Рішення

від 10.04.2012 по справі 5/018-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5/018-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква до Білоцерківського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), м. Біла Церква про стягнення 4184,13 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 05.01.2012р. № 15 відповідача:ОСОБА_2 -дов. від 09.04.2012р. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі -позивач) до Білоцерківського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі -Відповідач) про стягнення 4184,13 грн., з яких 4035,54 грн. основний борг, 8,08 грн. інфляційні втрати, 22,51 грн. 3% річних та 118 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлену в грудні 2011 року теплову енергію.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, присутній в судовому засіданні, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 09.04.2012р. № 03/149, які зводяться до того, що правові підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми відсутні, оскільки заборгованість з оплати наданих у грудні 2011 року послуг з постачання теплової енергії у заявленій до стягнення сумі виникла через відсутність державного фінансування, а не з вини відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії від 04.01.2011р. № 664 (далі -Договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація -позивач зобов'язалась поставити споживачу -відповідачу теплову енергію, а споживач прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.4 договору ціна теплової енергії визначається за тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування Рішення № 67 від 24.02.2009р. станом на 01.01.2011р.

Згідно п. 2.3 договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії.

Положеннями п. 6.4 договору встановлено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку фактури і акту приймання-передачі теплової енергії (розрахункового пакету документів) до 25 числа включно поточного місяця.

Цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків -до повного здійснення останніх (п.10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу в грудні 2011р. теплову енергію на загальну суму 4035,54 грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2011 року. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру за грудень 2011р. № 664 на суму 4035,54 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач за надані послуги з теплопостачання не розрахувався, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 4035,54 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 4035,54 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлену теплову енергію в грудні 2011 року, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 4035,54 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 4035,54 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача 8,08 грн. інфляційних втрат та 22,51 грн. 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення за січень 2012 року складають 8,08 грн., три проценти річних за період прострочення з 26.12.2011р. по 02.03.2012р. складають 22,51 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач на підставі п. 6.6 договору просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати спожитої теплової енергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, що за розрахунком позивача складає 118 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства та періоду нарахування пені, заявленого позивачем, стягненню підлягає пеня в розмірі 116,53 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4035,54 грн. основного боргу, 8,08 грн. інфляційних втрат, 22,51 грн. 3% річних та 116,53 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 09.04.2012р. № 03/149, та які зводяться до того, що правові підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми відсутні, так як заборгованість з оплати наданих у грудні 2011 року послуг з постачання теплової енергії виникла через відсутність державного фінансування, а не з вини відповідача судом до уваги не приймаються та відхиляються з огляду на наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Білоцерківського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Славіна, 10, кв. 122, ідентифікаційний код 22200202) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, ідентифікаційний код 04654336) 4035 (чотири тисячі тридцять п'ять) грн. 54 коп. основного боргу, 8 (вісім) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 22 (двадцять дві) грн. 51 коп. 3% річних, 116 (сто шістнадцять) грн. 53 коп. пені, 1608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.