Рішення

від 17.10.2008 по справі 20/421/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/421/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.08                                                                                        Справа №  20/421/08

Суддя   Гандюкова  Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області  в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах –Кабінет Міністрів України в особі Позивача: Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі Запорізької філії ВАТ НАК “Украгролізинг”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток”, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Білоцерківка   

про стягнення суми 128 223,45 грн.,   

                                                                                                              Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора    – Романов Р.О.(посвідчення №83);

Від позивача – Бугрим В.Ю. (довіреність № 14/20-59-08 від 07.08.2008р.);    

Від відповідача  –Леонова Л.М. (довіреність б/н від 16.09.2008р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 128 223,45 грн., в тому числі 100 240,05 грн. основного боргу за договором  фінансового лізингу №8-03-294фл, 4104,02 грн. пені, 20801,18 грн. індексації основного боргу, 3078,20 грн. –3% річних.  

Ухвалою господарського суду від 01.08.2008р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/421/08, судове засідання  призначено на 18.09.2008р. Ухвалою суду від 18.09.2008р. на підставі ст.77 ГПК України  розгляд справи відкладено на  29.09.2008р. Ухвалою суду від 29.09.2008р. за клопотанням сторін строк вирішення спору у справі  продовжений, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 17.10.2008р.  

У судовому засіданні 17.10.2008р. за згодою прокурора та представників сторін  оголошено вступну та резолютивну частини  рішення.

          Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві. На підставі ст.121 Конституції України, ст.ст.20,36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст.1,2,3,4,6,10,11,17 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст.ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.525,526,530,625,629, 762,806 ЦК України, ст.ст.193,232 ГК України просять позов задовольнити.    

                   Відповідач позов визнав частково, у відзиві зазначив наступне. Згідно з п.5.3 договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів, їх склад та строк сплати встановлюється додатками до договору “Графік сплати лізингових платежів”. Однак, 17.05.2007р. об'єкт лізингу було повернуто лізингодавцю, тому платежі відповідач повинен сплачувати тільки до цієї дати. Згідно з графіком  останній платіж повинен був здійснюватися 24.04.2007р.  Таким чином, загальна сума, що підлягає до сплати за договором становить 401 386,18 грн. Відповідачем сплачено загальну суму 314 888,31 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, до сплати залишилося 86 497,87 грн. Оскільки сума боргу значно менше, ніж заявлено у позові, тому штрафні санкції нараховані невірно. Разом з тим, відповідач зазначив, що на протязі дії договору підприємство відповідача несло збитки, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2005-2007р.р., заборгованість по платежах до бюджету склала 147781,06 грн. На підприємстві склалися складні умови, які виникли у зв'язку  з форс-мажорними обставинами, а саме: загибеллю посівів, про що свідчать висновки ТПП за 2003-2007 роки. Тобто, з боку відповідача відсутня вина щодо несвоєчасної сплати за об'єкт лізингу. Просить зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді пені, суми індексації основного боргу та 3% річних, а також відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік –до 01.11.2009 року.  

          У судовому засіданні представник відповідача усно уточнив клопотання та просить розстрочити виконання рішення  на 1 рік.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора та  представників сторін,  суд

                                           ВСТАНОВИВ:

23.04.2003р. між НАК “Украгролізинг” (Лізингодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Восток” (Лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 8-03-294фл, відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець надає Лізингоодержувачу у виключне платне користування на визначений договором строк об'єкт лізингу, визначений у додатку до договору “Кількість, ціна і вартість об'єкта”, що є власність лізингодавця.

Строк лізингу становить 5  років і відраховується з моменту укладення акта приймання-передачі.

Згідно з п.п.4.3.2, 5.1, 5.3  Договору  Лізингоодержувач зобов'язався з моменту одержання об'єкта лізингу згідно з графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі; їх розмір, склад та терміни сплати встановлюються в Додатку до цього договору “Графік сплати лізингових платежів”.

           Додатковою угодою №1 від 01.10.2003р. до договору фінансового лізингу змінено Лізингодавця на Запорізьку філію НАК “Украгролізинг”.

            У пункті 9.1 договору сторони встановили відповідальність за порушення зобов'язань, а саме: за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю за кожний день прострочення від несплаченої суми пеню  в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується  пеня.

Згідно з Додатком №1 до договору фінансового лізингу № 8-03-294фл від 23.04.2003р. в лізинг передається комбайн зернозбиральний КЗС-09-01 “Славутич” загальною вартістю 452 059 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до Акта приймання-передачі сільськогосподарської техніки №6 від 24.04.2003р., об'єкт лізингу було передано Лізингоодержувачу.

Згідно з Актом від 16.05.2007р. об'єкт було повернуто Лізингодавцю. Цього ж дня сторонами підписано Акт звірки розрахунків по договору, відповідно до якого  заборгованість по лізинговим платежам за час користування об'єктом складала 100 240,05 грн.   

         Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, доводи та заперечення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.

Такі ж приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлені пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

          На підставі зазначених норм суд застосовує до спірних  правовідносин сторін  відповідні норми ЦК та ГК України, що набрали чинності з 01.01.2004р., оскільки правовідносини сторін виникли в 2003р. і продовжуються.

          Відповідно до вимог  ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що  звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами  ч.7 ст.292 ГК України встановлено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до  встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

          Пункт 3 частини 2 ст.11 та п. 3 ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг” зобов'язує Лізингоодержувача своєчасно і в повному обсязі  сплачувати лізингові платежі  в порядку, встановленому договором.

            Згідно з “Графіком сплати лізингових платежів” та розрахунком  позивача за період з 24.04.2003р. по день фактичного повернення об'єкта –16.05.2007р. відповідач  повинен сплатити суму 401 386,18 грн.  

          Слід зазначити, що рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2005р. у справі №17/306 за участю тих самих сторін з ТОВ “Восток” було стягнуто суму 50030 грн. 14 коп. основного боргу за договором фінансового лізингу № 8-03-294фл від 23.04.2003р., станом на 04.11.2005р.,  а також пені, індексації основного боргу, три проценти річних.  На виконання рішення видано наказ.

          Відповідач здійснював часткове погашення лізингових платежів, про що свідчать надані ним платіжні доручення, в тому числі на підставі рішення суду.

          Між розрахунком позивача та контррозрахунком відповідача виникли розбіжності щодо розміру суми лізингових платежів, які фактично сплачено відповідачем за час користування об'єктом лізингу, яка склала 13 742, 18 грн.

          У процесі розгляду справи судом встановлено, що між сторонами було укладено договір №14/03 на надання маркетингових послуг від 23.04.2003р., що стосувався об'єкту лізингу, та згідно з яким відповідач повинен був сплачувати позивачеві винагороду за виконання відповідних робіт. За платіжними дорученнями, на які посилається відповідач в своєму контр розрахунку, здійснювалися часткові платежі і за зазначеним договором, зокрема сума 13 561,77 грн., внесена 02.04.2004р. на підставі платіжного доручення №17. Представник відповідача у судовому засіданні погодився, що в суму, сплачену ним згідно його контр розрахунку, також були включені інші платежі, тому визнав, що сума основного боргу складає 100 240,05 грн., як заявлено позивачем.      

          Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання. Тому вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 100 240,05 грн. обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства і матеріалам справи, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивач також просить стягнути на підставі ст.625 ЦК України суму 20 801,18 грн. індексації основного боргу за період з травня 2006р. по січень 2008р. включно, 3078,20 грн. –3% річних (за період з 25.04.2006р. по 04.02.2008р. на суму 690,02грн., за період з 24.10.2006р. по 04.02.2008р. на суму 47537,31грн.; за період з 25.04.2007р. по 04.02.2008р. на суму 46746,21грн.; за період з 17.05.2007р. по 04.02.2008р. на суму 5266,51грн.)

Відповідно до ст. 625  Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 20 801,18 індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції  та суми 3078,20 грн. - 3 % річних  є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

          При цьому, суд враховує, що відповідно до положень ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У зв'язку з цим, клопотання відповідача щодо зменшення судом розміру  суми індексації основного боргу та 3% річних задоволенню не підлягає, оскільки ці суми не відносяться до неустойки.  

Крім того, позивачем заявлено до стягнення  з відповідача пеню в розмірі 4104,02 грн. за період  з 24.04.2007р. по 11.11.2007р. Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню  частково на наступних підставах.

Приписами ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

На підставі  п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання,  якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2 ст.258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позов  направлено до суду 24.07.2008р.

З урахуванням цих норм, до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 24.07.2007р. по 11.11.2007р.  у розмірі 2 057,20 грн., тобто: за період з 24.07.2007р. по20.10.2007р. на борг 46746,21 грн. у сумі 1803,25грн.; за період з 24.07.2007р. по 11.11.2007р. на борг 5266,51грн. у сумі 253,95грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Оскільки сума пені, яка підлягає до стягнення, фактично вдвічі менша ніж заявлена, суд не вбачає підстав зменшувати її розмір на підстав ч.3 ст.83 ГПК України.  

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача, так як спір виник у результаті його  неправильних дій.

Відповідач просить надати розстрочку виконання рішення на один рік, у зв'язку з  скрутним фінансовим станом підприємства, форс-мажорними обставинами, внаслідок яких загинули посіви сільськогосподарських культур, за рахунок реалізації яких відповідач розраховував отримати прибуток. Викладені у клопотанні обставини підтверджуються доданими до нього  документами, зокрема, копіями висновків Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини за останні  роки, баланс та звіт про фінансові результати за 2007 рік,  довідка про стан заборгованості по платежам до бюджету.

У зв'язку з цим, суд вважає, що клопотання відповідача слід задовольнити та з урахуванням інтересів обох сторін на підставі п.6 ст.83 ГПК України надати розстрочку виконання рішення в частині стягнення основного боргу,  індексації від суми боргу, 3% річних та пені на 1 рік.

Керуючись ст.ст.49, п.6 ст.83, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                           ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток” (71053, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Білоцерківка, вул..Чапаєва,57, код ЄДРПОУ 03749112, р/р№26008209786001 в ЗРУ “Приватбанк”, МФО 313399)  на користь Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія  “Украгролізинг” в особі Запорізької філії (69600, м.Запоріжжя, пр.Леніна,152В/211, код ЄДРПОУ 25891514, р/р26005416401 в АБ “Металург”, м.Запоріжжя, МФО 313582) суму  100 240  грн.05  коп. основного боргу, суму 20801  грн. 18  коп. індексації від суми боргу, суму 3 078 грн.20 коп. 3% річних, суму 2 057  грн.20 коп. пені.   

Надати розстрочку виконання рішення в частині стягнення основного боргу,  індексації від суми боргу, 3% річних та пені, загальна сума яких складає 126 176,63 грн. на (12) дванадцять місяців, шляхом здійснення платежів наступним чином: до 30(31) числа  кожного місяця в період з листопада 2008р. -  вересень 2009р. сплачувати суму у розмірі 10 514 грн. 72 коп., остаточне погашення боргу в розмірі 10 514 грн. 71 коп. у жовтні 2009 року.  

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток” (71053, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Білоцерківка, вул..Чапаєва,57, код ЄДРПОУ 03749112, р/р№26008209786001 в ЗРУ “Приватбанк”, МФО 313399)  на користь  Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 1261 грн. 77  коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток” (71053, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Білоцерківка, вул..Чапаєва,57, код ЄДРПОУ 03749112, р/р№26008209786001 в ЗРУ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

            Суддя                                                            Л.П.  Гандюкова

Рішення  господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі    12.11. 2008р.