Рішення

від 10.11.2008 по справі 6/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/130

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.11.08 р.                                                                                                       Справа № 6/130                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі  Настич Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч, Автономна Республіка Крим

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімаргл” м.Донецьк

третьої особи

про стягнення  260 931грн. 49коп.      

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача –  не з”явився

від відповідача –  Гуляєв О.О. - представник по довіреності від 14.04.2008р.

від третьої особи -

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч, Автономна Республіка Крим, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімаргл” м.Донецьк вартості робіт по доробці металопрокату у сумі 140 258грн. 93коп., вартості збереження товару у сумі 7 250грн. 81коп., заборгованості за непоставлений товар у сумі 113 421грн. 75коп. відповідно договору купівлі-продажу №7-26/06 від 26.06.2007р. (Усього 260 931грн. 49коп.)

         Справа слуханням неодноразово відкладалася для представлення сторонами додаткових документів, необхідних для  вирішення спору по суті. Такі документи були представлені суду.  

         Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.07.2008р. заперечив проти позовних вимог та пояснив, що станом на 27.06.2008р. строк позовної давності передбачений ст.269 ГК України сплинув. Також пояснив, що при здійсненні приймання продукції за якістю позивачем були порушені п.п.16,23,29 Інструкції П-7. Крім того, наполягає на тому, що позивачем не доведений факт поставки відповідачем неякісної продукції, в зв'язку з чим відсутнє зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат по доопрацюванню не якісного металопрокату на 140 258грн. 93коп.              

         Позивач у поясненні вих.№16/280 від 19.08.2008р. заперечив на доводи відповідача та пояснив, що відповідно ст.681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність у один рік, яка обчислюється з дня виявлення недоліків, у межах строків, встановлених статтею 682 даного кодексу, а якщо на товар встановлений гарантійний строк (термін придатності), з дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку. Також наполягає на тому, що договором купівлі-продажу №7-26/06 не передбачений порядок прийомки продукції по кількості та якості відповідно Інструкції про приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості та якості.      

           3 вересня 2008р. позивач надав уточнення позовних вимог, у порядку ст..22 ГПК України, в якому пояснив, що частина відвантаженого товару ТОВ „Сімаргл” у адресу ВАТ  “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч у кількості 49,93тн підлягала дороботці (усуненню дефектів - різана смуга),  частина-виготовленню смуг з листа, поставленого замість смуги. Дані листи були поставлені як компенсація за недопоставлений смуговий металопрокат відповідно листа №03/12-1 від 03.12.2007р. Згідно  кошторисної калькуляції витрати на доробку  різаної смуги та виготовлення смуг з листа склали 140 258грн. 93коп. Крім того зазначив, що  ВАТ  “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч здійснило розрахунок за зберігання та  навантажувальні роботи металопрокату по тарифам, аналогічним діючим договорам з іншими організаціями, де були  враховані період зберігання, займана площа, погрузочно– розвантажувальні роботи.  Зайво відвантажений товар  був прийнятий на зберігання по накладним №1809/3 та 1809/4 від 18.09.2007р. Таким чином, позивач вказує на те, що по додатковій угоді №1 від 26.06.2007р. та №4 від 14.08.2007р. до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. було відвантажено товару на суму 839 269грн. 45коп. Оплата по даним угодам склала 978 878грн. 33коп. Повернення грошових коштів за недопоставлений  товар по додатковій угоді №4 від 14.08.2007р. до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. склало 26 187грн. 13коп. Крім того, заборгованість за зберігання та доробку  металопрокату за додатковою угодою №1 від 26.06.2007р. до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. склала 7 250грн. 81коп. та 140 248грн. 93коп. відповідно. Тому просить суд стягнути з відповідача 140 258грн. 93коп. за доробку металопрокату, 7 250грн. 81коп. – за зберігання металопрокату та 113 421грн. 75коп. – заборгованості за недопоставлений товар. (Усього 264 711грн. 09коп.). Суд приймає до уваги дане уточнення та розглядає справу по суті.

          У процесі слухання справи відповідач надав клопотання, в якому зазначив, що  ТОВ „Сімаргл” приймає усі можливі дії спрямовані на продаж металопродукції з метою отримання коштів та погашення боргу перед Відкритим акціонерним товариством “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч, Автономна Республіка Крим по договору №7/26-06 від 26.06.2007р. який складає 87 884грн. 80коп.  Тому, просить суд  відстрочити стягнення коштів у розмірі 87 884грн. 80коп. на один рік, у зв”язку з важким фінансовим становищем підприємства.

         Ухвалою від 23.09.2008р. господарський суд за клопотанням сторін продовжив строк розгляду справи на три місяця, відповідно ст.69 ГПК України.

         21 жовтня 2008р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення  підстав позовних вимог, у порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить суд відповідно ст.693 ЦК України стягнути з ТОВ „Сімаргл” 117 201грн. 35коп. попередньої оплати. А також, відповідно позовної заяви 140 258грн. 93коп. - за доробку металопрокату, 7 250грн. 81коп. – за зберігання металопрокату. (Усього 264 711грн. 09коп.). Суд приймає до уваги дане уточнення та розглядає справу по суті.

         03 листопада відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності, в якій зазначає, що за приписами п.8 ст. 269 ЦК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених товарів. Але як пояснив відповідач, строк між встановленням позивачем факту поставки не якісною продукції та зверненням з позовом до суду складає 9 місяців 10 днів. Тому, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення 140 258грн.93коп.  

         У письмових поясненнях від 31.10.2008р. на уточнення позовних вимог позивачем, відповідач зазначив, що ТОВ „Сімаргл” не відвантажував смуги вказані у акті №27 від 17.09.2007р. на адресу позивача в цей день або раніше. Крім того, наполягає на тому, що акт № 27 від 17.09.2007р. не має юридичної сили та не може бути прийняти судом як доказ. також вказує на те, що визнає борг у сумі 86 884грн. 80коп., але вважає доказом існування боргу відповідача по договору №5-17-05 від 17.05.2007р. та зарахування коштів у розмірі 30 316грн. 55коп. є той факт, що позивач звертався  до господарського суду Донецької області з позовною заявою №16/112 від 26.03.2008р. згідно якої сумарна заборгованість відповідача по двом договорам складала 119 800грн.

          Позивач у засідання суду 10.11.2008р. не з”явився.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника відповідача , суд –

в с т а н о в и в :

          26 липня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч, Автономна Республіка Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сімаргл” м.Донецьк був укладений договір №7-26/06, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов”язання передати у власність позивача металопрокат в кількості, асортименті, маркою та на умовах оговорених у додаткових узгодженнях до даного договору,  а позивач зобов”язався прийняти та своєчасно оплатити  його вартість.

          26 червня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч, Автономна Республіка Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сімаргл” м.Донецьк підписано додаткове узгодження № 1 до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. відповідно якого відповідач зобов”язався поставити у адресу позивача металопрокат, сертифікований DNV та такий, що відповідає вимогам ДОСТів 103-76 і 82-70 на суму 792 016грн. 88коп.

          Пунктом 7 додаткової угоди  № 1  від 26.06.2007р. до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. сторони передбачили, що розрахунки за поставлений металопрокат здійснюються позивачем шляхом  перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на умовах 50% передоплати та 50% в термін трьох банківських днів від дати поставки.

          Додатковим узгодженням від 07.08.2007р. до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. сторони змінили умови п.7 додаткової угоди  № 1  від 26.06.2007р. та встановили, що розрахунки за поставлений металопрокат здійснюються позивачем шляхом  перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на умовах 100% передоплати.

         14 серпня 2007р. сторони уклали додаткову угоду №4 до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. відповідно якої відповідач зобов”язався поставити позивачу  сталеві профільні (квадратні) труби на суму 186 681грн. 80коп., а позивач зобов”язався сплатити поставлений металопрокат на умовах 100% передоплати.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

         Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов”язань у повному обсязі, де він у виконання умов укладеного договору та додаткових угод  № 1  від 26.06.2007р.  і №4 від 14.08.2007р. до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. на підставі виставлених відповідачем рахунків №1408/2 від 14.08.2007р., №3007/2 від 30.07.2007р., №0307/1 від 03.07.2007р. в якості передоплати для поставки металопрокату платіжними дорученнями №2638 від 12.07.2007р., №2958 від 07.08.2007р., №2976 від 08.08.2007р., №3535 від 13.09.2007р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 978 878грн. 33коп.  У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази перерахування грошових коштів, а саме: платіжні доручення  про перерахування  передоплати  для поставки  металопрокату.

Пунктом 2 додаткової угоди  № 1  від 26.06.2007р. до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. сторони встановили, що відповідач повинен здійснити поставку  металопрокату в термін п”ятидесяти днів з моменту надходження 50% передоплати на його поточний рахунок.

У додатковій  угоді №4 до договору №7-26/06 від 26.06.2007р. сторони встановили, що поставка металопрокату здійснюється відповідачем в термін сорока календарних днів з моменту надходження 100% передоплати на поточний рахунок відповідача.

Але відповідач взяті на себе договірні зобов'язання  перед позивачем виконав частково та у період  з 06.09.2007р. по 19.10.2007р. відвантажив у адресу позивача металопрокат на суму 833 489грн. 85коп., що підтверджується накладними, а також здійснив повернення грошових коштів на суму 28 187грн. 13коп. про що свідчать банківські виписки. В результаті чого до теперішнього часу   металопрокат  на суму 117 201грн. 35коп.  не поставлений та  грошові кошти у вказаній сумі  позивачу  також не повернуті.

Статтею 693 ЦК України передбачено,  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки позивачу до теперішнього часу  металопрокат у сумі 117 201грн. 35коп. не поставлений  та грошові кошти у  вказаній сумі не повернуті, то суд вважає вимоги позивача   в цій частині позову обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

          Суд відхиляє доводи відповідача, стосовно того, що доказом існування боргу відповідача по договору №5-17-05 від 17.05.2007р. та зарахуванням коштів у розмірі 30 316грн. 55коп. є той факт, що позивач звертався до господарського суду Донецької області з позовною заявою №16/112 від 26.03.2008р. та зазначена сума на яку посилається Відкрите акціонерне товариство “Суднобудівний завод “Залів”  у своєму розрахунку не відносяться до договору №7/26-06 від 26.06.2007р., оскільки судом можуть бути прийняті до уваги лише ті факти, які встановлені рішенням господарського суду, але як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №16/112 від 26.03.2008р. була повернута господарським судом Донецької області без розгляду.

          Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати за доробку неякісного металопрокату, які згідно кошторисної калькуляції склали 140 258грн. 93коп. Позивач мотивує свої вимоги тим, що частина відвантаженого ТОВ „Сімаргл” у адресу Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч, Автономна Республіка Крим у кількості 49,93тн підлягала доробці, а саме усуненню дефектів-різана смуга та виготовленню смуг з листа, поставленого замість смуги.

         Суд вважає дані вимоги позивача не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

         Відповідно до ст. 678 ЦК України обов”язок  відшкодувати витрати пов”язані з доробкою неякісної продукції покладається на відповідача виключно у випадку поставки ним неякісної продукції. Факт поставки неякісної металопродукції  повинен бути доведений позивачем матеріалами справи.

          Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

         Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Як на підставу своїх вимог позивач посилається на акт №27 від  17.09.2007р. та стверджує, що саме від ТОВ „Сімаргл” 17.09.2007р. він отримав смугу стальну гарячекатану. Але дослідивши вказаний акт суд не може встановити, що цей акт стосується саме металопродукції поставленої відповідачем, а не будь-яким іншим підприємством, так як  у акті відсутні найменування одержувача металопродукції, його адреса, час початку і закінчення приймання продукції, найменування і адреса  постачальника, виробника (відправника), дата і номер накладної по якій отримана металопродукція. Акт повинен бути завірений керівником підприємства, а не іншою особою.

          До цього ж згідно акту №27 від 17.09.2007р. приймався наступний металопрокат: смуга 150х10, смуга 200х15, смуга 200х25, смуга 300х30.

          Відповідач не відвантажував смуги вказані у акті №27 від 17.09.2007р. на адресу позивача в цей день або раніше.

          Металопродукцію, а саме: смугу 150х10, смугу 200х15, смугу 200х25, смуга 300х30 відповідач передав позивачу по накладній №1809/2 від 18.09.2007р. та накладній №1809/1 від 18.09.2007р.

          Також згідно акту звірки розрахунків між сторонами станом на 03.12.2007р., який був наданий позивачем до позовної заяви вказані дати поставки конкретного виду металопрокату (смуг). Згідно цього ж акту звірки смуг (за аналогічними параметрами розмірів) на яки є посилання у акті №27 від 17.09.2007р. були поставлені відповідачем 18.09.2007р. тобто після дати складання акту №27.

         Тобто не має доказів, що акт №27 від 17.09.2007р. стосується металопродукції  одержаної від відповідача, а не від якогось іншого підприємства. Як пояснив представник позивача, на дату складання акту №27 від 17.09.2007р. директор підприємства Горюненко Т.В. знаходилася у м.Харкові у відрядженні та не могла 17.09.2007р. підписувати цей акт, що підтверджується засвідченою копією посвідчення про відрядження, копія якого додана відповідачем до  матеріалів справи.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що акт №27 від 17.09.2007р. не має юридичної сили та  не може бути прийнятий як доказ поставки саме відповідачем спірної неякісної металопродукції.

         Позивач у своїх уточненнях позовних вимог в обґрунтування вірності смітної калькуляції витрат на доопрацювання металобрухту посилається на різні методичні рекомендації та наполягає на тому, що виробітку системи обліку собівартості кожне підприємство рішає самостійно, що і було здійснено позивачем. Як вказує позивач у склад розрахунку ввійшов прибуток підприємства, а також податок на додану вартість. Суд вважає, що даний розрахунок не може бути доказом виникнення збитків саме у сумі 140 258грн. 93коп.

         В обґрунтування понесених витрат позивач також посилається на звіт цеху №1 про виконання плану по номенклатурі замовлень та освоєнню працеємкості за грудень 2007р., який був затверджений 27.12.2007р. директором по виробництву та фінансовим директором підприємства. Але якщо порівняти позицію №37 на яку посилається позивач, номер замовлення 06284 та акт №27 від 17.09.2007р.можна зробити наступний висновок, що розмір та вид робіт не співпадають. Суд вважає, що ці документи свідчать про різну продукцію, чи має вона відношення до цієї справи встановити не можливо.            

          Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання доказується кредитором.

         Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов”язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: противоправна поведінка; наявність збитків, причинний зв”язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

На кредитора покладається обов”язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов”язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, як правило, підтвердити їх документально. Однак позивач не надав доказів вини відповідача у постачанні неякісної продукції, як і не представив документального підтвердження виникнення збитків на суму                  140 258грн. 93коп. А також не має причинно-наслідкового зв”язку  між складеним актом №27 від 17.09.2007р. та постачанням металопродукції відповідачем 18.09.2007р. за накладними №1809/2 та 1809/1.

          Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги щодо понесених ним збитків на суму  140 258грн. 93коп.

Крім того, як вказує позивач у позовній заяві та уточненнях до неї, 06.09.2007р. у адресу Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч, Автономна Республіка Крим  по додатковому узгодженню №1 від 26.06.2007р. до договору №7/26-06 від 26.06.2007р. був відвантажений смуговий металопрокат згідно накладних №0609/1, 0609/2, 0609/3 зі збільшеним обсягом від замовленого, тому у листі від 06.09.2007р. за вих. № 35/06-09 ТОВ „Сімаргл” попросило завод прийняти на відповідальне зберігання надлишковий обсяг смугового металопрокату з наступною відправкою його попутним транспортом. У листі було вказано, що відповідач просить вважати даний лист невід”ємною частиною договору.

          В зв”язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 7 250грн. 81коп. збитків за зберігання зайво відвантаженого металопрокату, прийнятого на зберігання по накладним №1809/3 та 18.09/4 від 18.09.2007р.

          Суд вважає, що дані вимоги  також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Позивач не вірно вказує період знаходження у нього металопродукції, а саме  з 06.09.2007р. до 05.12.2007р. Відповідачу металопродукція була видана позивачем 04.12.2007р., що підтверджується  накладною №022/09 від 04.12.2007р.

         Листом від 06.09.2007року №35/06-09 відповідач звернувся до позивача з проханням прийняти на відповідальне зберігання зайво поставлену металопродукцію з умовою його повернення на адресу відповідача  з першою попутною відправкою.

         Незважаючи на те, що наступна поставка металопродукції відповідачем на адресу  позивача була здійснена 18.09.2007р. і в цей же день металопродукція, яка була на зберіганні повинна  бути повернута відповідачу. Але позивач чомусь затягнув процес повернення спірної металопродукції.

          Крім того, на неодноразові звернення відповідача про повернення зайво відвантаженої металопродукції не були вжиті дії направлені на повернення металопродукції. Таким чином, позивачем  затягувався процес повернення  зайво відвантаженого металопрокату, так як в наслідок завищувався розмір плати за зберігання.

  Статтею 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

          У даному випадку сторони договору зберігання металопродукції не укладали, вартість послуг не обумовлювали, тому у позивача немає підстав вимагати від відповідача  сплати коштів за зберігання металопрокату саме у сумі 7 250грн. 81коп.

          Відповідно ч.2 ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. У даному випадку позивач не вжив заходів щодо зменшення розміру збитків, у зв”язку зі зберіганням продукції на відповідальному збереженні.

          Прохання відповідача про відстрочку стягнення коштів у розмірі 87 884грн. 80коп. у зв”язку з важким фінансовим становищем підприємства на один рік, суд відхиляє, оскільки при вирішенні спору між сторонами по справі повинні враховуватись матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору тощо. Необхідно зазначити, що скрутне фінансове положення відповідача повністю суперечить інтересам позивача, який на сьогодні також має не дуже сприятливий фінансовий стан. Відповідно до ст.121 ГПК України  суд у виняткових випадках може відстрочити  або розстрочити  виконання рішення. Документи, які б свідчили, що даний випадок є винятковим суду не були представлені.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно стягнутої суми, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.693 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 82,  84, 85  ГПК  України, суд –

                                                       В И Р І Ш И В  :

          Позовні вимоги  Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів” м.Керч, Автономна Республіка Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімаргл” м.Донецьк про стягнення 264 711грн. 09коп.  задовольнити   частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімаргл” (83086, м.Донецьк, вул. Лагутенко,13, п/р №26000060007593 в ДРУ КБ „Приватбанк” м.Донецьк, МФО 335496, ЗКПО 34583178) на користь Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів” (98300, м.Керч, Автономна Республіка Крим, вул. Танкістів, 4, п/р № 260089139801 у  філії КРУ Банку „Фінанси та кредит” ВАТ м.сімферополь, МФО 384889)  передоплату у сумі 117 201грн. 35коп.,  витрати по сплаті держмита у сумі 1 172грн. 01коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

          В решті частині позову відмовити.

          У судовому засіданні 10.11.2008р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення  

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний  12.11.2008р.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Видати наказ після набрання рішення законної сили.

               Суддя