Рішення

від 18.04.2012 по справі 5009/947/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/21/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа № 5009/947/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача -ОСОБА_1, довіреність № 001-1\1 від 05.01.2012 р.; від відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 24 від 02.01.2012 р.;

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/947/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста»(скорочено ТОВ «Веста»);

до відповідача: Приватного підприємства «Бастіон-98»(скорочено ПП «Бастіон-98»);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Веста»заявлено вимоги до Приватного товариства «Бастіон-98»про стягнення 7 000 грн. основного боргу за договором на надання експедиційних послуг № 43 від 11.11.2008 р та 4 000 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.03.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження № 34/21/12 у справі № 5009/947/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.04.2012 р.

В судовому засіданні 04.04.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 11.04.2012 р., потім до 18.04.2012 р.

В судовому засіданні 18.04.2012 р. з статутних документів відповідача суд встановив, що правильним найменуванням відповідача є Приватне підприємство «Бастіон-98»(код ЄДР 22116967), що співпадає з кодом ЄДР відповідача, відносно якого порушено провадження у справі № 5009/947/12.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне уточнити найменування відповідача, яким вважати: Приватне підприємство «Бастіон-98».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Веста»на виконання умов договору на надання експедиційних послуг № 43 від 11.11.2008 р., забезпечив доставку вантажу на умовах і в строки погоджені сторонами і обумовлених в договорах -замовленнях від 07.10.2011 р. № 842 та № 843, що підтверджується наявністю всіх необхідних відміток на вантажно-митних накладних (CMR) та підписаними сторонами актами виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0000434, № ОУ-0000435. На оплату наданих послуг, відповідачу виставлені рахунки від 14.10.2011 р. № СФ-0000434 та № СФ-0000435 на загальну суму 7 000 грн. Відповідач оплату рахунків не здійснив, у зв'язку із чим у ПП «Бастіон-98»виникла заборгованість у розмірі 7 000 грн. Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 4 000 грн. збитків, які виникли внаслідок надання послуг з юридичної допомоги, пов'язаних з врегулюванням спору між договірними сторонами. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Веста»посилається на ст.ст. 180, 193, 203, 205, 224, 226 ГК України та ст.ст. 525, 599, 612, 909, 920 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлений позов, просила його задовольнити.

18.04.12 р. ТОВ «Веста»подано заяву про збільшення позовних вимог, якою позивач просить стягнути з ПП «Бастіон-98»на користь ТОВ «Веста»основний борг в сумі 7000 грн., відшкодування за спричинені збитки у розмірі 4000 грн., визнати недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7000 грн. між ТОВ «Веста»та ПП «Бастіон-98», оформлений заявою ПП «Бастіон-98» № 45 від 06.04.2012 р.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пунктів 3.11 та 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Виходячи зі змісту заяви ТОВ «Веста»від 18.04.12 р., позивачем фактично заявлено нову позовну вимогу немайнового характеру - визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7000 грн. між ТОВ «Веста»та ПП «Бастіон-98», оформленого заявою ПП «Бастіон-98»№ 45 від 06.04.2012 р., тому суд відмовляє у задоволенні вказаної вище заяви ТОВ «Веста»та розглядає первинно заявлені позовні вимоги. У зв'язку із відмовою у задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог, судовий збір сплачений позивачем за подання зазначеної заяви у розмірі 1073 грн. поверненню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти факту надання позивачем послуг по договорах -замовленнях від 07.10.2011 р. № 842 та № 843 на загальну суму 7 000 грн. не заперечила, проте просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з наступних підстав, викладених у відзиві на позов від 03.04.12 р. та поясненнях від 10.04.12 р. Зокрема, відповідач вказує, що 15.11.2011 р. ПП «Бастіон-98»в рамках договору на надання експедиційних послуг № 43 від 11.11.2008 р. надало, а ТОВ «Веста»прийняло до виконання чергову заявку на перевезення вантажу з визначеною датою завантаження - 16.11.2011 р. На підставі зазначеного, 16.11.2011 р. позивачем був наданий на завантаження транспортний засіб, який тієї ж дати був повністю завантажений та відправлений на замитнення. Після прибуття на замитнення, ТОВ «Веста»в односторонньому порядку відмовилося виконувати перевезення. З зазначених підстав, на вимогу ТОВ «Веста», замитнення автомобіля було припинено, після чого, машина повністю була розвантажена на склад вантажовідправнику. З приводу зазначеного вище, 16.11.2011 р., замовник перевезення -ex LP»надало ПП «Бастіон-98»листа , в якому була обумовлена сума збитків, в розмірі 700 євро (7 562,29 грн.), понесених замовником перевезення з приводу безпідставної відмови залученого експедитором (ПП «Бастіон-98») перевізника (ТОВ «Веста») виконувати транспортування вантажу по узгодженому маршруту. Вказана в листі від 16.11.2011 р. сума була в повному обсязі компенсована відповідачем замовнику перевезення. Позивач сплачувати відповідачу 7 562,29 грн. збитків відмовився, у зв'язку із чим представник ПП «Бастіон-98»стверджує, що зобов'язання між сторонами погашено шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 7000 грн. згідно заяви ПП «Бастіон-98»№ 45 від 06.04.2012 р.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2008 р. ПП «Бастіон-98»(експедитор) та ТОВ «Веста»(перевізник) було укладено договір на надання експедиційних послуг № 43 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, експедитор, діючи за дорученням та за рахунок коштів замовника, з яким має окремі юридичні взаємовідносини, доручає перевізнику виконувати перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту, вказаному у разовій заявці на перевезення, яка може бути отримана по факсу та має однакову юридичну силу з даним договором.

За положеннями п. 2.5. договору, для організації перевезення експедитор, не пізніше ніж за 48 годин до початку перевезення надає перевізнику факсом, електронною поштою або іншими видами зв'язку, транспортну заявку, завірену підписами та печатками експедитора.

Згідно з п. 3.1. договору, перевізник зобов'язаний доставити вантаж за адресою, вказаною у транспортній заявці та товарно-транспортній накладній (CMR).

У відповідності до пунктів 8.1. та 8.2. договору, договір діє з моменту підписання його обома сторонами протягом 1 року. У разі відсутності звернення якої-небудь із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору -договір пролонгується на кожний наступний рік.

Доказів припинення дії договору на надання експедиційних послуг № 43 від 11.11.2008 р. сторонами не надано.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань відповідачем щодо оплати наданих послуг, позивачем заявлено даний позов.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором перевезення вантажу, оскільки його укладено безпосередньо з перевізником.

Згідно частин 1, 2, 6 статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частин 1-3 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

За положеннями ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до п. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

На виконання умов договору, на підставі договорів -заявок відповідача на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.10.2011 р. № 842 та № 843 (а.с. 14, 18), позивач здійснив перевезення вантажів, що підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR) (а.с. 17, 21) та підписаними сторонами актами виконаних робіт (наданих послуг) від 14.10.2011 р. № ОУ-0000434 та № ОУ-0000435 (а.с. 16, 20). На оплату наданих послуг, позивачем відповідачу виставлені рахунки від 14.10.2011 р. № СФ-0000434 від на суму 3 500 грн. та № СФ-0000435 на суму 3 500 грн. (а.с. 15, 19).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість транспортних послуг, які надаються перевізником, визначається у разовій заявці на перевезення за домовленістю сторін.

Як передбачено пунктами 5.3. та 5.4. договору, експедитор здійснює оплату ставки фрахту за надані транспортні послуги перевізнику шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника в національній валюті України (гривні). Експедитор здійснює оплату перевізнику, за надані послуги протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів CMR, рахунка на оплату, податкової накладної, акту виконаних робіт (якщо інше не обумовлено заявкою).

У договорах -заявках від 07.10.2011 р. № 842 та № 843 передбачено, що ставка фрахту по кожному перевезенню становить 3 500 грн. Форма оплати -безготівкова, протягом 12 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку, податкової накладної -за необхідності, акту виконаних робіт, копія/оригінал ЦМР, копії договору -заявки.

Зазначені документи отримані відповідачем 01.11.2011 р., що підтверджується журналом вхідної кореспонденції ПП «Бастіон-98»(а.с. 102-105), але з урахуванням заміни документів, повний пакет був отриманий відповідачем 15.11.11 р., відповідно оплата мала бути здійснена не пізніше 01.12.11 р.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач в порушення умов договору, за надані позивачем послуги не розрахувався. Таким чином, у ПП «Бастіон-98»виникла заборгованість у розмірі 7 000 грн.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу, вимога позивача про стягнення 7000 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 000 грн. збитків, які виникли внаслідок надання послуг з юридичної допомоги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, пов'язаних з врегулюванням спору між договірними сторонами за договором на надання експедиційних послуг № 43 від 11.11.2008 р.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Із змісту цих норм, а також ст.ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника -відсутність вини (ст.ст. 614,623 ЦК України).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Приписами ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав належних доказів на підтвердження реальності існування збитків.

Відтак, цілком зрозуміло, що за відсутності факту протиправних дій та спричинених збитків відсутній і причинний зв'язок між цими діями відповідача по справі та понесеними позивачем витратами на послуги з юридичної допомоги.

Позивачем не доведено, і судом не встановлено необхідності понесення позивачем витрат на оплату юридичних послуг і саме у такому розмірі (4 000 грн.), а також наявності прямого причинного зв'язку між понесеними витратами та діями відповідача.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані з отриманням юридичних послуг, не можна розцінювати як збитки в розумінні ст. 224, 226 ГК України, тому, що ці витрати (а тим більше їх розмір) не мають обов'язкового характеру і не знаходяться в причинному зв'язку, у тому числі із діями відповідача.

Також, слід відзначити, що позивач мав право укласти договір про надання послуг з адвокатом та просити відшкодувати витрати пов'язані з оплатою таких послуг, як частину судових витрат, у порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України.

З врахуванням вищевикладеного, вимога позивача про стягнення 4 000 грн. збитків задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача з приводу зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7000 грн. між ТОВ «Веста»та ПП «Бастіон-98» внаслідок направлення заяви ПП «Бастіон-98»№ 45 від 06.04.2012 р. суд відхиляє на підставі наступного.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. На кредитора покладається доказування факту порушення боржником зобов'язання, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Збитки та заборгованість за грошовими зобов'язаннями є такими, що мають різну юридичну природу, тому не можуть вважатися однорідними вимогами у розумінні ст. 601 ЦК України. Крім того слід враховувати, що між сторонами є спір щодо спричинення позивачем відповідачу збитків. Факт завдання збитків, як і весь склад правопорушення, має бути доведений в судовому порядку, при його не визнанні іншою стороною.

З цих же підстав до спірних відносин не підлягають застосуванню ч. 1 ст. 615 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України та ч. 3 ст. 538 ЦК України.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7000 грн. між ТОВ «Веста»та ПП «Бастіон-98» внаслідок направлення заяви ПП «Бастіон-98»№ 45 від 06.04.2012 р. не відбулось.

ПП «Бастіон-98»не заявлено зустрічного позову стосовно збитків при розгляді даної справи, відповідач не позбавлений права звернутись з окремим позовом з приводу стягнення 700 євро (7562, 29 грн.) збитків.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 7000 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Бастіон-98»(70421, Запорізька область, Запорізький район, с. Петрівське, вул. Наукова, буд. 38, код ЄДР 22116967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста» (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Горького, буд. 34, код ЄДР 24230880) 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1 024 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 29 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.О. Науменко

Повний текст рішення складено 23.04.2012 р.