Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а-3226/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-3226/11/2770

10.04.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.04.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби- ОСОБА_1, довіреність № 54/9/10-0 від 06.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В ) від 30.11.11 у справі № 2а-3226/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74, місто Севастополь, 99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.11.2011 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- відмовлено.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Вказуючи на допущені, на думку позивача, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та задовольнити позов.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 18.05.2011 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя (далі-відповідач) прийнято рішення про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»(далі-позивач) зобов'язання з податку на прибуток в сумі у розмірі 857854,25грн. та штрафних санкцій з цього податку в сумі 214463,56грн.

Передумовою визначення позивачу вказаного зобов'язання з податку на прибуток став акт №702/10/23-123/30120850/59 від 04.05.2011 планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визначення позивачу зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 857854,25грн. та штрафних санкцій з цього податку в сумі 214463,56грн.згідно податковому повідомленню-рішенню №0000182310/0 від 18.05.2011 законно та обґрунтовано.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

При з'ясуванні чи можуть бути ті чи інші рішення, дії чи бездіяльність оскаржені до адміністративного суду, необхідно визначити чи прийняті (вчинені) вони при здійсненні владних управлінських функцій.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.

Обов'язковою умовою визнання акту незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення підпунктів 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо включення до окремого обліку операцій з цінними паперами операції з акціями, емітованими ВАТ „Озіріс", на загальну суму 6 091 630 грн., що привело до заниження податку на прибуток на 857 854,25 грн.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 22.06.2010 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Глобус Ессет Менеджмент»був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 144/10-Б, згідно умов якого позивачем придбано, зокрема 4088342 шт. акцій ВАТ «Озіріс»загальною вартістю 6091 629,58 грн., вказані цінні папери 25.06.2010 належним чином передані у власність позивача на підставі Акту виконання зобов'язань прийому-передачі цінних паперів, що також підтверджено випискою з рахунку в цінних паперах позивача. Покупцем повністю проведені розрахунки за вказаним Договором, відповідно Договір є реально вчиненим у передбаченій законодавством формі та фактично виконаний Сторонами.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та праве на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством пре інститути спільного інвестування.

Згідно частини десятої статті 6, частини другої статті 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Слід зазначити, що обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів те фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивач в окремому обліку операцій з цінними паперами відобразив операції з акціями, які, на думку відповідача, нібито не є цінними паперами, у розумінні пункту 7.6 Закону України «Про оподаткування прибуло підприємств», оскільки на момент здійснення операцій реєстрація емітента вказаних цінних паперів якості юридичної особи була скасована за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 та емітент не знаходився за юридичною адресою/місцезнаходженням, укладання договору в частині купівлі-продажу акцій, емітованих такою особою та відображення їх зарахування на рахунок у цінних паперах у Зберігача, нібито суперечить діючому законодавству та, на думку відповідача, та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим такий правочин за твердженням відповідача є нікчемним у розумінні частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 у справі № 2/2384 державна реєстрація ВАТ «Озіріс»припинена, то на момент придбання позивачем у 2010 року емітованим зазначеною особою акцій такий емітент вже був скасований як юридична особа за фактом набрання чинності судовим рішенням від 21.06.2005 № 2/2384, та з цього часу раніше випущені ВАТ «Озіріс»акції не можуть посвідчувати права їх власника та бути об'єктом цивільно-правових угод, такі акції не відповідають законодавчо встановленому терміну «цінні папери», та з дати внесення до ЕДРПОУ запису про вказане судове рішення щодо знаходження ВАТ «Озіріс»в стан припинення будь-які правочини з цінними паперами даного емітента на підставі частини другої статті 215 Цивільного Кодексу України визначаються як нікчемні, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.

Проте, судова колегія зазначає, що регулятором на ринку цінних паперів є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, саме до компетенції якої згідно частини десятої статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та Порядку скасування реєстрації випусків анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку № 222 від 30.12.1998, зокрема, належить зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій.

Цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, можливість передачі випливають із цих документів, іншим особам. Зокрема, акція повинна містити такі реквізити: вид цінного паперу, найменування та місцезнаходження Акціонерного товариства, серія і номер сертифікату дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються (частина перша статті3, частина п'ята статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Отже, якщо документ, не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не в формі, встановленій законом для цінних паперів, він не може вважатися цінним папером, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції стосовно того, що емітовані ВАТ «Озіріс»акції не відповідають «цінні папери»за своєю суттю суперечать частині першої статті 3, частині першої, п'ятої, десятої статті 6 Закону України «Про цінні і фондовий ринок».

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нема блага. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватись або в іншій спосіб переходити і особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті (статті 177, 178 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що а ні станом здійснення позивачем операцій з цінними паперами ВАТ «Озіріс»(ідентифікаційний код 19(червень 2010 року, а ні станом на час проведення відповідачем перевірки позивача- квітень-травень 2011 року обіг акцій зазначеного емітента зупинено та/або скасовано у встановленому діючим законодавством порядку, що належно було документально підтверджено позивачем, зокрема, інформаційними листами Державної комісії паперів та фондового ринку № 11/02/8706 від 18.05.2011 та Дніпропетровського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2285/01-16/04 від 26.05.2011 фактично не оспорюється відповідачем.

Судова колегія приходить до висновку про те, що акції ВАТ «Озіріс»на вказаний період часу не були вилучені з цивільного обігу за змістом пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою оподаткування визначалися у якості товару, та не визначалися у якості фіктивних цінних паперів, їх придбання позивачем у власність за договором купівлі-продажу цінних паперів № 144/10-Б від 22.06.2010, укладеним у передбачений законодавством спосіб, жодним чином не суперечить та не порушує будь-яких положень цивільного господарського законодавства або моральні засади суспільства, підстави для визнання договору недійсним або визначення його нікчемним відсутні.

Судова колегія звертає увагу на те, що згідно пункту З Розділу І Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №222 від 30.12.1998, при діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації або реорганізації здійснюється на рішення вищого органу товариства або суду.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців- це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Колегія суддів зазначає, що пункт 5 статті 111 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запис припинення.

Суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом (пункти 6, 7 статті 59 Господарського кодексу України).

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення інформації про нього з Єдиного державного реєстру.

Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців".

Відповідно до пункту 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже недоречними визнаються судовою колегією висновки суду першої інстанції висновки щодо визначення ВАТ «Озіріс»припиненим, як юридичної особи, за фактом набрання чинності судовим рішенням від 21.06.2005 № 2/2384 за своєю суттю суперечить імперативними приписам статті 4, пункту 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", пункту 5 статті 111 Цивільного кодексу України, статті 59 Господарського кодексу України.

Більш того, слід зазначити, що а ні стаття 35, а ні стаття 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»не містить в собі жодних обмежень щодо здійснення цивільних та господарсько-правових операцій з цінними паперами емітента з моменту внесення до ЄДРПОУ відомостей щодо знаходження такого емітента в стані припинення.

Згідно статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

При цьому, судова колегія зауважує, що судом першої інстанції безспірно встановлено, що та документально підтверджено, зокрема, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 21.04.2011, що Відкрите акціонерне товариство «Озіріс»(ЄДРПОУ 19094972) фактично не ліквідоване, а лише знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, головою ліквідаційної комісії вказаного Товариства призначена Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція, відповідно відомості щодо номеру та дати розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій товариства у Державному реєстрі, як то передбачено абзацом 35 частини другої статті 17, статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відсутні.

Отже, емітент акцій, придбаних позивачем, ВАТ «Озіріс», у розумінні вище наведених нормативно-правових актів, не є ліквідованим а ні на дату здійснення операцій з цінними паперами вказаного емітенту, а ні на дату проведення перевірки, з 2005 року знаходиться у стані припинення та його ліквідація здійснюється безпосередньо ліквідаційною комісією в особі Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції, на яку згідно статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»покладені обов'язки по наданню державному реєстратору необхідних документів та, зокрема, ліквідаційного балансу.

Відтак у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і ото/се може бути учасником будь-якого процесу на загальних підставах. Аналогічна правова позиція викладена в абзаці другому пункту 21 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств". Таким чином, юридична особа до дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення є діючою та правосуб'єктною.

Тому єдиним юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства, в даному випадку ВАТ «Озіріс», є здійснення у визначеному законодавством порядку ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зупинення обігу акцій емітента, анулювання їх емісії, тощо, відповідно сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, в тому числі, угод з акціями цього підприємства, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Судова колегія звертає увагу на те, що у даному випадку для зупинення обігу акцій, емітованих ВАТ «Озіріс», Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції при виконанні функцій ліквідаційної комісії Товариства потрібно було діяти у відповідності з Порядком скасування реєстрації випусків акцій-та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №222 від 30.12.1998, розділом ІІ якого, зокрема, визначений порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій у зв'язку з припиненням діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації, який включає певну послідовність дій, починаючи з зупинення обігу акцій.

Так, пунктом 1.2 вищезазначеного Порядку встановлено, що уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про зупинення обігу акцій протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, зазначених у підпункті 1.1. пункту 1 цього розділу, які надаються до реєструвального органу ліквідаційної комісією акціонерного товариства. У відповідності до пп. 1.3-1.6 Порядку реєструвальний орган протягом трьох робочих днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій направляє його емітенту та реєстроутримувачу (при документарній формі випуску акцій) або депозитарію (при без документарній формі випуску акцій), який обслуговує акції цього емітента.

Колегія суддів зазначає, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному із офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій.

Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено.

Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено виключно у випадках та в порядку, передбачених законом, що повністю відповідає приписам частини першої статті 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Отже, здійснення цивільно-правових договорів з акціями емітента, що ліквідується, забороняється виключно з часу опублікування інформації про зупинення обігу таких акцій в офіційному друкованому виданні.

Слід зазначити, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Однією з таких вимог є відповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В свою чергу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд Сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 6, частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, зі змісту статті 215 Цивільного кодексу України імперативно випливає, що визнати недійсним можливо лише укладений договір та, також, єдиною підставою вважати правочин нікчемним с його недійсність, встановлена законом, а ні суб'єктивними припущеннями перевіряючих, викладеними в акті проведеної органами державної податкової служби перевірки.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави (нікчемні) є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок, тобто у розумінні діючого українського законодавства не визначаються нікчемними.

Слід зазначити, що згідно листа Міністерства юстиції України від 29.03.2010 № 409-0-1-10-19 у разі кваліфікації правочину по статті 228 Цивільного кодексу України необхідно враховувати віну, яка може бути виражена у наміру порушити публічний порядок сторонами правочину або одної з сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений за карною справою, відносно знищення, пошкодження майна держави або незаконного заволодіння ним тощо. У випадку, якщо йдеться про підтвердження вини, яка повинна зараховуватися у визнанні правочинів, які порушують публічний порядок, як це вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, саме суд повинен зазначати, які самі докази слід враховувати достатніми для підтвердження вини у том або іншім випадку.

Тому обов'язковими умовами для визнання правочину з цінними паперами, відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним, є наявність запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи у Державному реєстрі України та внесення інформації про недійсність реєстрації випуску акцій до Загального реєстру випуску цінних паперів.

Не заслуговують на увагу посилання в рішенні суду першої інстанції на те, що позивач не мав законних підстав для оподаткування таких операцій придбання емітованих ВАТ «Озіріс»акцій у відповідності до пункту 7.6 статті 7 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств»через наступне.

Згідно пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності(пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, гак і за їх межами. Валовий доход включає, серед іншого, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Підпункт 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що до складу валових витрат платника податків відносяться також витрати, передбачені статтею 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду у майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних папері або деривативів такого ж виду) протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що норми цього пункту поширюються на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Судова колегія відмічає, що за змістом підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Оскільки судовою колегією встановлено помилковість донарахування суми з податку на прибуток за наслідками планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 позивача, то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкцій слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, які саме умови договору N 143/10-Б купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2010 суперечать яким самим положенням/приписам яких саме актів цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, або які саме положення/норми чинного законодавства України встановлюють/визначають недійсність чи нікчемність такого правочину або його окремих умов, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на вірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.11.2011 у справі №2а-3226/11/2770 скасувати.

Прийняти нове рішення.

«Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №0000182310/0 від 18.05.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 857854,25грн. та штрафних санкцій з цього податку в сумі 214463,56грн.».

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко