Постанова

від 30.03.2012 по справі 17769/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 березня 2012 р. № 2-а- 17769/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Тарасюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватне підприємство "Гарант АМВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство "Гарант АМВ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд: скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача №0006552305, №0006542305 від 21.12.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно свідоцтва серії А00 №507340 приватне підприємство "Гарант АМВ" (далі за текстом ПП "Гарант АМВ"), як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.11.2005 року за №14801020000019284 (а. с. 71 т. 1).

Відповідача взято на облік я к платника податків в органах Державної податкової служби з 12.12.2005 року за реєстраційним номером 15816, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 01.07.2008 року №36480 (а. с. 74 т. 1).

ПП "Гарант АМВ" є платником податку на додану вартість, згідно до свідоцтва №28324851 від 22.12.2005 року (а. с. 73 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ були винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на акт перевірки від 13.12.2011 за №5932/23-05/33897782 (а. с. 18-61 т. 1).

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме зазначено про те, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ "Техно-Асавир" (код ЄДРПОУ 36457640), ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055), ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код ЄДРПОУ 36457279), ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (код ЄДРПОУ 36988128), ТОВ "Промспец консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549).

За результатами перевірок зазначених контрагентів позивача, ДПІ у яких підприємства перебувають на податковому обліку було складено акти перевірок.

Відповідно до висновків вказаних актів перевірок зазначається, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагентів позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Також ДПІ зазначає, що вказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами та всі укладені правочини між позивачем та контрагентами вважаються нікчемними.

У зв'язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення -рішення за №0006552305 від 21.12.2011 року на загальну суму 247080,75 грн. (а. с.9 т. 1) та податкове повідомлення-рішення за №0006542305 від 21.12.2011 року га загальну суму 382331,00 грн. (а. с. 10 т. 1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи, між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та "Тех-Агромаркетинг" (Продавець) (код ЄДРПОУ 36988128) було укладено договір купівлі - продажу №6/1 від 01.06.2010 року (а. с. 76 т. 1). Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи видатковими накладними: №8/02 від 02.08.2010 року на загальну суму 74995,74 грн. в т. ч. ПДВ - 12499,29 грн. , №7/1 від 01.07.2010 року на загальну суму 101421,00 грн. в т. ч. ПДВ - 16903,50 грн. (а. с. 84 т. 1), №9/1 від 01.09.2010 року на загальну суму 26721,72 грн. в т. ч. ПДВ - 4453,62 грн., №6/1 від 01.06.2010 року на загальну суму 81982,24 грн. в т. ч. ПДВ - 13663,71 грн. (а. с. 87-88 т. 1); податковими накладними: №1248 від 01.09.2010 року на загальну суму - 26721,72 грн. в т. ч. ПДВ - 4453,62 грн., №994 від 02.08.2010 року на загальну суму - 74995,74 грн. в т. ч. ПДВ - 12499,29 грн., №700 від 01.07.2010 року на загальну суму - 101421,00 грн. в т. ч. ПДВ - 16903,50 грн., №418 від 01.06.2010 року на загальну суму - 81982,24 грн. в т. ч. ПДВ - 13663,71 грн. (а. с. 95-98 т. 1); виписками з банку (а. с. 105-106 т. 1); звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 114-116 т. 1).

Також судом встановлено, що між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та ТОВ "Техно-Асавир" (Продавець) (код ЄДРПОУ 36457640) було укладено договір купівлі - продажу №9/1 від 01.09.2009 (а. с. 78 т. 1). Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи видатковими накладними: №1/4 від 04.01.2010 року на загальну суму 46470,60 грн. в т. ч. ПДВ - 7745,10 грн., №11/2 від 02.11.2009 року на загальну суму 44916,30 грн. в т. ч. ПДВ - 7486,05 грн., №12/21 від 21.12.2009 року на загальну суму 56057,40 грн. в т. ч. ПДВ - 9342,90 грн., №9/15 від 15.09.2009 року на загальну суму 24512,00 грн. в т. ч. ПДВ - 4085,33 грн., №10/1 від 01.10.2009 року на загальну суму 63941,22 грн. в т. ч. ПДВ - 10656,87 грн. (а. с. 90-92 т. 1); податковими накладними: №8 від 04.01.2010 року на загальну суму - 46470,60 грн. в т. ч. ПДВ - 7745,10 грн. (а. с. 100 т. 1), №464 від 21.12.209 року на загальну суму - 56057,40 грн. в т. ч. ПДВ - 9342,90 грн., №279 від 02.11.2009 року на загальну суму - 44916,30 грн. в т. ч. ПДВ - 7486,05 грн., №54 від 15.09.2009 року на загальну суму - 24512,00 грн. в т. ч. ПДВ - 4085,33 грн., №148 від 01.10.2009 року на загальну суму - 63941,22 грн. в т. ч. ПДВ - 10656,87 грн. (а. с. 102-103 т. 1); виписками з банку (а. с. 120 т. 1); звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 107-111 т. 1).

Крім того, між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та ТОВ "Промтехноопт" (Продавець) (код ЄДРПОУ 37092055) було укладено договір купівлі - продажу №2/1 від 01.02.2011 року (а. с. 80 т. 1). Підтвердженням придбання товару є видаткова накладна №3/1 від 01.03.2011 року на загальну суму - 40838,40 грн. в т ч. ПДВ - 6806,40 грн. (а. с. 83 т. 1); податкова накладна №59 від 01.03.2011 року на загальну суму - 40838,40 грн. в т. ч. 6806,40 грн. (а. с. 104 т. 1); виписками з банку (а. с. 107 зі зворотного боку т. 1); звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 119 т. 1).

Також, між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (Продавець) (код ЄДРПОУ 36457279) було укладено договір купівлі - продажу №1/4 від 04.01.2010 року (а. с. 77 т. 1). Підтвердженням придбання товару є видаткові накладні: №5/5 від 05.05.2010 року на загальну суму - 60201,72 грн. в т. ч. ПДВ - 10033,62 грн., №3/1 від 01.03.2010 року на загальну суму 50168,90 грн. в т. ч. ПДВ - 8361,48 грн., №4/1 від 01.04.2010 року на загальну суму 126115,20 грн. вт. ч. ПДВ - 21019,20 грн., №2/1 від 01.02.2010 року на загальну суму - 161587,62 грн. в т. ч. ПДВ - 26931,26 грн. (а. с. 88-90 т. 1); податковими накладними: №1724 від 05.05.2010 року на загальну суму 60201,72 грн. в т. ч. ПДВ - 10033,62 грн. (а. с. 95 т. 1), №1132 від 01.04.2010 року на загальну суму - 126115,20 грн. в т. ч. ПДВ - 21019,20 грн. (а. с. 99 т. 1), №434 від 01.03.2010 року на загальну суму - 50168,90 грн. в т. ч. ПДВ - 8361,48 грн., №159 від 01.02.2010 року на загальну суму - 161587,62 грн. в т. ч. ПДВ - 26931,26 грн. (а. с. 100-101 т. 1), виписками з банку (а. с. 105, 120 зі зворотного боку т. 1), звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 111-115 т. 1).

Судом встановлено, що між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та ТОВ "Промспец консалтинг" (Продавець) (код ЄДРПОУ 37091549) було укладено договір купівлі - продажу №9/1 від 01.09.2010 року (а. с. 81 т. 1). Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи видатковими накладними: №10/1 від 01.10.2010 року на загальну суму 11016,00 грн. в т. ч. ПДВ - 1836,00 грн., №1/4 від 04.01.2011 року на загальну суму - 33758,64 грн. в т. ч. ПДВ - 5626,44 грн., №12/1 від 01.12.2010 року на загальну суму - 30654,00 грн. в т. ч. ПДВ - 5109,00 грн., №11/2 від 02.11.2010 року на загальну суму - 108471,65 грн. в т. ч. ПДВ - 18078,61 грн., №9/1 від 01.09.2010 року на загальну суму - 83370,60 грн. в т. ч. ПДВ - 13895,10 грн. (а. с. 85-87 т. 1), податковими накладними: №2126 від 01.12.2010 року на загальну суму - 30654,00 грн. в т. ч. ПДВ - 5109,00 грн., №1218 від 02.11.2010 року на загальну суму - 108471,65 грн. в т. ч. ПДВ - 18078,61 грн., №17 від 01.09.2010 року на загальну суму - 83370,60 грн. в т. ч. ПДВ - 13895,10 грн., №453 від 01.10.2010 року на загальну суму - 11016,00 грн. в т. ч. ПДВ - 1836,00 грн. (а. с. 93-94 зі зворотного боку т. 1), №24 від 04.01.2011 року на загальну суму - 33758,64 грн. в т. ч. ПДВ - 5626,44 грн. (а. с. 104 т. 1); виписками з банку (а. с. 106-107 зі зворотного боку т. 1); звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 116 - 119 зі зворотного боку т. 1).

Між іншим, судом встановлено, що поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні договором на оренду автомобіля від 01.03.2008 року укладеним між ПП "Гарант АМВ" (Орендар) та громадянином ОСОБА_1 (Орендодавець) (а. с. 134 т. 1).

Товари отримані ПП "Гарант АМВ" по вищевказаним договорам купівлі - продажу були реалізовані в процесі здійснення господарської діяльності Позивача відповідно до договорів наявних в матеріалах справи, де ПП "Гарант АМВ" виступає як продавець товару.

З приводу зберігання купленого товару, Позивач пояснив наступне, що підприємство не потребує складських приміщень, так як отримуваний товар від контрагентів реалізується в день покупки товару. Якщо виникає необхідність для зберігання та розміщення товару, ПП "Гарант АМВ" використовує офісне приміщення за адресою: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 25, оф. 409, на підставі договору оренди №18 від 22.12.2008 року (а. с. 57-62 т. 1).

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ТОВ "Тех-Агромаркетинг", ТОВ "Техно-Асавир", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Прмспец консалтинг" рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстроване та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось сторонами у справі.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями та їх контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Також, чинне законодавство України, не передбачає для сторони цивільно-правової угоди, яка є платником податків обов'язку, щодо перевірки відповідності законодавству установчих документів своїх постачальників товару, умов для ведення ними господарської діяльності, наявність у них основних фондів, технічного персоналу та дотримання ними вимог податкового законодавства.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення -рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів -договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі товари, поставлені контрагентами позивача, були використані останнім у його господарської діяльності з митою отримання прибутку. Поставлені товари були прийняті ПП "Гарант-АМВ" згідно актів прийому-передачі виконаних робот, на адресу замовника були виписані відповідні податкові накладні. Вартість поставлених товарів була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень.

Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності ПП "Гарант АМВ", відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду надано не було.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", а також ст. 3 п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведене суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант АМВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0006552305, №0006542305 від 21.12.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2012 року.