Рішення
від 29.09.2008 по справі 46/115
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/115

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2008 р.   Справа 46/115

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Н. Транс”  

простягнення 32 810,68 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаСлюсар І.М.—представник за довіреністю від 22.03.2008 р. № 25/Ю

від відповідача Сміхун В.І. —представник за довіреністю від 20.08.2008 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.09.2008 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” заявлено до суду позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Н. Транс” 18 560,52 грн. заборгованості за послуги, надані відповідно до договору № КІ-6-1-035 від 01.03.2006 р., 1 573,32 грн. пені, 7 108,68 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 5 568,16 грн. штрафу.    

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/115 від 30.07.2008 р., яку призначено до розгляду на 27.08.2008 р.  

У судове засідання, призначене на 27.08.2008 р. відповідач не з'явився, уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.09.2008 р.

17.09.2008 р. представник позивача надала уточнений розрахунок інфляційних нарахувань та пені. За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні було оголошено перерву до 29.09.2008 р. для належної підготовки до розгляду спору по суті.

В ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” підтримала заявлені вимоги та просила позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість у сумі 18 560,52 грн., а також, відповідно до уточненого розрахунку від 16.09.2008 р. 8 156,26 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1 587,41 грн. пені та 5 568,16 грн. штрафу.  

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг по зберіганню належного йому майна на умовах договору № КІ-6-1-035 від 01.03.2006 р.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору з додатком, рахунків-фактур та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних на оплату послуг, повідомлень про вручення поштового відправлення, накладних на передачу товару для зберігання.

Представник відповідача надав письмові заперечення від 29.09.2008 р., в яких вказує на відсутність предмету спору між сторонами через недотримання позивачем обумовленого договором досудового врегулювання спору. Також відповідач вважає відсутніми підстави для подання та задоволення позову з огляду на неправильність визначення позивачем моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг зважаючи на наявність розбіжностей між умовами договору, додатку до договору та рахунками на оплату послуг.   

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

01.03.2006 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” в якості виконавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Н. Транс” в якості замовника укладено договір № КІ-6-1-035 від 01.03.2006 р., за умовами якого виконавець зобов'язується зберігати товари, передані замовником та повернути їх замовнику у схоронності, а замовник —оплачувати послуги виконавця відповідно до погоджених тарифів.     

Відповідно до п. 2.1 вказаної угоди виконавець надає замовнику послуги по зберіганню товарів та території складу замовника, приймання-передача товару супроводжується передачею таких документів, як товарно-транспортна накладна, товарна накладна або іншими, передбаченими чинним законодавством документами для супроводження та зберігання товару (п. 2.5).

Статтею 3 договору від 01.03.2006 р. до обов'язків замовника віднесено, зокрема, підписання акту звірки розрахунків протягом 5 робочих днів з дня отримання та оплата послуг виконавця в обсязі та на умовах договору, до обов'язків виконавця —забезпечення схоронності товару з моменту його приймання до видачі уповноваженій особі, забезпечення виконання заявок на послуги складу, ведення комп'ютерного обліку, проведення інвентаризації тощо.

Згідно з п. 4.6 договору виконання послуг оформлюється актом виконаних послуг, який готується виконавцем та надається замовнику. Такий акт повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 3-х днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту рекомендованим листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт — затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Оплата наданих послуг, у відповідності з п. 4.3-4.5 договору № КІ-6-1-035, здійснюється у безготівковому порядку на банківський рахунок виконавця протягом десяти банківських днів з дня отримання рахунку, який виписується виконавцем на підставі даних системи складського обліку, заявок замовника один раз на місяць.   

Додатком № 1 до договору сторони погодили тарифи на послуги складського зберігання та встановили, що термін оплати за послуги становить п'ять банківських днів з дня виставлення рахунку.  

Факт передачі відповідачем на зберігання позивачеві товарів представником відповідача не заперечений та стверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних накладних.

За твердженнями позивача Товариством з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” надано Товариству з обмеженою відповідальністю “Н. Транс” послуги по збереженню майна на загальну суму 18 560,52 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт від 31.07.2006 р. на суму 8 412,00 грн., 31.08.2006 р. на суму 5 138,40 грн. та 30.09.2006 р. на суму 5 010,12 грн. Вказані акти були надіслані на адресу відповідача разом з відповідними податковими накладними № 5147 від 31.07.2006 р., № 6159 від 31.08.2006 р. та № 7220 від 30.09.2006 р. та рахунками на оплату послуг № 4653 від 31.07.2006 р. на суму 8 412,00 грн., № 6005 від 31.08.2006 р. на суму 5 138,40 грн. та № 6822 від 30.09.2006 р. на суму 5 010,12 грн., що не заперечено відповідачем у письмових запереченнях і його представником в судовому засіданні та підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи).

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).   

У відповідності з діючим законодавством за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.   

Враховуючи положення договору № КІ-6-1-035 від 01.03.2006 р. від 01.03.2006 р. та наведені норми діючого законодавства, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем  зобов'язань, що виникли за договором зберігання, що підтверджується  актами здачі-приймання робіт (надання послуг), зауважень щодо яких відповідач у встановленому   договором порядку не надав, в ході розгляду спору по суті не висловив.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість виконаних на його користь послуг у сумі 18 560,52 грн., чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів.

В ході розгляду спору по суті представник відповідача не заперечив наведені твердження позивача, а лише посилався на обов'язковість досудового претензійного порядку врегулювання розбіжностей між сторонами, що передбачений п. 8.3 договору та неправильний розрахунок пені та інфляційних нарахувань.

Розглядаючи даний спір, суд приймає до уваги положення п. 8.3 договору, згідно з яким сторонами встановлено обов'язковий досудовий претензійний порядок розгляду спорів, але не вбачає їх підставою для відмови у задоволенні позову або припинення провадження у справі, оскільки, позивач, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з порушенням ним договірних зобов'язань, без попереднього надіслання претензії, реалізує своє право на судовий захист, встановлене ст. 55 Конституції України, якою гарантовано захист прав і свобод у судовому порядку.        

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 18 560,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають повному задоволенню.    

Крім суми заборгованості з оплати вартості наданих послуг зберігання, позивач також просить стягнути з відповідача 8 156,26 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1 587,41 грн. пені та 5 568,16 грн. штрафу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

У п. 3.2 договору від 01.03.2006 р. сторони встановили, що за порушення замовником термінів оплати послуг, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 30 % від вартості замовлених послуг за користування чужими коштами.     

Зважаючи на наведені норми діючого законодавства та умови угоди сторін, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та штрафу є такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, виходячи з уточненого розрахунку, проведеного судом, розмір пені за період прострочення відповідачем грошового зобов'язання становить 1 570,97 грн., а збитків від інфляції —7 832,03 грн. При цьому, момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих йому послуг по зберіганню товару слід рахувати виходячи зі спливу п'яти банківських днів від дати виставлення йому відповідних рахунків на оплату відповідно до вимог додатку № 1 до договору від 01.03.2008 р. та ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, а під поняттям “виставлення” —дату фактичного отримання рахунку.    

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційної складової боргу підлягають частковому задоволенню, виходячи з уточненого розрахунку суду.  

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.      

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального  України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Н. Транс” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 6, ідентифікаційний код 33543586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” (01094, м. Київ, бул. Русанівський, 7,  ідентифікаційний код 32306522, поштова адреса: 07442, Київська обл., Броварський р-н, с. Велика Димерка, вул. Броварська, 150) 18 560 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 52 коп. боргу, 7 832 (сім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 03 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1 570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) грн. 97 коп. пені, 5 568 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 16 коп. штрафу, 335 (триста тридцять п'ять) грн. 32 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інші          й частині позову відмовити повстю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                    С.В. Шабунін

Дата підписання: 23.10.2008 р.

РІШЕННЯ

справа №  46/115

29.09.08

                                                                                                      

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення29.09.2008
Оприлюднено26.11.2008
Номер документу2367251
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —46/115

Ухвала від 03.10.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Омельченко Л.В.

Ухвала від 31.08.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Омельченко Л.В.

Постанова від 20.05.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Омельченко Л.В.

Ухвала від 13.05.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Омельченко Л.В.

Рішення від 29.09.2008

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шабунін С.В.

Рішення від 10.05.2007

Господарське

Господарський суд Харківської області

Ільїн О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні