перевірки ТОВ "Інтехліс", якими встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Інтехліс" має ознаки нереальності, а саме: на підприємстві відсутній рух активів, зобов'язань чи капіталу, платник не знаходиться за місцезнаходженням, відсутня інформація щодо найманих працівників (16 - 17 аркуші акту перевірки а.с. 31 -32 том 1; а.с.152 - 170 том 3)

У зв'язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення -рішення за №0001022302 від 20.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 250835,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36862,00 грн. позивач не погодився з ним у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 195325,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22984,00 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи, встановлено, що Позивач є оператором та провайдером телекомунікацій, який на підставі відповідних ліцензій надає телекомунікаційні послуги, і у кожному місці розташування (у приміщенні) телекомунікаційного обладнання - виносних концентраторів, НО8Т, згідно з умовами його експлуатації, встановлює системи кондиціювання, які час від часу необхідно перевіряти, чистити фільтри, для чого своїми силами демонтувати, та встановлювати (здійснювати монтаж) знову, що потребує спеціальних навиків.

Для здійснення робіт з обслуговування та ремонту системи кондиціювання, Позивач замовив у спеціалізованої організації - ТОВ «Компанія Бриз Україна»(код ЄДРПОУ 33478914), яка, згідно даних Єдиного ліцензійного реєстру, має відповідну ліцензію (серія АВ №316993), роботи з монтажу систем кондиціювання приміщень, а саме здійснення повторного монтажу перевірених демонтованих кондиціонерів.

Відповідно до рахунка-фактури №СФ-650 від 03.12.2010р. (а.с.160 том 1), платіжним дорученням №17590 від 06.12.2010р. (а.с.161 том 1), Позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 87 000,00грн.

На підтвердження виконання прийнятих на себе зобов'язань 30.12.2010р. Позивачем та ТОВ «Компанія Бриз Україна»оформлений належним чином Акт виконаних робіт (наданих послуг) без номера на суму 87 000,00грн., у тому числі ПДВ - 14 500,00грн. (а.с.162 том 1), який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців та даних Державної податкової служби України, розміщених на офіційному сайті, на дату вчинення правочину та на дату його виконання ТОВ «Компанія Бриз Україна»було зареєстроване, не перебувало в процесі припинення, не було припинено, мало чинне свідоцтво платника ПДВ.

ТОВ «Компанія Бриз Україна», керуючись п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», виписало податкову накладну №061215 від 06.12.2010р. на суму 87 000,00грн., у тому числі ПДВ -14 500,00грн., оформлену згідно з нормами чинного законодавства України (а.с.163 том 1). А Позивач, керуючись п.п.7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту, відобразив податкову накладну в реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки (сторінки 8, 27).

В судовому засіданні було встановлено, що Позивач є оператором та провайдером телекомунікацій, який на підставі відповідних ліцензій надає телекомунікаційні послуги, і для надання телекомунікаційних послуг утримує обладнання та апаратні комплекси центру обробки викликів, сервери, автоматичні системи розрахунків, які повинні обслуговуватись з метою безперебійного функціонування, а Позивач протягом червня, липня 2011 року не мав відповідного штатного працівника, який би здійснював таке обслуговування.

Крім того, для просування телекомунікаційних послуг потребує проведення відповідних рекламних акцій по інформуванню споживачів щодо цих послуг, тому, з метою здійснення своєї господарської діяльності, Позивач уклав з ТОВ «Інтехліс»(код ЄДРПОУ 35245557) наступні правочини:

- Договір №4П-06-11 від 01.06.2011р. на виконання робіт з технічного обслуговування обладнання та апаратних комплексів центру обробки викликів, серверів, автоматичних систем розрахунків Позивача у червні 2011р. на суму 200 000,00грн., у тому числі ПДВ - 33 333,33грн., (а.с. 164-166 том 1);

- Договір №1П-07-11 від 01.07.2011р. на виконання робіт з технічного обслуговування обладнання та апаратних комплексів центру обробки викликів, серверів, автоматичних систем розрахунків Позивача у липні 2011р. на суму 200 000,00грн., у тому числі ПДВ - 33 333,33грн. (а.с.170 - 171 том 1);

- Договір б/н від 21.03.2011р. на надання Позивачу послуг з виробництва та розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів Позивача шляхом розклеювання їх на під'їздах будинків у містах Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 25.03.2011р. по 31.05.2011р. на суму 196 000,00грн., у тому числі ПДВ - 32 666,67грн. (а.с. 176-177 том 1);

- Договір б/н від 23.05.2011р. на надання Позивачу послуг з виробництва та розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів Позивача шляхом розклеювання їх на під'їздах будинків у містах Харків, Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. на суму 224 353,80грн., у тому числі ПДВ - 37 392,30грн.(а.с.222 том 1);

- Договір б/н від 22.07.2011р. на надання Позивачу послуг з виробництва та розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів Позивача шляхом розклеювання їх на під'їздах будинків у містах Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. на суму 137 200,00грн., у тому числі ПДВ - 22 866,67грн. (а.с.106 - 107 том 2);

- Договір б/н від 25.08.2011р. на надання Позивачу послуг з виробництва та розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів Позивача шляхом розклеювання їх на під'їздах будинків у містах Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. на суму 127 400,00грн., у тому числі ПДВ - 21 233,33грн., (а.с.152 -153 том 2).

Відповідними платіжними дорученнями: №8620 від 23.06.2011р. (а.с.168 том 1), №9245 від 07.07.2011р.(а.с.174 том1), №7942 від 14.06.2011р.(а.с.220 том 1), №8532 від 21.06.2011р.(а.с.102 том 2), №8576 від 22.06.2011р. (а.с.103 том 2), №12873 від 09.09.2011р.(а.с.150 том 2), №12931 від 12.09.2011р. (а.с.196 том 2) - Позивач здійснив оплату за виконані роботи та надані послуги за вищевказаними правочинами.

На підтвердження виконання прийнятих на себе зобов'язань Позивачем та ТОВ «Інтехліс»оформлені належним чином Акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які підписані уповноваженими представниками та скріплений печатками: б/н від 30.06.2011р. (а.с.167 том 1), б/н від 31.07.2011р.(а.с.173 том 1), б/н від 09.06.2011р.(а.с. 219 том 1), б/н від 30.06.2011р. (а.с.101 том 2), б/н від 09.09.2011р. (а.с.149 том 2), б/н від 30.09.2011р.(а.с.195 том 2).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців та даних Державної податкової служби України, розміщених на офіційному сайті, на дату вчинення правочину та на дату його виконання ТОВ «Інтехліс»було зареєстроване, не перебувало в процесі припинення, не було припинено, мало свідоцтво платника ПДВ (не анульоване).

ТОВ «Інтехліс»виписало відповідні податкові накладні, оформлені згідно з нормами чинного законодавства України: №598 від 23.06.2011р. (а.с.169 том 1), №307 від 07.07.2011р. (а.с.175), №292 від 09.06.2011р.(а.с.221 том 1), №536 від 21.06.2011р. (а.с.104 том 2), №633 від 24.06.2011р. (а.с.105 том 2), №465 від 09.09.2011р.(а.с.151 том 2), №526 від 12.09.2011р. (а.с.526 том 2).

Виходячи із змісту вищезазначених правочинів, Позивач укладав з ТОВ «Компанія Бриз Україна»та ТОВ «Інтехліс»: договори на надання послуг, згідно з якими (ст.901 Цивільного кодексу України) одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, а також договори на виконання робіт, згідно з якими (ст.837 Цивільного кодексу України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ТОВ "Компанія Бриз Україна" і ТОВ "Інтехліс" рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстроване та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось сторонами у справі.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями та їх контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Також, чинне законодавство України, не передбачає для сторони цивільно-правової угоди, яка є платником податків обов'язку, щодо перевірки відповідності законодавству установчих документів своїх постачальників товару, умов для ведення ними господарської діяльності, наявність у них основних фондів, технічного персоналу та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зауважує, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова та ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова..

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення -рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові збір підлягає стягненню з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання їх протиправними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова: №0001012302 від 20.02.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9433552 грн.; №0001022302 від 20.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 250835,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36862,00 грн. у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 195325,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22984,00 грн..

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженої відповідальності "Велтон.Телеком" (код ЄДРПОУ 35074228) судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Головуючий М.О. Лук'яненко

Судді В.В.Самойлова

Ю.В.Зоркіна

Повний текст постанови виготовлено 6 квітня 2012 року.