Рішення

від 08.09.2008 по справі 34/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/272

08.09.08

  За позовом

Державного підприємства „Український державний центр транспортного сервісу „Ліски”

 доТовариства з обмеженою відповідальністю „Промислово –торгівельної компанії „Битош – скло”

 простягнення 15 544,50 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Мельниченко А.І., юр-т 2 категорії юр. відділу, дов. №4 від 03.03.2008

від відповідача –не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство „Український державний центр транспортного сервісу „Ліски” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово –торговельної компанії „Битош –скло” (далі – Відповідач) про стягнення боргу у суму 15 544,50 грн. за надання послуг з перевезення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що 11 лютого 2008 на ст. Київ –Ліски прибув вантаж на адресу Відповідача, відповідно до наказу начальника Київської дирекції Південно –Західна залізниці від 11 лютого 2008 №555, Позивачем було надано послуги з переадресування двох вагонів (№№93524759, 97120802) на ст. Барановичі Білоруської залізничної дороги на адресу Товариства з додатковою відповідальністю „Кабельні технології”.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала про порушення провадження у справі від 08.07.2008 та ухвала про відкладення розгляду справи від 25.07.2008 надсилались Відповідачу за юридичною адресою: 03022, м. Київ, вул. Прилужна, 4/15, кв. 250.

Юридична адреса Відповідача підтверджується надано довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 24.07.2008.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи та пояснень представника Позивача, 11.02.2008 Позивачем було надано послуги Відповідачу з переадресування двох вагонів №№ 93524759, 97120802 на загальну суму 15 544, 50 грн., що підтверджується Актом прийому –передачі  виконаних робіт №ОУ –017912 від 11.02.2008.  

Позивач виставив Відповідачу рахунок –фактуру №CF-2224913/595 від 11.02.2008 на оплату наданих послуг в сумі 15 544,50 грн.

17.03.2008 Позивач направив на адресу Відповідача листа за вих. №19 з вимогою сплатити кошти у суму 15 544,50 грн.

28.03.2008 Позивач направив на адресу Відповідача Претензію за вих. №492 з вимогою перерахувати кошти у сумі 15 544,50 грн. у 5 –денний термін з дати отримання претензії на його рахунок.

Зазначену Претензія була отримана Відповідачем 07.04.2008, що підтверджується наявною в матеріалах справи копію повідомлення про вручення поштового відправлення за №878033.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Частиною 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських оговорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень,  якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин 2, 3, статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, між сторонами у справі було укладено Договір про надання послуг, про що зокрема свідчить рахунок –фактура № CF –2224913/595 від 11.02.2008 та Акт прийому –передачі виконаних робіт №ОУ –017912 від 11.02.2008.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість наданих Позивачем послуг у семиденний термін після отримання рахунку –фактури.

Як слідує з матеріалів справи, Позивачем надано Відповідачу послуги на загальну суму 15 544,50 грн., однак Відповідач свого обов'язку щодо оплати послуг не виконав.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 02 від 11.02.2008 на перерахування коштів у сумі 15 544, 50 грн. на рахунок Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», однак як слідує з даного платіжного доручення Відповідачем не вірно вказано розрахунковий рахунок Позивача, а саме замість „№26002000635” зазначено „№26002000633”.

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 1 статті 30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. 

Як убачається з довідки АБ «Експрес-Банк»за період з 01.01.2008 до 03.09.2008 на рахунок Позивача № 26002000635 від Відповідача були зараховані кошти лише по платіжному дорученню №217 від 04.02.2008 в сумі 108 290,33 грн.

За таких обставин, суд визнає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу у сумі 15 544,50 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на Відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з вини Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 6, 15, 22, 253, 525, 526, 530, 626, 642 ЦК України, статтями 175, 180, 181, 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово –торгівельної компанії „Битош –скло” (03022, м. Київ, вул. Прилужна, 4/15, кв. 250, р/р 26003066159300 в АКІБ „УкрСіббанк” м. Київ, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34834042, а у випадку відсутності коштів із будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства „Український державний центр транспортного сервісу „Ліски” (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, р/р 26002000635 в АБ „Експрес –Банк”, м. Київ, МФО 322959, код ЄДРПОУ 01069755) 15 544 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 50 коп. боргу, а також 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 45 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                    Р.Б. Сташків

                                                                      Повний текст рішення 15.09.2008