Рішення

від 14.08.2008 по справі 8/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  8/248

14.08.08

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпак"     

до                           Акціонерного товариства відкритого типу  "Святошино"

про                         стягнення 17971,81 грн.

                                                                                                                          Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача             представник - Лисін С.П. (дов. 98-Б від 13.08.08)

Від відповідача         не з`явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 14829,18 грн., що становить заборгованість за договором № 02/03 від 02.03.2006р. та 1614,14 грн. пені, 1245,65 грн. штрафу, 282,84 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2008р. розгляд справи був призначений на 14.08.2008р.

У судове засідання, призначене на 14.08.2008р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

02.03.2006р. між ТОВ «Велпак»- «постачальник»та АТВП «Святошино»- «покупець»був укладений договір № 02/03, відповідно до п.1.1 якого «постачальник»зобов'язався виготовити та поставити, а «покупець»прийняти та оплатити етикеточну продукцію (надалі продукція), у відповідності до умов даного договору.

Згідно протоколу розбіжностей до спірного договору від 02.03.2006р. підписаного обома сторонами, сторони погодили, що орієнтовна вартість договору становить 50000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача з листом виготовити упаковку для фасовки молочної продукції до 27.06.2007р., оплату гарантував.

Умовами спірного договору сторони передбачили, що продукція відпускається на підставі довіреності на її отримання (п.3.3 договору)

Позивач на виконання умов спірного договору відпустив відповідачу продукцію на суму 14844,38 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000305 від 03.07.2007р. (копія в матеріалах справи).  

Вказана продукція була отримана представником АТВП «Святошино»на підставі довіреності серія НББ № 595487 від 03.07.2007р., виданої на ім'я Селентій О.П. (копія в матеріалах справи).

Датою поставки продукції вважається дата фактичної передачі її «покупцю», що підтверджується підписом на накладній на відвантаження продукції (п.3.4 договору).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату на суму 15329,18 грн., з яких заборгованість становить 14844,38 грн. та існуюча заборгованість на суму 484,80 грн.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок «покупець»здійснює протягом 14-ти календарних днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше 16-ти календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність продукції.

Відповідач не виконав власні зобов'язання належним чином, за отриману продукцію розрахувався частково в сумі 500,00 грн.   

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем повністю не погашена та становить 14829,18 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів проведених розрахунків суду не надав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 14829,18 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 1614,14 грн. пені, 1245,65 грн. штрафу, 282,84 грн. трьох відсотків річних.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку несплати виготовленої та поставленої, «покупець»сплачує «постачальнику»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.   

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1614,14  грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 7.4 договору за порушення оплати (п.6.2.2 договору) «покупець»несе відповідальність у вигляді сплати штрафу, зокрема, при порушенні строків оплати більш ніж на 60 календарних днів нараховується штраф в розмірі 8,4 відсотка від суми простроченого платежу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1245,65 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виготовленої та поставленої продукції виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 02/03 від 02.03.2006р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість поставленої продукції у встановлений договором строк, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних у розмірі 282,84 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 282,84 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, доказів проведених розрахунків за отриману продукцію суду не надав, позовні вимоги не оскаржив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.   

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»(03115, м.Київ, вул. Кричевського, 19; код ЄДРПОУ 19480830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велпак»(поштова адреса: 08131, Київська обл., с.Софіївська Борщагівка, вул. Озерна,30; юридична адреса: м.Київ, Оболонський проспект, 26; ЄДРПОУ 30223764) 14829 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 18 коп. основного боргу, 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 14 коп. пені, 1245 (одна тисяча двісті сорок п'ять) грн. 65 коп. штрафу, 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 84 коп. трьох відсотків річних, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 28.08.2008р.