Рішення

від 19.09.2008 по справі 14/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  14/78

19.09.08

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/78

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Буяликський комбінат хлібопродуктів»

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 17319,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивачаГринченко Ф.С.

від відповідачаРоздольський І.О.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Буяликський комбінат хлібопродуктів»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 17319,24 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до Договору відповідального зберігання № 12 від 29.07.1999 р., позивач зберігав матеріальні цінності Державного комітету України з державного матеріального резерву, а відповідач згідно п. 2.1 та п. 4.3 вказаного договору зобов'язаний проводити відшкодування витрат з розрахунку 2,5 грн. за тоно- місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей.

В зв'язку з розірванням Київським апеляційним господарським судом 20.03.2007 р. вказаного Договору, позивач продовжував зберігати матеріальні цінності Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Однак, відповідач не відшкодував Відкритому акціонерному товариству «Буяликський комбінат хлібопродуктів» понесені витрати по зберіганню матеріальних цінностей за період зберігання з 01.01.2007 р. по 14.01.2008 р. в сумі 9412,83 грн., в зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 17319,24 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2008 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.08.2008 р., зобов'язано сторони виконати певні дії.

В судовому засіданні 29.08.2008 р. була оголошена перерва на 19.09.2008 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 19.09.2008 р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, проте заперечив проти позовних вимог, заявлених поза межами укладеного між сторонами договору відповідального зберігання № 12 від 29.07.1999 р. та вважає, що вказані вимоги взагалі не повинні відшкодовуватись Державним комітетом України з державного матеріального резерву. Проти вимог, заявлених позивачем в межах укладеного договору представник відповідача мотивовано не заперечив.

Крім того, в судовому засіданні 19.09.2008 р. представник відповідача заявив суду клопотання про призначення у справі судової експертизи. Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи в зв'язку з його необґрунтованістю.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.09.2008 р. за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним комітетом України по матеріальних резервах правонаступником якого є Державний комітет України з державного матеріального резерву (надалі - Комітет) (на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1041 від 30.06.2000 р. «Про утворення Державного агентства з управління державним матеріальним резервом», Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 р. «Про Державний комітет України з державного матеріального резерву») та Відкритим акціонерним товариством «Буяликський комбінат хлібопродуктів»(надалі - Товариство) 29.07.1999 р. був укладений Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 12 (надалі - Договір).

Згідно п. 2.2 та п. 4.3 Договору Товариство зобов'язане прийняти на зберігання матеріальні цінності державного резерву та забезпечити їх належне зберігання, а Комітет – відшкодовувати Товариству витрати по їх зберіганню. Відшкодування витрат передбачено проводити виходячи з розрахунку 2,5 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного матеріального резерву. Строк оплати за договором встановлений не був.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 36 ЦК УРСР, гл. 66 ЦК України, Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Відповідно до ч. 3 ст. 946 ЦК України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 ЦК УРСР, ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Товариство протягом 01.01.2007 р. по 14.01.2008 р. зберігало у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та згідно розрахунку позивача понесло витрати на їх зберігання в розмірі 9412,83 грн.

Відповідно до Постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р. договір відповідального зберігання № 12 від 29.07.1999 р. був розірваний. Листом № 412 від 03.04.2007 р. Товариство попередило Комітет про необхідність розпорядитись своїм зерном. Вказане попередження залишилось без реагування. За таких обставин, Товариство продовжувало зберігати зерно поза межами договору до 14.01.2008 р., коли згідно наряду Комітету № 1304/6-4 від 13.12.2007 р. зерно в кількості 107,760 кг. було переоформлено на ДП «Ресурспостач»(міститься в матеріалах справи).

Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області надано висновки № 14-8/08 від 03.01.2007 р., № 345-8/08 від 03.04.2007 р., № 542-8/08 від 02.07.2007 р., № 695-8/08 від 04.10.2007 р., № 821-8/08 від 28.12.2007 р., керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1996 р. № 452 «Про затвердження типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств»та Інструкцією по плануванню, обліку та калькулюванню витрат обігу, формуванню відпускних цін на хлібопродукти і тарифів на послуги на заготівельних підприємствах, затвердженої наказом Мінсільгосподарства і продовольства № 4 від 10.01.1997 р., якими розрахунок Відкритого акціонерного товариства «Буяликський комбінат хлібопродуктів»планових витрат на послуги зберігання зерна визнано економічно обґрунтованими.

Таким чином за період з 01.01.2007 р. до 20.03.2007 р. згідно договору та з 21.03.2007 р. до 14.01.2008 р. згідно калькуляцій витрат зберігання Товариства, витрати на зберігання матеріальних цінностей Комітету складають 9412,83 грн.

Вказана сума за зберігання Комітетом не сплачена. З метою отримання плати за зберігання Товариство щомісячно надсилало Комітету рахунки вартості витрат зберігання зерна, які Комітетом залишались без задоволення (докази в матеріалах справи).

Вказані обставини підтверджується поясненнями позивача, наданим ним детальним розрахунком заборгованості. Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей суду не надано.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищевказаною постановою передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного, так і з інших джерел.

Враховуючи те, що Комітет не відшкодував Товариству понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, з нього на користь позивача підлягає стягненню 9412,83 грн. суми витрат на зберігання.

Крім цього, згідно розрахунку позовних вимог, з яким погоджується суд, який також враховує несплату позивачу боргу в розмірі 9412,83 грн., позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 6924,87 грн. та 3% річних у розмірі 981,54 грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних обґрунтованими.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені вище обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 20055032) на користь Відкритого акціонерного товариства «Буяликський комбінат хлібопродуктів»(67240, Одеська обл., Іванівський р-н., смт. Петрівка, вул. Карла Маркса, 8, код 00955242) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 9412,83 грн. основного боргу, 981,54 грн. 3% річних, 6924,87 грн. інфляційних витрат, 173,19 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 01.10.2008 р.