Рішення

від 05.09.2008 по справі 14/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  14/3

05.09.08

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/3

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Золочівзернопродукт”

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 71683,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивачаБойко Г.О.

від відповідачаТрембанчук А.А.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Золочівзернопродукт»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 71 683,70 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до Договору відповідального зберігання № 51 від 09.08.1999 р., позивач зберігав матеріальні цінності Державного комітету України з державного матеріального резерву, а відповідач згідно п. 2.1 та п. 4.3 вказаного договору та з врахуванням протоколу розбіжностей до цього Договору зобов'язаний проводити відшкодування витрат з розрахунку 7,2 грн. за тоно- місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей.

Однак, всупереч умов договору відповідач протягом семи днів з дня одержання вимоги № 6 від 27.02.2006 р. не відшкодував ВАТ «Золочівзернопродукт»понесені витрати по зберіганню матеріальних цінностей, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 71 683,70 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2008 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.08.2008 р., зобов'язано сторони виконати певні дії.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 06.08.2008 р. та 20.08.2008 р. судове засідання відкладалось відповідно до ст. 77 ГПК України.

В порядку ст. 22 ГПК України позивачем подано уточнений розрахунок позовних вимог.

В судовому засіданні 05.09.2008 р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.09.2008 р. за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним комітетом України по мобілізаційних резервах правонаступником якого є Державний комітет України з державного матеріального резерву (на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1041 від 30.06.2000 р. «Про утворення Державного агентства з управління державним матеріальним резервом», Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 р. «Про Державний комітет України з державного матеріального резерву») та Відкритим акціонерним товариством «Золочівзернопродукт»  09.08.1999 р. був укладений Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 51.

Згідно п. 2.1 та п. 4.3 вказаного Договору позивач зобов'язаний прийняти на зберігання матеріальні цінності державного резерву та забезпечити їх належне зберігання, а відповідач –відшкодовувати позивачу витрати по їх зберіганню. Відшкодування витрат передбачено проводити виходячи з розрахунку 2,5 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Протоколом розбіжностей до Договору № 51 від 09.08.1999 р. позивачем змінені абзац третій пункту 2.1 та пункт 4.3 цього Договору щодо розміру відшкодованих витрат, а саме з розрахунку  на 7,2 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом проведення заліку заборгованості між Комітетом і Міненерго (через його підвідомчі підприємства).

Факт відправки відповідачу протоколу розбіжностей підтверджується поштовою квитанцією № 1/2000 від 10.08.1999 р. та в силу положення ч. 2 ст. 35 ГПК України є встановленим, набравшим законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2002 р. по справі № 8/16 за позовом прокурора Золочівського району Львівської області і інтересах держави в особі ВАТ «Золочівзернопродукт»до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 356 628,07 грн.

Таким чином між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 66 ЦК України, Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодовувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що рішеннями господарського суду міста Києва протягом 1999-2005 р.р. були прийняті рішення по справам № 8/16 та 42/350, згідно яких за вищевказаним договором стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Відкритого акціонерного товариства «Золочівзернопродукт»за період з 01.07.2002 р. по 1.07.2005 р. 147 273,20 грн., тому наступним періодом, який взяв до розрахунку позивач є період з 01.07.2005 р. по 01.07.2008 р. Рішення по справах № 8/16 та № 42/350 набрали законної сили та містяться в матеріалах справи.

Відповідно до умов Договору позивач протягом 01.07.2005 р. по 01.07.2008 р. зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання: за зберігання вівса –23639,04 грн., за зберігання ячменя та пшениці 10814,76 грн., за зберігання жита і зерносуміші –1270, 00 грн.

Підтвердженням приймання позивачем зерна державного резерву є приймальний акт форми Р-16 (охоронне зберігання), наданий позивачем суду.

Крім того, вказані обставини підтверджується поясненнями позивача, наданим ним детальним розрахунком заборгованості, актами звірки наявності зерна. Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей суду не надано.

З метою відшкодування витрат на зберігання зерна на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву ВАТ «Золочівзернопродукт» направлялись претензії № 6 від 27.02.2006 р., № 17 від 19.06.2006 р., № 23 від 21.08.2007 р.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищевказаною постановою передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного, так і з інших джерел.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, а також часу звернення позивача в суд з вказаним позовом не відшкодував ВАТ «Золочівзернопродукт»понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, з нього на користь позивача підлягає стягненню 35 723,80 грн. суми за зберігання.

Крім цього, позивач згідно уточненого розрахунку позовних вимог просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 34 569,65 грн. та 3% річних у розмірі 1 701,54 грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних обґрунтованими.

Згідно розрахунку суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 723,80 грн. основного боргу, 1 701,54 грн. 3% річних, 32 359,52 грн. інфляційних витрат.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені вище обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 20055032) на користь Відкритого акціонерного товариства «Золочівзернопродукт»(Львівська обл. м. Золочів, вул. Вокзальна, 31, код 00954857) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 35 723,80 грн. основного боргу, 1 701,54 грн. 3% річних, 32 359,52 грн. інфляційних витрат, 697,85 грн. державного мита, 114,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 15.09.2008 р.