Рішення

від 26.09.2008 по справі 37/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/289

26.09.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ФСВБ»

Простягнення 1 646 191,77 грн.

                                                                                  Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін :

Від позивача : Гусарчук О.С.- представник за довіреністю № б/н від 17.06.2008 року;

Від відповідача  Кобилецький В.В.- представник за довіреністю № б/н від 20.09.2008року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСВБ» про стягнення 1 646 191,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2008 р. порушено провадження у справі № 37/289, розгляд справи було призначено на 29.07.2008 року о 15-00.

Представник відповідача 29.07.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/289 від 18.07.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2008 року розгляд справи було відкладено до 15.09.2008 року.

В судовому засіданні 15.09.2008 року та 23.09.2008 року оголошувалась перерва у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.09.2008 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 736391,24 грн., пеню в розмірі 71204,83 грн., 91720,74 грн. - інфляційні витрати, 10483,72 грн. - 3 % річних. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/289 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.09.2008 року  за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2007 року між сторонами був укладений договір оренди майна (оперативна оренда) № 7.17, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу у тимчасове користування та за плату елементи опалубки, згідно додатку № 1 (Специфікації елементів опалубки), яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язувався прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.

Сторони узгодили, що відповідно до п. 3.4 договору, у випадку передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових специфікацій, що є невід'ємними частинами договору або товаророзпорядчими документами (накладними на переміщення та/або актами прийому –передачі), без оформлення додаткових угод до договору.

Відповідно до п. 3.3 договору, фактичний обсяг майна, що передається позивачем відповідачу підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому передачі).

Згідно з положеннями договору, плата за тимчасове користування майном згідно додатку № 1 (орендна плата) розраховується за фактичний термін користування майном, але не менше тридцяти календарних днів (п. 3.1 договору) і складає 4,2% на місяць від загальної вартості майна, що передається у тимчасове користування відповідачу, та становить суму у розмірі 54707,36 (у т.ч. 9117,89 грн. –ПДВ),

Відповідно до п. 3.5 договору, орендна плата (п.п. 3.1, 3.2), незалежно від її розміру, щомісяця перераховується відповідачем на поточний рахунок позивача з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні відповідача, при цьому 50% від загальної орендної плати на місяць (п. 3.1) відповідач зобов'язаний сплатити позивачу шляхом передплати до 3 числа кожного відповідного місяця оренди, а решту до останнього дня кожного відповідного місяця користування майном.

Відповідно до додатку № 1 та 2, які є невід'ємними частинами договору оренди, позивач зобов'язувався передати відповідачу в орендне користування майно вартістю 1302557,16 грн. в кількості 2638 одиниць.

У п. 4.5. договору зазначено, що документом, що засвідчує факт та обсяг передачі майна орендарю, є відповідна накладна та/або акт прийому-передачі, що підписується представниками обох сторін, та вручаються орендодавцем орендарю в момент фактичного відвантаження майна у повному обсязі або в окремій його частині.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується накладними на переміщення № ДК-0000256 від 29.01.2007 року, № ДК-0000258 від 29.01.2007 року, № ДК-0000291 від 31.01.2007 року, № ДК-0000327 від 02.02.2007 року, № ДК-0000371 від 05.02.2007 року, № ДК-0000370 від 05.02.2007 року, № ДК-0000406 від 07.02.2007 року,  № ДК-0000413 від 08.02.2007 року, № ДК-0000421 від 08.02.2007 року, та довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей серії ЯЛШ № 421989 від 26.01.2007 року та серії ЯЛШ № 421996 від 02.02.2007 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Загальна кількість майна, переданого за вказаними вище первинними документами, становить 2638 одиниць.

Термін орендних правовідносин встановлений сторонами з моменту фактичної передачі майна або його частини і діє до 31 грудня 2007 року (п. 2.1).

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В зв'язку з тим, що відповідач продовжував користуватись орендованими майном, а позивач не заперечував, строк дії договору № 7.17 від 26.01.2007 року вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В зв'язку з тим, що відповідач не сплачував протягом трьох місяців підряд орендні плату за орендоване майно, 07.07.2008 року  позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору на підставі статті 782 Цивільного кодексу України в зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати. Цим же листом позивач вимагав від відповідача повернення наданого в оренду майна та сплату заборгованості в розмірі 736931,24 грн.  

Відповідно до п. 2.2 договору сторони погодили, що закінчення терміну оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати орендних платежів у повному обсязі за фактичний термін користування майном.

За таких обставин, судом приймається до уваги та обставина, що правовідносини між сторонами за Договором в частині сплати орендної плати продовжують існувати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі накладних на переміщення (копії залучені до матеріалів справи) передав, а уповноважений представник відповідач на підставі довіреностей (в матеріалах справи) прийняв в орендне користування майно.

Згідно з розрахунком позивача відповідач за весь час оренди (з січня 2007 р. по червень 2008 р.) на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур мав сплатити оренду плату на загальну суму 915745,24 грн., але фактично сплатив лише 179354,00 грн., через що виникла заборгованість у розмірі 736391,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

В свою чергу, з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Суд відзначає, що позивачем доведено, що відповідач своїх зобов'язань за договором оренди майна № 7.17 від 26.01.2007 року належним чином не виконав. Станом на день вирішення спору по суті заборгованість становить 736391,24 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 737391,01 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 71204,83 грн. за період  прострочення з  27.09.2007 року по 01.07.2008 року.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нараховувати та стягнути з орендаря пеню від суми заборгованості по орендним платежам у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань“, проте перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем невірно застосовано методику розрахунку пені, а також не враховано, що згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 54975,60 грн., при цьому розрахунок пені судом було здійснено лише до 01.07.2008 року враховуючи те, що позивач просив стягнути пеню за період прострочення до 01.07.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що згідно розрахунку суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 54975,60 В задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 16229,23  суд відмовляє.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендних платежів, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 10483,72 за період з 27.09.2007 року по 01.07.2008 року та суму інфляційних витрат у розмірі 91720,74 грн. за період прострочення з 27.09.2007 року по 01.07.2008 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 10483,72 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору оренди № 7.17 від 26.01.2007 року та інфляційних витрат у розмірі 91720,74 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаціного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 909800,53 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випдадку має місце нова ціна позову –909800,53 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, зайво сплачене державне мито в розмірі 7363,92 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 541, 549, 611, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСВБ»(01010, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2-А, кв. № 43,  код ЄДРПОУ 32981490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 20-А, код 30530955) основний борг у сумі 736391 (сімсот тридцять шість тисяч триста дев'яносто одна) грн. 24 коп.,  3% річних в сумі 10483 (десять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 72 коп., інфляційні нарахування в сумі 91720 (дев'яносто одна тисяча сімсот двадцять) грн. 74 коп., пеню в сумі 54975 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 60 коп.,  державне мито в сумі 8935 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 71 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 (сто п'ятнадцять)  грн. 90 коп.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 20-А, код 30530955) з Державного бюджету України державне мито в сумі 7363 (сім тисяч триста шістдесят три) грн. 92 коп., як зайво сплачене,  що перераховане платіжним дорученням № 1685 від 07.07.2008 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                    Кондратова І.Д.

Дата підписання

рішення 18.11.2008 року