Рішення

від 17.11.2008 по справі 51/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  51/127

17.11.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стомек»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані»

про стягнення 156227,26 грн. та повернення майна

                                                                                                                     Суддя Пригунова А.Б.

Представники:                                                     

від позивача: Варзонова В.М. - директор

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва із вимогою про стягнення з відповідача 156 227,26 грн., з яких: 100 000,00 грн. заборгованість по орендній платі , 3875,00 грн. пені, 2102,26 грн. інфляційних нарахувань, 250,00 грн. 3% річних, 50 000,00 грн. неустойки та просить повернути нежиле приміщення загальною площею 256,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, буд. 19. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 01.02.07 р. № Т-19/01.02.07.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.08р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.08.08р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 11.08.08р. та 03.09.08р. та невиконання ним вимог суду розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 15.09.08 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив висилити відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 256,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, буд. 19 та стягнути з нього на свою користь 191 018 грн. 93 коп., з яких: 178 227 грн. 80 коп. заборгованість по орендній платі та комунальним платежам, 9 282 грн. 45 коп. –пені, 868 грн. 18 коп. –3% річних та 2094 грн. 50 коп. –інфляційних нарахувань.  

Суд відмовив у прийнятті поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, оскільки заявлені вимоги про стягнення заборгованості по комунальним платежам, а також пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є новими позовними вимогами, прийняття яких після порушення провадження у справі не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.

Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, причини неявки суду не повідомив.

За вказаних обставин ухвалою суду від 15.09.08 р. розгляд справи був відкладений 13.10.08 р.

У судовому засіданні 13.10.08р. представник позивача надав суду заяву про відмову від позову в частині виселення з приміщення, яку суд прийняв до розгляду.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 15.09.08 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.10.08р. та від 29.10.08р. розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.08р. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 66 754 грн. 46 коп. заборгованості з орендної плати, 6 386 грн. 54 коп. –пені, 3 815 грн. 83 коп. – інфляційних нарахувань, 3% річних у сумі 787 грн. 08 коп. та 107 332 грн. 66 коп. – неустойки. В частині позовних вимог про виселення відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 256,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, буд. 19, позивач просив суд припинити провадження у справі. Заява про збільшення  розміру позовних вимог судом прийнята до розгляду.

У дане судове засідання представник відповідача в черговий раз не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги попередніх ухвал суду  не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.08р. за згодою представника позивача судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

01.02.07р. між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № Т-19/01.02.07, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 107,3 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул.. Тимошенка, 19.

Факт передачі приміщення відповідачеві підтверджується актом приймання –передачі від 01.02.08р., підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками підприємств (копія –у матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.1 договору, строк його дії складає 11 місяців з уточненням пунктів, які стосуються орендної плати і комунальних платежів (п. 3.1., п. 3.3 договору) і вступає в силу з моменту його підписання і передачі орендованого приміщення по акту приймання передачі з наступною пролонгацією, якщо ні одна із сторін не виявить бажання не продовжувати договір. У випадку пролонгації сторони зобов»язалися укласти нову угоду про продовження дії дійсного договору і установлюють новий строк оренди.

Розмір орендної плати узгоджено сторонами в п. 3.1 договору, відповідно до якого орендна палата за передане в оренду приміщення встановлюється в розмірі 8128 грн. 00 коп. в місяць. Орендна плата перераховується в національній грошовій одиниці України. Орендна плата включає в себе амортизаційні відрахування, суму винагород і ПДВ, Амортизаційні відрахування залишаються в розпорядженні позивача і використовуються на його розсуд. Відповідач  здійснює (через позивача) сплату відповідним комунальним підприємствам фактичну вартість відпущених комунальних послуг (водопостачання, каналізація, електро –і тепло енергія).

За взаємною згодою сторін строк дії договору оренди було продовжено до 01.03.08р., про що свідчить додаток № 2 від 31.01.07р. (копія в матеріалах справи).

Додатком № 3 від 01.03.08р. сторонами були внесені зміни в договір оренди № Т-19/01.02.07 від 01.02.07р. шляхом продовження строку його дії до 01.06.08р.

Відповідно до п. 1 вказаного додатку, позивач взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач прийти в оренду нежилі приміщення загальною площею 256,3 кв.м., які   розташовані за адресою м. Київ, вул. Тимошенка, 19. Також шляхом укладення зазначеного додатку сторонами були внесені зміни в 3.1 договору оренди, згідно яких орендна плата за передане в оренду приміщення площею 256,3 кв.м. складає 25000 грн. 00 коп. в місяць та визначається шляхом коригування орендної плати, нарахованої за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

На виконання умов договору, з урахуванням внесених змін, позивач здійснив передачу відповідачу вказаного вище приміщення, що підтверджується актом приймання –передачі нежилого приміщення від 01.03.08р., підписаним у двохсторонньому порядку та завіреним печатками підприємств (копія –у матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.2 договору, на відповідача було покладено обов'язок сплачувати орендну плату кожний місяць до 10 числа місяця за наступний на розрахунковий рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунок –фактура  № СФ-0000048 від 14.03.2008 року на суму 25000 грн. 00 коп. за оренду нежитлового приміщення у березні 2008 року, рахунок –фактуру  № СФ-0000060 від 10.04.2008 року на суму 25950 грн. 00 коп. за оренду нежитлового приміщення у квітні 2008 року та рахунок –фактуру № СФ-0000074 від 12.05.2008 року на суму 25804 грн. 46 коп. за оренду приміщення у травні 2008 року.

Після звернення позивача до суду відповідачем частково було погашено заборгованість по орендній платі за березень 2008 року шляхом  перерахування  Товариству з обмеженою відповідальністю «Стомек»05.08.2008 та 06.08.2008 грошових коштів у сумі  10 000 грн. 00 коп. згідно виписок з банківського рахунку позивача.

Зважаючи на те, що в графі банківських виписок “призначення платежу” відсутні посилання на період, за який здійснюється платіж, беручи до уваги відсутність вказаного  застереження й в договорі, суд дійшов висновку, що такий період може визначатись безпосередньо позивачем та відноситися на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Таку ж правову позицію підтримує  Вищий господарський суд України (постанови від 14.04.05 у справі № 11/274 (12/5), від 25.12.03  у справі  № 10/172) та Верховний Суд України (ухвала від 23.06.05 у справі  № 11/274 (12/5).   

Відповідно до ч. 1 п. 1 1 ст. 80 ГПК України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що спір в частині стягнення основного боргу у сумі 10 000 грн. 00 коп. врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом та наданням ним відповідних доказів, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної вище суми боргу.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем   складає 66 754 грн. 46 коп.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором оренди, а тому до нього застосовуються положення законодавства про оренду.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.  Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати судом встановлений та по суті не оспорений.  Доказів, які б спростовували заявлені до відповідача вимоги останнім  не надані.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  66 754 грн. 46 коп.  підлягає задоволенню.  

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 6 386 грн. 54 коп. за період  прострочення з  10.03.2008 року по 20.08.2008 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 договору встановлено, що за несвоєчасне перерахування платежів за оренду, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми, належної до перерахування, за кожен день прострочення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В  той час, ст. 3 зазначеного Закону України вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений ст. 1  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем невірно зазначено період нарахування пені, зокрема, за березень 2008 року, а також допущено помилку в методиці розрахунку пені. Згідно розрахунку суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 6157 грн. 39 коп. В іншій частині заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 229 грн. 15 коп.  суд відмовляє.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 787 грн. 08 коп.  та суму індексу інфляції у розмірі 3 815 грн. 83 коп. за період прострочення з 10.03.2008 року по 20.08.2008 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та рекомендацій Верховного Суду України, викладених листом №62-97-р від 03.04.97р., сума інфляційних нарахувань та 3% річних є більшою, ніж за розрахунком позивача.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 п. 2 ст. 83 ПК України що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 3 815 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 787 грн. 08 коп.

Щодо заявленої вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у сумі 107 332 грн. 66 коп., - суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного.   

          Згідно зі статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, статті 291, одностороння відмова від договору оренди не допускається;  договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.    

Зазначена норма кореспондується зі ст. 764 ЦК України, в якій встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної, без письмової домовленості сторін пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється  шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача  повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Судом встановлено, що протягом одного місця з моменту закінчення строку дії договору оренди № Е-19/01.02.07 від 01.02.2007 року, який за згодою сторін було пролонговано до 01.06.2008 року, позивачем заяви про припинення договірних правовідносин відповідачу направлено не було. Таким чином, дія договору в силу вимог ст. 291 ГК України, ст. 764 ГК України була автоматично пролонгована сторонами на такий самий строк і на тих самих умовах, що й договір оренди № Е-19/01.02.07 від 01.02.2007 року, а отже відповідач правомірно перебував після 01.06.2008 року в орендованих приміщеннях, тому у даному випадку у суду відсутні підстави стягувати з нього подвійну плату за користування майном в порядку ст. 785 ЦК України.  

Розглянувши подану заяву позивача про відому від позову в частині виселення відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 256,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, буд. 19, приймаючи до уваги, що наслідки відповідних процесуальний дій позивачу відомі, суд вважає можливим прийняти часткову відмову позивача від позову і припинити провадження у даній справі в цій частині.

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.

Суд відзначає, що звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю Стомек», в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення  № 177 від 08.07.2008 року на суму  1647  грн. 27 коп. та № 228 від 27.08.2008 року на суму 347 грн. 92 коп.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити  1 % від ціни позову, а саме 1935 грн. 76 коп.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.  

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 59 грн. 43 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись п.1-1, п.4  ст. 80,  ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані»(04210, м. Київ, вул. Тимошенко, 19, код 32108133) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стомек»(04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 24, код 33150008) основний борг у сумі 66 754 (шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 46 коп.,  пеню у сумі 6157 (шість тисяч сто п'ятдесят сім)  грн. 39 коп., 3% річних в сумі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 08 коп., інфляційні нарахування в сумі 3 815 (три тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 83 коп., державне мито в сумі 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 14 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 49 (сорок дев'ять)  грн. 42 коп.

3.          Відмовити у задоволенні  вимог про стягнення пені в сумі  229 грн. 15 коп. та  неустойки в сумі 107 332 грн. 66 коп.

4.          Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 10 000 грн. 00 коп. основного боргу.

5.          Припинити провадження у справі в частині вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані» з нежитлового приміщення загальною площею 256,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, буд. 19.

6.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Стомек»(04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 24, код 33150008)  з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп.  

7.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

   Суддя                                                                                          Пригунова А.Б.

Дата підписання  рішення 18.11.08р.