Рішення

від 12.09.2008 по справі 44/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  44/187

12.09.08

За позовом           Державного підприємства «Укроборонсервіс»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторметсервіс»

про          стягнення 37 887,31 грн.          

Суддя    Чеберяк П.П.

Представники  

від позивача              Воробйова Н.В. (довіреність № 2-97 від 24.04.2007 р.)

від відповідача   не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Державне підприємство «Укроборонсервіс»звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторметсервіс»37 887,31 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2008 року порушено провадження у справі № 44/187 та призначено розгляд справи на 27.08.2008 року.

В судовому засіданні 27.08.2008 року представник позивача надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав викладені у позові обставини та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.08.2008 року не з'явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.   

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).       

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судовому засіданні 27.08.2008 року було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.09.2008 року.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2008 року не з'явився.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № Д29-5.1/664 (надалі –договір), відповідно до умов якого покупець (відповідач) зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити, а продавець (позивач) –відвантажити товар, який поставляється окремими партіями по мірі накопичення.

Відповідно до п. 1.1. договору товаром є брухт чорних металів в кількості та за цінами, що вказані в специфікаціях до додаткових угод, в яких також встановлюються строки поставки.

20 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № Д/У29-5.1/665 до договору (далі –додаткова угода), відповідно до якої позивач продає, а відповідач купує металобрухт у кількості 504,11 тони загальною вартістю 352 877,00 грн.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди відповідач попередньо оплачує по безготівковому рахунку 100 % вартості підготовленої партії металобрухту в сумарному розмірі 352 877,00 грн. в термін до 3 банківських днів після надання Позивачем рахунку –фактури.

Відповідачем було авансом частково оплачено вартість підготовленої позивачем відповідно до додаткової угоди партії металобрухту у розмірі 141 900,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № 331 від 24.09.2007 р., №343 від 28.09.2007 р. та № 368 від 09.10.2007 р.  

На виконання вимог договору та додаткової угоди позивачем було частково поставлено позивачеві металобрухт.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди після визначення фактичної ваги металобрухту сторони підписують акт прийому –передачі, що є підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків по додатковій угоді в термін, що не перевищує 3 банківських днів з моменту підписання акту прийому –передачі.

Після визначення сторонами в порядку п. 5 додаткової угоди фактичної ваги металобрухту було встановлено, що позивач поставив відповідачеві металобрухт у кількості 242,25 тон на загальну суму 169 575,00 грн., що перевищує суму сплаченого відповідачем авансу та підтверджується актами прийому –передачі металобрухту від 04.12.2007 р.

Таким чином, на виконання вимог договору та додаткової угоди відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача в строк до 07.12.2007 р. кошти у розмірі 27 675,00 грн.

Відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди станом на день подачі позову не сплатив вищевказану суму, а відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 27 675,00 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 5.5. Договору за прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, нараховану на суму несвоєчасно проведених платежів за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 820,58 грн. підлягають задоволенню.

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних  в сумі 493,60 грн. та індексу інфляції в сумі 4 960,88 грн. підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 937,25 грн. підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 378,87 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України,  ст. 193 (ч. 1), 230, 232 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторметсервіс»(03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7, код ЄДРПОУ 33146300) на користь Державного підприємства «Укроборонсервіс»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, код ЄДРПОУ 21552117) 27 675 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 2 820 (дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 58 коп. пені, 493 (чотириста дев'яносто три) грн. 60 коп. –3% річних, 4 960 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 88 коп. інфляційних витрат,  1 937 (тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 25 коп. –штрафу, 378 (триста сімдесят вісім) грн. 87 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття.

            Суддя                                                                                   П.П.Чеберяк