Постанова

від 19.04.2012 по справі 1621/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2012 р. № 2-а- 1621/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання - Зеленькова О.В.

представників позивача -Омельченко О.В., відповідача -Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Коннектор Автотранссервіс" Відкритого акціонерного товариства "Коннектор" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Дочірнє підприємство "Коннектор Автотранссервіс" Відкритого акціонерного товариства "Коннектор", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова , в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 01.02.2012 року №0000212330.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки № 142/233/30035522 від 19.01.2012 року висновки ДПІ про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та ПАТ "Коннектор" є хибними, наполягав на правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 року допущено заміну відповідача в порядку правонаступництва з Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова на Основ'янську міжрайонну Державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідач, Основ'янська міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки, зазнаючи, що факт визнання угод нікчемними та безпідставність складання податкових накладних контрагентом ПАТ "Коннектор" в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ДП "Коннектор Автотранссервіс" ВАТ "Коннектор" податкового кредиту за операціями з поставки товарів від ПАТ "Коннектор" які фактично не відбулися.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Дочірнє підприємство "Коннектор Автотранссервіс" Відкритого акціонерного товариства "Коннектор" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в ДПІ у Червонозоводському районі міста Харкова та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

ДПІ у Червонозоводському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ДП "Коннектор Автотранссервіс", код за ЄДРПОУ 30035522, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ "Коннектор", код за ЄДРПОУ 14312275, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2011р., про що складено акт № 142/233/30035522 від 19.01.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Червонозоводському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212330 від 01 лютого 2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 26924 грн. та штрафні санкції на суму 1 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки № 142/233/30035522 від 19.01.2012 року висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 26924 за травень 2011р у сумі 7849 грн. за червень 2011 року у сумі 8140 грн., за серпень 2011р у сумі 10935 грн.; порушення ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 228,1 ст. 216 Цивільного кодексу України не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПАТ "Коннектор" на суму сформованого податкового кредиту на загальну суму 26924грн., у т. ч . за травень 2011р у сумі 7849 грн. за червень 2011 року у сумі 8140 грн., за серпень 2011р у сумі 10935грн.

З акту перевірки вбачається, що на адресу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова листом від 15.09.2011 року № 4645/7/23-218 надійшов акт від 31.08.2011 року № 2843/23-212/30590155 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Фірми "Ліон" ( податковий номер 30590155) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий - травень 2011 року., та встановлено, по - перше , не можливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Ліон" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, по друге - порушення ч.1. ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Ліон" з підприємствами - покупцями.

Крім того перевіркою встановлено що ТОВ "Ліон" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в наслідок чого у ТОВ фірми " Ліон " встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів ( робіт, послуг) підприємствам - покупцям за період з лютого 2011 року по червень 2011 року у розумінні п. 4.1. ст. 4 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" ( з урахуванням змін та доповнень) та ст. 134, 135 Податкового кодексу України.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова здійснила проведення перевірки ПАТ "Коннектор" господарський відносинах з ТОВ фірмою "Ліон" за лютий 2011 року. На підставі чого було складено акт перевірки від 02.12.2011 року № 6579/233/14312275. В ході перевірки встановлено, ПАТ "Коннектор" надано не повний пакет документів, а саме не надані первинні документи по транспортуванню прутків, листів, проволоки, труб, та інше по договору від 01.02.2011 року № 11-4 іншим покупцям. Згідно наявних документів, на підставі яких проводилася перевірка, не виявлено транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, відсутня транспортна документація для перевезення ТМЦ.

Таким чином в результаті дослідження ланцюгу постачання щодо взаємовідносин ДП "Коннектор Автотранссервіс" з платником податків ПАТ "Коннектор", а він в свою чергу з ТОВ Фірми "Ліон" за період травень - червень 2011 року, відповідач прийшов до висновку про заниження податку на додану вартість на загальну суму 26924 за травень 2011р у сумі 7849 грн. за червень 2011 року у сумі 8140 грн., за серпень 2011р. у сумі 10935 грн. на порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем, ДП "Коннектор Автотранссервіс" ВАТ "Коннектор" (як покупцем) та ВАТ "Коннектор" (як продавцем) було укладено договір поставки товарів №30/01-02 від 1 січня 2010 р. Згідно п 4.1. договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю в кількості, якості, асортименті, комплектності згідно умов даного договору, які визначені в додатках, відповідно до накладної або акту приймання-передачі. Пунктом 7.4. передача товару здійснюється на складі продавця за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 98. В випадку, якщо прийнятий покупцем товар, не продається покупцем третім особам в день його прийняття від продавця, товар передається продавцю на зберігання на підставі окремого договору. У випадку, якщо переданий на зберігання товар не отримується покупцем до подальшого продажу третім особам, продавець зберігає товар до його витребування третіми особами на підставі договорів з ними.

Зазначена господарська операція ДП "Коннектор Автотранссервіс" ВАТ "Коннектор" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: договором №30/01-02 від 01 січня 2010 р.; видатковими накладними № 180а від 30 травня 2011 р. на суму 48837,60 грн., в тому числі ПДВ 8139,60 грн., № 180б від 30 травня 2011 р. на суму 47093,40 грн., в тому числі ПДВ 7848,90 грн., № 180в від 30 травня 2011 р. на суму 35930,52 грн., в тому числі ПДВ 5988,42 грн., № 180г від 30 травня 2011 р. на суму 29681,38, в тому числі ПДВ 4946,90 грн.; податковими накладними №3001 від 30.05.2011 року, №3002 від 30.05.2011 року, №3003 від 30.05.2011 року, №3004 від 30.05.2011 року на загальну суму податку на додану вартість 26924,00 грн.; договором зберігання № 7/06-6 від 14 грудня 2005 р. між ДП "Коннектор Автотранссервіс" ВАТ "Коннектор" та ВАТ "Коннектор", актом прийому - передачі на зберігання товару від 30.05.2011р.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість у травні-серпні 2011 року регламентовані п.198.1. ст.. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, накладних та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно договору зберігання № 7/06-6 від 14 грудня 2005 р. між ДП "Коннектор Автотранссервіс" та ВАТ "Коннектор" та акту прийому - передачі від 30.05.2011 року придбаний товар того ж дня було передано на зберігання ВАТ „Коннектор" за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 98, що відповідає умовам п. 7.4 договору поставки №30/01-02 від 01 січня 2010 р.

Судом встановлено, що постачальник товару, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названим договором поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором поставки товару, накладними, податковими накладними, договором зберігання та актом прийому - передачі товару на зберігання.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем товару у ВАТ "Коннектор", здійснювався саме в межах господарської діяльності, з метою подальшої реалізації товару ТОВ «Еквіта-с», що підтверджується договором поставки від 04.06.2011 року укладеним між ДП "Коннектор Автотранссервіс" ВАТ "Коннектор" (як продавцем) та ТОВ «Еквіта-с» (як покупцем), продавець зобов'язується продати ( передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товар пруток алюмінієвий АМГ -2 d 14 - 515 кг, АМГ -2 d 16 - 270 кг, АМГ-2 d 20 - 405 кг, АМГ -2 а 18 - 200 кг, АМГ -2 d 42 - 500 кг. Ціна товару, що поставляється становить 135000,00 грн., в тому числі ПДВ 22500,00 грн. Передача-прийняття товару здійснюється на складі за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 98. Покупець забирає та вивозить товар в зазначеному місці власними силами.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи отриманий товар не реалізований у зв'язку з чим на адресу ТОВ «Еквіта-с» направлено претензію від 15.02.2012 року.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000212330 обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Коннектор Автотранссервіс" Відкритого акціонерного товариства "Коннектор" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 01.02.2012 року №0000212330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Коннектор Автотранссервіс" Відкритого акціонерного товариства "Коннектор" (61140, м. Харків пр. Гагаріна б. 98, код 30035522) витрати по сплаті судового збору у розмірі 269,24 грн. (двісті шістдесят дев'ять грн. 24 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2012 року.

Суддя Волошин Д.А.